Постанова Волинський апеляційний суд № 161/17315/19

Справа № 161/17315/19 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М. Провадження № 22-ц/802/410/23 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 травня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І., секретар Черняк О. В., з участю: державного виконавця Білової В. А., представника стягувача Татарин В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за поданням Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про примусове проникнення до житла боржника, заінтересовані особи: боржник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2023 року,- В С Т А Н О В И В : У лютому 2023 року головний державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Другий ВДВС у місті Луцьку) Білова В.А. звернулася в суд з поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 з метою проведення виконавчих дій пов`язаних з перевіркою майнового стану боржника, опису та арешту майна. У поданні зазначила, що на виконанні у Другому ВДВС у місті Луцьку перебуває зведене виконавче провадження №69991263 з виконання виконавчих листів Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/17315/19 від 08.02.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 412403 грн., як грошову компенсацію вартості автомобілів «Nissan X-Trail», 2015 року випуску, № кузова НОМЕР_1 та «Lexus CT 200H», 2014 року випуску, № кузова НОМЕР_2 та про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 15000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу. По даних виконавчих документах відкриті виконавчі провадження, в подальшому об`єднанні у зведене виконавче провадження, проте в добровільному порядку боржник рішення суду не виконує. Державний виконавець винесла постанову про накладення арешту на майно боржника та заборони на його відчуження, арешту коштів, здійснила інші примусові заходи виконання рішення, однак, боржник свідомо не виконує вимоги закону, а коштів на рахунках у банках не вистачає для погашення боргу. Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав на нерухоме майно боржнику на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . З метою опису зазначеної квартири неодноразово були скеровані повідомлення на адресу боржника та його представника про виконавчі дії за адресою: АДРЕСА_2 , що були отримані останніми. Однак, при виході за зазначеною адресою в обумовлений час, двері квартири ніхто не відчиняв, були залишені виклики державного виконавця та повідомлення про з`явлення боржника до державного виконавця за адресою: АДРЕСА_3 . Однак, ні боржник, ні його представник на виклики не з`являлися, що свідчить про свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду. Просила суд, вирішити питання про примусове проникнення до квартири за адресою: АДРЕСА_2 з метою проведення виконавчих дій пов`язаних з перевіркою майнового стану боржника та з описом та арештом даної квартири для подальшої реалізації на електронних торгах. Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 24 лютого 2023 року подання задоволено. Постановлено надати дозвіл на примусове проникнення до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 , з метою проведення виконавчих дій пов`язаних з перевіркою майнового стану боржника та з описом та арештом даної квартири для подальшої реалізації на електронних торгах. В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати, відмовити у задоволенні подання. Посилається на порушення державним виконавцем вимог статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано порядок звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна. У відзиві на апеляційну скаргу державний виконавець зазначає, що подані докази про вчинені виконавчі дії вказують, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду та перешкоджає вчиненню виконавчих дій, що послугувало підставою для звернення з поданням про примусове проникнення до житла. Вивчивши зміст подання, перевіривши правильність ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвалу суду з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Другому ВДВС у місті Луцьку перебуває зведене виконавче провадження №69991263 з виконання виконавчих листів Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/17315/19 від 08.02.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 412403 грн., як грошову компенсацію вартості автомобілів «Nissan X-Trail», 2015 року випуску, № кузова НОМЕР_1 та «Lexus CT 200H», 2014 року випуску, № кузова НОМЕР_2 та про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 15000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу. По даних виконавчих документах відкриті виконавчі провадження, в подальшому об`єднанні у зведене виконавче провадження (а.с. 10, 12). Вказані постанови про відкриття виконавчого провадження були направлені боржнику та стягувачу в день їх винесення (т.6 а.с. 9, 11). Постановою державного виконавця від 06.09.2022 накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (т. 6 а.с. 15). Із матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника, яка була направлена для виконання до банків учасників обміну. Згідно з наданою інформацією на запити державного виконавця про наявність відкритих рахунків та коштів на рахунках, встановлено, що у ПАТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсал Банк», відкриті рахунки на ім`я ОСОБА_1 , на яких наявні кошти у розмірі - 529.63 грн., 0.63 грн. 70.52 грн, тобто, коштів на них не достатньо для погашення боргу ( т. 6 а.с. 27). У відповіді на запит №155819754 від 09.02.2023 до МВС України, зазначено, що відомості про зареєстровані за боржником ОСОБА_1 транспортні засобі відсутні (т.6 а.с. 24). 05.10.2022 до Другого ВДВС у місті Луцьку надійшла заява від представника боржника ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження №69991263, з яким він ознайомився, про що свідчить підпис останнього на заяві (а.с. 16-17). Таким чином, боржнику ОСОБА_1 відомо про відкрите виконавче провадження щодо нього, однак, підтверджуючих документів про сплату боргу, декларації про доходи та майно або доказів, які підтверджують наявність підстав для призупинення примусового виконання рішення суду, державному виконавцю не надано. Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав на нерухоме майно боржнику на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 та на праві спільної частковоі власності 1/4 частка квартири АДРЕСА_4 (а.с. 19-23). 15.12.2022 державним виконавцем скеровано повідомлення за вих. № 81736 на адресу боржника та його представника про те, що 21.12.2022 о 10 год. 30 хв. будуть вчинятися виконавчі дії за адресою: АДРЕСА_2 , а саме опис квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Дані повідомлення були отримані і боржником і його представником (т.6 а.с. 28-32). При виході за адресою АДРЕСА_2 , в обумовлений день та час, двері квартири ніхто не відчинив, про що виконавцем було складено відповідний акт. Залишено виклик та повідомлено з`явитись до державного виконавця. Однак, боржник не з`явився (а.с. 33-34). Державним виконавцем 13.01.2023 за вих.№2228, скеровано повідомлення на адресу боржника та його представника про те, що 31.01.2023 о 10 год. 30 хв. будуть вчинятися виконавчі дії за адресою: АДРЕСА_2 , а саме опис квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Повідомлення від 13.01.2022 також були отримані і боржником і його представником Також 10.02.2023 за вих. №10877 державним виконавцем скеровано повідомлення на адресу боржника та його представника про те, що 20.02.2023 о 10 год. 30 хв. будуть вчинятися виконавчі дії за адресою: АДРЕСА_2 , а саме опис квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Повідомлення від 10.02.2023 отримане представником (а.с. 35-39, 43-49). При виході за адресою АДРЕСА_2 , в обумовлені дати та час, двері квартири ніхто не відчиняв, про що виконавцем були складені відповідні акти та залишені виклики з пропозицією боржнику ОСОБА_1 з`явитися до державного виконавця відповідно 26.12.2022, 01.02.2023, 21.02.2023, Однак, вони також були проігноровані боржником (а.с. 40-42, 50-51). Також належить відмітити, що згідно з ордером на надання правничої допомоги від 04.10.2022, ОСОБА_1 уповноважив адвоката Кобилинського А.О. представляти його інтереси саме у Другому відділі ДВС у місті Луцьку, що дає підстави для висновку про повідомлення боржника про дату вчинення виконавчих дій і в тому випадку, коли про такі дії повідомлено безпосередньо його представника. Згідно з положенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав. Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції. Як зазначено у статті 30 Конституції України, статті 311 ЦК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Частиною першою статті 439 ЦПК України передбачено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій. Надані державним виконавцем докази підтверджують ту обставину, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів. Також підтверджено, що боржник ОСОБА_1 був обізнаний про намір державного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту його квартиру по АДРЕСА_2 , оскільки відповідні процесуальні документи виконавчого провадження були вручені останньому, а також його представнику, а тому був зобов`язаний надати доступ державному виконавцю до належної йому квартири. Аргументи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем порушено порядок звернення стягнення на нерухоме майно, оскільки квартира по АДРЕСА_2 є його житлом, у якому він проживає, апеляційний суд відхиляє у зв`язку з недоведеністю цієї обставини боржником. Зокрема з матеріалів справи вбачається, боржнику ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/4 частка у квартирі АДРЕСА_4 , у якій він зареєстрований, що підтверджується дослідженим в апеляційному суді витягом з Єдиного демографічного реєстру. Доказів про те, що ОСОБА_1 проживає в квартирі по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 не подав. До того ж, зазначаючи в апеляційній скарзі адресою свого проживання АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 жодного разу не одержав кореспонденції, яка надсилалась йому апеляційним судом за вказаною адресою та яка щоразу поверталась до апеляцйного суду з відміткою «адресат відсутній». Щодо поданої боржником заяви з проханням звернути стягнення на належне йому право на частку незавершеного будівництвом житлового будинку та на частину земельної ділянки, на якій це незавершене будівництво розташоване, то хоча приписами частини 5 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», і передбачено право боржника запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу, однак цією ж нормою встановлено, що черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. У даному судовому засіданні державний виконавець пояснила, що земельної ділянки, на якій розташований незавершений будівництвом будинок в селі Липини Луцького району не можна розцінювати як окрему від будинку земельну ділянку, на яку відповідно до положень статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» належить звернути стягнення в першу чергу, і такі доводи відповідають обставинам справи і ґрунтуються на законі. Також з матеріалів справи вбачається, що в судовому порядку за ОСОБА_1 визнано не право власності, а право на частину об`єкта незавершеного будівництвом житлового будинку в селі Липини Луцького району,отже, після здійснення реєстрації об"єкта боржник набуде права власності на частку у спільній власності, що і стало мотивом для державного виконавця звертати стягнення на належну боржнику квартиру по АДРЕСА_2 для забезпечення реального виконання рішення суду. Перелік майна, на яке не може бути звернення стягнення за виконавчими документами визначений Додатком до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-УІІ, у якому зазначено, що стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім`ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). У цьому переліку відсутня норма про заборону звернення стягнення на нерухоме майно, а тому таке стягнення допускається з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження», що було дотримано державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження. Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення подання державного виконавця. Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до суб`єктивної оцінки обставин справи та помилкового тлумачення вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також положень Конвенції, тому не спростовують висновків суду, викладених в оскарженій ухвалі, яка постановлена з додержанням норм матеріальногшо та процесуального права. Тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін. Керуючись статтями 374-375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2023 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді: