Постанова 4852 № 932/3461/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 березня 2024 року м. Дніпросправа № 932/3461/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2023 року у справі №932/3461/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серії ЕАС №6564833 від 18.02.2023 капрала поліції батальйону 3 роти 3 Управління патрульної поліції Тлустенко Діани Віталіївни про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що спірна постанова винесена з порушенням чинного законодавства, зокрема положень ч. 2 ст. 283 КУпАП, оскільки не містить достатнього опису обставин порушення Правил дорожнього руху та в ній не зазначений п. 8.4(в), що обумовлює відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач також зазначив, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 285 КУпАП ОСОБА_1 зміст постанови не оголошувався, засобами поштового зв`язку постанова не надсилалася. На думку позивача, працівниками поліції не міг бути встановлений той факт, що саме ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а знаходився на тротуарі у якості пішохода, і вже після початку спілкування з поліцейськими сів у автомобіль. З огляду на обставини викладені у позовній заяві просив суд задовольнити позовні вимоги. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2023 року позов задоволено. Суд виходив з того, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови та доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху. В оскаржуваній постанові не зазначається, що скоєне позивачем правопорушення фіксувалось на технічний засіб, не вказаний його серійний номер, а тому відеозапис, який за твердженням представника відповідача міститься на оптичному DVD-R диску, долученому до відзиву на позов, не є належним та допустим доказом; постанова, як в ні зазначено, не містить додатків, тому одного лише опису у оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення у вигляді порушення п. 8.4.(в) ПДР України недостатньо для доведення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом норм матеріального та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову повному обсязі. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки відеозапису скоєного позивачем правопорушення, наданому відповідачем до суду на оптичному DVD-R диску. На відеозаписі чітко вбачається як знак 3.34 ПДР, так і автомобіль позивача в зоні дії даного знаку. При цьому, скаржник вказує, що зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Крім того, на думку відповідача, суд першої інстанції безпідставно не врахував того, що позивачем без поважних причин пропущений строк звернення до суду із позовом у цій справі, оскільки оскаржувану постанову йому було оголошено 18.02.2023, а до суду він звернувся лише 10.04.2023. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 18.02.2023 відносно ОСОБА_1 складена постанова серії ЕАС №6564833 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Згідно з цією постановою позивач 18.02.2023 о 23:36 в м. Дніпро, вул. Академіка Образцова, 1, керуючи транспортним засобом HONDA ACCORD, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Пунктом 8.4(в) ПДР України передбачено, що дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Згідно з п. 3.34 (дорожній знак «Зупинку заборонено») розділу 33 ПДР, забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Згідно ч. 1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень (п.1). Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Отже, належним чином оформлені матеріали фото/відео фіксації є допустимим доказом на підтвердження вчинення особою адміністративного правопорушення. За правилами ст.252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Зі змісту спірної постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до відповідальності слугувало те, що позивач здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності належних доказів на підтвердження зафіксованих в означеній постанові обставин, з чим погоджується суд апеляційної інстанції. В графі 7 постанови «До постанови додаються» не зазначено доказів, зокрема, фото, відеозапису, які б давали змогу достеменно визначити об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, відсутня будь-яка інформація, що скоєне позивачем правопорушення фіксувалось на технічний засіб. В той же час, зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У постанові потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Згідно з положеннями ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). Оскільки оскаржувана постанова не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наданий суду представником Департаменту патрульної поліції відеозапис на оптичному DVD-R диску не є належним та допустим доказом. Суд також зазначає, що саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути належним доказом його вчинення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування. Виходячи з вищевикладеного, приймаючи до уваги, що за наведеного вище правового регулювання притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності складу адміністративного правопорушення, встановлення вини особи у його вчиненні, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що в спірному випадку в установленому порядку не доведено порушення позивачем положень Правил дорожнього руху, про що зазначено в оскаржуваній постанові серії ЕАС №6564833 від 18.02.2023, тому законні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП відсутні. Щодо доводів скаржника про залишення судом першої інстанції поза увагою той факт, що позивачем без поважних причин пропущений строк звернення до суду із позовом у цій справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Отже, у справах даної категорії строк звернення до суду становить десять днів з дня вручення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2023 позивачу із мобільного додатку «Дія» стало відомо, що відносно нього складено постанову серії ЕАС №6564833 від 18.02.2023 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зазначено постанову він ні особисто ні засобами зв`язку не отримував, її зміст йому був невідомий. Цього ж дня позивач звернувся до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області із заявою про видачу копії постанови. Однак копія постанови серії ЕАС №6564833 від 18.02.2023 позивачу вручена не була, втім була надана можливість ознайомитись із відомостями із облікової системи Управління патрульної поліції щодо складеної постанови. Позивач в позовній заяві зазначив, що ознайомився із відомостями із облікової системи Управління патрульної поліції щодо складеної постанови 24.03.2023, саму постанову не отримував. Доказів вручення позивачу постанови серії ЕАС №6564833 від 18.02.2023 відповідачем не надано. За наведених обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк на оскарження постанови позивачем пропущений з поважних причин, тому цей строк підлягає поновленню. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2023 року у справі № 932/3461/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, та відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко