Постанова Одеський апеляційний суд № 947/26015/20

Номер провадження: 22-з/813/36/24 Справа № 947/26015/20 Головуючий у першій інстанції Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.02.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря Лупши В.В., учасники справи: позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - Воронюка Максима Олександровича про ухвалення додаткової постанови у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен» в особі свого представника Федяєва Сергія Володимировича, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2021 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Салтан Л.В. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен» про скасування рішення про державну реєстрацію, в с т а н о в и в: Постановою Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен» в особі свого представника Федяєва Сергія Володимировича залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2021 року залишено без змін. На адресу Одеського апеляційного суду 30 листопада 2023 року від представника ОСОБА_1 - Воронюка Максима Олександровича надійшла заява про ухвалення додаткової постанови щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в якій заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 12 000 грн, яку подано засобами поштового зв`язку 28 листопада 2023 року. Від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен» надійшло заперечення на заяву про стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, у яких зазанчено про відсутність підстав для відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, з підстав недоведеності та необґрунтованості таких витрат, зокрема, вказав, що у відзиві на апеляційну скаргу, який є першою заявою по суті, позивачем не зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат та про намір понести судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи, як і не заявлено вимоги про подання вказаних доказів після ухвалення рішення суду, а оскільки заявником не подано відповідної заяви про подання додаткових доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду подальше подання таких доказів у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України виключається. Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Зокрема, повноважний представник відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен» - адвокат Федяєв С.В. є користувачем підсистеми Електронний суд, судове повідомлення про розгляд справи доставлено до його електронного кабінету 25 січня 2024 року о 15:11:10 та підтверджено довідкою про доставку до електронного кабінету електронного документу. Також в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що судову повістку-повідомлення вручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен» 29 січня 2024 року (а.с. 300, 301). Позивачам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 судова повістка-повідомлення вручена 31 січня 2024 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 302, 303). Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України). Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті ЦПК України). Частинами першою, другою статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі № 369/14377/19 (провадження № 61-8314св23) зроблено висновок, що «Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тлумачення наведеної норми права дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції. Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суд першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає». Постановою Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен» в особі свого представника Федяєва Сергія Володимировича залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2021 року залишено без змін. Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Воронюком М.О. в судовому засіданні 23 листопада 2023 року під час розгляду справи про скасування державної реєстрації на виконання ч. 8 ст. 141 ЦПК України було заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката та намір звернутися у визначений чинним законодавством строк до суду із заявою про їх відшкодування. Заява про стягнення витрат разом із доказами надання правничої допомоги подана представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Воронюком М.О. до суду засобами поштового зв`язку 28 листопада 2023 рок, у зв`язку з чим вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо своєчасності надання відповідної заяви та доказів є виконаними, а помилкові доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують. До заяви представник позивача на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, надав: - договір про надання правової допомоги від 19 жовтня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Грищенко та партнери Одеса», відповідно до розділу 4 якого «Порядок здійснення розрахунків» визначено, що оплата наданих послуг здійснюється на підставі актів виконаних робіт та рахунків (п. 4.1); клієнт зобов`язується оплатити рахунок протягом 5 (п`яти) банківськх днів з дати отримання рахунку від Адвокатського об`єднання, якщо сторони не домовилися про інше (п. 4.4); - акт виконаних послуг від 27 листопада 2023 року, складений 27 листопада 2023 року, відповідно до якого виконавець на підставі договору про надання юридичних послуг надав правову допомогу вартістю 12000 грн, зокрема: Підготував клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 947/26015/20 та ознайомився з матеріалами справи в Одеському апеляційному суді - 3000 грн; Підготував та подав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Інвестмент корпорейшен» у справі № 947/26015/20 - 3000 грн; Прийняв участь у судовому засідання в Одеському апеляційному суді по справі № 947/26015/20 - 2000 грн; Підготував та подав заяву про ухвалення додаткової постанови у справі № 947/26015/20 - 2000 грн. Також в матеріалах справи наявний ордер серії ВН № 1294574 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , виданий адвокатським об`єднанням «Грищенко та портнери Одеса» 19 жовтня 2023 року на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 19 жовтня 2023 року в Одеському апеляційному суді адвокатом Воронюк М.О. (а.с. 254). З матеріалів справи, зокрема протоколу судового засідання та технічного запису судового засідання від 23 листопада 2023 року вбачається, що адвокат Воронюк М.О. брав участь в судовому засіданні, яке тривало 39 хвилин - з 10.19 год до 10.58 год, та заявляв клопотання про подання доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу та протягом визначеного частиною 8 статті 141 ЦПК України строку подав таку заяву разом із доказами засобами поштового зв`язку 28 листопада 2023 року (а.с. 272, 273, 281-290). Отже, суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо невиконання позивачем вимог частини 8 статті 141 ЦПК України. У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. З огляду на наявність клопотання відповідача про відмову у стягненні витрат на оплату правничої допомоги адвоката через їх недоведеність та необгрунтованість, виходячи із особливостей предмета спору, суб`єктного складу правовідносин, а також характеру виконаної адвокатом роботи з врахуванням складності справи про скасування рішення про державну реєстрацію, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру та обґрунтованості виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 гривень є завищеними, а тому доходить висновку про зменшення розміру зазначених витрат та стягнення у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача як витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 гривень. Зменшуючи розмір, порівняно із заявленим, колегія суддів зазначає, що є обґрунтованими такі витрати адвоката як підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 947/26015/20 та ознайомлення з матеріалами справи в Одеському апеляційному суді - 3000 грн, про що свідчить відповідне клопотання з відміткою про ознайомлення (а.с. 253) та наданий ордер (а.с. 254), участь адвоката у судовому засіданні в Одеському апеляційному суді по справі № 947/26015/20 - 2000 грн, про що свідчить протокол судового засідання від 23 листопада 2023 року. Натомість не може бути взято до уваги надані адвокатом як представником позивача витрати за підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Інвестмент корпорейшен» у справі № 947/26015/20 у розмірі 3000 грн, оскільки такий відзив ухвалою суду від 22 листопада 2023 року повернуто без розгляду (а.с. 270-271), а на відповідача не можуть бути покладені необґрунтовані витрати. Щодо відшкодування витрат на складення заяви про ухвалення додаткового рішення в сумі 2000 грн, колегія суддів зазначає, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22. Таким чином, оскільки Одеський апеляційний суд постановою від 23 листопада 2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен» залишив без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2021 року - без змін, а позивач, який повідомив суд про судові витрати, які він поніс або очікує понести, та звернувся із відповідною заявою до суду у визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк та надав належні, допустимі та достатні докази таких витрат, то наявні підстави для вирішення питання щодо понесених позивачем судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, і наявні підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі та часткового задоволення заяви ОСОБА_1 . Керуючись ст. 133, 137, 270, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Заяву представника ОСОБА_1 - Воронюка Максима Олександровича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен», код за ЄДРПОУ 41586366, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Дата складення повного тексту постанови - 27 лютого 2024 року. Судді: М.В. Назарова В.В. Кострицький Ю.П. Лозко