Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/3530/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" січня 2024 р. Справа№ 910/3530/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кропивної Л.В. суддів: Барсук М.А. Пономаренка Є.Ю. за участю секретаря судового засідання Михайленко С.О. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання розглянувши матеріали апеляційних скарг Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі № 910/3530/22 (суддя Маринченко Я.В.) за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про стягнення 67515,31 грн, - ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про стягнення 67515,31 грн заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем несвоєчасно вносилась плата за поставлену теплову енергію, внаслідок чого у відповідача в період з жовтня 2018 року по грудень 2021 року виникла заборгованість у розмірі 56823,26 грн. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 7442,76 грн та 3% річних у розмірі 3249,29 грн. Позивач зазначає, що обсяг спожитої відповідачем теплової енергії за спірний період підтверджується відомостями споживання теплової енергії, рахунками-фактури, обліковими картками споживача та актами приймання-передавання товарної продукції. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 910/3530/22 у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстнації виходив з того, що на балансі відповідача не знаходяться нежитлові приміщення, площею 100,6 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Провіантська, буд. 4/6, відтак відповідач не може вважатись особою, яка споживала постачання теплової енергії. Крім того, надані позивачем облікові картки, акти приймання-передавання товарної продукції за період з жовтня 2018 по грудень 2021 з обліковим записом №340300-01 та рахунок-фактура №340300-01/2021-12 від 31.12.2021 не містять даних про об`єкт, якому позивачем надавалась послуга з теплопостачання, не вказана його опалювальна площа та його місцезнаходження. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі № 910/3530/22 заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про стягнення судових витрат задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн; в іншій частині заяви Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про стягнення судових витрат відмовлено. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просить: - скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 910/3530/22 та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача в повному обсязі. Також у апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 910/3530/22. - скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі № 910/3530/22 повністю та ухвалити нове, яким залишити без задоволення заяву КП «КК ОЖФ Шевченківського району м. Києва» про стягнення судових витрат. Також в прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення. На думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог. Зокрема апелянт посилався на ту обставину, що відповідач не довів відключення від теплопостачання будинку 4/6 по вул. Провіантська у м. Києві, а тому відповідач зобов`язаний відшкодовувати вартість спожитої теплоенергії. На переконання апелянта, у віданні відповідача перебуває житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщенням; відповідач був обізнаний про наявну заборгованість на загальну суму 5159232,13 грн з вимоги позивача, акт прийняття теплового вузла обліку та акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи підтверджують обладнання житлового будинку комерційним приладом обліку, який опломбований. До того ж в актах № 110340/061, № 19/3674, № 19/3994 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи від 13.07.2018 р. споживачем визначено відповідача з особовим рахунком 340300 на житловий будинок в цілому, проставлена печатка та підпис відповідальної особи відповідача. Наявні у матеріалах справи корінці нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, у яких споживачем визначено КП «ЦОС Шевченківського району», не заперечує тієї обставин, що відповідач є споживачем теплової енергії в будинку 4/6 за адресою : м. Київ, вул. Провіантська, окремий облік якого здійснюється за особовим рахунком 340300. Таким чином, на переконання апелянта, за стандартом вірогідності доказів, вказані позивачем обставини є доведеними, а рішення місцевого господарського суду як таке, що постановлене при неповно з`ясованих обставинах справи, при невірному застосуванню норм процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Апелянт заперечує проти стягнення з нього на користь відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в цій справі у розмірі 4000,00 грн. вважаючи їх надмірними, з огляду на складність справи. Крім того, доказів іх оплати відповідачем не надано, отже висновки суду першої інстнації про їх стягнення є незаконним. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для її розгляду визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю. На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2466/23 від 14.07.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку із перебуванням судді Барсук М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2023 для апеляційного розгляду справи № 910/3530/22 визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Євсіков О.О., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2023 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго надійшло клопотання (вх. № 09.1-13/16985/23 від 25.07.2023) про долучення до матеріалів справи додаткових документів та врахування їх при розгляді справи. Крім того, до суду надійшов відзив Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (вх. № 09.1-13/19157/23 від 24.08.2023) в якому відповідач заперечує проти доводів апелянта та містить клопотання про огляд доказів, в якому відповідач, посилаючись на положення статті 82 Господарського процесуального кодексу України, просив суд колегіально для встановлення обставини, що позов подано до належного відповідача, провести огляд багатоквартирного житлового буднику № 46/6 по вул. Провіантська у м. Києві. Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду заявлених клопотань, адже вони подані з пропуском установленого судом процесуального строку на їх подання. При цьому суд застосовує ст. 118 ГПК України, відповідно з якою право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом. Колегія суддів зазначає, що пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин, чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки. Матеріали справи не містять обґрунтованих клопотань сторін про поновлення строку для подання клопотання про долучення до матеріалів справи документів та клопотання про огляд доказів, як це передбачено ст. 119 ГПК України, що виключає можливість їх оцінки судом апеляційної інстанції при винесенні рішення в розумінні вимог ст. 269 ГПК України. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі № 910/3530/22 та призначено апеляційний розгляд справи № 910/3530/22 в судовому засіданні на 19.09.2023 о 12 год. 45 хв. 11.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, з якої вбачається, що апелянтом усунуто недоліки апеляційної скарги, про які вказано в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2023. На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3762/23 від 18.09.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку із перебуванням судді Євсікова О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023 для апеляційного розгляду справи № 910/3530/22 визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 910/3530/22; об`єднано в одне провадження розгляд апеляційних скарг Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі № 910/3530/22; призначено апеляційний розгляд справи № 910/3530/22 в судовому засіданні на 11.10.2023 о 15 год. 15 хв. У судовому засіданні 11.10.2023 оголошено перерву до 29.11.2023 о 12 год. 15 хв. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023, в зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відрядження, для розгляду справи № 910/3530/22 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 Справу № 910/3530/22 за апеляційними скаргами Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 прийнято до провадження колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А. та призначено розгляд справи на 24 січня 2024 р. об 11 год. 15 хв. Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення, з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», Комунальне підприємство «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства «Київенерго». Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 Комунальному підприємству «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Згідно з пунктом 2.2.1 Статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії. Отже, відповідно до статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" позивач є виконавцем послуг постачання теплової енергії у тому числі і до житлового будинку 4/6 по вул. Провіантська у м. Київі. 01.02.2021 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" направило на адресу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" звернення від 28.01.2021 № 30/5/3/1361 про укладення договору на постачання теплової енергії №340300-01 від 25.01.2021, з проєктом вказаного договору з додатками на 10 арк. в двох примірниках, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 01.02.2021. Проект договору не був підписаний відповідачем, проте постачання тепла у будинок здійснювалося через приєднані мережі. Позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу № 30/5/4/17970 від 17.11.2021 щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 17.11.2021, яке вручене адресату 22.11.2021, що підтверджується наданою позивачем інформацією з сайту АТ «Укрпошта» у розділі «Трекінг відправлень». Несплата відповідачем отриманих послуг на загальну суму 67515,31 грн. разом з нарахованими інфляційними та втратами та 3 % річних стала підставою спору, переданого на вирішення суду. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Багатоквартирний будинок є неподільною єдиною річчю, утім усі співвласники будинку (кожному з яких належить право на частку у праві на цілу річ) мають нести витрати по його утриманню, включаючи витрати, пов`язані з теплопостачанням до будинку через приєднану мережу. Звертаючись до суду, позивач посилався на те, що направив 01.02.2021 на адресу відповідача проєкт договору № 340300-01 на постачання теплової енергії від 25.01.2021р., умови якого, серед іншого, передбачали поширення його умов на правовідносини, які виникли до його укладення, тобто з 01.05.2018 р. Направляючи проект договору, позивач у заяві від 28.01.2021 р. встановив для відповіді відповідачу 20 - денний строк, пославшись при цьому на правила укладення договору відповідно до ст. 181 ГК України. З матеріалів справі не випливає, що відповідач, отримавши проект договору, підписав його текст разом із складеним протоколом розбіжностей і у 20- денний термін передав на розгляд позивачу. Так само у матеріалах справи відсутні письмові докази про згоду відповідача з усіма запропонованими йому позивачем умовами договору. У пункті 8.1. запропонованого проекту договору момент набрання ним чинності пов`язаний з моментом підписання його тексту обома сторонами. При цьому договір допускав можливість попереднього узгодження та обговорення умов договору, про що свідчить п. 9.8., за змістом якого після підписання даного договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються даного договору, втрачають силу. Враховуючи установлене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку про те, що відповідач може вважати себе зв`язаним умовами цього договору, а сам договір - укладеним. У позовній заяві позивач вказував, що ним у грудні 2021 року було здійснено нарахування /добор за поставлену теплову енергію з жовтня 2018 року по грудень 2021 року включно, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка на день подання позову не сплачена і становить 56823,26 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами. Постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абз. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання"). Апеляційний господарський суд зауважує, що приписами чинного законодавства вартість послуги з постачання теплової енергії встановлюється за формулою: кількість спожитої теплової енергії по конкретному житловому будинку ділиться щомісячно пропорційно опалювальній площі житлових та нежитлових приміщень (при відсутності індивідуальних приладів обліку) між її споживачами, яким належить нерухомість, що знаходиться у цьому будинку, та множиться на тариф, затверджений в установленому порядку та спосіб. Отже, складовими такого розрахунку є: - опалювальна площа приміщення, в яке здійснюється теплопостачання; - вартість (тариф) одиниці поставленого теплоносія; - кількість спожитої теплової енергії. Натомість, позивач в актах приймання - передавання товарної продукції відобразив величину вартості перерахунку за розрахункові періоди ,починаючи з жовтня 2018 по грудень 2021, на підставі постанови КМУ № 1209, яка прийнята 10.11.2021, тобто, з долучених до матеріалів справи неможливо встановити дійсний тариф теплової енергії, що діяв з жовтня 2018 по жовтень 2021 року та опалювальну площу приміщення. Враховуючи відсутність між сторонами укладеного договору та недоведення позивачем факту надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії у визначеному в позовній заяві розмірі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Оскільки вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є похідними від вимоги про стягнення суми основного боргу, у якій позивачу відмовлено, то вимоги про стягнення вказаних сум також не підлягають задоволенню. Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. В частині оскарження додаткового рішення, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу). За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). На підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи долучено: копію Договору про надання правничої допомоги №87 від 27.04.2022, копію Договору про внесення змін від 28.07.2022 до Договору про надання правничої допомоги, копію Протоколу договірної ціни послуг правової допомоги у справі №910/3530/22 від 28.07.2022, копію Акту надання послуг №11 від 24.05.2023 на суму 5500 грн, Звіт-опис наданих послуг (витрат на правову допомогу) від 24.05.2023, копію довіреності від 02.01.2023. Відповідно до звіту -опису наданих послуг від 24.05.2023 вартість послуг складає 5500 грн., а саме: - надання усних та письмових консультацій щодо предмету спору та змісту позовних вимог - 500 грн. ; - підготовка правового обгрунтування та стратегії правового захисту у справі - 1000,00 грн.; - пошук правових позицій та рпавових висновків Верховного Суду з питань, що стосуються предмету спору - 1000,00 грн.; - підготовка та направлення до суду відзиву на позовну заяву - 2000,00 грн.; - підготовка та направлення до суду додаткових пояснень - 1000,00 грн. Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано поняття ціни договору. Так, за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду). Дослідивши подані заявником документи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що висновок суду першої інстанції щодо покладення на позивача у справі витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн є обгрунтованим, оскільки покладений на позивача розмір витрат відповідача на оплату послуг адвоката за участь у суді першої інстанції у сумі 4000,00 грн. підтверджується матеріалами справи і відповідачем не спростовано факту виконання адвокатами зазначених послуг. Зазначений розмір витрат на оплату послуг адвоката за участь у суді першої інстанції щодо розгляду позовної заяви є співмірним із складністю справи, ціною позову та часом, витраченим адвокатом, отже, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. Викладені в апеляційних скаргах доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішень не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними. Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене , колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 відповідають чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі № 910/3530/22 - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 - залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/3530/22 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 26.02.2024. Головуючий суддя Л.В. Кропивна Судді М.А. Барсук Є.Ю. Пономаренко