Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/9537/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2904/24 Справа № 185/9537/23 Суддя у 1-й інстанції - Гаврилов В. А. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. розглянувши в порядку письмового позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві,- В С Т А Н О В И Л А: У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що має 23 роки 4 місяці 16 днів загального страхового стажу, з них 17 років 11 місяць у шкідливих підземних умовах праці у відповідача ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля. На виробничо-структурних підрозділах підприємства ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля позивач працював з повним робочим днем під землею в шкідливих умовах, що і призвело до того, що позивач захворів на професійні захворювання. 21 липня 2015 року позивача було звільнено відповідачем ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля із займаної посади за ч.2 ст.40 К3пП України, у зв?язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров?я. Позивачу було призначено пенсію в органах Пенсійного фонду України. З довідками Медико-соціальної експертної комісії первинно за професійними захворюваннями від 17 травня 2016 року серія 12 ААА №431768 та серія 12 ААА №017845 позивачу встановлено 35% втрати працездатності -по професійним захворюванням (30 % - двобічний плечелопатковий періартроз (ПФС другого-третього ст.), остероартроз в поєднанні з періартрозом лінних та ліктьових суглобів (ПФС другого ступеня) зі згинально-розгинальними контрактурами, стійким больовим синдромом; 5% - нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Крім того протипоказана робота в підземних умовах праці, рекомендовано нагляд лікарів, медикаментозне та санаторно- курортне лікування. Ці діагнози професійних захворювань отриманих на виробництві під час тривалої дії шкідливих факторів у відповідача підтверджено та встановлено остаточно в ДУ «Український науково дослідний інститут промислової медицини» в місті Кривий Ріг з 24 березня 2016 року. У зв?язку з чим, позивач перебуває на обліку, як особа з інвалідністю та отримує страхові виплати. ДУ «Український науково дослідний інститут промислової медицини» в місті Кривий Ріг також значив той факт, що позивачу протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, сприятливого мікроклімату, підземно, рекомендовано нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стаціонарне лікування. Згідно з довідками Медико-соціальної експертної комісії безстроково за професійними захворюваннями від 21 квітня 2022 року серія 12 ААА №121057 та серія 12 ААВ №564422, позивачу встановлено 35 % втрати працездатності -по професійним захворюванням (30 % - двобічний плечолопатковий періартроз (ПФС другого-третього ст.), остероартроз в поєднанні з періартрозом лінних та ліктьових суглобів (ПФС другого ступеня) зі згинально-розгинальними контрактурами, стійким больовим синдромом; 5 % - нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Відповідно до акту від 31 березня 2016 року по формі П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання хронічні професійні захворювання (отруєння) виникли за таких тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм робочого, недосконалість технологічних процесів. Порушення режиму експлуатації технологічного статкування, приладів, робочого інструменту, аварійних ситуацій, пошкодження захисних засобів та механізмів, систем вентиляції, екранування, сигналізації, освітлення, кондиціювання повітря, порушення правил охорони праці, гігієни праці, відсутність засобів індивідуального захисту, відсутність заходів та засобів рятувального характеру. Внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває фізичний та моральний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях, як розпач, тривога, дратівливість, страх, поганий сон і все це ще і на фоні сильних больових відчуттів, що турбують позивача щоденно протягом тривалого періоду часу. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес та депресію. Позивач тепер час від часу вимушений проходити курси лікування, медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, переносити щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв?язків, у зв?язку з тим, що наслідки отриманого на виробництві професійного захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, у зв?язку з чим, позивач не може вести повноцінний спосіб життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначалося і позначається на його душевному та фізичному стані. У зв?язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв?язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. За довгі роки роботи у шкідливих умовах праці в позивача почали розвиватися хронічні захворювання поступово, що врешті решт і призвело взагалі до інвалідності. 3 моменту отримання хронічного професійного захворювання, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. Факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я без відрахування податків та інших обов`язкових платежів у розмірі 214 000 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягнуто з ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 70 000 грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля на користь держави судовий збір у розмірі 700 грн. В апеляційній скарзі ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля просять рішення суду від 23 листопада 2023 року змінити, зменшив розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача у зв`язку з ушкодженням здоров`я до 35000 грн., та відповідно судового збору на користь держави до 350 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав. Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з ст. 6 Закону України «Про охорону праці», умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров 'я чи настання смерті були б неможливими. Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року №20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця). За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, судом встановлено що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання. Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15). У справі встановлено, позивач ОСОБА_1 працював понад 17 років 11 місяців в шкідливих умовах у відповідача ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля. 21 липня 2015 року позивача ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за п.2 ст.40 К3пП України, у зв?язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров?я. (а.с.14-17). 31 березня 2016 року В.о. начальника Павлоградського міськрайонного Управління Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, в.о. Головного державного санітарного лікаря м.Павлограда, Павлоградського та Юрївського районів затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 (а.с.48,49). Відповідно до п. 13 акту форми П-4 від 31 березня 2016 року розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання висновок про наявність шкідливих умов праці: фізичне перевантаження, шум. Згідно з п. 14 форми П-4 від 31 березня 2016 року розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивачу ОСОБА_1 встановлено діагноз: 1.двобічний плечолопатковий періартроз (ПФС другого - третього ст.), остеоартроз в поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФС другого - третього ст.) та ліктьових суглобів (ПФС другого ст.), зі згинально-розгинальними контрактурами, стійким больовим синдромом.

2. Нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху). Відповідно до п. 16 акту форми П-4 від 31 березня 2016 року розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів. Згідно з п. 17 форми П-4 від 31 березня 2016 року розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. Фізичне перевантаження: робоча поза з вимушеними нахилами тулуба під кутом більше 30 градусів 280 разів за зміну: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становить 50 кг: фізичне динамічне навантаження: при загальному навантаженні за участю м?язів рук, корпусу, ніг 108435,5 кг/м: при регіональному навантаженні з переважною участю м?язів рук та плечового суглобу 35880 кг/м: стереотипні робочі рухи (кількість за зміну) при локальному навантаженні (за участю м?язів кистей та пальців рук) - 2100; величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу: за участю м?язів тулуба та ніг - 121500 кг/с, двома руками 19500 кг/с; однією рукою 1500 кг/с. Переходи пішки становили 2,5 км за зміну, умови праці за показником важкості, клас 3.3. Еквівалентний рівень шуму від роботи механізмів на дільниці становив 93 дБ при ГДР 80дБ, умови праці за фактором "шум" шкідливі, клас 3.2. Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ №431768 від 17 травня 2016 року позивачу ОСОБА_1 встановлено, первинно третя група інвалідності з 22 квітня 2016 року до 01 травня 2017 року. Причина інвалідності професійне захворювання. Протипоказана робота в підземних умовах праці, рекомендовано нагляд лікарів, медикаментозне та санаторно- курортне лікування (а.с.57, 58). Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12ААА №017845 від 17 травня 2016 року позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності та 35% втрати професійної працездатності сукупно: 30% - двобічний плечелопатковий періартроз, 5% - туговухість. Потреба у медичній та соціальній допомозі медикаментозне і санітарно-курортне лікування, палиця (а.с.57, 58). Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААВ №564422 від 21 квітня 2022 року позивачу ОСОБА_1 встановлено, повторно третя група інвалідності з 01 травня 2022 року безстроково. Причина інвалідності професійне захворювання. Протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно. Рекомендовано заходи щодо відновлення працездатності нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стаціонарне лікування (а.с.90) З довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12ААА №121057 від 21 квітня 2022 року позивачу ОСОБА_1 встановлено, повторно третя група інвалідності, повторно безстроково 35% втрати професійної працездатності сукупно: 30 % - двобічний плечелопатковий періартроз, 5% - туговухість. Потреба у медичній та соціальній допомозі - медикаментозне та санітарно-курортне лікування, палиця (а.с.90). Таким чином, внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач ОСОБА_1 втратив професійну працездатність, має інвалідність третьої групи, втратив 35% за профзахворюваннями професійної працездатності, що порушило його звичайний спосіб життя. Внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває фізичний та моральний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях, як розпач, тривога, дратівливість, страх, поганий сон і все це ще і на фоні сильних больових відчуттів, що турбують позивача щоденно протягом тривалого періоду часу. Все це постійно і негативно позначалося і позначається на душевному та фізичному станах. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає позивачу душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес та депресію. Позивач тепер час від часу вимушений проходити курси лікування, медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, переносити щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв?язків, у зв?язку з тим, що наслідки отриманого на виробництві професійного захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, у зв?язку з чим, позивач не може вести повноцінний спосіб життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначається на його душевному та фізичному стані. У зв?язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено нормальні життєві зв?язки позивача, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. За довгі роки роботи у шкідливих умовах праці в позивача почали розвиватися хронічні захворювання поступово, що врешті решт і призвело до інвалідності. 3 моменту отримання хронічного професійного захворювання, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 70000 грн. Однак, вирішуючи питання стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо її стягнення з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, внесені Законом України від 16 січня 2020 року 466-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві. Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України). Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України. Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України. Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Слід зазначити, ОСОБА_1 , на час перебування з ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля у трудових відносинах первинно встановлено 17 травня 2016 року третю групу інвалідності та 35% втрати професійної працездатності сукупно: 30 % - двобічний плечелопатковий періартроз, 5% - туговухість. Таким чином, ОСОБА_1 , спричинено моральну шкоду, встановлено трудове каліцтво у період перебування у трудових відносинах з відповідачем ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля, з 17 травня 2016 року дата встановлення непрацездатності у період роботи у відповідача, тобто до набрання чинності нової редакції ст.164.2.14 Податкового кодексу України, а тому вказані зміни не поширюються на оподаткування сум (моральна шкода), що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди позивачеві у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання. За таких обставин, апеляційну скаргу ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля слід задовольнити частково, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року змінити, зазначивши, що сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 70000 грн. - без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення суду залишити без змін, оскільки рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 35 000 грн. є необґрунтованими належними доказами у справі. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві змінити, зазначивши, стягнути з Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, 70 000 грн. без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 11 березня 2024 року. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді Т.П.Красвітна О.В.Свистунова