Постанова 4855 № 320/36751/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/36751/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить визнати протиправною і скасувати постанову від 14.06.2019 старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Удавіцької Є.В. про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на безпідставність винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2019 НОМЕР_1 на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у зв`язку з тим, що ця постанова не набула статусу виконавчого документу, оскільки винесена 12.06.2019 у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2, а постанова про повернення виконавчого документа винесена 14.06.2019. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт зазначає, що в силу порушень п.5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» дії відповідача при винесені 14.06.2019 постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 12.06.2019 у виконавчому провадженні НОМЕР_2, яка на думку апелянта втратила юридичну силу та не носить характеру виконавчого документа є неправомірними, а постанова протиправною, що підлягає скасуванню. Разом з цим, апелянт наголошує, що суд першої інстанції під час розгляду справи не забезпечив ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 та від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Від представника відповідача до суду 19.02.2024 року надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання постанови Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві НОМЕР_2 виданої 12.06.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 45 282,94 грн. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав. Як вбачається з фактичних обставин справи, на виконанні у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебував виконавчий лист №755/17168/15, виданий 19.10.2015 Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення на користь ПАТ "Укрсоцбанк" з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 452 829,40 грн. Державним виконавцем відділу ДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Левіцьким Т.К. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2016 ВП НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа №755/17168/15, виданого 19.10.2015 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення на користь ПАТ "Укрсоцбанк" боргу у розмірі 452 829,40 грн. Також, старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Удавіцькою Є.В. винесено постанову від 12.06.2019 ВП НОМЕР_2 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 45 282,94 грн. Постановою Старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Удавіцькою Є.В. від 14.06.2019 у ВП НОМЕР_2 повернуто виконавчий лист №755/17168/15 від 19.10.2015 стягувачу на підставі заяви представника стягувача Жуваки К.В. про повернення виконавчого документу без виконання. Одночасно, 14.06.2019 старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Удавіцькою Є.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання постанови Голосіївського РВ ДВС м. Києві ГТУЮ у м. Києві від 12.06.2019 НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 45 282,94 грн. Не погоджуючись з постановою старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 14.06.2019 НОМЕР_1 про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся з даним позовом до суду. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини другої статті 25 Закону України від 21 квітня 1991 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV; чинний на дату відкриття виконавчого провадження (березень 2016 року)) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Згідно частини першої, третьої статті 27 Закону № 606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються. 02.06.2016 прийнято Закон України № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», що набрав чинності 05.10.2016 року (надалі - Закон України № 1404-VІІІ). Відповідно до пунктів 6, 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частина перша статті 5 зазначеного Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Частиною першою, другою та четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Відповідно до частини третьої статті 40 указаного Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Виходячи із зазначеного, колегія суддів зазначає, що Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження. При чому постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.04.2023 року у справі №640/26475/21. Як свідчать обставини справи, постанова про стягнення виконавчого збору від 12.06.2019 у ВП №20324054 винесена раніше ніж постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.06.2019 ВП №503240054. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правомірність постанови про стягнення виконавчого збору від 12.06.2019 не є предметом розгляду даної справи. Така постанова є чинною та не скасована у судовому порядку. Позивач в адміністративному позові просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2019. Колегія суддів звертає увагу, розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Колегія суддів звертає увагу, згідно пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Тож з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем вчинені дії, направлені на виконання постанови ВП НОМЕР_2, виданої 12.06.2019 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору відповідно до вимог чинного законодавства за наслідками повернення виконавчого документа зі стягнення боргу у межах ВП НОМЕР_1. Щодо доводів апелянта про те, що суд під час розгляду справи може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Колегія суддів звертає увагу, що оскільки ОСОБА_1 оскаржується постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2019 НОМЕР_1, вихід за межі позовних вимог фактично означатиме зміну предмету позову. Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у відмові у задоволенні позовних вимог у цій справі. Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року - без змін. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі №320/36751/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина Судді М.І. Кобаль Л.О. Костюк