Постанова 4818 № 638/10164/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 21 лютого 2024 року м. Харків справа № 638/10164/23 провадження № 22-ц/818/562/24 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю. за участю секретаря Носової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Харківська міська рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2023 року, постановлену суддею Тесліковою І.І., В С Т А Н О В И В : У серпні 2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, яку в подальшому уточнила, та в якій вона просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 , починаючи з 01 березня 2020 року по день смерті ОСОБА_2 . Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Харківська міська рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - залишено без розгляду. ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно, але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Зазначає, що в ухвалі суду не зазначено, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом, який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, тобто не встановили між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. Крім того, зазначає, що згідно відповіді державного нотаріуса, було встановлено коло осіб, які претендують на спадщину, заведено спадкову справу, заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину подала онука ОСОБА_1 , інших спадкоємців про прийняття або про відмову від спадщини не надходило. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, зважаючи на те, що встановлення зазначеного вище факту необхідно для реалізації в подальшому права на спадкування, що є окремим предметом доказування та має здійснюватися шляхом подання до суду відповідного позову. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження. Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Такий правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Такий правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц. Згідно роз`яснень, які містять у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, поняття "спір про право" пов`язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право. За приписами часини 6 статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Як вбачається зі змісту заяви, метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем є отримання спадщини, яка відкрилася після смерті її баби, зокрема з метою наступного вирішення питання щодо її права власності на спадкове майно. Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії постанови державного нотаріуса Сьомої Харківської міської нотаріальної контори Верещека Г.Л. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.08.2023 № 73104272 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 баби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1 . Зазначивши, що ОСОБА_1 не була зареєстрована та не проживала разом із ОСОБА_2 на час смерті останньої, та протягом шести місяців не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, вважається такою, що не прийняла спадщину. Як зазначає державний нотаріус Сьомої Харківської міської нотаріальної контори Верещек Г.Л. від 01.08.2023 № 73104272 у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії у спадковій справі №435/2023 заведеній після смерті ОСОБА_2 , спадкодавець була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 по день смерті, що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 29.07.2023 р. З копії паспорта ОСОБА_1 НОМЕР_1 , виданого 18.11.2005 р. МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України вбачається, що остання зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 з 31.05.2018 р. по теперішній час. Крім того, згідно відповіді державного нотаріуса Сьомої Харківської міської нотаріальної контори Верещека Г.Л. №941/01-16 від 26 вересня 2023 року, щодо надання інформації по спадковій справі, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка була зареєстрована в АДРЕСА_1 , заведено спадкову справу № 435/2023. 29.07.2023 заяву про видачу спадщини подала онука спадкодавця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка була зареєстрована у АДРЕСА_2 . Заяв від інших спадкоємців про прийняття або про відмову від спадщини не надходило. Свідоцтв на спадщину не видавалось. Як вбачається зі змісту заяви, метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем є отримання спадщини, яка відкрилася після смерті її баби, зокрема з метою наступного вирішення питання щодо її права власності на спадкове майно. Статтею 1216 ЦК Українивстановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За правилами статті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до статті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частини перша, третя статті 1277 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 1277 ЦК України заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Відповідно до статті 338 ЦПК Українисуд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону. У постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 25 вересня 2023 року у справі № 641/5425/21 (провадження № 61-2699св23) зроблено висновок, що «у справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідача є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування». Так, із змісту заяви ОСОБА_1 слідує, що вона є онукою ОСОБА_2 . Разом з тим, як вбачається з копії постанови державного нотаріуса Сьомої Харківської міської нотаріальної контори Верещека Г.Л. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.08.2023 № 73104272 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 баби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_2 не була зареєстрована та не проживала разом із останньою, отже не є такою, що прийняла спадщину. Враховуючи той факт, що наразі відсутні спадкоємці, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, а після смерті ОСОБА_2 сплинув річний строк, передбачений ч. 2 ст. 1277 ЦК України, колегія суддів вважає, що в даному випадку наявний спір про право між ОСОБА_1 та Харківською міською радою, яка має право у відповідності до вимог ст.1277 ЦК України заявити вимоги про визнання спадщини відумерлою. З урахування викладеного суд не вбачає підстав для скасування судового рішення яке ухвалено з дотримання вимог закону. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова