Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/19124/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/19124/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Ключкович В.Ю. Кузьмишина О.М. за участі: секретар с/з Піскунова О.Ю. позивач ОСОБА_1 . пр-к позивача Верхотуров О.О. пр-к відповідача Свіршкова І.В. пр-к третьої особи Дубняк Н.К. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: громадянин Держави Ізраїль ОСОБА_3 , Департамент захисту національної державності Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування наказів, - У С Т А Н О В И В: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: громадянин Держави Ізраїль ОСОБА_3 , Департамент захисту національної державності Служби безпеки України, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №478/5 від 06.02.2023 «Про задоволення скарги»; - визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 14.04.2023 № 1342/5 «Про внесення змін до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна» в частині додавання відповідного застереження по відношенню до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 в Перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна через невідповідність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 вимозі, встановленої абзацом третьої підпункту 9 пункту 1 Постанови КМУ «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 №

164. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю Не погоджуючись із Рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким: - провадження у справі № 320/19124/23 в частині позовних вимог приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування пунктів 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України від 06.02.2023 № 478/5 «Про задоволення скарги» закрити; - у задоволенні позовних вимог приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 5 наказу Міністерства юстиції України від 06.02.2023 №748/5 «Про задоволення скарги» та наказу від 14.04.2023 №1342/5 «Про внесення змін до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна» - відмовити у повному обсязі. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року призначено апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року до розгляду в судовому засіданні на 24 січня 2024 року. 24 січня 2024 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 07 лютого 2024 року. Також, 07 лютого 2024 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 24 лютого 2024 року. У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Позивач та його представник у судовому засіданні повністю заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. У судове засідання третя особа громадянин Держави Ізраїль ОСОБА_3 не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином. Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги за наявними в ній доказами, колегія суддів звертає увагу на наступне. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 (позивач) зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. 06.02.2023 Міністром юстиції України, відповідно до частини третьої статті 26, пунктів 1,4 частини сьомої статті 37 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», видано наказ №478/5 «Про задоволення скарги», яким: - скаргу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 23.11.2022 №5/1/1-11311 задоволено; - скасовано рішення від 04.08.2022 №64393141, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1; - тимчасово блоковано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці; - виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству ; - виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи». Підставою винесення спірного наказу зазначено висновок Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 17.01.2023, складений за результатами розгляду скарги Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 23.11.2022 №5/1/1-1131. Крім того, 14.04.2023 Міністерством юстиції України прийнято наказ №1342/5 «Про внесення змін до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна», яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», підпункту 6 пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228, яким : - внесено зміни до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.05.2022 №1760/5, виклавши його в частині Полтавської, Харківської, Херсонської областей та міста Києва у новій редакції, що додається (пункт 1); - державному підприємству «Національні інформаційні системи» забезпечити доступ нотаріусів, включених до переліку, до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України (пункт 2); - контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра юстиції України Горовця Є. (пункт 3). Не погоджуючись зі спірними наказами, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, під час здійснення оскаржуваної реєстраційної дії №64393141 від 04.08.2022, не порушено положень Постанови КМУ №187, оскільки третя особа - ОСОБА_3 , як громадянин РФ проживав на території України на законних підставах, мав подвійне громадянство, зокрема громадянство Держави Ізраїль, і не підпадав під дію мораторію. Крім того, суд зауважував про відсутність прямої заборони чи застереження при врегулюванні питання внесення змін в Державному реєстрі речових прав, ідентифікаційних даних суб`єкта речового права, який має подвійне громадянство. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку що Колегією Мін`юсту допущено неправильне застосування норм чинного законодавства, тому вимоги про скасування наказу №478/5 від 06.02.2023 підлягають до задоволення. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність скасування і наказу від 14.04.2023 №1342/5 «Про внесення змін до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна» в частині додавання відповідного застереження по відношенню до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 в Перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141(далі - Порядок №1141). Так, відповідно до пп,1 п.1 статті 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до приписів п.4 ст.3 Закону №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Згідно з вимогами статті 4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягають, зокрема право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва. Згідно ч.2 ст.4 цього ж Закону, у разі визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, зміни правонабувача речового права, похідного від права власності, строку дії такого речового права, а також зміни обтяжувача, особи, в інтересах якої встановлено обтяження речових прав, чи зміни умов обтяження проводиться державна реєстрація таких змін, при цьому дата та час державної реєстрації речових прав, обтяжень речових прав залишаються незмінними. Статтею 10 Закону №1952-IV визначено, що нотаріус є державним реєстратором. Згідно з ч.3 цієї статті, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах. Відповідно до вимог статей 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Відповідно до вимог статей 12 - 13 Закону №1952-IV державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав(ч.1 ст.12). Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.(ч.2 ст.12) Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.(ч.1 ст.13) Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, що містять відомості, зокрема про право власності та суб`єкта (суб`єктів) цього права (ч.3 ст.13). Порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України (ч. 5 ст.13) Відповідно до вимог частини 1 статті 26 Закону №1952-IV, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Відповідно до частини 2 цієї статті, у разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися. У разі якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб`єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об`єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини сьомої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України, його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що третя особа в справі - ОСОБА_3 , як громадянин російської федерації, на підставі посвідки на тимчасове проживання в Україні №800255808, виданої 24.11.2021 органом ДМС - 8011, набув права спільної часткової власності у розмірі частки 500/1000 на нежитлове приміщення№192-Б в літері «А» загальною площею 189,20 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу від 21.01.2022, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. за №103(т.1,а.с.17-20). 21.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. , на підставі зазначеного Договору купівлі-продажу, прийнято рішення №62988380 про державну реєстрацію прав за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), обліковий запис про право власності № 46288020 . 02.08.2022 ОСОБА_3 , як громадянин держави Ізраїль, звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №51935742 з метою здійснення зміни даних про громадянство власника в записі про право власності №46288020. За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.08.2022, приватним нотаріусом ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №64393141 від 04.08.2022, керуючись статтею 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктом 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127. Колегія суддів звертає увагу, що Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127)визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Згідно з п.6 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком (п. 7). Відповідно до п.8 цього Порядку державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв. Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор обов`язково зазначає відомості, передбачені Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141,та виконує всі дії, пов`язані з перевіркою та внесенням відомостей про ідентифікованого суб`єкта речового права. Згідно приписів п.12 Порядку № 1127 під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав. Відповідно до п.18№ 1127, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Відповідно до п.6 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. №1141, формування заяв у сфері державної реєстрації прав у базі даних заяв здійснюється шляхом внесення відомостей про: 1) тип заяви, а саме: про державну реєстрацію прав; про виправлення технічної помилки, відомостей у Державному реєстрі прав; про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору; про скасування; про заборону вчинення реєстраційних дій; про відкликання заяви; про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; інший. Під час формування заяви зазначається один із передбачених цим підпунктом типів заяви; 2) заявника: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності); унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); реквізити документа, що посвідчує особу заявника: - назва документа; - серія документа (за наявності); - номер документа; - дата видачі документа; - уповноважений суб`єкт, що видав документ; - строк дії документа (за наявності); - додаткові відомості про документ (за наявності); Відповідно до п.8 Порядку№1141, під час формування заяви про виправлення технічної помилки, відомостей у Державному реєстрі прав додатково до відомостей, передбачених пунктом 6 цього Порядку, вносяться відомості про: 1) тип виправлення у Державному реєстрі прав: технічна помилка у Державному реєстрі прав; виправлення відомостей у Державному реєстрі прав у зв`язку із зміною адреси об`єкта нерухомого майна; погашення записів у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Під час формування заяви обирається один або у випадках, передбачених законодавством, кілька із передбачених цим підпунктом типів виправлень у Державному реєстрі прав; 2) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (у разі наявності відкритого розділу в Державному реєстрі прав); 3) номер відомостей про речове право, обтяження речового права в Державному реєстрі прав; 4) зміст та опис виправлення у Державному реєстрі прав; 5) документи та/або відомості про документи, подані для виправлення технічної помилки, відомостей у Державному реєстрі прав (за наявності): тип документа (відповідно до словника типів документів); серія документа (за наявності); номер документа; дата видачі документа; уповноважений суб`єкт, що видав документ; строк дії документа (за наявності); додаткові відомості про документ (за наявності). Відповідно до п.26 цього Порядку, відомості про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав вносяться до Державного реєстру прав виключно на підставі рішення державного реєстратора. Наразі, зі змісту вказаного рішення (т.1 а.с.24) вбачається, що позивач, як державний реєстратор , прийняв рішення саме про реєстрацію права власності, а не про зміни в даних про суб`єкта права власності, зокрема щодо громадянства, чи виправлення технічної помилки. Тобто, здійснив реєстрацію права власності повторно, змінивши дані про громадянство суб`єкта нерухомого майна. При цьому, у право установчому документі такі відомості не змінювалися і не виправлялися. Таким чином, колегія суддів зазначає, що твердження суду першої інстанції про законність оскаржуваної реєстраційної дії з мотивів її відповідності реєстраційному законодавству, не відповідає наведеним нормам реєстраційного законодавства та обставинам справи. Отже, колегія суддів вважає доводами апелянта про те, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 було внесено зміни до запису про право власності ОСОБА_3 за відсутності підстав, визначених Законом №1951- IV. Також, не відповідає наведеним приписам Закону №1952-IV твердження позивача та висновок суду першої інстанції, що при законодавчому врегулюванні питання внесення змін в Державному реєстрі речових прав, ідентифікаційних даних суб`єкта речового права, який має подвійне громадянство, відсутня пряма заборона чи застереження. Колегія суддів звертає увагу на те, що йшлося не про державну реєстрацію прав за заявником, який мав подвійне громадянство, а про внесення змін у відомості Державного реєстру прав щодо особи, стосовно якої внесені первісно відомості відповідали тим, які були зазначені у документі, що був поданий для державної реєстрації прав, а саме - у договорі купівлі-продажу, підписаному заявником. Крім того, позивач не вносив відомості про подвійне громадянство заявника, а змінив країну громадянства заявника з РФ на Держава Ізраїль. Тобто висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на обставинах справи. Також, варто зазначити, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з даним принципом громадяни та юридичні особи здійснюють свої права за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом». Разом з тим державні органи та їх посадові особи здійснюють діяльність за принципом «дозволено лише те, що прямо визначено законом». Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи вищезазначене, державний реєстратор як суб`єкт, що реалізує свої повноваження, надані державою, щодо державної реєстрації, зобов`язаний діяти у порядку та у межах повноважень, встановлених законодавством та керуватись принципом «дозволено лише те, що прямо визначено законом». Додатково слід зауважити, що за способом правового регулювання або за характером диспозиції регулятивних (правовстановлюючих) норм права: - уповноважуючі (дозвільні) норми права - вказують на наявність певних можливостей у суб`єктів вчиняти позитивні дії у власних інтересах; - зобов`язуючі норми права - вказують на необхідність здійснювати певні дії, покладають на суб`єктів конкретні обов`язки; - забороняючі норми права - вказують на необхідність утриматися від вчинення дій певного роду, встановлюють заборони. При цьому, судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин п. 4 ч. 1 ст.3 Закону №1952-IV, що прямо передбачає внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Окрім того, дане формулювання передбачає обов`язок суб`єкта державної реєстрації діяти певним чином і утримуватися від вчинення дій, що не ґрунтуються на підставах та виходять за межі порядку, визначених Законом №1952-IV. Отже, твердження суду першої інстанції, що відсутня пряма заборона чи застереження при врегулюванні питання внесення змін в Державному реєстрі речових прав, ідентифікаційних даних суб`єкта речового права, який має подвійне громадянство, прямо суперечить приписам Закону №1952-IV. Щодо доводів позивача про порушення Колегією Мін`юсту правової процедури розгляду скарги Департаменту, зокрема, щодо відсутності у останнього права звернення зі скаргою на дії реєстратора, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2022 Департамент захисту національної державності Служби безпеки України направив до Міністерства юстиції України лист №5/1/1-11311 щодо діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, в якому просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №64393141 від 04.08.2022, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1; анулювати доступ приватному нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В обґрунтування вимог у зверненні зазначалося, що Департаментом здійснюються заходи з виконання доручення прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в рамках кримінального провадження №42022102100000199 від 11.11.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 365-2 КК України. У рамках контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері примусового вилучення активів РФ та її резидентів, виявлено дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, що створюють загрозу виведення активів РФ з-під дії українського законодавства та істотного порушення прав держави України. За наявною інформацією, 04.08.2022 приватним нотаріусом внесено зміни до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ОНМ на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №64393141, внаслідок якого власнику ОНМ ОСОБА_3 було змінено відомості про громадянство: з громадянства Російської Федерації на громадянство Держави Ізраїль, чим порушено вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації». З приводу повноважень Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України на звернення з відповідними вимогами до Міністерства юстиції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.2 Закону України «Про Службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України. Відповідно до ст.24 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана, зокрема здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов`язаних з національною безпекою України. Відповідно до ч.2 ст.25 цього Закону СБУ користується правом подавати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам,організаціям усіх форм власності обов`язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки, у тому числі із забезпечення охорони державної таємниці. Разом з тим, Постановою КМУ від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами України у зв`язку з військовою агресією РФ» (далі - Постанова№187), якою встановлено мораторій(заборону), зокрема, на відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження корпоративних прав РФ або особами, пов`язаними з державою агресором, крім безоплатного відчуження на користь держави Україна; відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження корпоративних прав на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або на користь РФ. Отже, державою Україна на захист національних інтересів запроваджено низку заборон щодо здійснення певною категорією осіб, які мають громадянство РФ, окремих дій, включно з будь-якими діями, що створюють можливість відчуження корпоративних прав. Таким чином, з огляду на законодавчо встановлені права та обов`язки СБУ, зокрема, щодо здійснення контррозвідувальних заходів з захисту інтересів держави у сфері примусового вилучення активів РФ та її резидентів, та у зв`язку з проведеними реєстраційними діями всупереч законодавству України, лист Департаменту захисту національної державності спрямований на захист інтересів держави, оскільки саме на Службу безпеки України покладено обов`язок зі здійснення контррозвідувальних заходів з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України. У даному контексті слід зазначити, що Службою безпеки України у рамках контр- розвідувального захисту інтересів держави у сфері примусового вилучення активів РФ та її резидентів, виявлено дії приватного нотаріуса ОСОБА_1, що створюють загрозу порушення порядку, визначеного у Постанові №187, щодо контролю за діями, спрямованими на виведення активів РФ з-під дії українського законодавства та істотного порушення прав держави України. Відповідно до приписів ст.37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає, зокрема скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється також перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, що оскаржувалися до відповідного територіального органу. В свою чергу, відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228 (далі також - Положення №228), Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику, зокрема, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців. Як зазначено в підпункті 83-7 пункту 4 Положення №228, Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до закону контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, в тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до закону, та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені законом. Згідно підпункту 83-10 цього ж пункту Положення №228 Мін`юст розглядає відповідно до закону скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін`юсту та приймає обов`язкові до виконання рішення. Пунктом 10 Положення №228 визначено, що Мін`юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням. Отримавши відповідний лист від Служби безпеки України, Міністерство юстиції вжило заходів до перевірки викладеної в ньому інформації. Питання оскарження дій державного реєстратора, врегульовано статтею 37 Закону №1952-ІV. Так, відповідно до вимог ч.6 ст.37 Закону № 1952-ІV, за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті. Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо: 1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання; 2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні; 3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав; 4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено; 5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень; 6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду. Відповідно до вимог ч.7 цієї статті, у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про: 1) скасування рішення державного реєстратора, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України; 2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов`язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку; 3) зобов`язання державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов`язання; 4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерством юстиції України або його територіальним органом, яким прийнято відповідне рішення, протягом п`яти робочих днів вирішується питання про передачу на розгляд іншого державного реєстратора документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора. У разі якщо інші державні реєстратори, які перебувають у трудових відносинах з відповідним суб`єктом державної реєстрації прав, відсутні або державним реєстратором є нотаріус, такі документи передаються до територіально найближчого суб`єкта державної реєстрації прав, що має не менше трьох державних реєстраторів, які мають доступ до Державного реєстру прав, або іншому нотаріусу (нотаріусам) за попереднім погодженням із ним (ними). У разі прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав стосовно нотаріуса такому нотаріусу забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону; 5) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; 6) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України. У разі якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав виявлено порушення законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів для повідомлення про це правоохоронних органів. Відповідно до ч.8 ст. 37 Закону № 1952-ІV, рішення, передбачені пунктами 1 і 2 частини сьомої цієї статті, виконуються посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіального органу не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання заяв, документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються. Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктом 4 частини сьомої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання. Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав визначається Міністерством юстиції України. Відповідно до вимог ч.10 цієї статті Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим (далі - Порядок №1128). Відповідно до пункту 2 Порядок №1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Дія забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг сфері державної реєстрації, положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом. Відповідно до п.8 Порядку №1128, якщо під час розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін`юстом на підставі службової записки посадових осіб Мін`юсту, погодженої заступником Міністра, невідкладно без розгляду її колегіально. Наразі, з листа Департаменту захисту національної державності вбачалося, що останнім здійснюються заходи з виконання доручення прокурора Шевченківської окружної прокуратур. м. Києва в рамках кримінального провадження №42022102100000199 від 11.11.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365-2 Кримінального кодексу України. У рамках контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері примусового вилучення активів федерації та її резидентів виявлено дії приватного нотаріуса ОСОБА_1, що створюють загрозу виведення активів РФ з під дії українського законодавства та істотного порушення прав держави Україна. Отже у відповідача були всі підстави розглянути зазначене звернення та в межах повноважень прийняти відповідне рішення. Відповідно до п.9 цього Порядку №1128, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню. Відповідно до п.10 Порядку №1128, розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб. За результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом(п. 13Порядку). За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом (п.14 Порядку). З матеріалів справи вбачається, що центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглянуто скаргу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України у відповідності з положеннями ст.37 Закону № 1952-ІV та Порядку №1128. За результатами розгляду 17.01.2023складено Висновок, згідно якого Комісія рекомендувала: 1.Скаргу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 23.11.2022 задовольнити: 2.Скасувати рішення від 04.08.2022 №64393141, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. 3.Тимчасово блокувати доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці. Висновок вмотивовано тим, що приватний нотаріус ОСОБА_1 під час прийняття оскаржуваного рішення порушив порядок внесення відомостей до Державного реєстру прав та, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав прийняв рішення про державну реєстрації та вніс зміни у запис про право власності. При цьому, згідно мотивувальної частини висновку зазначається, що Колегією не беруться до уваги заперечення суб`єкта оскарження на предмет дотримання ним вимог Постанови №187, оскільки заявник - ОСОБА_3 , не підпадав під дію вказаної постанови щодо заборон, з тих підстав, що «в силу імперативності норм та приписів реєстраційного законодавства, оскаржувана реєстраційна дія взагалі не могла бути проведена, безвідносно до того чи має місце в даному випадку правозастосування обмежень, встановлених Постановою №187». Тобто, Колегією Мін`юсту встановлено інші обставини визнання оскаржуваного рішення протиправним ніж ті, що зазначені в листі Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 23.11.2022 №5/1/1-11311, що є самостійною підставою його скасування та блокування ОСОБА_1 , як державному реєстратору доступу до Державного реєстру прав строком на 3 (три) місяці. Наразі, відповідне рішення Мін`юсту на підставі висновку Колегії було оформлено у формі наказу №478/5 від 06.02.2023 «Про задоволення скарги», яким вирішено:

1. Скаргу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 23.11.2022 №5/1/1-11311 задовольнити.

2. Скасувати рішення від 04.08.2022 №64393141, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

3. Тимчасово блокувати доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державно реєстру прав строком на 3 (три) місяці.

4. Виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.

5. Виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи». Оскаржуваний наказ прийнято відповідачем на підставі наданих повноважень, у спосіб визначений законодавчими нормами, у зв`язку з чим колегія суддів вважає неспроможними доводи позивача щодо його протиправності. Щодо визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 14.04.2023 №1342/5 «Про внесення змін до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна», колегія суддів зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (далі - Постанова №164) установлені особливості вчинення нотаріальних дій в умовах воєнного стану. Так, зокрема, передбачено, що нотаріальне посвідчення договорів щодо відчуження , поділу (виділу) нерухомого майна, спадкових договорів, договорів іпотеки, про заміну кредитора (відступлення прав вимоги) за кредитним договором та/або договором іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя, встановлення довірчої власності, на нерухоме майно, визначення розміру часток у праві спільної власності, договорів поділу спільного майна подружжя (виділу з нього), позички, найму (оренди, лізингу будівлі, або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на строк не менше як три роки, відчуження цінних паперів, корпоративних прав у тому числі договорів на право внесення змін до таких договорів або їх розірвання (припинення), довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, управління і розпорядження цінними паперами, корпоративними правами, на право доступу до індивідуального банківського сейфа, засвідчення справжності підпису на актах приймання передачі частки ( частини частки) у статутному (складеному) капіталі (статутному фонді) юридичної особи, а також видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього з подружжя) на підставі їх спільної заяви, свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (електронних аукціонів), у тому числі тих, що не відбулися (далі - нотаріальні дії щодо цінного майна), здійснюється виключно нотаріусами, включеними до затвердженого Міністерством юстиції переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна (далі - перелік). До переліку включаються нотаріуси, нотаріальна діяльність яких не припинена або які працюють в державній нотаріальній конторі та щодо яких, серед іншого, після 1 січня 2020 Міністерством юстиції не приймалося рішення про анулювання або не менше двох рішень про блокування (принаймні два з яких на строк більше місяця) доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, крім рішень, які скасовано (визнано протиправними або нечинними) рішенням суду, яке набрало законної сили (нотаріус, який не відповідає лише цьому критерію, включається до переліку із застереженням про заборону нотаріального посвідчення ним договорів щодо відчуження, поділу (виділу) нерухомого майна, спадкових договорів, договорів іпотеки, про заміну кредитора (відступлення прав вимоги за кредитним договором та/або договором іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя, встановлення довірчої власності на нерухоме майно, визначення розміру часток у праві спільної власності, договорів поділу спільного майна подружжя (виділу з нього), позички, найму (оренди), лізингу будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на строк не менш як три роки, відчуження цінних паперів, у тому числі договорів про внесення змін до таких договорів або їх розірвання (припинення), довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, управління і розпорядження цінними паперами, на право доступу до індивідуального банківського сейфа, а також видачі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього з подружжя) на підставі їх спільної заяви, свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (електронних аукціонів), у тому числі тих, що не відбулися) (абзац третій підпункту 9 пункту 1 постанови). У разі виявлення невідповідності нотаріуса, включеного до переліку, критеріям, визначеним підпунктом 9 цього пункту Постанови №164, вчинення ним грубого порушення закону або постанови Кабінету Міністрів України, якою визначаються особливості нотаріальної діяльності в умовах воєнного стану, Міністерство юстиції невідкладно приймає обґрунтоване рішення про виключення такого нотаріуса з переліку або про внесення відповідного застереження до переліку. Копія такого рішення протягом трьох робочих днів надсилається нотаріусу (підпункт 14 пункту 1 постанови). Так, з матеріалів справи вбачається оскаржуваний наказ є наслідком прийняття Міністерством юстиції України наказів від 06.02.2023 №478/5 та від 10.04.2023 №1291/5 «Про задоволення скарги» ( який не є предметом спору в даній справі). Відповідно до вказаних наказів, кожним з них тимчасово блоковано приватному нотаріусу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру прав строком на 3 (три) місяці. Таким чином, Міністерством юстиції України встановлено невідповідність приватного нотаріуса ОСОБА_1 вимозі, визначеній абзацом 3 підпункту 9 пункту 1 Постанови №164. Враховуючи вищенаведене, наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2023 №1342/5 «Про внесення змін до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна» до переліку було додано відповідне застереження. Копія зазначеного наказу була направлена позивачу листом Міністерства юстиції України від 14.04.2023 №46523/1342/5/37.1. Отже, оскільки щодо приватного нотаріуса ОСОБА_1 Міністерством юстиції України було прийнято 2 рішення, якими тимчасово блоковано доступ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці, та які не скасовані судовим рішенням, яке набрало законної сили, наказ Міністерства юстиції України від 14.04.2023 №1342/5 «Про внесення змін до переліку нотаріусів якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна» прийнято правомірно та обґрунтовано. Також слід звернути увагу на те, що нотаріус, якому відмовлено у включенні до переліку або якого включено до переліку з відповідним застереженням, має право після усунення невідповідності визначеним критеріям повторно подати надіслати заяву, що розглядається у встановленому Постановою №164 порядку (підпункт 10 пункту 1 цієї Постанови). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог. Щодо доводів апелянта про наявність підстав до закриття провадження в справі в частині, колегія суддів зауважує, що зазначені апелянтом пункти наказу від 06.02.2023 №478/5 спрямовані на технічно-організаційні заходи його виконання, є наслідком вжитих застережних заходів до суб`єкта оскарження та є невід`ємною його складовою. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Натомість, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Таким чином, інша частина тверджень та посилань сторін колегією суддів не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з пунктом другим ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст.242, 271-272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: В.Ю. Ключкович О.М. Кузьмишина (повний текст постанови складено 04.03.2024р.)