Постанова 4801 № 151/416/23

Справа № 151/416/23 Провадження № 22-ц/801/455/2024 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 лютого 2024 рокуСправа № 151/416/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач), суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2023 року, ухвалене у складі судді Борисюк І. Е. у залі суду, встановив: Короткий зміст вимог У липні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 09 квітня 2009 року було укладено договір про відкриття рахунку та обслуговування платіжної картки. 16 вересня 2013 року відповідач підписав анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами у межах кредитного ліміту. Натомість відповідач порушив свої зобов`язання щодо повернення кредиту, внаслідок чого станом на 15 квітня 2023 року заборгованість відповідача становить 56 425,68 грн, із яких 48 207,83 грн заборгованість за тілом кредиту; 8 244,85 грн заборгованість за простроченими відсотками. Посилаючись на викладене, АТ КБ «Приватбанк» звернувшись в суд із даним позовом, просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь вказаний розмір заборгованості за кредитним договором № б/н від 09 квітня 2009 року та судові витрати. Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 08 вересня 2023 року справу передано до Вінницького міського суду Вінницької області за підсудністю. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» було відмовлено. У своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що із виписки по рахунку відповідача вбачається, що він користувався грошовими коштами, однак судом звернуто увагу на те, що відповідач 16 вересня 2013 року звернувся до позивача із анкетою заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку в якій зазначено, що дана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг (а. с. 63). Із довідки про видачу платіжних карток відповідачу та виписки по його рахунку вбачається, що того ж дня 16 вересня 2013 року на ім`я відповідача було оформлено картку «Універсальна» № НОМЕР_1 . При цьому, підписавши 16 вересня 2013 року анкету - заяву, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, пам`яткою клієнта, а також Тарифами банку. Тому, оцінюючи докази наявні в матеріалах справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що платіжна картка «Універсальна» № НОМЕР_1 видана на виконання іншого договору, а саме договору про надання банківських послуг від 16 вересня 2013 року, а не договору від 09 квітня 2009 року, заборгованість за яким є предметом спору. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів того, що й платіжні картки № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 ; № НОМЕР_5 ; № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 , були видані на виконання умов саме договору від 09 квітня 2009 року. Таким чином, зважаючи на вищевказане, суд прийшов до висновку, що надана позивачем виписка здійснена по рахунку, відкритому не лише на виконання умов договору від 09 квітня 2009 року, заборгованість за яким є предметом спору. Позивачем у даній справі не доведено отримання відповідачем кредитних коштів саме за договором про поточний рахунок фізичної особи + картка «Універсальна» № НОМЕР_8 від 09 квітня 2009 року, а тому відсутні підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення на його користь з відповідача згідно з договором від 09 квітня 2009 року заборгованості в сумі 56 452, 68 грн, оскільки такі вимоги є необґрунтованими і недоведеними належними, допустимими та достовірними доказами. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із таким рішенням, АТ КБ «Приватбанк» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги повністю. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Медвецький С. К., Копаничук С. Г. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року справу призначено до розгляду на 15 лютого 2024 року в порядку письмового провадження, в подальшому розгляд справи відкладено на 29.02.2024 року. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу У апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків. На підтвердження наявної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк» позивачем було надана виписку по рахунку відповідача, яка є первинним документом та належним і допустимим доказом. Відповідач активно користувався кредитним коштами у вигляді кредитного ліміту, знімав готівку у банкоматі, а також періодично погашав наявну заборгованість, що свідчить про укладення договору та згоду відповідача на запропоновані умови кредитування. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Фактичні обставини справи, встановлені судом 09 квітня 2009 року між ЗАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про поточний рахунок фізичної особи + картка «Універсальна» № НОМЕР_8 , згідно якого банк зобов`язався відкрити відповідачу поточний рахунок і здійснювати його подальше обслуговування, а також оформити й видати платіжну картку «Універсальна» (а. с. 64). 16 вересня 2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку в якій зазначено, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з договором до його підписання і згоден з його умовами (а. с. 63). Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 було видано такі банківські картки: 1)09.04.2009 Картка Універсальна № НОМЕР_9 ; термін дії - до 06/12; 2)23.07.2012 Картка Універсальна № НОМЕР_10 ; термін дії - до 10/15; 3)12.11.2012 Картка Універсальна № НОМЕР_11 ; термін дії - до 08/15; 4)16.09.2013 Картка Універсальна № НОМЕР_1 ; термін дії - до 04/17; 5)27.01.2014 Картка Універсальна № НОМЕР_2 ; термін дії - до 10/17; 6)22.08.2017 Картка Універсальна Gold № НОМЕР_3 ; термін дії - до 07/21; 7)11.05.2018 Картка Універсальна World № НОМЕР_4 ; термін дії - до 03/22; 8)01.08.2018 Картка Універсальна Gold № НОМЕР_5 ; термін дії - до 03/22; 9)18.09.2018 Картка Універсальна World № НОМЕР_6 ; термін дії - до 08/22; 10)30.04.2021 Картка Універсальна Gold № НОМЕР_7 ; термін дії - до 11/24 (а. с. 62). Відповідно до нової редакції статуту АТ КБ «ПриватБанк» останнє є правонаступником за всіма правами і обов`язками ПАТ КБ «ПриватБанк», яке, в свою чергу, є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 83-84). Згідно із розрахунком заборгованості за договором б/н від 09 квітня 2009 року, станом на 15 квітня 2023 заборгованість складає 56 452, 68 грн, з яких: 48 207, 83 грн заборгованість за кредитом; 8 244, 85 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом (а. с. 4-25). Також позивачем надано виписку за договором № б/н за період з 09 квітня 2009 року по 18 квітня 2023 року (а. с. 26-62). Позиція суду апеляційної інстанції Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Надання кредитних коштів та користування ними відповідачем підтверджується випискою по карткових рахунках відповідача: № НОМЕР_12 ; № НОМЕР_13 ; № НОМЕР_14 ; № НОМЕР_15 ; № НОМЕР_12 ; - № НОМЕР_16 ; № НОМЕР_17 ; № НОМЕР_18 ; № НОМЕР_19 ; № НОМЕР_20 ; № НОМЕР_21 . Протилежного ОСОБА_1 не довів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції зазначав, що позивач обґрунтовує позовні вимоги та наявність заборгованості відповідача випискою по рахункам, відкритим не лише на виконання умов договору від 09 квітня 2009 року, заборгованість за яким є предметом спору. Однак колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із таким висновком місцевого суду. Позивач додав до позовної заяви копію договору про поточний рахунок фізичної особи + картка «Універсальна» № НОМЕР_8 від 09 квітня 2009 року, підписану ОСОБА_1 (а. с. 64), а також копію анкети-заяви б/н від 16 вересня 2013 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (а. с. 63), яка також містить особистий підпис ОСОБА_1 . Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/564/18, доказами які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій. Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Із наданої позивачем виписки по картковим рахункам відповідача за період з 09 квітня 2009 року по 01 квітня 2023 року чітко прослідковується активне користування відповідачем коштами у межах кредитного ліміту, наданого на виконання укладеного договору: здійснення оплати за різні товари і послуги, зняття готівки у банкоматах, часткове погашення наявної заборгованості за кредитом, останнє, з яких було здійснено 12 грудня 2022 року у розмірі 5 007,01 грн (а. с. 26). Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину. У постанові від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14-ц Верховний Суд також вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем повністю доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги про стягнення заборгованості у заявленому розмірі. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному у ст. 13 ЦПК України, саме відповідач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Натомість відповідач, ані в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції не надав жодних заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Відповідач не оспорював та не оспорює факт отримання кредитних коштів, а також розмір заборгованості, натомість протягом тривалого часу понад тринадцять років він виконував умови договору, що свідчить про їх розуміння та погодження. Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими. Колегія суддів зауважує, що зазначення позивачем у прохальній частині позовної заяви лише про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 09 квітня 2009 року з урахуванням наданих доказів не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, дійшов помилкових висновків, а тому оскаржуване рішення не може залишатися в силі. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове, яким вказані позовні вимоги задовольнити повністю. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, тому з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути 2 684 грн судового збору за подання позовної заяви, а також 4 026 грн судового збору за подання апеляційної скарги, що разом становить 6 710 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09 квітня 2009 року у розмірі 56 452,68 грн (п`ятдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят дві гривні 68 копійок). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 6 710 грн (шість тисяч сімсот десять гривень) судових витрат зі сплати судового збору в суді першої та апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса вул. Грушевського, 1г, м. Київ. ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_22 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Головуючий В. В. Оніщук Судді С. К. Медвецький С. Г. Копаничук