Постанова 4813 № 947/4198/23

Номер провадження: 22-ц/813/2910/24 Справа № 947/4198/23 Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.02.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря Лушпи В.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачка - ОСОБА_2 , третя особа: Київська районна адміністрація Одеської міської ради розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2023 року, постановлену Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Луняченко В.О. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок руйнування та зобов`язання приведення об`єкту в первісний стан, в с т а н о в и в: У лютому 2023 року позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок руйнування, та зобов`язання приведення об`єкту в первісний стан. Предметом апеляційного перегляду є ухвала Київського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2023 року, якою задоволено клопотання позивача про призначення у справі будівельної технічної експертизи, на вирішення якої судом поставлено наступні питання:

1. Яка технічна причина пошкоджень та руйнування об`єкта нерухомого майна (елементів, конструкцій, інженерних мереж тощо ) 27/50 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

2. Який розмір завданої матеріальної шкоди об`єкту та вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення встановлених пошкоджень 27/50 частин будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Проведення експертизи доручено експерту Мазуровій І.С. Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції при вирішенні питання про призначення експертизи не взято до уваги, що позивачем в порядку ч. 3 ст. 102 ЦПК України не надано висновок експерта, а також не надано відповідне клопотання про призначення експертизи судом з обґрунтуванням неможливості надання відповідного доказу (висновку експерта) разом із позовною заявою; суд всупереч ч. 7 ст. 81 ЦПК України під час судового засідання 27 березня 2023 року фактично втрутився у збір доказів, вказавши позивачу та його адвокату на недостатність наявних в матеріалах справи доказів для доведення позовних вимог та необхідність проведення по справі експертизи, після чого сторона позивача заявила клопотання про відкладення підготовчого судового засідання для надання додаткових доказів, в подальшому 19 вересня 2023 року судом не розглядалось подане позивачем клопотання про призначення експертизи, оскільки узгоджувалось з позивачем нову редакцію клопотання з виправленням поставлених експерту питань та зазначенням «свого експерта», а 03 жовтня 2023 року суд за наявності заперечень відповідача щодо призначення експертизи продовжує виступати у якості адвоката на стороні позивача та надає останньому час на виправлення клопотання, безпідставно оголосивши перерву у судовому засіданні, а вже 09 жовтня 2023 розглядає за відсутності сторін втретє подане необґрунтоване клопотання позивача та призначає по справі будівельно-технічну експертизу; вказує, що з текстом та доводами клопотання про призначення експертизи від 09 жовтня 2023 року ні відповідач, ні третя особа ознайомлені не були, своєї позиції не висловлювали, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача та третьої особи про розгляд справи 09 жовтня 2023 року. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_4 доводи скарги не визнав, апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, зазначивши, що клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи розглянуто судом на відповідній стадії судового розгляду у підготовчому судовому засіданні за клопотанням учасника справи із з`ясуванням думки іншого учасника справи (його представника). Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Позивач та його представник апеляційну скаргу не визнали, підтримали доводи відзиву на апеляційну скаргу. Відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилася. Вказане відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, вислухавши осіб, що з`явилися до апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Звертаючись до суду з позовом, предметом якого є захист порушених прав позивача як власника нерухомого майна завданою внаслідок дій (бездіяльності) з боку відповідача щодо утримання майна в належному стані, позивач зазначав про необхідність визначення розміру завданої йому шкоди. Провадження у справі відкрите ухвалою суду від 01 березня 2023 року та призначене підготовче судове засідання на 27 березня 2023 року о 12.00 год. Ухвалою суду від 30 травня 2023 року зобов`язано Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» надати суду належним чином завірену копію інвентаризаційної справи на нерухоме майно. З відповідним клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи позивач звернувся до суду 17 квітня 2023 року, а згодом 02 жовтня 2023 року уточнене клопотання. В судовому засіданні 03 жовтня 2023 року судом за участю сторін з`ясовувалося питання щодо питань, які будуть поставлені експерту та допуску до будинку, оскільки до частини приміщень немає доступу, і саме у зв`язку із останнім оголошено перерву до 09 жовтня 2023 року для підготовки. Належним і достовірним доказом встановлення наведених позивачем обставин вважає саме висновок судової будівельно-технічної експертизи, який в сукупності з іншими доказами у справі дасть суду можливість дійти висновку про достатність доказів та правильно вирішити спір. Задовольняючи вказане клопотання та призначаючи у підготовчому засіданні 09 жовтня 2023 року судову будівельно-технічну експертизу, суд із посиланням на вимоги ст. 103, 104 ЦПК України та вважаючи необхідною потребу у спеціальних знаннях, виходив із необхідності встановлення відповідних обставин справи. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до порушення судом процедури призначення такої експертизи та несвоєчасного заявлення про таке. Переглядаючи оскаржувану ухвалу за вказаним доводом, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересі юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Стаття 12 ЦПК встановлює, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Співставляючи стадії процесу доказування та стадії судового процесу, суд враховує, що згідно із статтею 189 ЦПК завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом; такими заявами є : позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України). Згідно з частиною першою статтею статті 196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. У підготовчому засіданні суд, зокрема: з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. У главі 2 розділу ІІІ ЦПК закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу "диспозитивності цивільного судочинства" у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв`язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 910/17567/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 913/20/21. Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням господарського судочинства. Дотримання строку на подання доказів є важливою гарантією права на справедливий суд. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод". Аналіз наведеного свідчить про те, що подання стороною доказів чітко передбачено законодавцем до закриття підготовчого провадження. Оскільки матеріали справи не містять ухвалу про закриття підготовчого провадження, вказані вимоги закону дотримано позивачем. Крім того, у своїй першій заяві по суті справи, якою є позовна заява, позивачем заявлено про намір заявити клопотання щодо проведення оціночно-будівельної експертизи та залучення судового експерта за ухвалою суду. Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»). Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб. За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. У відповідності до частини першої статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Суд першої інстанції правильно виходив з необхідності дотримання засад рівних можливостей сторін у доказуванні з метою забезпечення змагальності в доведенні та повного і об`єктивного встановлення обставин справи. До того ж, призначення експертизи в цій справі є лише одним з таких доказів, яким суд при ухваленні рішення надаватиме правову оцінку у взаємозв`язку з іншими доказами по справі. Крім того, частиною 2 статті 83 ЦПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Звертаючись з відповідним клопотанням про призначення судової експертизи, позивач зазначав про таке в позовні заяві, а також обґрунтовано заявив його на стадії підготовчого провадження, що цілком узгоджується із наведеними приписами ЦПК України (ч. 4 ст. 83 ЦПК України). Крім того, як вбачається з матеріалів справи та зі змісту ухвали про призначення судової експертизи клопотання позивача вирішено судом у підготовчому судовому засіданні, що відповідає положенням п. 8 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, відповідно до якого питання про призначення експертизи суд вирішує у підготовчому засіданні. Щодо доводу відповідачки про неповідомлення про розгляд вказаного процесуального питання, то колегія суддів вважає таке помилковим, оскільки сторона відповідачки в особі свого повноважного представника брала участь у підготовчому судовому засіданні 03 жовтня 2023 року, коли було оголошено перерву для підготовки уточнення питань експерту. В судовому засіданні стороною відповідача висловлена думка щодо поданого клопотання, а також незгода з визначеним позивачем експертом та зазначенням про недоцільність призначення експертизи внаслідок неможливості її проведення та надання об`єктивної відповіді на наявні питання у зв`язку з відсутністю вираженої в натурі частки домоволодіння та відсутності узгодженого порядку володіння та користування майном, що є спільною частковою власністю. Від позивача в день розгляду клопотання про призначення судової експертизи 09 жовтня 2023 року - надійшла до суду заява, в якій він просив розглянути клопотання без його участі. Відповідачка про причини своєї неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не подала. Отже, посилання заявника на те, що судом першої інстанції під час призначення судової будівельно-технічної експертизи по справі в порушення приписів статті 107 ЦПК України не з`ясував у учасників процесу, а не їх представників, обставини, що мають значення для справи, спростовується матеріалами справи, якими підтверджено дотримання прав відповідачки. Як і не заслуговують на увагу посилання відповідачки на неможливість проведення експертизи за відсутності вираженої в натурі частки домоволодіння та відсутності узгодженого порядку володіння та користування майном, що є спільною частковою власністю, оскільки вказане належить до повноважень експерта. Натомість суд в силу засади змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства має сприяти сторонам в реалізації своїх прав, у тому разі і шляхом призначення експертизи, що заявником помилково трактується як взяття судом на себе ролі «адвоката» сторони позивача. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Отже, суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків. Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Враховуючи, що питання щодо причин пошкоджень та руйнування об`єкта нерухомості та розмір вартості завданої шкоди, які є предметом висновку експерта, входить до предмета доказування, та встановлення таких обставин потребує наявних у експерта спеціальних знань, суд першої інстанції при призначенні експертизи правильно виходив з необхідності дотримання засад рівних можливостей сторін у доказуванні з метою забезпечення змагальності в доведенні та повного і об`єктивного встановлення обставин справи та, реалізуючи покладені на нього ЦПК України завдання, призначив таку з дотриманням прав сторін. До того ж, призначення експертизи в цій справі є лише одним з таких доказів, яким суд при ухваленні рішення надаватиме правову оцінку у взаємозв`язку з іншими доказами по справі. Тому по справі відсутнє таке порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не заслуговують на увагу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 01 березня 2024 року. Головуючий М.В. Назарова Судді: В.В. Кострицький Ю.П. Лозко