Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/2372/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 лютого 2024 р. Справа № 520/2372/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 28.12.23 по справі № 520/2372/22 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо невиплати в період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 надбавки за науковий ступень «кандидата технічних наук» та за вчене звання «старший науковий співробітник» згідно з ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту»; зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату надбавки за науковий ступень кандидата технічних наук, вчене звання (старший науковий співробітник), починаючи з 01.03.2018 року по 29.08.2018 року, відповідно до розмірів, що встановлені законом України «Про вищу освіту», та доплату частини одноразової грошової допомоги при звільненні. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо незастосування при встановленні та обчисленні ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь кандидата технічних наук та надбавки за вчене звання починаючи з 1 березня 2018 року по 29 серпня 2018 року згідно до ч.2 ст.59 закону України «Про вищу освіту». Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за науковий ступінь кандидата наук -15% посадового окладу та за вчене звання - 25 % посадового окладу за період з 1 березня 2018 року по 29 серпня 2018 року згідно до ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту». Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 (сорок) коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба. Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 520/6367/22 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 року апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 по справі № 520/2372/22 залишено без змін. ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив ухвалити додаткове судове рішення, яким зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати та доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, з огляду на розмір грошового забезпечення, що зріс після визначення розмірів доплат за науковий ступінь та вчене звання, та одночасно (за можливості) роз`яснити, що рішення у справі №520/2372/22 буде вважатись виконаним повністю лише за умови проведення розрахунків за всіма позовними вимогами, що були заявлені, та відносно яких судом у мотивувальній частині рішення зроблені висновки щодо законності та обґрунтованості. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 року заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Викладено третій абзац резолютивної частини рішення у справі №520/2372/22 від 29.08.2023 у такій редакції: "Зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за науковий ступінь кандидата наук - 15% посадового окладу та за вчене звання - 25% посадового окладу за період з 1 березня 2018 року по 29 серпня 2018 року згідно до ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту», а також здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням доплат за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу та за вчене звання - 25% від посадового окладу відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України "Про вищу освіту" за період з 1 березня 2018 року по 29 серпня 2018 року.". Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що університет повинен був визначати позивачу доплату за науковий ступень та вчене звання у відповідності до розмірів, визначених Законом України «Про вищу освіту». Зазначає, що нарахування грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормативно-правовими актами, які прийняті законодавцем та регламентують правовідносини у військовій сфері, тому застосування норм не спеціального, а загального законодавства не буде правильним. Вказує, що стосовно працівників Університету (не військовослужбовців) під час нарахування та виплати грошового забезпечення, зокрема, доплат за науковий ступінь доктора технічних наук та вчене звання старшого наукового співробітника застосовуються положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005 №557, а під час нарахування та виплати відповідних доплат військовослужбовцям із числа науково-педагогічних працівників, Університет керується відповідно вимогами постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260. Зауважує, що розміри доплат, які встановлюються для військовослужбовців, відрізняються від тих, що встановлені для цивільних працівників Університету, однак це не свідчить про незаконність дій відповідача та не є підставою для проведення перерахунку виплачених сум грошового забезпечення. Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Оскільки рішення по суті позовних вимог розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції в порядку письмового провадження, і сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участі, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення та довідками про доставку електронних листів. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в резолютивній частині рішення суд не вказав про захист порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача здійснити доплату частини одноразової грошової допомоги при звільненні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Зі змісту вказаної статті вбачається, що КАС України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.01.2020 року по справі №9901/118/19. Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, процесуальний інститут додаткового судового рішення дає можливість виправити помилки суду, спричинені недотриманням вимог судового рішення, зокрема, щодо наявності в ньому відповіді на всі заявлені вимоги позивача (скаржника в адміністративному процесі), наявності суджень суду щодо способу виконання судового рішення у випадку, коли такі судження є необхідними, вирішення питання про судові витрати. Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 надбавки за науковий ступень «кандидата технічних наук» та за вчене звання «старший науковий співробітник» згідно з ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту»; зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату надбавки за науковий ступень кандидата технічних наук, вчене звання (старший науковий співробітник), починаючи з 01.03.2018 року по 29.08.2018 року, відповідно до розмірів, що встановлені законом України «Про вищу освіту», та доплату частини одноразової грошової допомоги при звільненні. Задовольняючи позов у повному обсязі, суд в резолютивній частині рішення вирішив визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо незастосування при встановленні та обчисленні ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь кандидата технічних наук та надбавки за вчене звання починаючи з 1 березня 2018 року по 29 серпня 2018 року згідно з ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту» та зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за науковий ступінь кандидата наук - 15% посадового окладу та за вчене звання - 25 % посадового окладу за період з 1 березня 2018 року по 29 серпня 2018 року згідно з ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту». У мотивувальній частині рішення від 29.08.2022 судом зроблено висновок, що з огляду на те, що обрахунок надбавки за науковий ступінь та за вчене звання позивачу за період з 1 березня 2018 року по 29 серпня 2018 року було проведено невірно, розрахунок грошового забезпечення, яке обраховується з урахуванням вказаних надбавок, грошове забезпечення та грошова допомога при звільненні, підлягають перерахунку та виплаті позивачу з урахуванням доплат за науковий ступінь кандидат наук 15% від посадового окладу та за вчене звання - 25% від посадового окладу відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України "Про вищу освіту" за період з 1 березня 2018 року по 29 серпня 2018 року. Однак, в резолютивній частині рішення суд не вказав про захист порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача здійснити доплату частини одноразової грошової допомоги при звільненні. Вищевказане зумовлює висновок суду про наявність підстав для задоволення заяви позивача шляхом ухвалення додаткового судового рішення щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням доплат за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу та за вчене звання - 25% від посадового окладу відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України "Про вищу освіту" за період з 1 березня 2018 року по 29 серпня 2018 року. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність факту вирішення не всіх позовних вимог, а тому наявні підстави для ухвалення додаткового рішення в порядку, визначеному п.1 ч.1 ст.252 КАС України. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що університет не повинен був визначати позивачу доплату за науковий ступень та вчене звання у відповідності до розмірів, визначених Законом України «Про вищу освіту», свідчать про незгоду відповідача з основним рішенням суду та жодним чином не спростовують висновки суду про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі. Розглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви позивача та ухвалення додаткового судового рішення. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 по справі № 520/2372/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий О.В. Присяжнюк