Постанова Вінницький апеляційний суд № 131/51/24

Справа № 131/51/24 Провадження № 33/801/141/2024 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Коваль А. М. Доповідач: Бурденюк С. І. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2024 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Бурденюк С.І., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника-адвоката Токарчука М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, тимчасово непрацюючого притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - встановив: ОСОБА_1 03 січня 2024 року, о 11:37 год., в м. Іллінці Вінницького району Вінницької області, по вул. Незалежності, керував автомобілем «Volkswagen Bora», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, поведінка не відповідає ситуації, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 18.01.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. судового збору. Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 січня 2024 року по справі № 131/51/24 якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення за відсутності у його діях належним чином встановленого і доведеного у передбачений законом спосіб складу та події вищевказаного адміністративного правопорушення, визнавши відеофайли з нагрудної камери поліцейського неналежними та недопустимими доказами. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, що здійснював відеофіксацію, не є безперервним та складається з двох відеофайлів. Між закінченням першого відео файлу (11.52 год.) та початком другого відео файлу (12.52 год.) з невідомих причин не проводилась відео зйомка протягом 1 години. Зазначає, що вказане не відповідає вимогам Інструкції, яка передбачає, що включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Зазначене кореспондує із позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 216/5226/16-а. Вважає, що а ні відеозапис по даній справі, а ні інший будь-який доказ не підтверджує факту відмови від проходження освідування на предмет наркотичного сп`яніння, так як він перебуваючи в службовому автомобілі працівника поліції під час руху на ньому з лікарні в центр міста Іллінці до місця зупинки на автомобілі вимагав, щоб його освідували, а не вели в кабінет матері - лікаря яка працює в лікарні, що очевидно навмисне робили працівники поліції під час того як привезли на територію Іллінецької міської лікарні, а тому просив, щоб його не вели до матері - лікаря терапевта, а з проходженням освідування в лікаря нарколога погоджувався та не відмовлявся. Окрім того, 05 березня 2024 року, захисником Токарчуком М.В. подано клопотання про долучення до матеріалів характеризуючих матеріалів відносно ОСОБА_1 , а саме: довідки-характеристики на гр. ОСОБА_1 видану Виконкомом Іллінецької міської ради; довідки, згідно якої ОСОБА_1 на протязі 5-ти років не звертався за амбулаторною наркологічною допомогою до лікаря-нарколога КНП «Іллінецька міська лікарня»; свідоцтво про шлюб; свідоцтво про народження дитини; витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб. Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Токарчука М.В., які підтримали вимоги апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження відносно ОСОБА_1 закрити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. За змістом ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч.3 ст.7 КУпАП). Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (ч.4 ст.7 КУпАП). Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі Порядок). Відповідно до п.п.2,3,6,7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п. 2, п. 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серія ААД № 258112, який надійшов на розгляд до Іллінецького районного суду Вінницької області та був складений 03 січня 2024 року, встановлено, що 03 січня 2024 року об 11 год. 35 хв. в м. Іллінці по вул. Незалежності водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Bora», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, поведінка не відповідає ситуації, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився. Вказаним водій порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. У протоколі зазначені посада, найменування підрозділу поліції, звання та прізвище, ім`я та по-батькові особи, яка його складала, та його підпис. Також, зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Отже, протокол про адміністративне правопорушення, який складений щодо ОСОБА_1 , сумніву не викликає, оскільки складений відповідно до вимог ст.ст.254, 256 КУпАП, тому є належним доказом у справі. Дослідивши зазначений відеозапис встановлено, що ОСОБА_1 спершу погодився на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Будучи вже на території Іллінецької ЦРЛ, повідомив поліцейського, що курив, після чого не хотів проходити огляд. На неодноразові запитання поліцейського про те, чи буде він все ж проходити огляд, ухилявся від відповіді та намагався домовитися з поліцейськими про те, щоб його не проходити, та, щоб вони не фіксували дану подію. З відео, що міститься у другому файлі вбачається, як поліцейські вже оформляють протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за фактом його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, який останній підписав у присутності свого захисника адвоката Токарчука М.В. Отже, досліджені файли повністю спростовують доводи ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому, не може бути достатньою підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності і посилання на неналежність доказу відеозйомки з посиланням на судову практику та нормативно правові акти, в яких зазначено, що відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, оскільки недотримання правила безперервності ведення відеозапису позбавляє цей доказ ознаки повноти відображення подій, але не спростовує факти, зафіксовані відеозаписом. Нормами КУпАП не заборонено використання даних любого приладу, який має функцію фотозйомки чи відеозапису, а доказом у розумінні ст.251 КУпАП є саме покази таких приладів. Проведений працівниками поліції відеозапис містить фіксування обставини, які узгоджуються з даними, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. До того ж на думку апеляційного суду, інформація з відеозапису є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. З огляду на це, хоч і відеозапис є не безперервним, проте він не спростовує правильних висновків суду про наявність в діях ОСОБА_1 вини та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Будь-яких фактичних даних, які б спростували чи ставили під сумнів достовірність відеозаписів апелянтом не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі. Так, наявним відеозаписом підтверджено неодноразові пропозиції інспекторів поліції пройти Романову М.М, огляд на стан наркотичного сп`яніння. Крім того, поліцейським було роз`яснено права, а також те, що у випадку відмови від проходження огляду буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Посилання апелянта на правовий висновок Верховного Суду у справі №216/5226/16-а на думку апеляційного суду є недоречним, оскільки оцінка допустимості доказів була здійснена Касаційним адміністративним судом за правила КАСУ, а не КУпАП, а тому твердження апелянта щодо недопустимості відеозапису, як окремого джерела доказів у даному випадку під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не заслуговують на увагу. Посилаючись на необхідність врахування правового висновків касаційного суду, апелянт не врахував, що у зазначеній ним постанові від 18.07.2019 року у справі №216/5226/16-а предметом касаційного перегляду була саме постанова про адміністративне правопорушення, винесена правоохоронцями за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, у порядку регламентованому ст. 283 КУпАП. Таким чином, предметом перегляду суду касаційної інстанції було процесуальне рішення, винесене у формі постанови, а не протоколу про адміністративне правопорушення, що має місце у даному випадку, під час перегляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в апеляційному порядку, регламентованому нормами КУпАП. При цьому, як убачається з мотивувальної частини постанови, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанції, які не прийняли до уваги відеозапис з нагрудної камери поліцейського з тих підстав, що він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови. Тобто у наведеній справі суд касаційної інстанції не робив правових висновків щодо недопустимості відеозапису з підстав того, що він не є безперервним, як про те вказує апелянт. Відтак, у судді першої інстанції були відсутні підстави не враховувати відомості, зафіксовані на відеозаписі, який долучено до матеріалів справи, не вбачає таких підстав і апеляційний суд. При цьому, апеляційний суд вважає,що хоча вказаний відеозапис і містить фрагментарну перерву у часі фіксування перебігу подій, які відбувалися 03.01.2024, на що звертається увага в апеляційній скарзі, але в цілому відображає усі обставини, які мають значення для повного та об`єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення та підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, оскільки 3 січня 2024 року від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. За таких обставин, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Так, у рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту. Відповідно до п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції в межах її оскарження, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Долучені захисником Токарчуком М.В. позитивні характеризуючі дані ОСОБА_1 , не впливають на вирішення справи по суті, а також на накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке є безальтернативним. Суддя районного суду в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга,- задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 55 Конституції України, ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: Бурденюк С.І.