Постанова Київський апеляційний суд № 362/3196/23

справа № 362/3196/23 головуючий у суді І інстанції Кравченко Л. М. провадження № 22-ц/824/330/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Назаренко Діаною Леонідівною, на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,- В С Т А Н О В И В: 31 травня 2023 року ОСОБА_1 , через представника - адвоката Назаренко Діану Леонідівну звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу разом з її дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з жовтня 2014 року по 08 травня 2022 року. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2023 року вказану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з тим, що вона не відповідає вимогам ЦПК України, та надано заявнику строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви у строк 5 (п`ять) днів з моменту отримання копії вищезгаданої ухвали суду. 20 липня 2023 року до суду надійшла заява про усунення недоліків. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, - визнано неподаною та повернуто заявнику. Не погодившись із вказаною ухвалоюсуду, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Назаренко Діану Леонідівну, подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду. У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав повертати заяву без розгляду, належним чином не було забезпечено реалізацію права на доступ до правосуддя, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. До апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_2 , в якому вона зазначила, що апеляційна скарга є необґрунтованою, тому не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Окрім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц). Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з такого. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у травні 2023 року заявник звернувся з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Залишаючи без руху заяву, суд першої інстанції в ухвалі від 31 травня 2023 року вказав, що вона не відповідає вимогам ст.ст.175, 315 та, 318 ЦПК України. Суд зазначив, що заявником вказано в заяві, що встановлення юридичного факту йому необхідне для доведення свого права на участь у спілкуванні та вихованні дітей, можливого оформлення опіки/піклування, внаслідок наявності фактичних сімейних відносин з ними та їх загиблою матір`ю. Крім того, встановлення факту має значення для отримання права заявника на участь у вихованні дітей як вітчима. З огляду на наведену у заяві мету суд вбачає, що вона не підлягає реалізації шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю з дружиною, а факт проживання з дітьми не дає права на їх усиновлення та/або встановлення опіки/ піклування над ними. Крім того, прохальна частина заяви містить вимоги, які не відповідають п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України, де вказано, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. 20 липня 2023 року до суду надійшла заява про усунення недоліків. Перевіривши заяву, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що вимоги ухвали суду від 31 травня 2023 року про залишення заяви без руху виконано частково в частині приведення заяви у відповідність п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, однак вирішити питання про відкриття провадження у справі не є можливим. Апеляційний суд не може повною мірою погодитися із вказаними висновкоми суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, в поданій 20 липня 2023 року заяві заявником були усунені всі вимоги, викладені в ухвалі суду від 31 травня 2023 року, заявником виконані вимоги п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України та вказано в прохальній частині заяви про встановлення факту з урахування усунутих недоліків. Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст.185 ЦПК України). Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст. 185 ЦПК України). Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 5 ст. 185 ЦПК України). Чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду. Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод державою гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення. Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Апеляційний суд звертає увагу, що заявник по справі на виконання вимог ухвали про залишення без руху заяви, поданої в порядку окремого провадження, 20 липня 2023 року подав заяву в новій редакції та виклав прохальну частину у відповідності до вимог ухвали суду та п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України. Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув. Поряд з цим, апеляційний суд вважає передчасними та не обґрунтованими висновки суду першої інстанції викладені в ухвалі про залишення заяви без руху, як недоліки, про те, що суд вбачає, що заява не підлягає реалізації шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю з дружиною, а факт проживання з дітьми не дає права на їх усиновлення та/або встановлення опіки/ піклування над ними, оскільки вони суперечать вимогам ч. 6 ст. 294 ЦПК України та можуть встановлюватися лише під час розгляду справи по суті. Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення заяви у зв`язку із не усуненням недоліків, й повернув подану заяву, тим самим обмеживши заявника у доступі до правосуддя. Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для повернення заяви були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заяви з підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України. Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Назаренко Діаною Леонідівною - задовольнити. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2023 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова