Постанова 4817 № 607/13537/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/13537/21Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я. Провадження № 22-ц/817/228/24 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2024 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу № 607/13537/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2022 року, ухваленого суддею Стельмащуком П.Я., у справі за позовом приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інгосстрах до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, В С Т А Н О В И В: у серпні 2021 року ПАТ СК Інгосстрах звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою страхового відшкодування 26772,57 грн. В обґрунтування позову посилаються на те, що 30.11.2017 між ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №ABH0CPS-17АU036, відповідно до умов якого позивач зобов`язався у разі настання страхового випадку відшкодувати збитки у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених договором. Згідно з п. 9 Договір пролонгований на термін з 01.12.2017 по 30.11.2018. Предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Hyundai Tucson», р.з. НОМЕР_1 . Пунктом 7 договору визначено перелік страхових випадків, з настанням яких виникає обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування у відповідності із договором страхування. 04.11.2018 об 07 год. 15 хв. в м. Львові на перехресті вулиць Кульпарківська-Окружна, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen», н.з. НОМЕР_2 , здійснив рух на заборонений червоний сигнал світлофора, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Hyundai Tucson», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 завдавши механічні пошкодження автомобілю. Відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.03.2019 у справі №607/24113/18 винним у спричиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди є водій автомобіля марки «Volkswagen», н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю потерпілої особи заподіяно матеріальну шкоду. Відповідно до аварійного сертифіката №366/18-11 від 21.11.2018, складеного ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ становила: 27304,23 грн. з ПДВ. Сума страхового відшкодування до виплати потерпілій особі з урахування визначеної договором страхування відношення страхової суми до дійсної вартості автомобіля, за мінусом франшизи на підставі Страхового акту № 54-8949230 від 09.04.2019 складає 26772,57 грн. Зазначене страхове відшкодування виплачено страхувальнику на підставі заяви потерпілої особи та платіжного доручення №5430 від 09.04.2019 в повному розмірі. Таким чином, позивачеві заподіяно шкоду в розмірі 26772,57 грн., які він просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2022 року позов ПАТ СК Інгосстрах до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ СК Інгосстрах 26722,57 грн. страхового відшкодування. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ СК Інгосстрах 22170 грн судового збору. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що відповідно до схеми місця ДТП від 04.11.2018 року, що мало місце між автомобілем марки «Volkswagen», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем марки «Hyundai Tucson», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , зазначено, що автомобіль останнього отримав наступні механічні ушкодження: передній бампер, решітка радіатора, капот, державний номерний знак, переднє праве крило, передній захист бампера, протитуманна фара з правого боку, права фара. Вказаний документ був підписаний обома учасниками ДТП та співробітником поліції. У зв`язку із тим, що на замовлення страховика шкода була оцінена у розмірі 26 772,57 грн., вважає, що вартість ремонту є не обґрунтованою, не відповідає дійсному розміру збитків, оскільки багато позицій щодо заміни запчастин та ремонту не мають відношення до ДТП. Також суд першої інстанції прийняв рішення про стягнення з нього 2270 грн судового збору, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, відповідно до якого учасники бойових дій від сплати судового збору звільняються, незважаючи на те, що ним наданий документ про УБД і він повинен знаходитися у справі. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не поступав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що 30.11.2017 між ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № АВН0СPS-17АU036, за яким позивач зобов`язався у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у строки та в порядку, передбачені правилами страхування та розділом 15 цього договору (п.13.1.3 договору). Згідно з п. 9 договору, цей договір діє 12 місяців з 01.12.2017 по 30.11.2017, договір пролонгується на такий же строк у разі сплати наступних страхових платежів, якщо жодний з учасників договору не заявить про бажання його припинити. Предметом договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме автомобілем «Hyundai Tucson», р.н. НОМЕР_1 (п.п. 4, 5 договору). Страхова сума 232 000 грн. (п.6.1 договору), безумовна франшиза у випадку настання страхового випадку у виді пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП 0% (п.7.1.1 договору). Власником автомобіля «Hyundai Tucson», р.н. НОМЕР_1 , є ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.03.2019, яка залишена в силі постановою Тернопільського апеляційного суду від 05.04.2019 року, у справі № 607/24113/18 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та провадження в адміністративній справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. А саме, за те, що він 04.11.2018 о 07 год. 15 хв. на перехресті вулиць Кульпарківська-Окружна в м. Львові, всупереч вимогам пункту 8.7.3 Е Правил дорожнього руху (далі ПДР), керуючи автомобілем «Volkswagen», н.з. НОМЕР_2 , здійснив рух на заборонений червоний сигнал світлофора, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Hyundai Tucson», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого дані автомобілі отримали механічні пошкодження. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. 06.11.2018 водій ОСОБА_2 , звернувся до ПрАТ «СК «Інгосстрах» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 7). 08.11.2018 аварійним комісаром (оцінювачем) ОСОБА_5 без участі заінтересованих осіб, складено протокол огляду транспортного засобу «Hyundai Tucson», р.н. НОМЕР_1 , під час якого виявлено пошкодження: бампер передній розламано, протитуманка ПП відсутня, облицювання ПП протитуманки відсутнє, капот деформовано з втратою форми заломами металу, решітка радіатора розламана, блок-фара ПП відсутня, подушка безпеки водія спрацювала, подушка безпеки передня з боку пасажира спрацювала, крило ПП деформовано із заломами металу, втратою форми та пошкодження ЛФП, рама радіаторів деформована з втратою форми, заломами металу, підсилювач переднього бамперу деформовано з розривами металу (а.с. 15). Згідно переліку видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу «Hyundai Tucson», р.н. НОМЕР_1 , зазначеного у схемі ДТП, яка сталася 04.11.2018 о 07 год. 15 хв. на перехресті вулиць Кульпарківська-Окружна в м. Львові, зафіксовано наступні пошкодження: пошкоджено передній бампер, решітку радіатора, капот, державний номерний знак, переднє праве крило, передній захист бампера, протитуманна фара з правого боку та права фара. Згідно аварійного сертифіката № 366/18-11 від 21.11.2018, складеного ФОП ОСОБА_6 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Tucson», р.н. НОМЕР_1 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ складає 27304,33 грн (зворот а.с. 16-21). Відповідно до страхового акта № 54-8949230 від 09.04.2019 сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті власнику транспортного засобу «Hyundai Tucson», р.н. НОМЕР_1 , ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» за фактом ДТП 04.11.2018 становить 26772,57 грн (а.с. 26). Страхове відшкодування у розмірі 26772,57 грн. було виплачене ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» 09.04.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 5430 від 09.04.2019 (а.с. 27). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено необґрунтованості чи суперечності аварійного сертифіката № 366/18-11 від 21.11.2018 іншим матеріалам справи та не спростовано викладених у ньому обставин. До суду не було надано доказів того, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована у встановленому законом порядку, а відтак обов`язок відшкодування заподіяної потерпілому шкоди виникає на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України. З таким висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке. Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Положеннями ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічні положення містяться і в статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», далі - також Закон). Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (ч. 1 ст. 9 Закону). У зв`язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ч. 1 ст. 29 Закону). Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування. Позивач, як страховик ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС», виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі. Враховуючи положення ст. ст. 22, 1192 ЦК, розмір шкоди встановлюється на підставі оцінки витрат для відновлення пошкодженої речі, що дозволяють визначити розмір реальних збитків. Така оцінка втрат надає висновок про фактичний розмір шкоди завданої потерпілій особі. Наявними у матеріалах справи доказами встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Tucson», р.н. НОМЕР_1 згідно з аварійним сертифікатом № 366/18-11 від 21.11.2018, складеного ФОП ОСОБА_6 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ складає 27304,33 грн; платіжним дорученням № 5430 від 09.04.2019 позивач перерахував ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» страхове відшкодування у розмірі 26772,57 грн. за дог АВН0СРS-17АU036 від 01.12.2017, акт 54-8949230 від 09.04.2019; підставою для виплати страхового відшкодування став страховий акт, складений позивачем. Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що аварійний сертифікат № 366/18-11 від 21.11.2018 виконано з порушенням 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів є безпідставними, оскільки згідно з пунктом 5.2 зазначеної Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо). Отже, присутність заінтересованих осіб не є обов`язковою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України). Отже, колегія суддів враховує, що нормами ЦПК України передбачено право сторони надати суду висновок експерта. Так, ч. 3 ст. 102 ЦПК України встановлює, що висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Тобто, судова експертиза може проводитися до звернення особи до суду з відповідним позовом, однак, вона повинна стосуватися безпосередньо обставин, явищ, речей тощо, які безпосередньо стануть предметом судового дослідження. Закон, передбачивши право сторони надавати висновки експертів, тим самим передбачив і обов`язок суду їх розглянути в сукупності з іншими доказами. Частиною першою статті 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Таким чином, у разі незгоди із аварійним сертифікатом № 366/18-11 від 21.11.2018, складеним ФОП ОСОБА_6 , відповідач ОСОБА_1 мав, передбачене законом право, подати свій висновок експерта зі спірного питання, який міг бути розглянутий судом разом із іншими доказами. Однак, заявник вказаним правом не скористався, не надавши при цьому жодного належного доказу на спростування фактів, викладених у аварійному сертифікаті № 366/18-11 від 21.11.2018, складеного ФОП ОСОБА_6 . Зазначений розмір шкоди відповідачем у суді першої та апеляційної інстанцій не спростовано, об`єктивного обґрунтування, в чому полягає невідповідність проведених позивачем розрахунків, не наведено, і доказів, які б підтверджували зворотне, судам не надано. Щодо посилання заявника на те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з нього 2270 грн судового збору, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими. Як вбачається із поданого до матеріалів справи посвідчення Управління соціальної політики серії ААБ № 011653 ОСОБА_1 є інвалідом другої групи. Згідно із пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Отже, ОСОБА_1 є особою, яка звільнена від сплати судового збору. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2022 року в частині стягнення судового збору змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Компенсувати Приватному акціонерному товариству Страхова компанія Інгосстрах за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2270 гривень». В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2022 року залишити без змін. Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 08 січня 2023 року було зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2022 року слід поновити. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2022 року в частині стягнення судового збору змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Компенсувати Приватному акціонерному товариству Страхова компанія Інгосстрах за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2270 гривень». В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2022 року залишити без змін. Поновити дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2022 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення виготовлений 04 березня 2024 року. Головуюча Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірський М.В. Хома