Постанова Вінницький апеляційний суд № 136/1855/20

Справа № 136/1855/20 Провадження № 22-ц/801/149/2022 Категорія: 42 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2022 рокуСправа № 136/1855/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Оніщука В.В., суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г., учасники справи: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 15 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Кривенка Д.Т., в залі суду, встановив: У грудні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовано тим, що 15 грудня 2008 року між банком і відповідачем був укладений кредитний договір №б/н, згідно якого відповідач отримав кредит, розмір якого згодом збільшився до 12 400 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Також відповідачем при укладенні договору особисто підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», а тому сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Зобов`язання за вказаним кредитним договором відповідач належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 18 жовтня 2020 року становить 27 660,50 грн, яка складається з: 19 716,61 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 943,89 грн - заборгованість за простроченими відсотками, які позивач просив стягнути з відповідача на його користь, а також просив стягнути судові витрати у розмірі 2 102 грн. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 15 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку №б/н від 15.12.2008 не містить будь-яких даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, доказів отримання кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі, не містить даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача, отож підстав вважати, що у відповідача виникли будь - які зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з подачею такої анкети-заяви відсутні. Також зазначено, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості не може бути підтвердженням існування заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки цей розрахунок не є первинним документом, не відповідає вимогам встановленим положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках від 04 липня 2018 року, а надана позивачем виписка не відповідає вимогам закону, оскільки не містить всіх обов`язкових реквізитів. Крім того, позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, отож не доведено, що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника. При цьому, надана позивачем довідка про видачу на ім`я відповідача кредитної картки, не є належним та допустимим доказом надання відповідачу доступу до грошових коштів, оскільки за відсутності ПІН коду верифікація в платіжній системі є неможливою. Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що відповідач особистим підписом засвідчив, що він згоден з тим, що анкета - заява разом з запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Разом із анкетою - заявою, 15.12.2008 відповідачем було підписано довідку про умови кредитування, а відтак сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив. Апеляційна скарга на підставі статті 369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону. Так, судом встановлено, що 15 грудня 2008 року між банком і відповідачем було укладено кредитний договір №б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, розмір якого в подальшому було збільшено до 12 400 грн, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У заяві зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з пам`яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився та згоден з умовами та правилами надання банківських послуг. АТ КБ «ПриватБанк», звертаючись в суд з позовом, окрім анкети-заяви від 15.12.2008 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанку» надав довідку про умови кредитування, яка підписана відповідачем, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 15.12.2008, виписку з особового рахунку, а також витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms. Відповідно до наданої позивачем довідки про умови кредитування з використанням Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» тип картки - MasterCard Mass; тип кредитної лінії - відновлювальна; пільговий період (нарахування відсотків здійснюється за ставкою 0,01% річних) - до 55 днів; валюта картрахунку - UAH; базова відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів у році) - 2,5 %; розмір щомісячних платежів (що включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітнім; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - (базова відсоткова ставка за договором)/30 (нараховується за кожний день прострочення кредиту) +1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць (нараховується один раз на місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсоткам 5 та більше днів при наявності прострочення на суму більше 50 грн); штраф при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів - 250 грн +5% від суми позову. Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 18.10.2020 становить 27 660,50 грн, яка складається з: 19 716,61 грн - заборгованості за тілом кредиту; 7 943,89 грн - заборгованості за простроченими відсотками. Підставою позову банком зазначено невиконання кредитних зобов`язань відповідачем, що пов`язані із отриманням останнім кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19). За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. З урахуванням встановлених у справі обставин та наведених норм права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в стягненні заборгованості з наступних підстав. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування. Так, у анкеті - заяві від 15 грудня 2008 року процентна ставка, розмір та умови нарахування неустойки не зазначені. Однак, у довідці про умови кредитування від 15 грудня 2008 року, що міститься в матеріалах справи, зазначено: базову відсоткову ставку за користування кредитом в розмірі 2,5%; розмір щомісячних платежів від заборгованості; строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів; пеню за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісію (а.с. 17). Зазначена довідка підписана ОСОБА_1 , заперечень щодо її підписання відповідач не висловив. Також, відповідачем не спростовано наведений позивачем розрахунок заборгованості. Таким чином, з урахуванням наявності в матеріалах справи вказаної довідки, підписаної позичальником, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про обізнаність відповідача з вказаними умовами кредитування, зокрема, з розміром відсоткової ставки за процентами. Відтак, висновок суду попередньої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності є помилковим, оскільки, відповідач, підписуючи 15 грудня 2008 року анкету-заяву, також підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів льготного періоду», тобто відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що банком не доведено існування між ним та відповідачем кредитних правовідносин, оскільки належним чином не дослідив надані банком докази щодо видачі відповідачу кредиту, користування ним кредитними коштами, що доведено відповідними розрахунками, наявності заборгованості за кредитом. Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення спору. Підсумовуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат слід врахувати, що позивачем сплачено за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій 5 255 грн судового збору, а позовні вимоги задоволено повністю. Таким чином, оскільки у справі, що розглядається, позов задоволено повністю, тому в порядку частини першої статті 141, підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог за подання позовної заяви - 2 102 грн; за подання апеляційної скарги - 3 153 грн, а всього - 5 255 грн судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369,374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 15 березня 2021 року скасувати та постановити нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 19 716,61 грн - заборгованість за тілом кредиту та 7 943,89 грн - заборгованість за простроченими відсотками, а всього 27 660,50 грн. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 5 255 грн, з яких 2 102 грн - судовий збір за подання позовної заяви та 3 153 грн - за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В. В. Оніщук Судді: С. К. Медвецький С. Г. Копаничук