Постанова 4873 № 910/10969/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "31" січня 2024 р. Справа№ 910/10969/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кропивної Л.В. суддів: Пономаренка Є.Ю. Руденко М.А. за участю секретаря судового засідання Михайленко С.О. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання розглядаючи матеріали апеляційної скарги Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 (про закриття провадження у справі) у справі № 910/10969/23 (суддя Шкурдова Л.М.) за позовом Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство", (офіційна електронна адреса: info@blasco.com.ua; електронна адреса представника: ІНФОРМАЦІЯ_1) до:

1. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", (офіційна електронна адреса: bank@eximb.com),

2. Державної корпорації "Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)", (офіційна електронна адреса: info@veb.ru; електронна адреса представника: ІНФОРМАЦІЯ_2) про стягнення 17 081 485,17 Індійських рупій, - ВСТАНОВИВ: Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та Державної корпорації «Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності» про солідарне стягнення 17081485,17 Індійських рупій (76326908,33 грн). Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилавя на наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів 17081485,17 Індійських рупій, з яких 16651733,58 Індійських рупій боргу, які обліковувались на рахунку позивача станом на 1992 рік, та 429751,59 Індійських рупій 3% річних. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/10969/23 закрито провадження у справі № 910/10969/23 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Постановляючи вищенаведену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що питання, пов`язані з внутрішнім валютним боргом колишнього СРСР виходять за рамки відносин господарюючих суб`єктів, носять публічно-правовий характер і можуть бути вирішені тільки на міжурядовому рівні України та Росії. 27.09.2023 Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство», через підсистему «Електронний суд звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № б/н від 27.09.2023, в якій просить "Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2023р. у справі № 910/10969/23 повністю". Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно встановлено правовідносини сторін та обставини, які мають значення для справи. На думку скаржника, після переоформлення зобов`язань колишнього СРСР перед російськими фізичними особами, урядом Російської Федерації, російськими підприємствами, організаціями, установами у тому числі банками, за їх валютними рахунками у Зовнішекономбанку СРСР має бути відновлено використання валютних коштів, зарахованих на рахунки усіх підприємств, організацій та установ у Зовнішекономбанку СРСР, незалежно від їх національної чи територіальної приналежності. Апелянт вважав, що місцевим господарським судом невірно зроблено висновок, що відносини носять публічно-правовий характер, а отже можуть бути вирішені тільки на міжурядовому рівні Росії та України. Також, на думку апелянта, Економічний суд Співдружності Незалежних Держав не розглядає приватно-правові відносини, а висновки, викладені у його рішеннях, не є обов`язковими для врахування національними судами України. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2023, в зв`язку з перебуванням судді Барсук М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні, матеріали апеляційної скарги Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» у судовій справі № 910/10969/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 (головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10969/23 за апеляційною скаргою Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" № б/н від 07.09.2023 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2023. Повідомлено учасників, що розгляд справи № 910/10969/23 відбудеться 06 грудня 2023 р. о 12 год. 30 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А, зал судових засідань № 14 (ІІ поверх). 20.11.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив (вх. № 09.1-13/27070/23) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на апеляційну скаргу, в якому останнє просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Так, на переконання відповідача-1, суд першої інстанції правильно встановив, що Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" не є самостійним суб`єктом вирішення питання розблокування коштів на валютних рахунках позивача та компенсації коштів, заблокованих у колишніх відділеннях Зовнішекономбанку СРСР юридичних осіб - резидентів України. Вирішення порушеного спірного питання знаходиться поза межами компетенції відповідача-1 і знаходиться на рівні міждержавних відносин. 21.11.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив (вх. № 09.1-13/27273/23) відповідача-2 на апеляційну скаргу, в якому останнє просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі №910/11764/23 без змін. В зв`язку з тим, що 06.12.2023 в місті Києві було оголошено повітряну тривогу, яка тривала 1 годину 48 хвилин, про що відображено на офіційному веб-порталі "Київ Цифровий" (https://kyiv.digital/storage/air-alert/stats.html), судове засідання, що було призначено на 06.12.2023 не відбулось. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 розгляд справи № 910/10969/23 за апеляційною скаргою Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" № б/н від 07.09.2023 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 призначенои на 31 січня 2024 р. о 12 год. 45 хв. Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь грошові кошти у розмірі 17 081 485,17 Індійських рупій, з яких 16651733,58 Індійських рупій боргу та 429751,59 Індійських рупій 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на валютних рахунках Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство", відкритих у Зовнішекономбанку СРСР у місті Одесі, були наявні грошові кошти, які після розпаду СРСР були заблоковані. У 2021 році позивач звернувся до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" з проханням надати інформацію щодо залишку заблокованих у 1992 році коштів у іноземній валюті, які належали Державній судноплавній компанії "Чорноморське морське пароплавство" та обліковувалися на рахунках відділення Зовнішекономбанку СРСР в місті Одесі. Відповідач-1 листом від 02.09.2021 №0632400/28272-21 надав інформацію щодо того, що залишки валютних коштів позивача на рахунках колишнього Зовнішекономбанка СРСР у місті Одесі. Інформація щодо залишків валютних коштів на рахунках юридичних осіб резидентів України в установах колишнього Зовнішекономбанку СРСР на території України наявна у відповідача-1 , внаслідок виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.1999 №1579 "Про проведення звіряння залишків валютних коштів на рахунках юридичних осіб - резидентів України в установах колишнього Зовнішекономбанку СРСР на території України". Наведенні вище обставини визнані позивачем та відповідачем-1, а тому не підлягають доказуванню, в силу положень частини 1 статті 75 ГПК України. Предметом даного спору є солідарне стягнення з відповідачів коштів, які відносяться до внутрішнього валютного боргу колишнього СРСР перед підприємством-резидентом СРСР. Згідно з рішенням Міждержавної ради по нагляду за обслуговуванням боргу і використанням активів СРСР від 17.12.1991 (протокол №3) Зовнішекономбанком СРСР призупинені всі види платежів за кордон у вільноконвертованій валюті, а також будь-які перерахування валютних коштів за поточними балансовими рахунками валютних фондів, рахунками валютних фондів, рахунками спільних підприємств, кореспондентськими рахунками радянських комерційних банків, рахунками благодійних фондів і громадських організацій. Після розпаду СРСР Зовнішекономбанк (м. москва) не надав відповідних джерел для проведення виплат резидентам України. На відкриті в банках на території України валютні рахунки кошти фактично не надходили. Указом Президента України від 30.05.1995 №402/95 постановлено при застосуванні Указу Президента України "Про утворення Державного експортно-імпортного банку України" №29 (29/92) від 03.01.1992 виходити з того, що Укрексімбанк, з дня його утворення, не є правонаступником заборгованості Зовнішекономбанку колишнього СРСР перед юридичними особами та громадянами України і не відповідає за позовами юридичних осіб та громадян України щодо коштів, які перебували на рахунках Зовнішекономбанку СРСР. Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" не є правонаступником заборгованості Зовнішекономбанку колишнього Союзу РСР перед юридичними особами та громадянами України. Постановою Президії Верховної Ради рф від 13.01.1992 №2172 "Про Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР" визнано правонаступництво російської федерації за зобов`язаннями колишнього СРСР перед російськими фізичними особами, урядом рф, російськими підприємствами, організаціями, установами, в тому числі банками, за їх валютними рахунками у Зовнішекономбанку СРСР. Україна не брала на себе зобов`язань щодо компенсації заборгованості Зовнішекономбанку СРСР перед українськими юридичними та фізичними особами. Фінансовим агентом Уряду України, який здійснює координацію всіх заходів, спрямованих на вирішення з російською стороною питання розблокування валютних рахунків резидентів України, є Міністерство фінансів України. Як вбачається з матеріалів справи, поява внутрішнього валютного боргу колишнього СРСР пов`язана з тим, що в умовах дефіциту державних валютних коштів, коштів в іноземній валюті радянських фізичних та юридичних осіб, які поступили до 01.01.1992 на їх рахунки в Зовнішекономбанку СРСР, були використані на підставі рішень Уряду СРСР на фінансування невідкладних потреб радянської держави, у тому числі і для України. Як наслідок, у зв`язку з недостатністю валютного покриття, необхідного для виконання розпоряджень власників, відкритих в Зовнішекономбанку рахунків, 17.12.1991, створена відповідно до статті 7 Договору про правонаступництво відносно зовнішнього державного боргу і активів Союзу РСР від 04.12.1991 Міждержавна Рада, яка спостерігає за обслуговуванням боргу та використанням активів Союзу РСР (членом Ради була Україна), прийняла рішення про зупинення платежів з цих рахунків в іноземній валюті. Згідно з пунктом 6 Постанови Президії Верховної Ради рф від 13.01.1992 №2172-1 "Про банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР" всі відкриті у Зовнішекономбанку валютні рахунки юридичних та фізичних осіб - резидентів СРСР, були заблоковані. Пунктом 7 Угоди між Україною і Російською Федерацією "Про подальший розвиток міждержавних відносин" від 23.06.1992 передбачено, що сторони створять узгоджений механізм обслуговування внутрішнього боргу колишнього СРСР, який виник внаслідок вилучення валютних коштів підприємств та організацій колишнім радянським урядом. Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтанації, що на даний час будь-які міжнародні угоди між Україною і Рociєю, що встановлюють механізми обслуговування внутрішнього боргу на міждержавному рівні, укладені не були. Крім того, відсутні також угода і акти Співдружності, які б відносили спори про відшкодування збитків юридичних осіб, які виникли у зв`язку з блокуванням їх валютних рахунків в Зовнішекономбанку СРСР та його філій після розпаду колишнього СРСР, до підсудності будь-яких судово-арбітражних органів держав-учасників Співдружності незалежних держав. Таким чином, певна частка зобов`язань по валютних рахунках українських юридичних осіб, резидентів колишнього СРСР залишилась неврегулюваною на міжнародному та національному рівні, при цьому ні Україна, ні Росія не прийняли на себе зобов`язань по їх погашенню. Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що питання, пов`язані з внутрішнім валютним боргом колишнього СРСР, виходять за рамки відносин господарюючих суб`єктів, носять публічно-правовий характер і можуть бути вирішені тільки на міжурядовому рівні України та росії. За приписами пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Таким чином, колегії суддів зауважує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що провадження у справі за позовом Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та Державної корпорації "Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності" (Зовнішекономбанк) ДКР "ВЕБ.РФ" про стягнення 17081485,17 індійських рупій підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України. Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними. Висновок суду Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено. Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу - слід залишити без змін. Розподіл судових витрат Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 (про закриття провадження у справі) у справі № 910/10969/23 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 (про закриття провадження у справі) у справі № 910/10969/23 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10969/23 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України Повний текст складено 26.02.2024 р. Головуючий суддя Л.В. Кропивна Судді Є.Ю. Пономаренко М.А. Руденко