Постанова Західний апеляційний господарський суд № 921/477/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" січня 2023 р. Справа №921/477/20 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого - судді Кравчук Н.М. суддів Кордюк Г.Т. Плотніцький Б.Д. розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Білявинці б/н від 24.10.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/2631/22 від 27.10.2022) та на рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.08.2022 (суддя Н.М. Бурда, повний текст складено 02.09.2022) та на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.09.2022 (суддя Н.В. Охотницька, повний текст складено 05.10.2022) у справі № 921/477/20 за позовом: Фізичної особи-підприємця Дергуна Ігора Володимировича ( надалі ФОП Дергун І.В.), с. Білявинці, Тернопільська область до відповідача: Приватного підприємства Білявинці ( надалі ПП Білявинці), с. Великі Гаї, Тернопільська область про стягнення 1 846 920,00 грн заборгованості за участю учасників справи: від позивача: Суп М.Б. (адвокат) від відповідача: Сенів Т.В. (адвокат) від відповідача: Недошитко О.І. (юрисконсульт) Від відповідача: Павловська Н.Т. (в.о. директора) ВСТАНОВИВ: 17.07.2020 ФОП Дергун Ігор Володимирович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ПП «Білявинці» про стягнення заборгованості за договором оренди транспортних засобів в розмірі 1 846 920,00 грн. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.08.2022 позов ФОП Дергун І.В. до ПП Білявинці про стягнення 1 846 920 грн. заборгованості задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ПП Білявинці на користь ФОП Дергун І.В. - 1 846 920 грн. заборгованості, 27 703 грн. 80 коп. в повернення сплаченого судового збору та 4 903 грн. 20 коп. витрат, пов`язаних із розглядом справи. Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди транспортних засобів від 03.07.2017 та додатковою угодою від 28.12.2018. Суд дійшов висновку, що відповідач в повному обсязі орендної плати за період, вказаний в позовній заяві, не сплатив, позивачем належними та допустимими доказами доведено підставність стягнення суми заборгованості. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПП «Білявинці» подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, відтак, винесено незаконне рішення, з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, просить його скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначає, що позивач не надав жодних доказів наявності (існування) боргу відповідача перед позивачем на момент звернення до суду, зокрема, не надав хронологічного розрахунку виконання договору з початку його дії. Окрім того, на думку скаржника, судом першої інстанції не встановлено існування між позивачем та відповідачем впродовж 2017-2019 років орендних відносин щодо користування автомобілями позивача з підстав інших договорів, ніж за договором оренди транспортних засобів від 03.07.2017, підписаного від імені відповідача його комерційним директором Гуменюком І.Т. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що проведена відповідачем орендна плата за користування транспортними засобами шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок Дергуна І.В., де підставою і призначенням платежу вказано, як «плата за оренду автомобілів», не пов`язана з виконанням договору оренди транспортних засобів від 03.07.2017 року, що є підставою заявленого позову у даній справі. Окрім того, скаржник вказав, що суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку експерта № 308/309/21-11 від 07.07.2021 на предмет його обгрунтованості та відповідності законодавству, а відповідно й допустимості як доказу у справі. На думку апелянта, висновок експерта № 308/309/21-11 від 07.07.2021 має бути визнаний недопустимим доказом та відхилений судом. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2022 справу № 921/477/20 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Білявинці» на рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.08.2022 у справі № 921/477/20, розгляд справи призначено на 15.11.2022. В процесі розгляду справи в судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва, зокрема, до 16.01.2023. В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі. Позивач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним, прийнятим при повному та всебічному з`ясуванні обставин, належно досліджених та оцінених доказів у відповідності до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права., просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. В спростування тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції неправильно встановлено суму заборгованості за договором оренди транспортних засобів від 03.07.2017 року, оскільки відповідачем було сплачено позивачу авансові платежі в рахунок оплати орендної плати за майбутні періоди станом на 01.01.2019, позивач зазначив, що згідно з банківським виписками оплата відповідачем ПП «Білявинці» здійснювалася з призначенням платежу «За оренду автомобілів», а не авансу за 2019 рік. Що стосується відмінностей, про які вказує апелянт між копією та оригіналом спірного договору оренди у п. 1.1, 2.1, 3.1 обох примірників договору. Судом досліджувались зазначені обставини і причини таких відмінностей та встановлено, що такі розбіжності не спростовують самого факту укладення сторонами договору оренди транспортних засобів у кількості 12 штук, предмету оренди, оскільки з обох примірників вбачається, що мова йде саме про певну кількість автомобілів, що передаються в оренду, а не один автомобіль, передача яких здійснюється за відповідними актами приймання передачі, що є відповідними додатками (кожним наступним порядковості) додатком до основного договору, не змінюють та не спотворюють жодних інших умов договору, тощо. Щодо висновку експерта, як належного та допустимого доказу, представник позивача зазначив, що такий є належними доказом та повністю відповідає вимогам ст.ст.73-79 ГПК України та завданню до господарського судочинства. Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Західний апеляційний господарський суд встановив таке. 03.07.2017 року між Фізичною особою-підприємцем Дергуном Ігорем Володимировичем (як Орендодавцем) та Приватним підприємством «Білявинці», в особі комерційного директора Гуменюка Ігоря Тарасовича (як Орендарем) було укладено договір оренди транспортних засобів (т. а.с. 12-14). Згідно з п. 1.1 договору Орендодавець зобов`язався передати за плату Орендареві у тимчасове користування транспортні засоби для використання в господарській діяльності підприємства згідно Додатків № до Договору, а Орендар зобов`язався прийняти у тимчасове користування передані Орендодавцем транспортні засоби, що визначені Додатках № до Договору, ключі від транспортних засобів та реєстраційні документи та зобов`язався сплачувати Орендареві орендну плату. Згідно з п.п. 2.2.1 п. 2.1 договору Орендодавець зобов`язався в триденний строк після підписання цього договору передати в тимчасове користування Орендаря, зазначені в п. 1.1 договору, транспортні засоби. Передача транспортних засобів здійснюється за Актами приймання-передачі транспортних засобів (Додаток № до договору), що є основними документами для проведення розрахунків між сторонами. У відповідності до п. 3.1 договору за користування, визначених у п.1.1 договору транспортними засобами, Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно орендну плату в розмірі 25000 гривень за кожен транспортний засіб без сплати податку на додану вартість на підставі Актів приймання-передачі транспортних засобів (Додаток № до договору). Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за користування транспортними засобами протягом дії цього договору щомісячно до 25 числа кожного наступного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок або банківську карту Орендодавця. Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 27 червня 2019 року, проте, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його невиконання чи неналежне виконання, яке мало місце під час дії цього договору. Договір оренди транспортних засобів від 03.07.2017 підписаний зі сторони Орендодавця: Фізичною особою підприємцем Дергуном Ігорем Володимировичем, а зі сторони Орендаря: комерційним директором ПП «Білявинці» Гуменюком І.Т. та скріплений відтиском печатки ПП «Білявинці». На виконання вищевказаного договору між сторонами укладено: -Додаток № 1 від 05.07.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований вантажний сідловий тягач Е, марка DAF, модель - XF- 105.460, 2006 року випуску, колір синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 09.08.2016 ( т.1 а.с. 15); - Додаток № 2 від 05.07.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки MAGYAR, модель - SR34E, тип ЦИСТЕРНА- Е , номер шасі НОМЕР_4 , колір білий, рік випуску 1995, реєстраційний номер НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 від 02.11.2016 (т. 1 а.с. 16); -Додаток № 3 від 05.07.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки BODEX, модель - KIS3WA, тип Н/ПР-САМОСКИД-Е, номер шасі НОМЕР_7 , колір зелений, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_9 від 05.07.2017 (т. 1 а.с. 17); -Додаток № 4 від 08.07.