Постанова 4805 № 283/1667/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №283/1667/23 Головуючий у 1-й інст. Хомич В. М. Категорія ч.1 ст.122-2 КУпАП Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2024 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника Сачка Андрія Вікторовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малинського районного суду Житомирської області від 28 липня 2023 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, встановив: Постановою судді Малинського районного суду Житомирської області від 28 липня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі дев`яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 153 гривні. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 536, 80 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 01.07.2023 в 00 год 55 хв, керуючи автомобілем «Тоyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці 10 ОГШБ в м. Малині, Коростенського району, не виконав вимогу поліції про зупинку, завчасно подану проблисковими маячками синього і червоного кольору та звуковою сиреною, чим порушив п.2.4 та 8.9 б) Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи. Зокрема, апеляційна скарга обґрунтована тим, що факт керування ним транспортним засобом, як і підстави вимоги про зупинку, не підтверджено належними доказами. Долучений до протоколу рапорт поліцейського не є допустимим доказом, оскільки належить до внутрішніх документів, а відеозапис, наявний в матеріалах справи, не є безперервним, містить фрагменти невиконання невідомим транспортним засобом вимог поліцейського про зупинку та його переслідування. Крім того, вказує, що йому не було роз`яснено прав та обов`язків згідно ст.268 КУпАП. Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що договір про надання правової допомоги уклав з адвокатом лише 07.08.2023, також вказує, що є інвалідом третьої групи, що обмежує його можливості. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. Так, ч.1 ст.122-2 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу. Згідно п.2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю. Відповідно до п.8.9 б) Правил дорожнього руху, вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу. Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки. Суд першої інстанції обґрунтовуючи вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, послався на досліджені в судовому засіданні докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №171027 від 01.07.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 01.07.2023 в 00 год 55 хв, керуючи автомобілем «Тоyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці 10 ОГШБ в м. Малині, Коростенського району, не виконав вимогу поліції про зупинку, завчасно подану проблисковими маячками синього і червоного кольору та звуковою сиреною, чим порушив п.2.4 та 8.9 б) ПДР України (а.с.3); рапорт поліцейського СРПП ВП №1 КРУП ГУНП в Житомирській області О. П`ятницької від 01.07.2023 (а.с.5); наявний в матеріалах справи оптичний носій інформації DVD-диск, на якому міститься відеозапис невиконання ОСОБА_1 вимоги про зупинку завчасно поданою за допомогою проблискових маячків червоного і синього кольору (а.с.7). Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, у тому числі поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненням свідка ОСОБА_2 , проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами та дійшов правильного висновку про порушення ОСОБА_1 пунктів п.2.4, п.8.9 б) Правил дорожнього руху України та наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 ч.1 КУпАП. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 відносно того, що він не керував транспортним засобом не спростовують висновків суду обґрунтовано викладених в мотивувальній частині постанови. В своїх поясненнях, наданих в суді першої інстанції, ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом у час та місці, зазначеному у протоколі. Останній лише зазначав, що він не бачив патрульного автомобіля, який рухався за ним позаду, та проблискових маячків, бо у транспортному засобі працівників поліції було ввімкне дальнє світло фар. Проте, суд першої інстанції правильно вказав, що поліцейські подали сигнал про зупинку червоними та синіми маячками ще в той момент, коли автомобіль під керуванням ОСОБА_1 лише наближався до патрульного автомобіля, однак ОСОБА_1 не виконав вимогу про зупинку, після чого працівники поліції здійснювали переслідування автомобіля під його керуванням на службовому автомобілі з увімкненими проблисковими маячками синього і червоного кольору у темну пору доби протягом тривалого часу, а тому до пояснень останнього про те, що він не бачив увімкнених проблискових маячків, суд обґрунтовано віднісся критично. При цьому, причиною переслідування автомобіля з метою його зупинки був рух транспортного засобу у комендантську годину під час введеного воєнного стану. Посилання ОСОБА_1 на не роз`яснення йому працівником поліції при складанні протоколу прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не призвело до неможливості останнього скористатися наданими йому законом правами під час розгляду справи судом та не виключає його винності у інкримінуємому йому правопорушенні. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови. Під час апеляційного розгляду справи не були спростовані висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку доказам у справі, як належним та допустимим. Будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 ч.1 КУпАП, не надано. Невизнання ОСОБА_1 своєї вини розцінюється апеляційним судом як бажання уникнути відповідальності за вчинення інкримінуємого йому правопорушення. Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 ч.1 КУпАП. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд постановив: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Малинського районного суду Житомирської області від 28 липня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Малинського районного суду Житомирської області від 28 липня 2023 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Галацевич