Постанова Дніпровський апеляційний суд № 192/2573/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2752/24 Справа № 192/2573/23 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючої судді Канурної О.Д., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання: Керімової Бандюкової Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мулько Анатолій Володимирович, на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 192/2573/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Солонянського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що за її місцем роботи надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області від 28 грудня 2021 року № ВП 67938777, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 14840,24 грн. Дізнавшись з електронної системі «Дія», що стягнення проводиться на підставі виконавчого напису № 80680 від 12 червня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», позивачка вважає цей виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки коштів від відповідача не отримувала та кредитних правовідносин у неї з відповідачем не виникало, враховуючи, що у позивача немає взагалі з будь-якими банками чи фінансовими установами кредитних правовідносин. Також зазначає, що нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, не пересвідчилась у безспірності вказаної заявником суми, яка призначена до стягнення, як це передбачено ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» та Порядком вчинення окремих видів нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, а безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ № 31127 від 29 червня 1999 року. Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а, відтак, і документи, які підтверджують безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі. Позивач наголошує, що відповідачем навіть не направлялась їй письмова вимога про усунення порушень, чим вона була позбавлена можливості виразити свої заперечення з приводу визначеної заборгованості. Позивачка ОСОБА_1 просила суд визнати виконавчий напис № 80680 від 12 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 14840,24 грн., таким, що не підлягає виконанню. Разом з позовом, позивачка, в порядку п. 6 ч.1 ст. 150 ЦПК України та п. 2 ч.1 ст. 34 «Про виконавче провадження», подала заяву про забезпечення позову, в якій просила зупинити стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса № 80680 від 12 червня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною за заявою ТОВ «Вердикт Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 14840,24 грн., посилаючись на те, що стягнення провадиться на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса в бухгалтерії за її місцем роботи, що суттєво впливає на вкрай скрутне матеріальне становище позивачки, тим більше в умовах воєнного стану. Зазначений спосіб забезпечення позову буде сприяти ефективному захисту та поновленню порушених прав та інтересів позивачки, буде доцільним та необхідним, який відповідає суті та об`єму позовних вимог, а невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, враховуючи, що з заробітної плати будуть провадитись постійні стягнення грошових коштів аж до повного їх стягнення за виконавчим написом, який є спірним, та при задоволенні позову відбудеться безповоротне стягнення коштів позивача, які є її заробітною платою. Позивачка зазначає, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого позитивного рішення суду, а заявлений спосіб забезпечення цього позову є співмірним із заявленими позовними вимогами. Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви адвоката Мулька А.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову. Не погодившись із ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2023 року, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мулько А.В., 10 січня 2024 року подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2023 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву позивача про забезпечення позову у цій справі, обґрунтовуючи це тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та несправедливою із-за неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, також висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мулько А.В., зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про ненадання доказів виникнення реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, тоді як надалі вказав, що жодних безпідставних та протиправних стягнень з позивачки не проводиться. Разом з тим зазначає, що правовідносини у цій справі є спірними, враховуючи і те, що позивач жодних кредитних договорів не укладала, як вона зазначає у позові, що вже є безпідставним та протиправним стягненням коштів з її заробітної плати. Висновки суду про те, що позивачем не надано доказів стягнення коштів, не відповідають дійсним обставинам, оскільки отримання державною установою, де працює позивач, постанови приватного виконавця про стягнення коштів з позивача вже є передумовою такого беззаперечного стягнення із заробітної плати позивача, що залишить її та її сім`ю без коштів на існування. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2024 року виділені матеріали оскарження ухвали було витребувано з суду першої інстанції. 05 лютого 2024 року матеріали оскарження ухвали надійшли до Дніпровського апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08лютого 2024 року відкрито провадження у даній справі та надано сторонам строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Копію ухвали направлено сторонам у справі засобами поштового зв`язку 09 лютого 2024 року та в електронні кабінети сторін 08 лютого 2024 року (а.с.31). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 призначено до розгляду в загальному порядку на 06 березня 2024 року о 16 год. 20 хв. Копію ухвали про призначення справи до розгляду та виклик в судове засідання сторонам направлено поштою 23 лютого 2024 року, до електронних кабінетів учасників справи 22 лютого 2024 року, які є доставленими 23 лютого 2024 року та в додатку «Viber», які є доставленими 23 лютого 2024 року (а.с.33,34). В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 06 березня 2024 року позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Мулько А.В. не з`явилися, надіслали до Дніпровського апеляційного суду письмову заяву про розгляд справи в їх відсутність (а.с. 35). В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 06 березня 2024 року представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою (а.с. 33 зв.). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши головуючого суддю, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мулько Анатолій Володимирович, задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції послався на те, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Дніпровський апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мулько Анатолій Володимирович, про те, що зі змісту позовної заяви поданої одночасно із заявою про забезпечення позову вбачається, що позивачка не укладала будь-яких кредитних договорів ні з ким, а на підставі кредитного договору не допускається вчинення виконавчого напису, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, оскільки ці правовідносини є спірними, є безпідставними, оскільки представник позивачки надав до Апеляційного суду копію кредитного договору № 235/508С від 06.02.2008 року, укладеного між Акціонерним товариством «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_1 , відповідно до якого Банк надає Позичальнику кредит на суму 15000,00 грн. Як вбачається із копії Виконавчого напису від 20.062021 року, ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором № 235/508С від 06.02.2008 року, укладеним з Акціонерним товариством «БРОКБІЗНЕСБАНК», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» надалі іменований Стягувач, заборгованість за Кредитним договором № 235/508С від 06.02.2008 року (а.с. 41). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мулько Анатолій Володимирович, про те, що у даному випадку для ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, доцільним та необхідним буде такий захід забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 80680 від 12 червня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 14840,24 грн., є безпідставними, оскільки відповідно до частини 10 статті 150 ЦК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Враховуючи викладене вище, Дніпровський апеляційний суд вважає, що підстав для скасування ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2023 року і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мулько Анатолій Володимирович, немає. Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мулько Анатолій Володимирович, залишити без задоволення. Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.Д. Канурна Т.В. Космачевська О.В. Халаджи Повний текст судового рішення складений 11 березня 2024 року Суддя: О.Д.Канурна