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки POLKON, модель - NW-192, тип Н/ПР-САМОСКИД-Е, номер шасі НОМЕР_10 , колір cиній, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_12 від 08.07.2017 (т. 1 а.с.18); -Додаток № 5 від 08.07.2017 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки WEIGHTLIFTER, модель - 3STT, тип Н/ПР-САМОСКИД-Е, номер шасі НОМЕР_13 , колір зелений, рік випуску 2004, реєстраційний номер НОМЕР_14 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_15 від 08.07.2017 (т. 1 а.с. 19); -Додаток № 6 від 08.07.2017 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки WEIGHTLIFTER, модель - 3STD-41099, тип Н/ПР-САМОСКИД-Е, номер шасі НОМЕР_16 , колір синій, рік випуску 2005, реєстраційний номер НОМЕР_17 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_18 від 08.07.2017 ( т. 1а.с 20); -Додаток № 7 від 15.11.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, марка VOLVO, модель - FH 12, 2001 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_19 , колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_20 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_21 від 15.11.2017 ( т. 1 а.с. 21); -Додаток № 8 від 01.01.2018 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки ADIGE, модель - CY-722-FF3B, тип НАПІВПРИЧІП Н/ПР ЦИСТЕРНА- Е, номер шасі НОМЕР_22 , колір сірий, рік випуску 1987, реєстраційний номер НОМЕР_23 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_24 від 27.12.2017 (т. 1 а.с. 22); -Додаток № 9 від 01.03.2018 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований вантажний сідловий тягач Е, марка VOLVO, модель - FH- 13.480, 2007 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_25 , реєстраційний номер НОМЕР_26 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_27 від 21.02.2018 (т.1 а.с. 23); -Додаток №10 від 10.03.2018 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки SDC, модель - TRAILERS SDC, тип Н/ПР ЦИСТЕРНА ХАРЧОВА -Е, номер шасі НОМЕР_28 , колір сірий, рік випуску 2005, реєстраційний номер НОМЕР_29 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_30 від 10.03.2018 (т. 1 а.с. 24); -Додаток №11 від 01.05.2018 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки General trailers, модель - D-JD-SF3, тип Н/ПР - CАМОСКИД -Е, номер шасі НОМЕР_31 , колір чорний, рік випуску 2002, реєстраційний номер НОМЕР_32 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_33 від 17.04.2018 (т. 1 а.с.25); -Додаток №12 від 01.05.2018 : Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування належний Орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки SDC, модель - TP35S, тип Н/ПР - CАМОСКИД -Е, номер шасі НОМЕР_34 , колір червоний, рік випуску 2002, реєстраційний номер НОМЕР_35 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_36 від 28.04.2018 ( т. 1 а.с. 26). На підставі вказаних Актів приймання-передачі транспортних засобів позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування (оренду) належні позивачу на праві власності транспортні засоби у загальній кількості 12 шт у придатному для використання стані, даний факт засвідчений підписами позивача та повноважного представника відповідача на вказаних Актах приймання-передачі (належним чином засвідчені копії Актів приймання-передачі транспортних засобів містяться в матеріалах справи). 28.12.2018 між сторонами було укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди транспортних засобів від 03.07.2017, зокрема, до п. 3.1 договору в частині розміру орендної плати, виклавши її у наступній редакції: За користування визначених у п. 1 1 договору транспортними засобами Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно орендну плату в розмірі 30 782 грн. за кожен транспортний засіб без сплати Податку на додану вартість на підставі Актів приймання-передачі транспортних засобів (Додаток № до договору). У п. 4 додаткової угоди вказано, що вона набирає чинності з моменту 01 січня 2019 року і діє протягом строку дії договору оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року ( т. 1 а.с. 39). Банківськими виписками з рахунків Фізичної особи підприємця Дергуна Ігора Володимировича за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 та з 01.01.2018 по 31.12.2018 підтверджується факт сплати відповідачем позивачу орендної плати за користування транспортними засобами шляхом перерахування грошових коштів та банківський рахунок позивача на виконання умов вищевказаного договору оренди (т. 1 а.с. 40-60). Однак, як стверджує позивач, відповідач , починаючи з 01.01.2019 припинив здійснювати оплату орендної плати за користування транспортними засобами, в зв`язку з чим за період з 01.01.2019 по 23.06.2020 у останнього виник борг на суму 1 849 920,00 грн. Вищевказані обставини стали підставою для звернення ФОП Дергуна І.В. з позовом про стягнення з відповідача - Приватного підприємства «Білявинці» 1 846 920,00 грн боргу за договором оренди транспортних засобів від 03.07.2017. Відповідач, заперечуючи факт існування між сторонами договірних зобов`язань за договором № б/н від 03.07.2017, підписаний від імені ПП Білявинці» комерційним директором Гуменюком І.Т., стверджує, що між позивачем та відповідачем дійсно було укладено договір від 03.07.2017, але від імені ПП «Білявинці» договір був підписаний директором Третяком В.В. зі строком дії до 31.12.2018 р. В матеріалах справи наявний висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів у справі № 921/477/20, в якому, зокрема, зазначено: підпис у рядку ФОП Дергун І.В. у договорі про оренду транспортного засобу від 03.07.2017, укладеному між Фізичною особою-підприємцем Дергуном Ігорем Володимировичем та Приватним підприємством «Білявинці» в особі директора Третяка В.В. виконано не Дергуном Ігорем Володимировичем, а іншою особою. При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного. Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 03.07.2017 року між ФОП Дергуном Ігорем Володимировичем, як Орендодавцем, з однієї сторони, та ПП «Білявинці», в особі комерційного директора Гуменюка Ігоря Тарасовича, як Орендарем, з другої сторони, було укладено договір оренди транспортних засобів. Пунктами 2.1.1 та 3. 1. договору зазначено, що передача транспортних засобів здійснюється за Актами приймання-передачі транспортних засобів (Додаток № до договору), що є основними документами для проведення розрахунків між сторонам. За користування визначених у п.1.1 договору транспортними засобами, Орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату в розмірі 25000 гривень за кожен транспортний засіб без сплати податку на додану вартість на підставі Актів приймання-передачі транспортних засобів (Додаток № до договору). Строк дії договору до 27.06.2019 року. Як зазначалося вище, 28.12.2018 між сторонами було укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди транспортних засобів від 03.07.2017, якою змінено розмір орендної плати, встановлено суму 30 782,00 грн за кожен транспортний засіб без сплати Податку на додану вартість на підставі Актів приймання-передачі транспортних засобів (Додаток № до договору). Зазначено, що зміни набирають чинності з 01 січня 2019 року і діють протягом строку дії договору оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року. Твердження відповідача про те, що вищезазначений договір ним не укладався, а між сторонами існували фактичні господарські відносини за умовами договору про оренду транспортного засобу від 03.07.2017, укладеного між ФОП Дергуном І.В. та ПП «Білявинці» в особі директора Третяка В.В. колегією суддів оцінюється критично з огляду на наступне. В матеріалах справи наявний висновок експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз І.Є. Заблоцького за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів від 07.07.2021 № 308/309/21-22, за результатами якого встановлено, що підпис у рядку «ФОП Дергун І.В.» у договорі про оренду транспортного засобу від 03.07.2017 укладеного між ФОП Дергун І.В. та ПП «Білявинці» в особі директора Третяка В.В. виконано не Дергуном І.В., а іншою особою. Судом першої інстанції надано належну правову оцінку даному висновку експерта на відповідність його вимогам закону. Апелянтом не спростовано будь-якими належними доказами вищевказаний висновок експертизи, відтак колегія суддів вважає такими, що повністю відповідають вимогам ст.ст. 73-79 ГПК України та завданню господарського судочинства висновки суду першої інстанції про сумнівність як доказу договору про оренду транспортного засобу від 03.07.2017 укладеного між ФОП Дергун І.В. та ПП «Білявинці» в особі директора Третяка, на який посилається відповідач. Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції про те, що висновок судового експерта І.Заблоцького № 308/309/21-11 від 07.07.2021 року за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи складений без порушення норм закону і є допустимим доказом в розумінні ч. 2 ст. 77 ГПК України. Окрім того, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.09.2021 у справі № 921/115/21, яке набрало законної сили, встановлено факт укладення між ФОП Дергуном І.В., як орендодавцем з однієї сторони та ПП «Білявинці», в особі комерційного директора Гуменюка І.Т. , як орендарем з другої сторони Договору оренди транспортних засобів від 03.07.2017, додатків №№ 1-12 до вказаного договору Актів приймання-передачі транспортних засобів, Додаткової угоди від 28.12.2018 про внесення змін до вказаного договору оренди, а також встановлено факт прийняття до виконання укладених правочинів зі сторони ПП «Білявинці». Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними та об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір укладений між ФОП Дергуном І.В. та ПП «Білявинці» за підписом директора Третяка В.В. не може бути взятий до уваги судом як такий, по якому виникли між сторонами зобов`язання з оренди транспортних засобів. Натомість між сторонами у справі виникли зобов`язання саме за договором оренди транспортних засобів від 03.07.2017, укладеним між ФОП Дергуном І.В. та ПП « Білявинці», від імені якого цей договір підписав його комерційний директор Гуменюком І.Т. та скріпив відповідною печаткою ПП «Білявинці» з додатками №№1-12 до нього (Актами приймання-передачі транспортних засобів), а також за Додатковою угодою про внесення змін до договору оренди транспортних засобів від 03.07.2017 за підписом тих же осіб та відтиском печатки ПП «Білявинці». На виконання вказаного договору, Актами приймання-передачі транспортного засобу орендодавець передав а орендар прийняв у тимчасове платне користування належні орендодавцеві транспортні засоби. Банківськими виписками з рахунків ФОП Дергуна І.В. за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 та з 01.01.2018 по 31.12.2018 підтверджується той факт, що відповідач сплачував позивачу орендну плату за користування транспортними засобами шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача на виконання умов вищевказаного договору оренди. Згідно з ч.1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з ч.5 ст. 762 ЦК України плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Як вбачається з умов договору, сторони погодили що орендар сплачує орендодавцю орендну плату за користування транспортними засобами протягом дії договору щомісячно до 25 числа кожного наступного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок або банківську карту орендодавця. Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотивів, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України). В порушення умов Договору оренди транспортних засобів від 03.07.2017 та Додаткової угоди від 28.12.2018 про внесення змін до вказаного договору, відповідач починаючи з 01.01.2019 орендної плати за користування транспортними засобами не сплачував. Станом на 31.05.2019 в користуванні відповідача на умовах оренди перебувало дванадцять належних позивачу транспортних засобів, розмір орендної плати з 01.01.2019 становив 30782,00 грн. Відповідно загальна сума заборгованості відповідача за оренду транспортних засобів за період з 01.01.2019 по 31.05.2019 становить 1 846 920,00 грн. Матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач розраховувався з позивачем згідно договору оренди транспортних засобів від 03.07.2017 року за спірний період. Необґрунтованими є твердження відповідача про те, що судом першої інстанції неправильно встановлено суму заборгованості за вказаним договором оренди транспортних засобів від 03.07.2017, оскільки ним було проведено авансові платежі, в зв`язку з чим виникла переплата позивачу грошових коштів на суму 750 000, 00 грн в рахунок сплати орендної плати за майбутні періоди, тобто за оренду автомобілів в 2019 році. Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені обставини не відповідають дійсності та спростовуються наступним. Як вбачається зі змісту спірного договору оренди транспортних засобів від 03.07.2017, останній не містить будь-яких умов щодо проведення сторонами розрахунків у формі попередньої оплати (авансу). Окрім того, з наявних в матеріалах справи оригіналів виписок з банківських рахунків ФОП Дергуна І.В. за період з 01.07.2017-31.12.2017 та 01.01.2018 по 31.12.2018 підтверджується факт сплати відповідачем плати з призначенням платежу «за оренду автомобілів», проте без зазначення за який конкретно місяць якого року здійснюється оплата..Також в матеріалах справи банківські виписки про оплату авансу за 2019 рік в будь-якій сумі. Окрім того, колегія суддів звертає увагу апелянта, що незгода відповідача із сумою заборгованості, що є предметом спору, не була викладена в суді першої інстанції, не підтверджена наданим разом із відзивом та запереченням доказами, що обгрунтовують заперечення відповідача по суті позовних вимог. За правилами ч. 4 ст. 165, ч.3 ст. 166 ГПК України, якщо відзив та заперечення не містять вказівки на незгоду відповідача із будь-якою із обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається разом із наданою разом із відзивом доказів, що обгрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечував проти будь-якої із обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. Таким чином , суд приходить до висновку, що з огляду на вимоги ст. 80, 81, 165,166,181,182 ГПК України, обставини щодо суми заборгованості, суми так званої передоплати (авансу) відповідачем в користь позивача не підлягають встановленню апеляційним судом у даній справі, оскільки апелянт процесуальним законом позбавлений права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті на стадії апеляційної інстанції. Проте, відповідач не позбавлений права повернути вказану суму коштів на свою користь, якщо вважає її безпідставно перерахованою на користь позивача. Щодо заперечень відповідача з приводу правової підстави позову. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що предметом розгляду у даній справи є стягнення заборгованості з орендних платежів по оспорюваному договору у справі № 921/115/21, з огляду на те, що подана позивачем разом з позовом у цій справі копія договору оренди не відповідає представленому оригіналу. Судом першої інстанції досліджувались зазначені обставини і причини відмінностей у копії та оригіналі спірного договору оренди. При цьому суд прийшов до переконання і колегія суддів погоджується з таким висновком, що договір оренди транспортних засобів від 03.07.2017 року є більш вірогідним доказом існування між сторонами у справі правовідносин щодо оренди транспортних засобів у період з 03.07.2017 по 31.05.2019, ніж договір , поданий стороною відповідача від 03.07.2017 року за підписом директора Третяка В.В. із строком дії до 31.12.2018. Суд першої інстанції дійшов висновку, що невідповідність копії оригіналу не впливає на смислове навантаження оригіналу договору щодо основних умов. Колегія суддів зазначає, що відмінності, про які вказує апелянт, а саме у п.п. 1.1, 2.1, 3.1 обох примірників договору не спростовують самого факту укладення сторонами договору оренди транспортних засобів у кількості 12 штук, предмету оренди, оскільки з обох примірників вбачається, що мова йде саме про таку кількість автомобілів, що передаються в оренду, передача яких здійснюється за відповідними Актами приймання-передачі, які є відповідними додатками (кожним наступним по порядковості) додатком до основного договору, не змінюють та не спотворюють жодних інших умов договору, тощо. Крім того, як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.09.2021 у рамках розгляду справи № 921/115/21 було встановлено, що ПП «Білявинці» не спростувало обставини використання належних ФОП Дергуну І.В. транспортних засобів у своїй господарській діяльності, з метою надання послуг з перевезення вантажів на користь третіх осіб в період з 09.03.2019 по 21.03.2019, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних, а також представники ПП «Білявинці» в судовому засіданні не заперечували фактичного користування транспортними засобами Дергуна І.В. Відтак, доводи апелянта про фальшування примірників договору є надуманими та голослівними, і не можуть бути підставою для невиконання зобов`язань за договором. Відповідно до ст.759 ЦК України, яка кореспондується із ч.1 ст.283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Враховуючи те, що відповідач не розрахувався перед позивачем за користування транспортними засобами по договору оренди транспортних засобів від 03.07.2017 року, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 846 920,00 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2019 року по 31.05.2019 року є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Отже, враховуючи вищевикладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.09.2022 року у справі № 921/477/20. У справі «Трофимчук проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до ч.1, 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду. Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись, ст. ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Білявинці» залишити без задоволення. 2.Рішення Господарського суду Тернпільської області від 30.08.2022 року у справі № 921/477/20 залишити без змін. 3.Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за скаржником. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України. 5.Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області. Повний текст складено 25.01.2023. Головуючий-суддя Н.М. Кравчук Суддів Г.Т. Кордюк Б.Д. Плотніцький