Постанова 4802 № 161/17228/22

Справа № 161/17228/22 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/149/24 Доповідач: Данилюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Данилюк В. А., суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я., розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт форс» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 листопада 2023 року, В С Т А Н О В И В: 07.12.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», через свого представника звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою суду від 14 липня 2023 року замінено позивача Товариство з обмеженою відповідальності «Вердикт Капітал» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальності «Дебт форс». Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.09.2020 року між TзOB «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0933614009/4, відповідно до якого, Кредитодавець надав Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «МопеуВООМLoyal». Договір позики укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики №0933614009 від 20.09.2020 року, що акцептована відповідачем 20.09.2020 року, шляхом підписання електронним підписом відповідача. Пропозиція (оферта) на отримання кредиту згідно заявки-анкети №3278421 від 01.10.2020 року в рамках договору про надання позики №0933614009 від 20.09.2020 року підписано ОСОБА_1 01.10.2020 року, електронним цифровим підписом, який було надіслано за допомогою смс-повідомлення на телефонний номер зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця, на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в розмірі 9000 грн. 16.12.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 16-12/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договорами позики, у т.ч. за Договором позики №0933614009 від 20.09.2020 року, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до Відповідача, а ТОВ «Інфінанс» втратив такі права. Не виконуючи належним чином зобов`язання за кредитним договором, відповідач порушив норми законодавства та умови кредитного договору. На підставі наведеного, позивач просить суд, стягнути з відповідача в свою користь заборгованість, яка станом на 08.11.2022 року становить 145 237,50 грн, а також суму понесених судових витрат. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 листопада 2023 року в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальності «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи і невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач вважає укладеним 20.09.2020 року між TзOB «Інфінанс» та ОСОБА_1 договір позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0933614009/4, відповідно до якого, Кредитодавець надав Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «МоnеуВООМLoyal». Відповідно до заявки-анкети від 01.10.2020 року на отримання кредиту №3278421,підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором, розмір наданих коштів становив 9000 грн терміном на 18 місяців на платіжну картку (а.с.9). Згідно до пропозиції укласти договір надання позики №0933614009/4 від 20.09.2020 року (оферта) та надання кредиту згідно заявки-анкети №3278421 від 01.10.2020 року реальна річна процентна ставка за кредитом становить 1277,5%, за умови неналежного виконання договору (а.с.9-26). Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, укладенню будь-якого правочину у письмовій формі передує його підписання з боку сторін. При цьому, за змістом ч.1 ст.205 ЦК України, правочин, укладений в електронній формі, прирівнюється до правочинів, укладених в письмовій формі. В свою чергу, статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Пунктами 6, 12 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Тобто, чинне законодавство дозволяє сторонам письмового (електронного) правочину здійснювати його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію». Одночасно, отримання такого одноразового ідентифікатора передує реєстрація в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав пропозицію укласти договір в електронній формі. Порядок реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції з отриманням відповідного одноразового ідентифікатора передбачений у ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», яка передбачає, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Отже, для реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції з отриманням відповідного одноразового ідентифікатора особа має ідентифікуватися в такій системі. У частині четвертій статті 8 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі. При цьому, у частині шостій статті 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін. З наведеного можливого зробити висновок, що фізична особа може ідентифікувати себе в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом введення відповідної інформації про себе, перелік якої визначається законодавством України, або за домовленістю сторін Конкретного переліку інформації, яку фізична особа повинна надати про себе під час укладення договору фінансового кредиту з небанківською установою, у Законі України «Про електронну комерцію» не наведено, а тому до даних правовідносин, враховуючи правовий статус відповідача як небанківської фінансової установи, слід субсидіарно застосовувати положення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». У частинах першій та другій статті 18 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється вступати в договірні відносини з анонімними особами, відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Фінансовим установам забороняється вступати в договірні відносини з клієнтами - юридичними чи фізичними особами у разі, коли виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені. Тобто, фінансова установа, укладаючи в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» договір в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, повинна забезпечити такий спосіб ідентифікації клієнта, який унеможливить сумнів, що особа виступає не від власного імені. Вказане здійснюється, в тому числі з метою запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Частиною першою статті 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка. З метою не перешкоджання звичайній діловій практиці верифікація клієнта може здійснюватися за необхідності під час встановлення ділових відносин. У такому разі здійснення верифікації має бути завершене якнайшвидше після першого контакту з клієнтом, за умови здійснення ефективного управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Верифікація клієнта також може бути здійснена після відкриття рахунка, але до проведення по ньому першої фінансової операції. Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що верифікація - заходи, що вживаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб`єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність; З аналізу вищенаведених положень законодавства, що регулює порядок надання фінансових послуг та запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів слідує, що для належної ідентифікації особи відповідача, перед встановленням з нею ділових відносин, відповідач повинен також був провести її верифікацію, тобто, встановлення особи клієнта наданим ідентифікаційним даним. При цьому, чинне на час виникнення спірних правовідносин Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами, яка затверджено Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.08.2003 N 25, не передбачало можливості здійснення віддаленої (не особистої) ідентифікації та верифікації особи клієнта. Судом встановлено, що в даному випадку перед укладенням в електронній формі договору фінансового кредиту позивач належним чином, в присутності відповідача, не верифікував її особу, та здійснив реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції з отриманням відповідного одноразового ідентифікатора без належної перевірки особи відповідача. При цьому наведений відповідачем метод верифікації шляхом надсилання смс-повідомлення не дає змогу належним чином встановити особу клієнта, адже, знаючи лише її ідентифікаційні дані (номер РНОКПП, дані паспорту, анкетні дані), замість неї верифікацію може пройти будь-яка особа, вказавши довільний номер мобільного телефону під час реєстрації, який не має конкретної прив`язки до особи-клієнта. Суд також зазначає, що можливість віддаленої верифікації особи-клієнта, без необхідності її особистої присутності, при наданні небанківських фінансових послуг, в чинному законодавстві з`явилася лише з 30 липня 2020 року разом з набранням чинності Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 №107. У додатку 2 до вказаного Положення наведений Порядок ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта). Цей порядок не передбачає верифікацію особи клієнти лише шляхом відправлення смс-повідомлення на номер телефону, який клієнт самостійно вказує, а у п.31 цього порядку наведені такі способи віддаленої верифікації особи клієнта: 1) отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої КЕП власника ідентифікаційного документа; 2) отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; 3) зчитування ідентифікаційних даних із безконтактного електронного носія, імплантованого до ID-картки, збереження протоколу проведеної автентифікації під час здійснення процедури зчитування (принаймні пасивної автентифікації відповідно до пункту 5.1 частини одинадцятої ІКАО Doc 9303) та збереження протоколу фіксації факту введення особою правильного персонального ідентифікаційного номера, призначеного для ідентифікації та авторизації доступу до безконтактного електронного носія (ПІН1), або здійснення фотофіксації особи з використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото; 4) отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото. У зв`язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що оскільки позивач перед встановленням ділових відносин з відповідачем у вигляді укладення в електронній формі договору фінансового кредиту, належним чином, в присутності відповідача або віддалено, не верифікував її особу, та здійснив реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції з отриманням відповідного одноразового ідентифікатора, без належної перевірки особи відповідача, суд дійшов висновку, що вчинений на електронному договорі електронний підпис одноразовим ідентифікатором неможливо вважати підписом ОСОБА_1 . Слід зазначити, що ідентифікацію особи відповідача за допомогою електронного цифрового підпису, як це передбачено Законом України «Про електронні довірчі послуги», абзацом другим частини першої статті 12 Закону України «По електронну комерцію», відповідач не здійснював, а здійснив її за виданим ним же одноразовим ідентифікатором, без належного встановлення (верифікації) особи відповідача. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що платіжна картка НОМЕР_1 , на яку була перерахована сума кредиту, належить саме відповідачу. З перших цифр цієї картки слідує, що вона видана АТ «Універсал Банк», але згідно наданої відповідачем довідки цього банку, вона в ньому має картку з іншим номером (т.1 а.с.109). Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір про надання кредиту не підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення з відповідачем договору позики, а також отримання за ним грошових коштів саме відповідачем, а тому вимоги про стягнення заборгованості є не обґрунтованими. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. ст. 268 ч. 4, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт форс» залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 листопада 2023 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя Судді