Постанова Дніпровський апеляційний суд № 196/1530/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/587/24 Справа № 196/1530/23 Суддя у 1-й інстанції - Костюков Д. Г. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Неклеси М.М. на постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір на користь держави у сумі 536,80 грн., за участю: в режимі відеоконференції: особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Неклеси М.М., ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2023 року водій ОСОБА_1 18 грудня 2023 року приблизно о 21.47 год. в смт.Царичанка по вул.Центральній, 118 керував транспортним засобом JAC №721S-№56, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покриву обличчя), від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Alcotester Drager 6810 та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати та на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що копію постанови отримала на пошті його дружина, а не ОСОБА_1 , після повернення в місто останній звернувся з апеляційною скаргою. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що у ОСОБА_1 під час складання протоколу не було будь-яких ознак сп`яніння та їх наявність не підтверджується матеріалами справи. Вказує, що ОСОБА_1 було безпідставно зупинено працівниками поліції. Зазначає, що копія протоколу ОСОБА_1 не вручалась, у зв`язку з чим останній не знав, на коли призначено судове засідання. Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку. Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 27 грудня 2023 року. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана захисником до суду першої інстанції 30 січня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 чи його захисником копії оскаржуваної постанови, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Суд апеляційної інстанції вважає викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського; актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходженняогляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я; відеозаписом з боді камери поліцейського, а також іншими наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівників поліції, які виявили у нього ознаки такого сп`яніння, визначені Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і стало підставою вимоги пройти відповідний огляд. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 було безпідставно зупинено працівниками поліції,спростовуються матеріалами справи, зокрема, рапортом поліцейського та відеозаписом з бодікамер поліцейських, відповідно до якого підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 було порушення останнім вимог п. 8.5.1 ПДР України. Не заслуговують на увагу і твердження захисника про відсутність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, оскільки відповідно до відеозапису та рапорту поліцейського у ОСОБА_1 було встановлено наступні ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння шкіряного покриву обличчя, при цьому саме вказані ознаки і стали підставою для оголошення працівниками поліції ОСОБА_1 вимоги про проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Посилання захисника на те, що копія протоколу ОСОБА_1 не вручалась, у зв`язку з чим останній не знав, на коли призначено судове засідання, є безпідставними, оскільки як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 відмовився від отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення, разом з тим його суть, у тому числі дата, час та місце розгляду протоколу були оголошені останньому працівниками поліції. В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння відповідали вимогам, передбаченим ст.ст. 254 - 256 КУпАП, та приписам норм нормативно-правових актів, а саме наказу МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», сумісному Наказу МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», законів України «Про дорожній рух» та «Про Національну поліцію». Інші доводи апеляційної скарги оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвокату Неклесі М.М. строк на апеляційне оскарження постанови Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2023 року. Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Неклеси М.М. залишити без задоволення. Постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду С.І.Крот