Постанова 4851 № 520/2372/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2023 р. Справа № 520/2372/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., м. Харків, повний текст складено 29.08.22 року у справі № 520/2372/22 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо невиплати в період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 надбавки за науковий ступень «кандидата технічних наук» та за вчене звання «старший науковий співробітник» згідно до ч.2 ст. 59 закону України «Про вищу освіту»; - зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату надбавки за науковий ступень кандидата технічних наук, вчене звання (старший науковий співробітник), починаючи з 01.03.2018 року по 29.08.2018 року, відповідно до розмірів, що встановлені законом України «Про вищу освіту», та доплату частини одноразової грошової допомоги при звільненні. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 у справі № 520/2372/22 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, щодо незастосування при встановленні та обчисленні ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь кандидата технічних наук та надбавки за вчене звання починаючи з 1 березня 2018 року по 29 серпня 2018 року згідно до ч.2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту». Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за науковий ступінь кандидата наук -15% посадового окладу та за вчене звання - 25 % посадового окладу за період з 1 березня 2018 року по 29 серпня 2018 року згідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту». Відповідач, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 520/6367/22 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято всупереч нормам матеріального права, а саме вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (п.4 ст.9). Вважає, що висновки суду першої інстанції у даній справі є помилковими. Посилається на те, що нарахування грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормативно - правовими актами у військовій сфері, тому застосування норм загального законодавства не буде вірним. Зазначає, що не можна застосовувати вимоги Закону України "Про вищу освіту" як до цивільних працівників (працівників цивільних навчальних закладів освіти), так і до військових посадових осіб, які проходять військову службу університеті. Крім того, зазначає, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції повинен був скористатися повноваженнями, визначеними ст. 48 КАС України, та за власної ініціативи залучити в якості співвідповідача Кабінет Міністрів України, який визначив для військових навчальних закладів розміри доплат для наукових та науково - педагогічних працівників Збройних Сил України. У зв`язку із зазначеним вище, відповідач не погоджується із рішенням суду першої інстанції та вважає, що у разі його виконання не лише університет, а держава зазнає невиправданих збитків. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив військову службу в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені І. Кожедуба на посаді начальника науково-дослідної лабораторії (інформаційно-методичного забезпечення) науково-дослідного відділу (моделювання дій Повітряних Сил) наукового центру Повітряних Сил університету та був звільнений наказом ТВО начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба О.В. Турінського №223 від 29.08.2018 року. Відповідачем звільнено ОСОБА_2 з лав Збройних Сил України 29 серпня 2018 року на підставі наказу Командуючого ПС ЗС України №439 від 15.08.2018 року та виключено із списків особового складу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба наказом начальника університету №223 від 29.08.2018 року. 15.12.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо підстав з яких йому не була нарахована та виплачена доплата за науковий ступінь кандидат наук, та доплата за вчене звання доцент з урахуванням положення ч.2.ст.59 Закону України "Про вищу освіту". Харківський національний університет Повітряних Сил імені І. Кожедуба листом №350/176/100-689/2725 від 28.12.2021 року повідомив ОСОБА_2 , що відповідач встановив та виплачував позивачу надбавку за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 5 % посадового окладу та надбавку за вчене звання старшого наукового співробітника - 5% посадового окладу, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (зі змінами) та наказу Міністра Оборони України від 07 червня 2018 року № 260 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. Також, зазначено, що ст. 59 Закону України Про вищу освіту стосується науково-педагогічних, наукових, педагогічних та інших працівників закладів вищої освіти, тому її дія на військовослужбовців Збройних Сил України не розповсюджується. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні надбавки за науковий ступінь позивачу, відповідачу необхідно було застосовувати доплата за науковий ступінь 15% від посадового окладу та надбавку за вчене звання старшого наукового співробітника в розмірі 25 % від посадового окладу за спірний період відповідно до ч.2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту". Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про вищу освіту" законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про вищу освіту" вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад`юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Пунктом 4 статті 23 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов`язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад`юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти. Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Таким чином, з аналізу наведених норм встановлено, що законодавством України передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання). Особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників. Водночас, основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України "Про вищу освіту". Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту" науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професор - 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень. Згідно із підпунктом 8 п.2 розділу XV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про вищу освіту" після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника. Отже, зазначеними вище нормами Закону України "Про вищу освіту" передбачено встановлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання незалежно від того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи є звичайним закладом вищої освіти. Колегією суддів встановлено, що наказом Міністерства оборони України від 16.12.2021 3382 «Про затвердження Статуту Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба» затверджено Статут Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Так, приписами п. 1.5 зазначеного Статуту передбачено, зокрема, що Університет є вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання) державної форми власності, що перебуває у сфері управління Міністерства оборони України. З наведеного слідує, що Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, у якому позивач проходив військову службу на посаді начальника науково-дослідної лабораторії (інформаційно-методичного забезпечення) науково-дослідного відділу (моделювання дій Повітряних Сил) наукового центру університету, є вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання. Тобто, матеріальне забезпечення фахівця такого закладу має здійснюватися з урахуванням вимог, зокрема, статті 59 Закону України "Про вищу освіту". В той же час, обґрунтовуючи правомірність встановлення позивачу доплати за науковий ступінь (кандидат наук) 5% та надбавки за вчене звання також 5%, відповідач посилався на те, що грошове забезпечення позивача як військовослужбовця визначається відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами) та наказу Міністра Оборони України від 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам". Так, п.п. 2, 3 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 передбачено: - доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем; - доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які обіймають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю, і мають вчене звання доцента, старшого наукового співробітника або старшого дослідника, в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням. Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було встановлено відповідно до приписів норм наведеної постанови Кабінету Міністрів України доплату за науковий ступінь (кандидата наук) та вчене звання (старший науковий співробітник) в розмірі 5 % відповідно. Однак, колегія суддів вважає, до спірних правовідносин за участю позивача, як до науково-педагогічного працівника вищого військового закладу зі специфічними умовами навчання, мають застосовуватися приписи Закону України "Про вищу освіту" щодо розмірів доплати за науковий ступінь у розмірах не менше ніж 15 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання не менше 25 відсотків посадового окладу. На переконання колегії суддів те, що позивач є військовослужбовцем та на нього поширюються правові гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не скасовує його право на отримання доплати за науковий ступінь у розмірі, що встановлений ст. 59 Закону України "Про вищу освіту". При цьому, щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що спеціальним законодавством, яким є постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 року та Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра Оборони України від 07.06.2018 №260, передбачено встановлення граничних розмірів надбавок, які підлягають нарахуванню та виплаті військовослужбовцям, то колегія суддів не приймає такі посилання, оскільки по відношенню до науково-педагогічних працівників, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання Закон України "Про вищу освіту", є спеціальним та має застосовуватися при конкуренції правових норм. Колегія суддів звертає увагу, що правила визначення доплат за науковий ступінь та за вчене звання, що встановлені п.п. 2,3 п.6 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 року, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, в той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах, така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені ст. 59 Закону України "Про вищу освіту". Окрім того, встановлення науково-педагогічним працівникам в залежності від виду навчального закладу різних розмірів наукових доплат за науковий ступінь та вчене звання розглядається судом як нерівне ставлення до окремої категорії осіб, які маючи відповідні наукові ступені та звання, та працюючи в закладах освіти зі специфічними умовами навчання, сфера діяльності яких врегульована Законом України "Про вищу освіту", отримують доплати в менших розмірах, ніж працівники освіти, які працюють в інших вищих навчальних закладах освіти. Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання у спірних правовідносинах слід застосовувати спеціальну норму ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту", яка має вищу юридичну силу, а не положення підзаконного акта - п.п. 2, 3 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017. Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про те, що не можна застосовувати вимоги Закону України "Про вищу освіту" як до цивільних працівників (працівників цивільних навчальних закладів освіти), так і до військових посадових осіб, які проходять військову службу у вищих військових навчальних закладах, необґрунтованими. У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Оскільки обрахунок надбавок за науковий ступінь та за вчене звання позивачу за період з 01.03.2018 по 29.08.2018 було проведено неправильно, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо необхідності зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу частину недоплаченого грошового забезпечення з урахуванням доплати за науковий ступінь - 15 % від посадового окладу та доплати за вчене звання - 25 % від посадового окладу відповідно до положення ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту", а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги про те, що у разі виконання рішення суду першої інстанції не лише університет, а і держава зазнає невиправданих збитків, є безпідставними та такими, що суперечать висновкам суду у даній справі. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції повинен був скористатися повноваженнями, визначеними ст. 48 КАС України, та за власної ініціативи залучити в якості співвідповідача Кабінет Міністрів України, який визначив для військових навчальних закладів розміри доплат для наукових та науково - педагогічних працівників Збройних Сил України, то колегія суддів відхиляє наведені доводи, зазначаючи при цьому, що відсутні обґрунтовані підставі вважати необхідним залучення судом першої інстанції в якості співвідповідача Кабінет Міністрів України, оскільки спірні правовідносини у даній справі склалися саме між позивачем та відповідачем. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, щодо незастосування при встановленні та обчисленні ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь кандидата технічних наук та надбавки за вчене звання починаючи з 1 березня 2018 року по 29 серпня 2018 року згідно до ч.2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» та зобов`язання Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за науковий ступінь кандидата наук -15% посадового окладу та за вчене звання - 25 % посадового окладу за період з 1 березня 2018 року по 29 серпня 2018 року згідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту». Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 у справі № 520/2372/22 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 по справі № 520/2372/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський