Постанова Донецький апеляційний суд № 234/18285/16-ц

Єдиний унікальний номер 234/18285/16-ц Номер провадження 22-ц/804/456/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2021 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого-судді Мальованого Ю.М., суддів: Корчистої О.І.,Папоян В.В., за участю: секретаря судового засідання Гладуха О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засі-дань № 3 цивільну справу № 234/18285/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спіль-ного сумісного майна подружжя, з апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 04 квітня 2019 року (суддя першої інстанції Бакуменко А.В.),- В С Т А Н О В И В : У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя. Позов обґрунтовувала тим, що 11 грудня 2007 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб. До шлюбу з відповідачем їй на праві власності належав автомобіль Nexia, державний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який вона придбала за особисті кошти. В державному реєстрі рухо-мого майна автомобіль зареєстровано 30 травня 2007 року. Відповідно до рахунку-фактури від 25 травня 2007 року № СФ-0009626 вартість автомобіля складала 46 880 грн. 00 коп. Зазначений ав-томобіль нею здавався в оренду з чого вона отримувала прибуток. Під час шлюбу з відповідачем 10 квітня 2010 року вона продала автомобіль Nexia за 50 000 грн. та за вилучені кошти вони з чоловіком відразу придбали автомобіль Soueasl Lioncel DN 71603 НГ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 57 000 грн., тимчасовий реєстраційний талон від 10 квітня 2010 року НОМЕР_3 було видано на ім`я відповідача ОСОБА_2 . У подальшому автомобіль був зареєстрований на її ім`я. У січні 2012 року автомобіль Soueasl Lioncel DN 71603 НГ, реєстраційний номер НОМЕР_2 вони з відповідачем продали у розстрочку ОСОБА_4 і після повного розрахунку у грудні 2014 року право власності на вказаний автомобіль переоформили на покупця, що підтверджується дові-дкою Регіонального сервісного центру МВС у Донецькій області від 20 січня 2017 року ТСЦ 1443. Отримані від продажу автомобіля Soueasl Lioncel DN 71603 НГ кошти у розмірі 65 000 грн. вони з відповідачем витратили на придбання спірного автомобіля Lifan 620 LF 7162 E LX ЗНГ, 2011 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , вартістю 103 000 грн. з залученням кредитних коштів. Кредитний договір від 09 лютого 2012 року № 235А110120209001 було укладено між ОСОБА_5 та ПАТ «Укрсоцбанк». Перший внесок за цим кредитним договором складав 51 500 грн. Інша частина вартості автомобіля Lifan 620 LF 7162 E LX ЗНГ сплачувалася ними відповідно до умов кредитного договору, у тому числі за рахунок коштів, отриманих від продажу автомобіля Lioncel DN 71603 НГ. Умови кредитного договору виконані ними достроково, кредит погашений у повному обсязі 25 січня 2013 року. Позивач наполягала на тому, що на придбання спірного автомобіля Lifan 620 LF 7162 E LX ЗНГ витрачено її особисті кошти, які належали їй до шлюбу, у розмірі 50 000 грн. Посилаючись на викладене, просила визнати автомобіль Lifan 620 LF 7162 E LX ЗНГ спіль-ною власністю подружжя та зобов`язати відповідача сплатити на її користь 1/2 частину вартості автомобіля. Уточнивши в подальшому позовні вимоги, просила визнати спільною сумісною власністю по-дружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 легковий автомобіль Lifan 620 LF 7162 E LX ЗНГ, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , та земельну ділянку площею 0,2500 га, розташо-вану за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати право особистої власності за ОСОБА_1 на грошову суму у розмірі 50 000 грн. 00 коп., що була витрачена подружжям на купівлю автомобіля Lifan 620 LF 7162 E LX ЗНГ, 2011 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; визнати право власності на автомобіль Lifan 620 LF 7162 E LX ЗНГ за ОСОБА_1 ; виділити відповідачу земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Після неодноразового уточнення позовних вимог, вимоги обґрунтував тим, що з ОСОБА_1 він перебував у зареєстрованому шлюбі з 11 грудня 2007 року. В період шлюбу ними придбано автомобіль Lioncel DN 71603 НГ, державний номерний знак НОМЕР_2 , а також побутову техніку: пральну машину, холодильник, телевізор, газову плиту, морозильну камеру, комп`ютер та кухонний гарнітур. Крім того, на ім`я ОСОБА_1 було відкрито депозитні рахунки в банках. Посилаючись на викладене, просив визнати спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти в сумі 65 000 грн., отримані від продажу автомобіля Lioncel DN 71603 НГ, державний но-мерний знак НОМЕР_2 , побутову техніку: пральну машину, холодильник, телевізор, газову плиту, морозильну камеру, комп`ютер та кухонний гарнітур, грошові вклади розміщені на депозитних рахунках позивачки в АТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Державний ощадний банк України». Визнати за ним право власності на 1/2 частку грошових коштів, що розміщені на депозитних рахунках в АТ КБ «Приватбанк», ПАТ «Державний ощадний банк України», на 1/2 частку вказа-ної побутової техніки. Стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 37 500 грн. отримані за про-даж автомобіля Lioncel, державний номерний знак НОМЕР_2 . 18 травня 2018 року ОСОБА_2 подав заяву про залишення без розгляду його позовних вимог в частині поділу побутової техніки (а.с. 174, т. 1). Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 04 квітня 2019 року прова-дження за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна под-ружжя в частині визнання спільною власністю та розподілу побутової техніки, кухонного гарні-туру та депозитних рахунків закрито (а.с. 47, т.2). Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 04 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя задо-волені частково. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 легковий автомобіль Lifan 620 LF 7162 E LX ЗНГ, 2011 року випуску. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь 1/2 частини вартості автомобіля, визнання за нею права власності на грошову суму у розмірі 50 000 грн. та визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя за-лишено без задоволення. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої ін-станції виходив із встановлених обставин справи, зокрема з того, що автомобіль Lifan 620 LF 7162 E LX ЗНГ, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя і частки в цьому майні у позивача та відповідача є рівними - по 1/2 частці. Оскільки відповідач ОСОБА_2 відмовляється від грошової компенсації, крім того, така грошова компенсація не вносилася на депозитний рахунок суду, автомобіль підлягає поділу по 1/2 частці за кожним з подружжя без стягнення компенсації. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 за первісним позовом та зу-стрічних позовних вимог ОСОБА_2 , суд виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог. В резолютивній частині рішення суд першої інстанції визнав автомобіль Lifan 620 LF 7162 E LX ЗНГ, 2011 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 спільною сумісною власністю подружжя. 10 червня 2019 року додатковим рішення Краматорського міського суду Донецької області вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 700 грн. 60 коп. судового збору. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції сторони подали апеляційні скарги. Позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 04 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення по суті її позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що до шлюбу з відповідачем їй на праві приватної влас-ності належав автомобіль Nexia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який вона придбала за власні кошти. Автомобіль було зареєстровано в державному реєстрі рухомого майна 30 травня 2007 року. Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0009626 від 25.05.2007 року, вартість автомобіля складала 46 880 грн. Зазначений автомобіль нею здавався в оренду з чого отримувався прибуток. 10 квітня 2010 року автомобіль Nexia, державний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску по-зивачка продала за 50 000 грн., та відразу за виручені кошти придбала з відповідачем автомобіль Soueast Lіoncel DN 71603 HГ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 57 000 грн., тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_3 від 10 квітня 2010 року було видано на ім`я відповідача ОСОБА_2 . В подальшому автомобіль було зареєстровано в реєстрі рухомого майна на її ім`я. У січні 2012 року автомобіль Soueast Lіoncel DN 71603 HГ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вона разом з відповідачем продала в розстрочку ОСОБА_4 , та після повного розрахунку, в грудні 2014 року, вони переоформили право власності на даний автомобіль Lіoncel DN 71603 HГ на ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою Регіонального сервісного центру МВС в Донець-кій області, ТСЦ 1443 від 20 січня 2017 року. Відповідач, відповідно до його заяви від 18 грудня 2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу До-нецької області надав свою згоду на продаж нею автомобіля Soueast Lіoncel DN 71603 HГ, реєст-раційний номер АН 8169 НА. Отримані з продажу автомобіля Soueast Lіoncel DN 71603 HГ, кошти у розмірі 65 000 грн., вони з відповідачем по справі витратили на придбання в кредит спірного автомобіля Lifan 620 LF 7162 E LX 3НГ, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вартістю 103 000 грн., кре-дитний договір № 235А110120209001 від 09 лютого 2012 року було укладено між відповідачем та ПАТ «Укрсоцбанк». Перший внесок за вказаним кредитним договором складав 51 500 грн. Інша частина вартості автомобіля Lifan 620 LF 7162 E LX 3НГ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , спла-чувалась ними у відповідності до умов кредитного договору у тому числі за кошти отримані з продажу автомобіля Lіoncel DN 71603 НГ. Кредитний договір достроково був виконаний у повно-му обсязі 25 січня 2013 року. Наполягає на тому, що нею, на придбання спірного автомобіля Lifan 620 LF 7162 E LX 3НГ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , було витрачено особистих коштів, що належали їй до шлюбу, у розмірі 50 000 грн. Згідно висновку судової експертизи №109/17 від 27 травня 2017 року ринкова вартість автомобіля Lifan 620 LF 7162 E LX 3НГ складає 128 435 грн. Спільне використання автомобіля неможливе, оскільки відповідач протягом останніх років, в порушення вимог ст. 63 СК України, категорично не бажає надавати спірне авто у сумісне користування. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги та не надав правової оцінки то-му, що саме позивачці, до укладання шлюбу з відповідачем, належала сума коштів у розмірі 50 000 грн., які вона отримала під час шлюбу від продажу належного особисто їй автомобіля Nехіа, державний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, та які витратила на купівлю автомобіля Lіоnсеl DN 71603 НГ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 57 000 грн. Вважає, що суд першої інстанції незаконно встановив належність кожному з подружжя по 1/2 частці спірного автомобіля. При цьому, суд першої інстанції в своєму рішенні не вирішив пи-тання про поділ спірного майна в долях, чим фактично проігнорував позовні вимоги сторін у справі. Також, судом першої інстанції не було вирішено питання про стягнення з відповідача судо-вих витрат, судового збору та витрат на проведення судової експертизи, понесених нею. Просить скасувати рішення Краматорського міського суду від 04 квітня 2019 року, та ухва-лити нове, яким визнати за нею право особистої власності на грошову суму у розмірі 50 000 грн., яка належала їй до шлюбу та була витрачена на купівлю автомобіля Lifan 620 LF 7162 E LX 3НГ, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 легковий автомобіль Lifan 620 LF 7162 E LX 3НГ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2011 року випуску з урахуванням суми коштів у розмірі 50 000 грн., що належала позивачці до шлюбу; визнати право власності на автомобіль Lifan 620 LF 7162 E LX 3НГ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2011 року випуску, за відповідачем ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь, в рахунок компенсації вартості автомобі-ля Lifan 620 LF 7162 E LX 3НГ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2011 року випуску, грошову суму у розмірі 89 217 грн. 50 коп., а також вартість понесених судових витрат (судового збору та оплату послуг судового експерту). ОСОБА_2 також не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалене на неповно з`ясованих обставинах, що ма-ють значення для справи; висновки суду не відповідають викладеним у рішенні обставинам спра-ви; судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріально-го права. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду щодо придбання спірного автомобіля спільними зусиллями та за спільні кошти не оспорюється сторонами по справі не відповідає дійс-ності. Він наполягав на тому, що придбання спірного автомобіля було здійснено за його кошти, оскільки, на відміну від ОСОБА_1 , яка, працюючи продавцем в магазині, отримувала щоміся-чну заробітну плату у розмірі 1 000 грн., він мав постійний дохід (послуги таксі). Позивач за пер-вісним позовом не надала доказів розміру своїх доходів для придбання спірного автомобіля. Суд не навів жодного доводу щодо того, що цей автомобіль придбано спільними зусиллями та за спі-льні кошти подружжя. Крім того, скаржник наголошує, що судом не розглянуто в повному обсязі його вимоги за зустрічним позовом. Зокрема в частині депозитних коштів в ПАТ «Ощадбанк», оскільки при розгляді справи суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі через розслідування Краматорським відділом поліції ГУ НП в Донецькій області криміна-льної справи за фактом невиконання рішення суду про розкриття банківської таємниці про наяв-ність в позивачки депозитів. Вважає, що інформація про наявність у позивача депозитів є важли-вою для розгляду даної справи, а це питання так і не було вирішено. Суд також безпідставно від-мовив у задоволенні клопотань про проведення додаткової експертизи вартості машини та про виклик свідків. Також в порушення вимог ЦПК України, на момент прийняття рішення 04 квітня 2019 року в справі приймав участь як представник позивачки ОСОБА_6 , який не має адвокатського свідоцтва і тому не мав з 01 січня 2019 року представляти інтереси ОСОБА_1 . Вважає, що в даному випадку, відмовивши в задоволенні клопотань, судом були порушені і не враховані норми ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, а також ст. 55 Конституції України, про захист судом права і свободи людини і громадянина. Просив скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 04 квітня 2019 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, а у ви-падку часткового задоволення апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстан-ції і направити справу на навий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку із допущеними проце-суальними порушеннями. Позивачем ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , надано письмовий відзив, в якому вона просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити в частині вимоги про скасу-вання рішення суду першої інстанції, в іншій частині апеляційну скаргу просить відхилити. Проте, поданий ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не містить доказів надсилання (надання) копій цього відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам спра-ви, про що було сторонам роз`яснено в ухвалі Донецького апеляційного суду від 05 серпня 2019 року про відкриття апеляційного провадження, а тому даний відзив апеляційним судом не прий-мається до уваги. Відповідачем ОСОБА_2 письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на час розгляду справи не наданий. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не переш-коджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наяв-ними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи по-силаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 отри-мала 05 лютого 2021 року що підтверджується рекомендованими повідомленнями про отримання поштового відправлення (а.с. 218, т.2). Рекомендоване повідомленнями про розгляд справи 17 лютого 2021 року, направлене ОСОБА_5 , повернулося до суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою, що у відповід-ності до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомлення сторони про дату, час і міс-це судового засідання (а.с. 217, т.2). До апеляційного суду 27 січня 2021 року надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про розг-ляд справи у його відсутність (а.с. 213, т.2). !5 лютого 2012 року позивач ОСОБА_1 до апеляційного суду надіслала заяву про слухання справи у її відсутність (а.с. 222, 223, т.2). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм пра-ва, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеля-ційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає час-тковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апе-ляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд в цілому погоджується з висновками суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11 грудня 2007 року сторони у справі уклали шлюб, про що згідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_5 від 11 грудня 2007 року зроблено актовий запис № 1188 ( а.с. 5, т. 1). У квітні 2010 року сторони придбали автомобіль Lіоnсеl DN 71603 НГ, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 49, т. 1), вартістю 57 000 грн. Тимчасовий реєстраційний талон від 10 квітня 2010 року серії НОМЕР_3 було видано на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 111, т. 1). У подальшому автомобіль було зареєстровано в реєстрі рухомого майна за ОСОБА_1 . Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 18 грудня 2014 року ОСОБА_2 надав згоду на продаж майна, що є спільною сумісною власністю його та ОСОБА_1 , а саме Lіоnсеl DN 71603 НГ, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 54, т. 1). Згідно інформації ТСЦ 1443 автомобіль Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ, номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований 08 лютого 2012 року за ОСОБА_2 (а.с.31, т. 1). Відповідно до умов кредитного договору № 235АІ10120209001 від 09 лютого 2012 року ОСОБА_7 отримав кредитні кошти для придбання автомобіля Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ, поручи-телем за даним договором виступила позивач ОСОБА_1 , договір поруки № 235АІ10120209001-П (а.с.7-11, т. 1). Зобов`язання за вказаним кредитним договором виконані в повному обсязі (а.с.6, т. 1). Відповідно до висновку проведеної у судовому засіданні експертизи № 109/17 від 27 травня 2017 року вартість транспортного засобу Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ державний номер НОМЕР_4 становить 128 435 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ (а.с.101-105, т. 1). Крім того, судом встановлено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 27 грудня 2002 року, виданого Близ-нюківською районною державною адміністрацією Харківської області (а.с. 99-100, т. 1). Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 фактично не погоджується з ви-сновками суду щодо відмови у задоволенні її позовних вимог в частині визнання за нею права особистої власності на грошову суму у 50 000 грн., яка належала їй до шлюбу та була витрачена на покупку спірного автомобіля Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_4 та неврахування даної суми у вартості спірного автомобіля при його поділі, відмови у стягненні з відповідача компенсації за даний автомобіль, не вирішення судом питання про розподіл судових витрат (стягнення на її користь витрати по сплаті судового збору та оплату судової експертизи). З інших підстав ОСОБА_1 рішення суду не оскаржувалося. ОСОБА_2 в апеляційній скарзі наполягав на тому, що судом безпідставно зазначено в оскаржуваному рішенні, що придбання спірного автомобіля спільними зусиллями та за спільні кошти не оспорюється сторонами по справі. Поза увагою суду залишилося його посилання на те, що спірний автомобіль було придбано за його кошти, оскільки він, надаючи послуги таксі, мав достатній постійний дохід, а ОСОБА_1 , працюючи продавцем в магазині мала щомісячний дохід у 1 000 грн. Доказів того, що вона мала доходи для придбання вказаного автомобіля нею не надано. Висновок суду щодо придбання автомобіля Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_4 за спільні кошти подружжя в рішенні не обґрунтований. Крім того, скаржник посилався на безпідставність відмови судом у задоволенні його клопо-тання про зупинення провадження у справі через розслідування кримінальної справи за фактом невиконання рішення суду про розкриття банківської таємниці, оскільки інформація про наявність у ОСОБА_1 депозитів є важливою для розгляду справи. Також суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про проведення додаткової експертизи з оцінки вартості спірного автомобіля та про виклик свідків. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль Lifan 620 LF 7162 E LX 3НГ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2011 року випуску належить сторонам на праві спільної сумісної власності, тобто частки в цьому майні у позивача та відповідача є рівними. Кожному з подружжя належить по 1/2 частці легкового автомобіля. Оскіль-ки відповідач ОСОБА_2 категорично відмовляється від грошової компенсації, крім того така компенсація не вносилася на депозитний рахунок суду, суд дійшов висновку, що спірний автомо-біль підлягає розподілу по 1/2 частці за кожним з подружжя без стягнення компенсації. Щодо ви-мог стосовно земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку, що дана земельна ділянка не може бути предметом розподілу між подружжям, оскільки була придбана ОСОБА_2 в 2002 році, тобто за п`ять років до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 . Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених сторонами в су-ді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції в цій час-тині ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з по-важної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. У ч. 1 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подруж-жя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Згідно з ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не вста-новлено домовленістю між ними. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України). Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної суміс-ної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності под-ружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття май-на та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норму ст. 60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинни-кам. Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є осо-бистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-399цс17. Разом з тим аналіз ст. 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності майна подружжя, набутого ними у період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поши-рення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної вла-сності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц. З огляду на наведені норми права, посилання відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що спірний автомобіль придбаний за його власні кошти, які він отримував від трудової дія-льності, в той час як позивачка мала невеликий дохід, внаслідок чого спірне рухоме майно не мо-жна вважати спільним сумісним майном, не ґрунтуються на законі. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами доказів, встановивши, що спірне рухоме майно набуте сторонами у період шлюбу за спільні кошти, виходячи із принци-пу рівності часток подружжя у спільному майні, дійшов правильного висновку про те, що автомо-біль Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_4 є спільною сумісною власніс-тю сторін. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 ст. 71 СК України). Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», визначено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної су-місної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення час-тин 4, 5 ст.71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поді-лені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. У зв`язку з цим суд першої інстанції в мотивувальній частині свого рішення дійшов вірного висновку, що спірне майно підлягає поділу між колишнім подружжям у рівних ідеальних частках по 1/2 кожному, та має залишатись у їхній спільній частковій власності, оскільки сторони не вчи-нили дій, передбачених законом щодо припинення права власності одного з подружжя, що відпо-відає роз`ясненням, наданим судам у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна под-ружжя». Натомість в резолютивній частині рішення, визнавши спільною сумісною власністю подруж-жя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , судом не вирішено питання про поділ спірного майна. З огляду на зазначене, заслу-говують на увагу доводи апеляційної скарги про не вирішення судом першої інстанції питання про поділ спірного майна в долях. Таким чином, погоджуючись в цілому з висновками суду першої інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції, доповнивши резолютивну частину оскаржуваного рішення висновком про визнання права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним по 1/2 частки автомобіля Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо не врахування судом першої інстанції її долі у придбанні спірного автомобіля Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , яка є більшою ніж 1/2 частина його вартості, колегія суддів вважає недоведеними, оскільки позивачем за первісним позовом не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту продажу належного їй до шлюбу автомобіля Hexia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, від продажу якого вона нібито отримала 50 000 грн. і саме ця сума була нею витрачена на придбання спірного автомобіля. Крім того, матеріалами справи встановлено, що спірний автомобіль Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_4 було придбано за кредитні кошти, отримані відповідачем ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № 235АІ10120209001 від 09 лютого 2012 року, поручителем за яким виступала ОСОБА_1 (дого-вір поруки № 235АІ10120209001 від 09 лютого 2012 року). Крім того, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про визнання права власності на спірний автомобіль за відповідачем ОСОБА_2 та стягнення з нього на її користь компенсації вартості автомобіля у розмірі 89 217 грн. 50 коп. не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки такі позовні вимоги не заявлялися в суді першої інстанції. Відповідно ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розгля-даються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстан-ції. Доводи відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі щодо неврахування судом його вимог за зустрічною позовною заявою спростовуються матеріалами справи та висновками суду в оскар-жуваному рішенні. Звертаючись з зустрічним позовом ОСОБА_2 порушував питання про визнання спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти в сумі 65 000 грн. отримані від продажу легкового автомобілю Lioncel державний номер НОМЕР_2 та стягнення з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти у сумі 37 500 грн., які отримані від продажу легкового автомобіля Lioncel держав-ний номер НОМЕР_2 . На підставі наявних доказів суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог відповідача в цій частині, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено, що вказаний автомобіль було придбано подружжям в період шлюбу, доказів, що автомобіль придбаний за осо-бисті кошти когось з подружжя по справі сторони не надали. Вважаючи вказаний автомобіль Lioncel державний номер НОМЕР_2 спільним сумісним майном, ОСОБА_2 не заперечував відчужити його за ціною, яку визначить ОСОБА_1 , оскільки вважав, що такий правочин відповідає інтересам сім`ї, про що засвідчив у нотаріально посвідченій заяві від 18 грудня 2014 року. Спірний автомобіль Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_4 придбаний сторонами у період шлюбу за кредитні кошти відповідно до кредитного договору оформленого на ім`я ОСОБА_2 , виконання зобов`язань за яким було забезпечено поручителем позивачем ОСОБА_8 . Що також спростовує доводи відповідача в апеляційній скарзі про придбання спірного автомобіля за його власні кошти. Щодо заперечень відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на безпідставність відмови судом у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі через розслідування кримінальної справи за фактом невиконання рішення суду про розкриття банківської таємниці, оскільки інформація про наявність у ОСОБА_1 депозитів є важливою для розгляду справи та безпідставність відмови у задоволенні його клопотання про проведення додаткової експертизи та про виклик свідків колегія суддів вважає доцільним зазначити наступне. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 20 березня 2019 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідків, у задоволенні клопотання про зу-пинення провадження у справі, у задоволенні клопотання про призначення додаткової експертизи. Відмовляючи у задоволенні вказаних клопотань суд першої інстанції виходив з безпідставнос-ті заявлених клопотань. Відповідно до ч. 2 ст. 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеля-ційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених ст. 353 цього Кодексу. У ч. 1 ст. 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду. Відповідно до пунктів 12, 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи, зупинення провадження у справі. Оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у призначенні експертизи, про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження та відмову у задо-воленні клопотання про виклик свідків у справі ст. 353 ЦПК України не передбачено. Отже, ухвала суду першої інстанції від 20 березня 2019 року у даній справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення, тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду, яким спір має бути вирішений по суті. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року по справі № 355/1249/18. Відмовляючи у задоволенні вищевказаних клопотань відповідача за первісним позовом суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених клопотань. З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 про розподіл спільної власності подружжя відкрито ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 05 грудня 2016 року (а.с. 15, т. 1). 16 січня 2017 року ухвалою суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільної власності подружжя (а.с. 35, т. 1). 20 серпня 2018 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Проніною А.І. по-дано клопотання про призначення додаткової авто товарознавчої експертизи автомобіля Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , на розгляд якої поставити питання ринкової вартості вказаного автомобіля на час проведення експертизи з урахуванням витрат, амортизації та спливу певного терміну з дати складання попереднього висновку товарознавчої експертизи (а.с. 242, т. 1). 25 вересня 2018 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Проніною А.І. по-дано клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що на думку заявника наявність депозитів у ОСОБА_1 в Ощадбанку є важливою обставиною і безпосередньо впливає на результат розгляду справи. Тому є об`єктивна неможливість розгляду справи до розгляду кримінального провадження № 42018051390000084 від 13 червня 2018 року за ст. 382 ч. 2 КК України. (а.с. 8, т. 2). Відповідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 червня 2018 року зареєстро-вано кримінальне провадження № 42018051390000084 на підставі заяви ОСОБА_10 щодо мож-ливого вчинення посадовими особами АТ «Ощадбанк» кримінального правопорушення, передба-ченого ч. 2 ст. 382 КК України (а.с. 10-14, т. 2). 24 січня 2019 року представником ОСОБА_2 адвокатом Проніною А.І. подана заява про виклик свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яке мотивовано тим, що вказані свідки мають підтве-рдити обставини фінансової участі ОСОБА_2 в придбанні автомобіля Lioncel (а.с. 23, т. 2) Відмовляючи у задоволенні вказаних клопотань суд першої інстанції виходив з їх безпідстав-ності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. З грудня 2016 року відповідачу ОСОБА_2 судом була забезпечена можливість своєчасно реалізувати свої права відповідно до ст. 91 ЦПК України щодо виклику свідків, але таким правом відповідач не скористався. Стосовно зупинення провадження у справі суд дійшов вірного висновку про відсутність підс-тав для зупинення провадження у даній справі до розгляду кримінального провадження № 42018051390000084, оскільки наслідки розгляду кримінального провадження № 42018051390000084 предметом якого є невиконання рішення суду щодо надання інформації, яка містить банківську таємницю (наявність відкритих рахунків на ім`я ОСОБА_1 ) не перешко-джають розгляду справи про розподіл майна подружжя. Крім того, зібрані у справі докази дозво-ляють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду у даній справі. Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо безпідставності заявленого клопотання про призначення додаткової експертизи тому самому судовому експерту з тих підстав, що вартість спірного автомобіля за час розгляду справи змінилася, оскільки висновком експерта № 109/17 від 27 травня 2017 року визначено вартість спірного транспортного засобу Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ державний номер НОМЕР_4 у розмірі - 128 435 грн. 00 коп. (а.с. 101, т. 1). Відповідно ст. 113 УПК України додаткова експертиза може бути призначена судом тому са-мому або іншому експерту (експертам), якщо висновок експерта буде визнано неповним або неяс-ним. Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повто-рна експертиза, яка доручається іншому експерту. Визначених процесуальним законом підстав для призначення додаткової авто товарознавчої експертизи клопотання про призначення додаткової експертизи не містить. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі, про призначення експертизи та про виклик свідків не приймаються судом апеляційної інстанції. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаних клопотань з дотримання процесуальних норм. Колегія суддів не приймає посилання ОСОБА_2 на не розгляд в повному обсязі його ви-мог за зустрічним позовом, зокрема, в частині поділу грошових коштів, які містяться на депозит-них рахунках в ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Державний ощадний банк України», оскільки доказів на наявність таких коштів відповідачем не надано. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 04 квітня 2019 року закрито провадження за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл сумісного май-на подружжя в частині визнання спільною власністю та розподілу побутової техніки, кухонного гарнітуру та депозитних рахунків. Вказана ухвала суду ОСОБА_2 в апеляційному порядку не оскаржувалася. Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновків суду першої інста-нції. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди да-вати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відпо-відь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішен-ня. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення зако-нодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, пи-тання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Євро-пейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 лип-ня 2006 року, заява N 63566/00, § 23). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відобра-жає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 3 п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розг-ляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення суду першої інстанції повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Суд першої інстанції дійшов по суті вірного висновку про визнання спільною сумісною влас-ністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 легкового автомобіля Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_4 , залишивши спірне майно у спільній власності подружжя, проте не визначив ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу. Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині визнання спільною сумі-сною власністю подружжя легкового автомобілю Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_4 підлягає зміні шляхом визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку спірного автомобіля за кожним. Спірний автомобіль слід залишити у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Беручи до уваги наведене, апеляційна скарга позивача за первісним позовом ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. Відповідач ОСОБА_2 звертався до Верховного Суду з клопотанням про закриття прова-дження у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання легкового автомобілю Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_4 спільним сумісним майном подружжя, в якому він є відповідачем, у зв`язку зі знищенням предмета позову. У задоволенні вказаного клопотання ОСОБА_7 було відмовлено, оскільки він, як відповідач по справі, має право визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, або вчинити інші дії, передбачені статтями 206, 408 ЦПК Украї-ни. На момент розгляду справи апеляційним судом інформація щодо спірного легкового автомо-білю Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_4 та стану його реєстрації суду не надавалась. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно ч. 13 вказаної статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд від-повідно змінює розмір судових витрат. Позивачка звернулася до суду з вимогами про визнання спільною сумісною власністю под-ружжя легкового автомобілю Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_4 , а та-кож зобов`язання відповідача виплатити їй 1/2 частину вартості спільного автомобілю у грошово-му еквіваленті 85 000 грн. При зверненні до суду з первісним позовом ОСОБА_1 сплатила 850 грн. судового збору (а.с. 1, т.1), а також 275 грн. 60 коп. за його забезпечення (а.с. 12, т. 1). Під час розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та крім визнання права спільної сумісної власності на спірний автомобіль просила також визнати спільною сумісною власністю сторін земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , сплативши додатково судовий збір у сумі 320 грн. (а.с.134, т.1). За подачу апеляційної скарги позивачка сплатила судовий збір у сумі 1328 грн. 26 коп.(а.с. 68, 93, т.2). Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , визначив ідеальні частки сторін у спірному автомобілі, в задоволені інших вимог позивачки відмовив, з огляду на що понесені нею судові витрати мають бути відшкодовані пропорційно до задоволених вимог у сумі 1226 грн. 92 коп. (850 + 275,60 + 1328,25) :

2. В матеріалах справи відсутні данні щодо розміру витрат, понесених позивачкою на сплату то-варознавчої експертизи, проведеної під час розгляду справи, з огляду на що вимоги в частині від-шкодування цих витрат задоволенню не підлягають. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду в цій частині без змін, витрати по сплаті судового збору відповідачем ОСОБА_2 відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 04 квітня 2020 року в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 легкового автомобіля Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_4 , двигун НОМЕР_6 , кузов НОМЕР_7 , 2011 року випуску - змінити, доповнивши абзацами наступного змісту. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_4 , двигун НОМЕР_6 , кузов НОМЕР_7 , 2011 року випуску. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку автомобіля Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_4 , двигун НОМЕР_6 , кузов НОМЕР_7 , 2011 року випуску. Залишити автомобіль Lifan 620 LF7162E LX ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_4 , двигун НОМЕР_6 , кузов НОМЕР_7 , 2011 року випуску у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 поне-сені нею судові витрати у розмірі 1226 (одна тисяча двісті двадцять шість) грн. 92 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 17 лютого 2021 року. Головуючий суддя: Ю.М. Мальований Судді: О.І. Корчиста В.В. Папоян