Постанова Західний апеляційний господарський суд № 921/110/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" лютого 2024 р. Справа №921/110/23 м.Львів Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого - судді МАТУЩАКА О.І. суддів ЗВАРИЧ О.В. СКРИПЧУК О.С. За участю секретаря судового засідання Гулик Н. За участю представників учасників у справі: від апелянта: Рацин Р.Р. (в порядку самопредставництва); арбітражного керуючого Демчана О.І. в режимі відеоконференції; розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області б/н б/д (вх.ЗАГС №01-05/3003/23 від 25.09.2023) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2023 (суддя Сидорук А.М.) у справі №921/110/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Санрайс Логистикс», м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіерра», м. Тернопіль про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Суть спору. Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 14.03.2023 відкрив провадження у справі № 921/110/23 про банкрутство ТОВ "Тіерра"; визнав грошові вимоги ТОВ "Санрайс Логистикс" до боржника в сумі 1 301 563,52 грн; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника строком до 170 календарних днів, а розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича. Оприлюднено на офіційному веб - порталі судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Тіерра". 14.04.2023 ГУ ДПС у Тернопільській області подало заяву до Господарського суду Тернопільської області про визнання грошових вимог в сумі 8 037 702,74 грн заборгованості, з яких: 8 031 998,74 грн основний платіж та 5 704,00 грн штрафні санкції. Ухвалою суду від 01.08.2023 заяву ГУ ДПС у Тернопільській області задоволено частково. Визнано ГУ ДПС у Тернопільській області конкурсним кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Тіерра" з грошовими вимогами в сумі 1 923 128,06 грн. Встановлено черговість задоволення грошових вимог: 32 783,73 грн - друга черга; 1 884 640,33 грн - третя черга; 5 704,00 гр - шоста черга; 5 368,00,00 - грн (сплачений судовий збір) - перша черга. Грошові вимоги ГУ ДПС у Тернопільській області в сумі 6 114 592,68 грн суд відхилив. Ухвалу суду першої інстанції в частині визнання грошових вимог мотивована тим, що зазначені вимоги виникли у зв`язку із наявністю заборгованості по платежах, що обліковується ГУ ДПС у Тернопільській області, і такі підтверджено відповідними доказами, що містяться в матеріалах справи. В частині відмови у визнанні грошових вимог у сумі 6 114 592,68 грн ухвала мотивована тим, що вказана сума є заборгованістю боржника з орендної плати за землю. При цьому, боржник не є власником земельних ділянок, а договори оренди землі було укладено з органами місцевого самоврядування. Враховуючи, що ГУ ДПС у Тернопільськіій області не є стороною вказаних договорів, то в останнього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договорами оренди земельних ділянок державної чи комунальної власності. Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи. ГУ ДПС в Тернопільській області подало апеляційну скаргу на зазначену вище ухвалу в частині відмови у визнанні грошових вимог, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду. Покликається на те, що зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати є податковим зобов`язанням, а тому його адміністрування має здійснюватися відповідно до вимог Податкового кодексу України. При цьому органами стягнення вказаної плати є саме контролюючі органи. Звертає увагу на те, що вказана сума заборгованості по орендній платі з юридичних осіб виникла внаслідок визначення та відображення цих сум заборгованості боржником у самостійно поданих податкових деклараціях з плати за землю за 2020-2022 роки. На думку апелянта, суд першої інстанції при розгляді цієї справи не правильно застосував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.07.2022 у справі №908/1721/21, адже обставини у вказаній справі є відмінними від тих, що існують у справі №921/110/23. Арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Покликається на те, що вказана заборгованість є орендною платою за земельні ділянки, при цьому ГУ ДПС в Тернопільській області не є стороною вказаних договорів. Відтак, у останнього відсутні повноваження на стягнення зазначеної заборгованості. Вважає безпідставними доводи апелянта щодо того, що вказана заборгованість набула статусу податкового боргу, а тому підлягає стягненню на користь контролюючого органу. На спростування вказаного твердження апелянта зазначає, що перехід відповідних зобов`язань у статус прострочених не змінює їх правової природи і не впливає на подальший порядок адміністрування такої заборгованості. 05.02.2024 в системі «Електронний суд» представником ТОВ «А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ» сформовано пояснення щодо апеляційної скарги, які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.10.2023 відкрив провадження у справі №921/110/23 за апеляційною скаргою ГУ ДПС в Тернопільській області та надав учасникам у справі строк на подання відзиву до 02.11.2023. Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Розглянувши подані пояснення, які подано в порушення строків на подання таких, а також відсутність клопотання про поновлення строку на їх подання, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду вказаних пояснень. Інших додаткових заяв чи клопотань учасниками у справі подано не було. 22.02.2024 в судове засідання з`явився представник апелянта. Арбітражний керуючий Демчан О.І. взяв участь в судовому засіданні в режимі відео конференції. Учасники у справі навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги. Представники інших учасників у справі в судове засідання не з`явилися, хоча про дату час та місце розгляду апеляційної скарги були завчасно повідомленні. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що явку сторін у судове засідання не визнано обов`язковою, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників справи, які не з`явилися. Фактичні обставини справи та оцінка суду. Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Згідно із ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції в частині відмови у визнанні грошових вимог ГУ ДПС в Тернопільській області до боржника у сумі 6 114 592,68 грн, суд апеляційної інстанції перевіряє дотримання судом першої інстанції норм процесуального та правильне застосування норм матеріального права лише у цій частині. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, пп.16.1.4 п. 16.1 ст.16, ст.ст.36, 38 Податкового кодексу України, на платників податків, в тому числі на ТОВ "Тіерра", покладений обов`язок сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством. Підпунктами 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ч. 1. ст. 64 КУзПБ, вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) задовольняються у третю чергу. Матеріалами справи, а саме: довідкою про наявність податкового боргу та звітними обліковими системами контролюючого органу підтверджується, що ТОВ "Тіерра" має заборгованість по платежах, що обліковуються ГУ ДІІС у Тернопільській області, зокрема, по орендній платі з юридичних осіб в сумі 6 114 592,68 грн. Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Грошове зобов`язання (згідно із абз. 4 ч. 1 ст. 1 КУзПБ) - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Заява кредитора має містити, зокрема, розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування. До заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника. Виходячи з вимог ст. ст. 45, 47 КУзПБ у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому, суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір. Так, ст. 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Відповідно до підп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підп. 14.1.136 п. 14.1 ст.14 ПК України). За приписами підп. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підп. 269.1.1.1) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (підп. 269.1.1.2). Натомість, згідно підп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди. Отже, законодавцем визначено, що плата за землю може справлятися як у формі земельного податку, так і у формі орендної плати. При цьому, одночасне стягнення такої плати і як земельного податку, і як орендної плати зазначеною нормою закону не передбачено (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21). При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта щодо неправильного врахування зазначеної вище правової позиції Верховного Суду, адже у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку загалом щодо неможливості стягнення податковим органом заборгованості по сплаті орендної плати із юридичної особи, яка не є власником земельної ділянки, а ГУ ДПС не є стороною вказаного договору. Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Положеннями ст.. 288 ПК України унормовано, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. Судом першої інстанції правомірно встановлено, що вимоги податкового органу у сумі 6 114 574,68 грн відносно боржника ТОВ "Тіерра", який не є власником земельних ділянок, визначено заявником як заборгованість боржника за основним зобов`язанням саме з орендної плати за землю. Матеріалами справи підтверджується, що боржником ТОВ "Тіерра" було укладено договори оренди землі з органами місцевого самоврядування, зокрема: територіальною громадою м. Тернополя, Білецькою територіальною громадою, Підгаєцькою територіальною громадою, Залозецькою територіальною громадою, Нараївською територіальною громадою, Саранчуківською територіальною громадою, Бережанською територіальною громадою, Шумською територіальною громадою, Лановецькою територіальною громадою, Кременецькою територіальною громадою, Збаразькою територіальною громадою, Великодедеркальською територіальною громадою, Босуківською територіальною громадою, Монастириською територіальною громадою, Гусятинською територіальною громадою, Золотопотіцькою територіальною громадою, Мельнице-Подільською територіальною громадою, Іване-Пустівською територіальною громадою. Таким чином, Головного управління ДПС у Тернопільській області не є стороною у вказаних договорах. Відтак, оскільки боржник не є власником земельної ділянки, а податковий орган не є стороною договору оренди, то у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеного між боржником та органами місцевого самоврядування (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21 та від 26.04.2023 у справі №910/18544/21). Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає правомірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності у ГУ ДПС у Тернопільській області повноважень стягувати орендну плату за вказаними договорами оренди земельних ділянок у цій справі, а тому відсутні правові підстави для визнання заявлених грошових вимог у сумі 6 114 574,68 грн. Окрім цього, суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Тому, у разі визнання податкового органу конкурсним кредитором на суму грошових вимог, які по суті закону належать іншим суб`єктам господарювання, вказане позбавить їх можливості самостійно подати заяви з грошовими вимогами до боржника відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ, з подальшою участю в управлінні конкурсним процесом шляхом реалізації права вирішального голосу і можливості отримання коштів (заборгованості) за наслідками завершення певної процедури у процедурах банкрутства. Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, то оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Судові витрати. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом. Керуючись ст. 11, 74, 129, 269 - 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2023 у справі №921/110/23 без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області. Повний текст постанови складено та підписано 04.03.2024. Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК Судді О.В. ЗВАРИЧ О.С. СКРИПЧУК