Постанова 4813 № 6-136/11

Номер провадження: 22-ц/813/2040/24 Справа № 6-136/11 Головуючий у першій інстанції Пендюра Л.О. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.02.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач), судді Назарова М.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Пухи А.М., учасники справи: заявник старший державний виконавець державної виконавчої служби Біляївського РУЮ Михайлова С.О. скаржник ОСОБА_1 представник скаржника ОСОБА_2 розглянули у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 18 листопада 2011 року, постановлена у складі судді Пендюри Л.О., у приміщенні того ж суду за поданням старшого державного виконавця державної виконавчої служби Біляївського РУЮ Михайлової С.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України ОСОБА_1 ,- В С Т А Н О В И В: Короткий виклад обставин справи 18 листопада 2011 року старший державний виконавець державної виконавчої служби Біляївського РУЮ Михайлова С.О. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України ОСОБА_1 . Подання обґрунтовано наступними обставинами. У відділі державної виконавчої служби Біляївського РУЮ Одеської області на виконанні знаходиться виконавче провадження В7-435 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ „Райффайзен Банк Аваль- 1015021,93 грн., згідно виконавчого листа № 2-117 виданого 21.01.2011 року Роздільнянським районнимсудом. Боржник - ОСОБА_1 громадянин України, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_1 виданого Приморським РВ УМВС України в Одеській області, неодноразово викликався до відділу для виконання рішень суду, але на виклики не з`являється, та злісно ухиляється від виконання рішення суду. В ході проведення виконавчих дій встановлено, що боржник за адресою вказаною у виконавчому документі не мешкає. Рішення суду до теперішнього часу залишається невиконаним, тому, необхідно обмежити боржника у праві виїзду за кордон. Короткий зміст рішення суду Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 18 листопада 2011 року подання старшого державного виконавця державної виконавчої служби Біляївського РУЮ Михайлової С.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України ОСОБА_1 задоволено. Тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 11 листопада 2009 року у справі про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 1015021,93 грн.. Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 рішення суду не виконав і на цей час має боргові зобов`язання, що підтверджується виконавчим листом №2-1117/2009 від 21 січня 2011 року, постановою про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2011 року ВП № 24748267, не проживає за зареєстрованою адресою, що підтверджується відміткою на поштовому конверті та актом державного виконавця від 16 вересня 2011 року про не проживання, а тому суд вважає, що ОСОБА_4 ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням і вважає необхідним задовольнити подання та тимчасово обмежити його у праві виїзду за межі України до виконання ним боргових зобов`язань Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погодившись з таким рішенням скаржник подав апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду. В поданій апеляційній скарзі просить ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 18.11.2011 у справі №6-136/11 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні подання старшого державного виконавця державної виконавчої служби Біляївського РУЮ Михайлової С.О. про тимчасове обмеження особи (боржника), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві виїзду за межі України - відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що не погоджується із зазначеною ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 18.11.2011 року у справі №6-136/11 та вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Державним виконавцем не надано жодних доказів на підтвердження умисного ухилення апелянтом від виконання рішення суду. Судом підчас ухвалення оскаржуваного рішення не враховано цю обставину. Під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладеним рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дія або бездіяльність) боржника, спрямованні на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання допуску в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; не подання за рішеннями майнового характеру виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; не повідомлення виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; не своєчасна явка на вимогу виконавця; не надання пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Як вбачається із наявних матеріалів, такого ухилення від виконання зобов`язання у апелянта не було. Отже, сама по собі заборгованість за виконуваним судовим рішенням не може свідчити про ухилення апелянта (боржника) від виконання зобов`язання. Будь-яких доказів про те, що апелянт (боржник) в період обмеження його у праві виїзду за кордон ухилявся чи продовжує ухилятися від виконання судового рішення, зокрема, що підтверджували б свідомі діяння (дії або бездіяльність) апелянта (боржника), спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо), суду не надано. В даному випадку порушено право апелянта, зокрема, на свободу пересування, яке підлягає захисту. Враховуючи, що заборгованість, що виникла у апелянта сама по собі не свідчить про його ухилення від виконання зобов`язання покладеного на нього рішенням суду, а відтак вжиті обмежувальні заходи щодо нього не сприяють переслідуваній меті погашення боржником заборгованості. Отже, на даний час залишення обмеження права громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виїзд з України, є непропорційним і неспівмірним заходом, який не відповідає обставинам справи та не є обґрунтованим Явка сторін Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду , однак представник боржника просив суд розглянути справу за відсутності сторони боржника, що відповідно до вимог ст.372 ЦПК України не перешкоджає судовому розгляду справи. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Статтею 441 ЦПК України визначено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Судом встановлено, що на примусовому виконанні у старшого державного виконавця державної виконавчої служби Біляївського РУЮ Михайлової С.О. знаходиться виконавче провадження ВП №24748267 з примусового виконання: - виконавчого листа № 2-1117 виданого 21.01.2011 року Роздільнянським районним судом Одеської області про: стягнення грошова сума з ОСОБА_6 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 1015021,93 грн.. Виконавець зазначив, що ОСОБА_1 громадянин України, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_1 виданого Приморським РВ УМВС України в Одеській області, неодноразово викликався до відділу для виконання рішень суду, але на виклики не з`являється, та злісно ухиляється від виконання рішення суду. В ході проведення виконавчих дій встановлено, що боржник за адресою вказаною у виконавчому документі не мешкає, на підтвердження чого надає акт державного виконавця від 16 вересня 2011 та копію конверта. Рішення суду до теперішнього часу залишається невиконаним, тому, необхідно обмежити боржника у праві виїзду за кордон. Як вбачається з матеріалів справи, боржник борг добровільно не сплатив та тривалий час більше десяти років не сплачує борг чим на думку суду ухиляється від виконання судового рішення. Підставою для обмеження боржника у праві виїзду за межі України виконавець зазначає наявність у нього невиконаного зобов`язання, підтвердженого рішенням та від виконання якого він ухиляється. Згідно ст. 33 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлено законом. Такі обмеження та процедура їх встановлення визначені в п. 5 ч. 1ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», п. 19 ч. 3ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 441 ЦПК України. Відповідно до них, обмеження боржника у праві виїзду за межі України застосовуються в разі наявності у нього невиконаних зобов`язань та його ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим або іншим рішенням. Як роз`яснив Верховний Суд України в узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року під ухиленням слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборна сила, події тощо). При цьому обмеження є крайньою мірою до боржника і застосовується у виняткових випадках, коли відсутня будь-яка об`єктивна можливість виконання судового рішення без застосування цих заходів. Виходячи з матеріалів справи, боржник борг добровільно не сплатив та тривалий час більше тринадцяти років не сплачує борг чим на думку суду ухиляється від виконання судового рішення, що дозволяє суду обмежити у праві виїзду за межі України так як іншої можливості виконати судове рішення немає. Відповідно до ч, 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно ч.1, ч.2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. З матеріалів, доданих до подання, вбачається, що державним виконавцем підтверджено ухилення боржника від виконання судового рішення. На день звернення з поданням боржником рішення суду не виконано, на виклик до приватного виконавця боржник не з`явився, декларацію про доходи та майно не подав, поштову кореспонденцію за адресою, вказаною у виконавчому листі не отримує, інші засоби зв`язку приватному виконавцю не повідомляв. Крім того, в ході проведення виконавчих дій встановлено, що боржник за адресою вказаною у виконавчому документі не мешкає, що підтверджується актом державного виконавця від 16 вересня 2011 року. Апеляційна скарга не містить будь яких відомостей щодо виконання рішення суду. З огляду на вищенаведене апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення подання держаного виконавця, що не робить неможливим виїзд боржника у випадку виконання судового рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції та не дають підстави для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 18 листопада 2011 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 лютого 2024 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко