Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/27416/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/27416/23 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 24.10.2023 року; Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Крусяна А.В. Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати протиправною діяльність Командування Військово-Морських Сил щодо не звільнення ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» згідно з поданим рапортом; зобов`язати Командування Військово-Морських Сил розглянути рапорт та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства щодо звільнення з лав Збройних Сил України ОСОБА_1 на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-слюсаря відділення технічного обслуговування взводу технічного обслуговування технічної батареї, у званні матрос. У вересні 2023 року подав Командуванню Військово-Морських Сил Збройних Сил України рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з наявністю хворої матері, яка потребує постійного стороннього догляду згідно відповідного висновку лікарсько-консультативної комісії. У задоволенні вказаних вимог відповідач відмовив, протиправно посилаючись на те, що представлений висновок лікарсько-консультативної комісії не підтверджує підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог, адже підстави для звільнення з військової служби в особливий період за сімейними обставинами згідно із підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абзацом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №413 позивач не підтвердив відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії стосовно необхідності постійного стороннього догляду за хворою матір`ю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що під час розгляду справи допущено порушення його процесуального права, передбаченого статтею 261 КАС України, на подання відповіді на відзив, оскільки такий не надходив позивачу. Також, акцентуючи увагу на тому, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №413 не регулює питання звільнення військовослужбовця з військової служби в період воєнного стану, апелянт вказує, що у спірному випадку слід керуватись виключно положеннями підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Разом з цим, апелянт зауважує на тому, що поданий ним рапорт на звільнення був розглянутий відповідачем формально, без вжиття належних заходів для з`ясування усіх обставин, що підтверджують правомірність підстав для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами. У відзиві на апеляційну скаргу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-слюсаря відділення технічного обслуговування взводу технічного обслуговування технічної батареї, у званні матрос. Згідно Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 08.10.1982 року ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно висновку Лікарсько-консультативної комісії КНП «Знам`янська клінічна лікарня імені А.В. Лисенка» Знам`янської МР від 15.05.2023 року №499 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. В серпні 2023 року позивач звернувся до командирів військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_3 із рапортом, в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду. Вказаний рапорт начальник Кадрового центру Військово-Морських Сил Збройних Сил України залишив без реалізації, про що повідомив у листі командиру військової частини НОМЕР_1 . Так, залишаючи без задоволення вимоги позивача, відповідач послався на те, що відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №413 підстави для звільнення за сімейними обставинами, а саме у зв`язку із необхідністю постійного догляду за хворою особою (зокрема, матір`ю) віком понад 18 років, мають підтверджуватись відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. Однак, представлений висновок, виданий Комунальним некомерційним підприємством Знам`янська міська лікарня імені А.В. Лисенка» Знам`янської МР від 15.05.2023 року №499, яким рекомендовано соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не дають підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби. Не погоджуючись із висновками відповідача, посилаючись на їх необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації введено на всій території України воєнний стан з 5:30 год. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно із абзацом 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; Частиною 7 статті 26 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року №170. Згідно із пунктом 14.10 розділу XIV Інструкції від 10.04.2009 року №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п`ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років) (пункт 5 Додатку 19 до Інструкції). Опорюваними у цій справі є підстави для звільнення позивача з військової служби у період воєнного стану згідно із підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які позивач підтверджує доданим до відповідного рапорту висновком Лікарсько-консультативної комісії КНП «Знам`янська клінічна лікарня імені А.В. Лисенка» Знам`янської МР від 15.05.2023 року №499 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданої його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про рекомендацію у потребі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Відповідач не погоджується із правомірністю таких вимог, оскільки позивачем (військовослужбовцем) не додано до рапорту про звільнення документів, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю. Таким чином, спірним є питання допустимості висновку Лікарсько-консультативної комісії КНП «Знам`янська клінічна лікарня імені А.В. Лисенка» Знам`янської МР від 15.05.2023 року №499 на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за матір`ю та його звільнення із військової служби за сімейними обставинами. В контексті спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне врахувати, що за визначенням, наведеним у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 року №2136, медичний висновок електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством. У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 року №705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського. У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу. Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я. Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я. В свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317. Відповідно до пунктів 19, 24 Положення №1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги. Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги. Таким чином, лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду). Щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, слід зазначити, Положенням №1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Відповідно до пункту 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним. У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду. При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком. В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 року №189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 року №1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III). За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання). Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 року №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно із пунктом 4 Інструкції, Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №

859. Згідно із пунктом 7 Інструкції, у пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Згідно із пунктом 9 Інструкції, Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд приходить до переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг. Також, абзац 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Повертаючись до обставин цієї справи судом встановлено, що позивачем до рапорту про звільнення з військової служби додано висновок про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), відповідно до якого його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано соціальну послугу з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. При цьому, підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду. Дані про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у висновку, наданого позивачем, відсутні. Саме по собі рекомендація у соціальній послузі з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком. З огляду на відсутність у висновку, складеному Лікарсько-консультативною комісією Комунального некомерційного підприємства «Знам`янська клінічна лікарня імені А.В. Лисенка» Знам`янської міської ради, інформації про необхідність постійного догляду, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Подібна правова позиція щодо звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та згідно відповідного висновку Лікарсько-консультативної комісії викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року по справі №120/1909/23, яка відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню у даній адміністративній справі. Крім того, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 року №2671-VIII надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. Згідно із пунктом 4 частини 6 статті 13 Закону України від 17.01.2019 року №2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися. Відповідно до частини 6 статті 15 Закону України від 17.01.2019 року №2671-VIII формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг. Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року №99. Однак, позивачем не надано підтвердження того, що саме він здійснює догляд за хворою матір`ю, яка потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. При цьому, апеляційний суд не враховує доданий апелянтом до апеляційної скарги Висновок Лікарсько-консультативної комісії КНП «Знам`янська клінічна лікарня імені А.В. Лисенка» Знам`янської МР від 26.09.2023 року №115 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про рекомендацію у потребі соціальної послуги з догляду вдома, оскільки такий не додавався позивачем до рапорту та не був перевірений військовим командуванням на наявність підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами згідно із підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Щодо доводів апелянта про порушення судом норм процесуального права, що виразилось у не забезпеченні його процесуального права на ознайомлення із відзивом на адміністративний позов, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що доданий до адміністративної справи відзив на позов в порушення вимог пункту 2 частини 4 статті 162 КАС України не містить доказів його надсилання іншому учаснику позивачу. Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Положення частини 3 вказаної статті КАС України містить виключний перелік обставин, за яких порушення судом норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування рішення і таких апеляційним судом не встановлено. Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального права, порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, не встановлено, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог статті 316 КАС України рішення суду підлягає залишенню без змін. Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий суддя: О.В. Єщенко судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв