LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд296/9953/23

від 27.02.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 296/9953/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Рожкова О.С. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 27 лютого 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу MUHAMMAD SAQLAIN MUHAMMAD AKRAM на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом MUHAMMAD SAQLAIN MUHAMMAD AKRAM до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправними дій та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про примусове повернення з України громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте щодо нього 27.09.2023 посадовими особами НОМЕР_2 прикордонного загону імені ОСОБА_2 . Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 грудня 2023 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Сторони в судове засідання не з`явилися про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені завчасно. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.09.2023 постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №158/1645/23 касаційну скаргу громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_3 задоволено. Скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 травня 2023 року залишено в силі. 27.09.2023 рішенням начальника відділення адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу Рудницьким Р. 9 прикордонного загону імені Січових Стрільців вирішено примусово повернути за межі України громадянина Ісламської Республіки Пакистан - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця Ісламська Республіка Пакистан. особу посвідчує терміновий проїзний документ: № НОМЕР_3 , виданий 12.04.2022 року, та зобов`язати його покинути територію України до 17.10.2023 року. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - №3773-VI), який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 3773-VI один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України. Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону № 3773-VI рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкція). Пунктом 1.6 Інструкції встановлено, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні. Так, позивач оскаржує правомірність рішення відповідача про примусове повернення з України від 27.09.2023 його, як громадянина Ісламської Республіки Пакистан. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що 25 листопада 2022 року о 16:15 громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (Варазький район Рівненської області), в районі тимчасового прикордонного знаку 0621 на відстані 500 м від лінії державного кордону (прикордонна смуга контрольований прикордонний район) за незаконне перетинання державного кордону з республіки білорусь в Україну, поза встановленими пунктами пропуску в групі осіб (тобто вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП). Своїми діями громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 порушив вимоги статей 9 та 12 Закону України «Про Державний кордон», відповідальність за що передбачена ст. 204-1 КУпАП «Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України». Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28.11.2022 за позовом 9 прикордонного загону, громадянина Ісламської Республіки Пакистан - ОСОБА_1 було затримано з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. З метою виконання рішення Корольовського районного суду начальником НОМЕР_2 прикордонного загону 29.11.2022 прийнято рішення про поміщення громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Рішенням 8 апеляційного адміністративного суду міста Львова від 22.06.2023 термін тримання було продовжено на 6 місяців. 27.09.2023 на адресу прикордонного загону надійшла Постанова Верховного Суду України про задоволення касаційної скарги громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 , якою скасовано рішення 8 апеляційного адміністративного суду міста Львова від 22.06.2023 та залишено в силі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 22.05.2023 у справі № 158/1645/23, відповідно до якого у задоволенні позовних вимог 9 прикордонного загону імені ОСОБА_2 (військова частина НОМЕР_4 ) до громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі України, судом було відмовлено. З метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інтересів національної безпеки України та охорони громадського порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, на підставі ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», вирішено примусово повернути за межі України громадянина Ісламської Республіки Пакистан - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати його покинути територію України до 17.10.2023 року. Суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що позивач фактично без належних на те законних підстав перетнув кордон та перебував на території України. Доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень частини першої статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» позивачем не надано. Також, відсутні підстави стверджувати, що позивач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Доводи позивача про те, що посадові особи НОМЕР_2 прикордонного загону не врахували свої ж рішення, прийняті ними щодо іноземця, які не скасовані та на даний час не виконані, Суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вказане не спростовує факт порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства в частині перебування на території України. Крім того, в силу ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підставою повернення є дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. За таких обставин, Суд зважає, що порушений позивачем законодавчо встановлений порядок перетинання державного кордону та перебування на території України є достатньою підставою для застосування заходів у вигляді примусового повернення у країну походження, та у спірних правовідносинах є необхідним і достатнім засобом реагування відповідача на вказане порушення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 802/294/17-а, від 18.07.2019 у справі № 229/176/17, від 03.10.2019 № 808/1183/16 від 11.02.2020 у справі №806/1200/18. Судом також встановлено, що позивач з грудня 2022 року був поміщений до Волинського ПТПІ, посвідки на тимчасове проживання не отримував, дозволу на імміграцію в Україні не отримував, з питанням продовження строків перебування, набуття статуту біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів не звертався. За таких обставин, враховуючи, що посвідки на тимчасове проживання на території України позивач не має, у зв`язку з чим відсутні будь-які законні підстави перебування позивача на території України, позивач із заявами про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту не звертався, порушення процесуальних прав позивача при прийнятті оскаржуваного рішення не встановлено, суд дійшов висновку, що будь-які правові підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення 9 прикордонного загону імені ОСОБА_2 , відсутні. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу MUHAMMAD SAQLAIN MUHAMMAD AKRAM залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 грудня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»