Постанова 4803 № 202/6276/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2709/24 Справа № 202/6276/22 Суддя у 1-й інстанції - Бурда П. О. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Канурної О.Д., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання: Керімової Бандюкової Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року у справі № 202/6276/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, В С Т А Н О В И В: У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що з листопада 2007 року він проживав у фактичних шлюбних відносин з відповідачкою, від котрих ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась їх перша спільна дитина ОСОБА_3 . 02 жовтня 2009 року позивач та відповідачка уклали шлюб, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась друга донька ОСОБА_4 . Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2012 року з нього стягнуто на користь відповідачки аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частка від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 січня 2012 року. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2012 року шлюб між подружжям розірвано. З моменту стягнення аліментів відповідач намагався сплачувати призначені судом аліменти, однак, з погіршенням стану здоров`я, тобто виявлення гіпертонії ІІ ступеню, та у липні 2021 року діабет ІІ МК, внаслідок чого він став на диспансерний облік, він не має можливості сплачувати саме такий розмір аліментів, визначений судом. Також посилається на придбання ліків, які приймає на постійній основі, вартість яких є значною. Вважає, що погіршення його стану здоров`я має істотне значення та є підставою для зменшення розміру аліментів, які були стягнуті рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2012 року. Позивач просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2012 року на користь ОСОБА_5 на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу) на 2/5 частку з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів направлено за підсудністю до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області. Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів відмовлено. Судові витрати залишено на позивачеві. Додатковим рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 року стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 992,40 грн. Із рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 не погодився та 22 грудня 2023 року засобами поштового зв`язку подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним з`ясуванням фактичних обставин справи. Разом з цим ОСОБА_1 зазначає, що йому не зрозумілі висновки суду щодо несплати позивачем аліментів, тоді як матеріали цієї справи не містять таких доказів, а відповідач ОСОБА_8 в судовому засіданні присутня не була та таких обставин не підтверджувала, при цьому суд зазначає, що існує два рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, тобто про стягнення з нього аліментів у розмірі 300 грн. у справі № 2/0417/1478/2012 та у розмірі 1/2 частки у справі № 2/0417/1534/2012, які ухвалені судом в один день 02 березня 2012 року. Також ОСОБА_1 зазначає, що коли він був працевлаштований, то сплачував аліменти ОСОБА_8 , що підтверджується фінансовими документами, наданими ним, а твердження суду про відсутність вартості ліків, які він придбавав, не відповідають вимогам ст. 182,183 Сімейного Кодексу України, та доказів підтвердження вартості придбаних ліків не вимагають. Позивач зазначає, що надав усі документи про наявність у нього хвороби, на які суд першої інстанції уваги не звернув, та внаслідок чого вважає рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішення суду, обставинам справи. 10 січня 2024 року матеріали цивільної справи разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 надійшли до Дніпровського апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2024 року позивачу поновлено процесуальний строк на оскарження судового рішення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .. Копію ухвали та копію апеляційної скарги судом надіслано сторонам засобами поштового зв`язку 17 січня 2024 року (а.с.78). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 до розгляду на 28 лютого 2024 року о 14.00 год.. Копію ухвали та виклики в судове засіданні сторонам надіслано судом засобами поштового зв`язку 31 січня 2024 року, того ж дня в додаток Viber, які є доставленими (а.с.81,82). ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подавала. В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 28 лютого 2024 року позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендовним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 83). В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 28 лютого 2024 року відповідачка ОСОБА_2 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендовним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 84). Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пріхно Н.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процессуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції послався на те, що позивач не надав доказів тих обставин, на які він послався в позові, позивач надав суду лише медичну документацію, яка підтверджує наявність у нього захворювань та необхідність медикаментозного лікування, однак, не надав доказів придбання ліків та їх вартості, підстав для задоволення позову не вбачається. Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, виходячи з наступного. Із матеріалів справи вбачається, що сторони мають двох спільних дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 статті 141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу. Як вбачається із частини 1 статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частиною 1 статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2012 року стягнуті щомісячно аліменти з ОСОБА_1 на утримання доньок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до їх повноліття на користь ОСОБА_11 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26 січня 2012 року. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 71 72). Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2012 року стягнуто щомісячно аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_11 у розмірі 300,00 грн. до досягнення дитиною ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, починаючи стягнення з 17.01.2012 року. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 11). Матеріали справи містять виписки з огляду лікарів позивача ОСОБА_1 , які підтверджують, що стан позивача погіршився і він потребує лікування та придбання ліків (а.с. 13 18). Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи, що стан здоров`я позивача погіршився, та також враховуючи загальні засади цивільного законодавства, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити розмір аліментів, що стягуються за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2012 року, стягнувши щомісяця аліменти з ОСОБА_1 , на утримання доньок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до їх повноліття на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили. В іншій частині позовних вимог позивача слід відмовити. Керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, задовольнити частково. Зменшити розмір аліментів, що стягуються за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2012 року, стягнувши щомісяця аліменти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на утримання доньок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до їх повноліття на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.Д. Канурна Т.В. Космачевська О.В.Халаджи Повний текст судового рішення складений 04 березня 2024 року Суддя: О.Д.Канурна