Постанова Тернопільський апеляційний суд № 593/388/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 593/388/23Головуючий у 1-й інстанції Данилів О.М. Провадження № 33/817/172/24 Доповідач - Сарновський В.Я. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 лютого 2024 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Гданського Н.М. на постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 15 грудня 2023 року,- В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 17 000 ( сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок. Згідно постанови 3 березня 2023 року, о 23год.54хв., ОСОБА_1 в м. Бережани, на вул.Шевченка, керував транспортним засобом марки «OPEL ASTRA » із державним номерним знаком НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння проводився на місці зупинки автомобіля за згодою водія за допомогою газоаналізатораDrager Alcotest 6810АRCE-0218, результат якого показав 0.98% промілє алкоголю в крові. Із вказаним результатом водій погодився, від проведення повторного освідування у медичному закладі відмовився і цими своїми діями порушив п.2.9а ПДР України і тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Гданський Н.М. просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 15 грудня 2023 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 не брав участі в судовому засіданні та не був присутнім під час оголошення судового рішення, а копію оскаржуваної постанови отримав поштою 19 грудня 2023 року. Введення воєнного стану на всій території України, часті повітряні тривоги, а також активне зайняття волонтерською діяльністю перешкоджали ОСОБА_1 вчасно звернутися за правничою допомогою. 13 січня 2024 року ОСОБА_1 уклав із адвокатом Гданським Н.М. договір про надання правничої допомоги, а вже 15 січня 2024 року подана апеляційна скарга. Зазначає, що: суд першої інстанції не взяв до уваги те, що у працівників поліції була відсутня підстава щодо зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ; така підстава зупинки працівниками поліції транспортного засобу як керування транспортним засобом у комендантську годину, не передбачена ст.35 Закону України Про Національну поліцію; працівники поліції не повідомили водія про причину зупинки транспортного засобу; працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про наявні в нього ознаки алкогольного сп`яніння; до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено як свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, так і сертифікату відповідності; суд першої інстанції перебрав на себе функцію обвинувачення, так як з власної ініціативи витребував сертифікат про повірку приладу Драгер; у матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 в медичний заклад, що свідчить про те, що він в законному порядку не направлявся; працівник поліції не роз`яснив ОСОБА_1 про можливість пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Що стосується клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Бережанського районного суду Тернопільської області від 15 грудня 2023 року, то воно підлягає поновленню виходячи з того, що зазначені в апеляційній скарзі підстави, через які було його пропущено, підтверджуються наявними в матеріалах справи відомостями і є поважними. Щодо доводів апеляційної скарги по суті справи в ході апеляційного розгляду встановлено наступне. Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху. Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 179004 від 4 березня 2023 року; роздруківці із газоаналізатора, яка свідчить про те, що ОСОБА_1 03 березня 2023 року, о 23год.59хв., був освідуваний за допомогою приладу Drager Alcotest 6810 ARСЕ 0218, результат якого показав 0.98 % проміле алкоголю в крові; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; оглянутих в судовому засіданні відеозаписів, які були здійснені за допомогою автомобільного відеореєстратора 70mai A800s та нагрудної камери поліцейського EEYELOG B5 NS 200624 ін № 1113086868/15. Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою. Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається. Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність у працівників поліції підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а також те, що працівники поліції не повідомили водія про причину зупинки його транспортного засобу суд апеляційної інстанції оцінює критично, так як вбачається із матеріалів справи, зокрема, матеріалів відеофіксації (файл 00000_00000020230304000005_0001A.MP4 з 00:00:05 год), зафіксовано розмову ОСОБА_1 із працівником поліції, який оголосив, що причиною зупинки водія є зокрема те, що він керує автомобілем в комендантську годину. В подальшому, після роз`яснення ОСОБА_1 підстав зупинки транспортного засобу (п.7 ст.35 ЗУ Про національну поліцію), останній не заперечував і визнав той факт, що він керував транспортним засобом марки «OPEL ASTRA » із державним номерним знаком НОМЕР_1 в комендантську годину. Доводи захисника про те, що така підстава зупинки працівниками поліції транспортного засобу як керування транспортним засобом у комендантську годину, не передбачена ст.35 Закону України Про Національну поліцію не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідно до положень п.7 ст.35 ЗУ Про національну поліцію, ст.8 Закону України Про правовий режим воєнного стану і п.16 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою КМУ №573 від 08.07.2020р., працівники Національної поліції уповноважені на території де запроваджено комендантську годину тимчасово обмежувати рух транспортних засобів, перевіряти документи водія та оглядати його транспортний засіб і багаж. Доводи апеляційної скарги, що в матеріалах адміністративної справи відсутній сертифікат відповідності робочого засобу вимірювальної техніки, апеляційний суд вважає такими, що не спростовують правильності встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме факту керування транспортним засобом і перебування у стані алкогольного сп`яніння. Не відповідають дійсності твердження захисника про те, що в матеріалах справи відсутнє свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, так як вказане свідоцтво наявне у матеріалах справи (а.с.24). Твердження апелянта про те, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про наявні в нього ознаки алкогольного сп`яніння, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки з наявних у справі відеозаписів видно, що працівник поліції оголошував ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння, які стали причиною направлення останнього на відповідний огляд (файл 00000_00000020230304001506_0002A.MP4 з 00:25:25 год). Окрім цього, ознака алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), яка була визначена поліцейським підставою для направлення на огляд на стан сп`яніння зафіксована в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який ОСОБА_1 підписано без зауважень, що спростовує твердження захисника про те, що працівники поліції не озвучили ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння. Також, як вбачається із відео з нагрудних камер працівників поліції, ОСОБА_1 підтвердив той факт, що ним вживалися алкогольні напої. Зокрема, з даних відеозапису (файл 00000_00000020230304000005_0001A.MP4 з 00:01:10 год) вбачається, що ОСОБА_1 повідомив працівників поліції, про те, що він був на дні народження та випив шампанське. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що поліцейський, у встановленому законом порядку, не направляв ОСОБА_1 у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння, то вони є безпідставними, з огляду на наступне. Згідно із ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Пунктом 12 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Пунктом 9 розділу ІІ Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. З аналізу норм вказаної Інструкції вбачається, що скерування особи до медичного закладу з метою проведення огляду на стан сп`яніння оформляється працівником поліції направленням за встановленою формою, водночас вказаною Інструкцією не передбачено, що таке направлення долучається до матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та вимог КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Крім того, сам по собі факт відсутності в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції особи для освідування не є підставою для скасування судового рішення. Також слід зазначити, що безпідставними є посилання на те, що працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у відповідному медичному закладі, так як зазначені обставини спростовуються даними відеозаписів нагрудних камер працівників поліції. Також, з цих записів слідує, що після встановлення результату огляду (0,90‰) працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його право пройти огляд в медичному закладі (файл 00000_00000020230304000005_0001A.MP4 з 00:03:05 год). Крім того, з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 з результатами огляду на місці зупинки був згідний, що підтвердив своїм підписом у відповідній графі. У зв`язку з цим у працівників поліції не було підстав направляти ОСОБА_1 для огляду в медичний заклад. Суд критично оцінює твердження апелянта про те, що суд першої інстанції перебрав на себе функцію обвинувачення, так як з власної ініціативи витребував сертифікат про повірку приладу Драгер, оскільки суд першої інстанції діяв з метою перевірки доводів сторони захисту та повного встановлення всіх обставин події, з`ясування об`єктивної істини по справі та перевірки всіх доводів письмового клоптання ОСОБА_1 від 20.09.2023р. (а.с.16). До того ж, ця обставина не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 більшою мірою зроблені на підставі об`єктивних даних відеозаписів події правопорушення та складених за результатами огляду на стан сп`яніння документів, які підписані ОСОБА_1 без зауважень. В сукупності дані зазначених доказів підтверджують, що ОСОБА_1 визнавав факт вживання ним алкоголю і погодився з результатами проведного огляду на стан сп`яніння, а тому суд не має підстав для сумніву у їх достовірності. Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,- ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Гданському Н.М. строк апеляційного оскарження. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гданського Н.М. залишити без задоволення, а постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 15 грудня 2023 року, відносно ОСОБА_1 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя