Постанова 4811 № 454/145/23

Справа № 454/145/23 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т. В. Провадження № 22-ц/811/3164/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., секретаря Марко О.Р. з участю ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2023 року в складі судді Струс Т.В. у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - встановив: У січні 2023 року позивач АТ «ТАСКОМБАНК» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7445660746 від 13 жовтня 2021 року у розмірі 317 187 грн. 75 коп. та сплаченого судового збору. Позовні вимоги мотивовані тим, що 13 жовтня 2021 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_2 підписаний кредитний договір №7445660746, за умовами якого позичальнику надано грошові кошти на таких умовах: сума кредиту 227 755,80 грн, строк користування 48 місяців, річні проценти 11,99% від суми боргу за договором, щомісячні проценти 2,19% від суми кредиту. Відповідно до п.1.3 Кредитного договору позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в Паспорті кредиту №5660746, який є невід`ємною частиною кредитного договору. Позичальник ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надану, виходячи з обраних ним умов кредитування. Кредит відповідачем отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в Кредитному договорі (п.4 Паспорту кредиту), отже кредитодавець свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі. 01 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено Договір про відступлення прав вимоги №01/09/21. Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги №01/09/2021 від 01.09.2021, позивач є Новим кредитором боржника ОСОБА_2 за Кредитним договором № 7445660746 від 13 жовтня 2021 року з усіма наступними додатками та змінами. Факт передачі права вимоги за вищезазначеним договором, а також відповідний розмір зобов`язання, що існував на момент передачі підтверджуються Реєстром прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги №01/09/21, Випискою та Розрахунком заборгованості. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, позичальником не виконані зобов`язання по кредиту, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернуті. У зв`язку з цим, позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати. Оскаржуваним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2023 року позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за Кредитним договором №7445660746 від 13.10.2021 р. в сумі 317 187 грн. 75 коп., з яких: 224 229 грн. 69 коп. заборгованість за тілом кредиту, 28 115 грн. 88 коп. заборгованість за річними відсотками, 64 842 грн. 18 коп. заборгованість за щомісячними відсотками. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» 4 757 грн. 82 коп. сплаченого судового збору. Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 , вважає незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що всупереч ст.ст. 89, 263 ЦПК України суд першої інстанції не надав належної оцінки Договору про відступлення прав вимоги від 01.09.2021, залишивши поза увагою те, що відносини, з врахуванням висновків Великої палати Верховного Суд у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц, регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж, проте суд помилково визначив його договором факторингу. Зазначає, що відступленню права вимоги у зобов`язанні має передувати виникнення самого зобов`язання, у якому виникає чи може виникнути таке право вимоги. Нормами ЦК не передбачено відступлення права вимоги в неіснуючих зобов`язаннях, як і не передбачено вчинення правочинів щодо відступлення права вимоги за відсутності правочинів, з яких би виникали зобов`язання із таким правом вимоги. Як встановлено судом першої інстанції, договір про відступлення права вимоги №01/09/21 між позивачем, як новим кредитором, та ТОВ «ФК «ЦФР», як первісним кредитором, укладено 01.09.2021. Тоді як Кредитний договір № 7445660746 укладено між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «ЦФР» лише 13.10.2021. Таким чином, на день укладення договору про відступлення самого права вимоги ТОВ «ФК «ЦФР» до ОСОБА_2 за Кредитним договором №7445660746 від 13.10.2021 не існувало, оскільки не було самого кредитного договору, ні зобов`язань за цим кредитним договором, відтак ТОВ «ФК «ЦФР» не було кредитором у зобов`язаннях, а ОСОБА_2 не був боржником. Онак, судом першої інстанції не враховано, що кредитний договір із ТОВ «ФК «ЦФР» укладено вже після укладення Договору про відступлення права вимоги від 01.09.2021 та не надано правової оцінки таким обставинам в аспекті можливості відступлення права вимоги за таким кредитним договором відповідно до такого договору про відступлення прав вимоги. Крім того, звертає увагу на п. 3.4 Договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021, відповідно до якого право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитор, після чого Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам, а також по відношенню до поручителів стосовно їх зобов`язань за договорами забезпечення. Натомість, судом першої інстанції не встановлено та в оскаржуваному рішенні не зазначено доказів зарахування на рахунок ТОВ «ФК «ЦФР» коштів у розмірі ціни договору в частині відступлення права вимоги за кредитним договором №7445660746 від 13.10.2021, а отже й переходу до нього такого права вимоги і набуття ним статусу кредитора по відношенню до боржника стосовно заборгованості за таким кредитним договором. Просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 на заперечення доводів скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тлумачення якстатті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 15 ЦК України, частина першастатті 16 ЦК України). Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги АТ «Таскомбанк», суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин норми ЦК України щодо виконання зобов`язань та заміни кредитора у зобов`язанні, а також щодо відносин за кредитним договором і договором факторингу, дійшов висновку про необхідність стягнення заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 01.12.2022 в розмірі 317 187 грн. 75 коп, з яких 224 229 грн. 69 коп. заборгованість за тілом кредиту, 28 115 грн. 88 коп. заборгованість за річними відсотками, 64 842 грн. 18 коп. заборгованість за щомісячними відсотками. Судом встановлено, що 13.10.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №7445660746, за яким ТОВ «ФК «ЦФР» надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 227755,80грн., строком на 48 місяців та сплатою відсотки за користування кредитом в розмірі 11,99% річних та щомісячних процентів в розмірі 2,19%. В цей же день, 13.10.2021 ОСОБА_2 підписав Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №5660746 та заявуанкету на отримання послуг в ТОВ «ФК «ЦФР», що відповідно разом становлять Кредитний договір № 7445660746 від 13.10.2021. При цьому, 01.09.2021 між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» укладено договір відступлення права вимоги №01/09/21, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (п.2.1). У п. 2.2 Договору сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід`ємною частиною цього договору. Позивачем на підтвердження своїх вимог до позову додано копію Додатку 2 до Договору відступлення прав вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021, повідомлення про відступлення прав вимоги, що підписане представниками Первісного кредитора та Нового кредитора. У вказаному повідомленні не зазначено, кому воно адресоване, та в ньому не зазначено реквізити кредитного договору (№ та його дата), права вимоги за яким були відступлені новому кредитору. На підтвердження передачі прав вимоги за вищевказаним кредитним договором позивачем додано витяг з реєстру прав вимоги до вищевказаного договору відступлення прав вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021 за 19.10.2021, в якому зазначено номер кредитного договору 7445660746 від 13.10.2021, позичальник ОСОБА_2 , сума кредиту 227755,80 гривень, дата закінчення договору 13.10.2025, загальна сума заборгованості 229 112,81 грн., сума основного боргу за кредитом 227755,80 грн, сума нарахованих процентів 455,13 грн., сума нарахованих щомісячних процентів 906,88 грн., ціна договору за кредитом 229117,81 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості по вищевказаному кредитному договору станом на 01.12.2022 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 317 187,75 грн., з яких: 224 229,69 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 28115,88 грн. - сума заборгованості по відсоткам; 64 842,18 грн. заборгованість по комісії. На підтвердження надання відповідачу кредиту та наявності заборгованості за кредитним договором позивачем надано виписку по особовому рахунку відповідача за період з 13.10.2021 по 01.12.2022. 28 жовтня 2021 року на адресу ОСОБА_2 направлено повідомлення-вимогу про погашення заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але не пізніше 45 календарних днів з дня направлення повідомлення. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор-прийняти особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги. Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина першастатті 509 ЦК України). Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина першастатті 510 ЦК України). Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор. Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20). Законодавцем передбачено можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов`язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво). Оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам". Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 16.10.2018 у справі №914/2567/17, від 04.12.2018 у справі №31/160(29/170(6/77-5/100), від 04.06.2020 у справі №910/1755/19. При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Виходячи із загальних правил та положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов`язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги). За приписами ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Звертаючись до суду з цим позовом, АТ «ТАСКОМБАНК» вважає себе кредитором ОСОБА_2 за кредитним договором № 7445660746 від 13.10.2021, укладеним боржником з «ФК «ЦФР», право вимоги від якого перейшло до позивача за Договором відступлення права вимоги №01/09.2021 від 01.09.2021. Як зазначено вище, 01 вересня 2021 року між ТОВ «ФК«ЦФР» та АТ "Таскомбанк" укладено договір відступлення прав вимоги № 01/09/21, відповідно до якого ТОВ «ФК«ЦФР» в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передало АТ "Таскомбанк" права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Тобто, на момент укладення договору відступлення права вимоги від 01 вересня 2021 року боргові зобов`язання за кредитним договором №7445660746 від 13 жовтня 2021 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору. Включення ОСОБА_2 до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 01 вересня 2021 року є безпідставним. Належних доказів, які б свідчили, що до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №7445660746 від 13 жовтня 2021 року, позивачем не надано. Таким чином, через відсутність в матеріалах справи належних доказів переходу до АТ «ТАСКОМБАНК» прав вимоги за Договором відступлення права вимоги від 01.09.2021 до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №7445660746 від 13 жовтня 2021, укладеним з «ФК «ЦФР», не можна вважати АТ «ТАСКОМБАНК» належним позивачем у справі. Договір відступлення прав вимоги відповідно до пункту 9.1 набрав чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, тобто 01 вересня 2021 року. Проте, станом на дату підписання договору та набрання ним чинності, реєстр боржників (портфель заборгованості) не був сформований. Такий реєстр, куди було включено відповідача, був складений 19.10.2021 - більше як через півтори місяці після укладення договору відступлення права вимоги від 01.09.2021. Обумовлений сторонами у пункті 3.4 договору про відступлення прав вимоги строк, з якого право вимоги переходить до нового кредитора, не дає підстав для включення до портфеля заборгованості права вимоги по тих кредитних договорах, які були укладені з первісним кредитором після набрання чинності договором про відступлення прав вимоги. Незважаючи на те, що сторони договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги колегією суддів не приймається, оскільки положень, якими б було передбачено можливість передання первісним кредитором права вимоги до позичальників новому кредитору за зобов`язаннями, які виникнуть в майбутньому, вищевказаний договір не містить. Суд першої інстанції зазначеного не врахував, не встановив відсутність будь-якої ідентифікації відповідача ОСОБА_2 , як боржника позивача, та безпідставно задовольнив позов про стягнення заборгованості за цим кредитним договором на користь АТ «ТАСКОМБАНК». Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 28 лютого 2024 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк