Постанова Чернігівський апеляційний суд № 734/1367/23

Справа № 734/1367/23 Головуючий у 1 інстанції Домашенко Ю. М. Провадження № 33/4823/296/24 Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 березня 2024 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю захисника - Харченка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Харченка С.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2024 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору. Місцевим судом встановлено, що 10 квітня 2023 року о 17 год. 35 хв., на КПП №3 по вул. Центральна, в смт Десна, Чернігівського району, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21099, р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів. Від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Не погодившись із рішенням суду, захисник Харченко С.В. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу даного адміністративного правопорушення. Апелянт вважає постанову необґрунтованою, невмотивованою, оскільки судом невірно встановлено та з`ясовано обставини справи, повністю проігноровано відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення. Посилається на те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_3 транспортним засобом та що останній був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР України; відеозаписи є неналежними доказами, оскільки є неповними, не містять дати та часу та не розкривають суті правопорушення, а також відсутні відомості щодо технічного засобу, за допомогою якого здійснювалась відеофіксація. Також не зазначено точне місце вчинення адміністративного правопорушення, працівниками поліції не роз`яснено ОСОБА_1 його права та обов`язки, не залучено свідків правопорушення. У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, що підтвердив його захисник, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заслухавши пояснення захисника Харченка С.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст.ст.245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 065374 від 10.04.2023, ОСОБА_1 , 10 квітня 2023 року о 17 год. 35 хв., на КПП № 3 по вул. Центральна в смт Десна, Чернігівського району, керував автомобілем ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів. Від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Згідно даного протоколу, ОСОБА_1 відмовився надати пояснення, поставити свій підпис у протоколі та отримати копію протоколу (а.с.3). Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. Також, у протоколі зазначено точне місце вчинення правопорушення - КПП № 3 по вул. Центральна в смт. Десна, Чернігівського району, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу. Посилання апелянта на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є непереконливими, з огляду на таке. Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні місцевого суду пояснив, що він проходить строкову військову службу. Приблизно рік тому перебував на чергуванні на КПП № 3 в смт. Десна разом із військовослужбовцем ОСОБА_5 . До КПП для пред`явлення перепустки під`їхав автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , який був у цивільному одязі разом із товаришем. Від водія відчувався запах перегару. У цьому також пересвідчився ОСОБА_5 . Вони повідомили чергового. Автомобіль проїхав КПП та зупинився біля бордюру. Черговий викликав поліцію. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом також підтверджується письмовими поясненнями військовослужбовця ОСОБА_5 , згідно яких 10.04.2023 близько 17:35 год., він ніс службу на КПП № 3 по вул. Центральна в смт. Десна. Було зупинено автомобіль ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування у водія виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей). Після цього на місце події приїхали працівники поліції. На переконання апеляційного суду, дані свідки не мали жодних підстав обмовляти ОСОБА_1 , їх пояснення є логічними, послідовними та повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи. Крім того, з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, як на КПП на території смт Десна прибули за викликом працівники поліції. Автомобіль ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , знаходився безпосередньо за контрольно-пропускним пунктом. Неподалік знаходився ОСОБА_1 . Поліцейський підійшов до ОСОБА_1 та попросив надати посвідчення водія. Поряд також знаходився ОСОБА_6 , який повідомив, що він пасажир, буквально 2 хвилини назад їх випустили на КПП, вони з`їздили на заправку та повернулись, однак їх не впустили. Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або в медичному закладі, проте останній відмовився. Після цього, працівником поліції було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому, він не заперечував керування транспортним засобом, лише запитував у поліцейських чи бачили вони, хто керував транспортним засобом. Крім того, ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_6 не повідомляли про третю особу, яка керувала транспортним засобом. Відтак, апеляційний суд не має сумнівів, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, а тому відповідно до п.2.5 ПДР України мав обов`язок пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, від виконання якого він відмовився. Твердження апелянта про те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, оскільки відеофіксація не здійснювалася безперервно, є непереконливим, так як вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному повноважною на те особою. Крім того, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння чітко зафіксована на вказаному відео і підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні. Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а у разі неможливості застосування таких, огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У даному випадку поліцейськими у повній мірі дотримано зазначених вимог Закону, оскільки за наявності відеозапису присутність свідків під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не є обов`язковою у силу вимог ст.266 КУпАП. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності. До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп`яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королвства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне. Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд. Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності. Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Харченка С.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Заболотний