Ухвала КАС ВС № 460/9071/23

УХВАЛА 04 березня 2024 року м. Київ справа № 460/9071/23 адміністративне провадження № К/990/5167/24 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е., перевіривши касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі № 460/9071/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду державного майна України, про визнання протиправним наказу, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду державного майна України, у якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ про встановлення простою ОСОБА_1 від 28 лютого 2023 року №81, виданий Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях; - допустити до виконання посадових обов`язків першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях; - стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, обумовленого незаконним простоєм, за період з 01 березня 2023 року по день ухвалення рішення у цій справі; - стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на її користь моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн. Заявлено про розподіл понесених позивачем витрат. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, заяву представника позивача задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях подано касаційну скаргу до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024 року касаційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України. 12 лютого 2024 року касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях повторно надійшла до Верховного Суду. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження. Щодо посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у пунктах 119-125 постанови від 16 листопада 2023 року у справі №640/16003/22 та у додатковій постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі №300/3178/20. Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок. При цьому, слід зазначити, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи. При вирішенні питання подібності правовідносин у судових справах, Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Так, скаржник, зазначаючи про неврахування судами висновків Верховного Суду, фактично намагається здійснити переоцінку обставин, встановлених судами у цій справі, які зазначили, що позивачем клопотання про стягнення понесених судових витрат було заявлено у позовній заяві із одночасним зазначенням про неможливість зазначення розміру понесених судових витрат на час звернення з позовом та вказано, що такі можуть бути подані пізніше. Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі № 460/9071/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду державного майна України, про визнання протиправним наказу, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя В. Е. Мацедонська