Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/4293/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2024 р. Справа № 440/4293/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2023, (головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова) по справі № 440/4293/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати позивачці, як матері загиблого ОСОБА_2 : грошової компенсації за невикористані дні основної (11 діб за 2022 рік) та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2022 роки із розрахунку грошового забезпечення на момент виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення - 06.12.2022 року; грошової компенсації вартості речового майна за 2022 рік у сумі 22 123.24 грн; грошового забезпечення за період з лютого - по 06 грудня 2022 року (по день припинення/розірвання контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю); матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату позивачці, як матері загиблого ОСОБА_2 : грошової компенсації за невикористані дні основної (11 діб за 2022 рік) та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2022 роки із розрахунку грошового забезпечення на момент виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення - 06.12.2022 року; грошової компенсації вартості речового майна за 2022 рік у сумі 22123.24 грн.; грошового забезпечення за період з лютого по 06 грудня 2022 року (по день припинення/розірвання контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю); матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб за 2021- 2022 рік. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як матері загиблого ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні основної (11 діб за 2022 рік) та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2022 роки із розрахунку грошового забезпечення на момент виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення - 06.12.2022 року; щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час ведення оборони міста Маріуполь його матері ОСОБА_1 за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та з 01 по 06 грудня 2022 року (по день припинення/розірвання контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю); щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як матері загиблого ОСОБА_2 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , як матері загиблого ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні основної (11 діб за 2022 рік) та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2022 роки із розрахунку грошового забезпечення на момент виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення - 06.12.2022 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , як матері загиблого ОСОБА_2 грошового забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_2 , який 20.03.2022 року загинув під час ведення оборони міста Маріуполь за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та з 01 по 06 грудня 2022 року (по день припинення/розірвання контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю). Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , як матері загиблого ОСОБА_2 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 - 2022 рік. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 13.10.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що виплата компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток на момент виникнення спірних правовідносин родичам померлого військовослужбовця Національної гвардії України не врегульована чинним законодавством України. Окрім цього, грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, передбачена військовослужбовцю лише у рік звільнення. Вказує, що згідно п. 1 розділу XXVIII Інструкції № 200, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця грошове забезпечення нараховується повністю за той місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув). Згідно наданих до позовної заяви документів, військовослужбовець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позивач має право на отримання грошового забезпечення її сина лише за березень 2022 року, яке їй було виплачено 22.05.2022 року в сумі 116 740,00 грн., про що позивач сама вказує в позовній заяві. Зазначає, що грошове забезпечення нараховується військовослужбовцю до моменту смерті, а не до дня виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю, а тому зобов`язання відповідача здійснити виплату до дня виключення зі списків є безпідставним. Наголошує, що відповідно до п. 10 розділу ХХ Інструкції № 200 матеріальна допомога за минулий рік у поточному році не виплачується. Оскільки військовослужбовець ОСОБА_2 помер у 2022 році, отже зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб за 2021 рік є безпідставним. Окрім цього вказує, що суть правового питання, яке зазначену у дорученні для надання безоплатної вторинної правової допомоги, яким зобов`язано адвоката Пасюка В.В. представляти інтереси ОСОБА_1 , не відповідає предмету позову у справі №440/4293/23. Позивачка надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Перцової Т.С., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Жигилій С.П., Присяжнюк О.В. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що молодший сержант ОСОБА_2 , з 04.10.2016 проходив військову службу за контрактом в військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, був учасником бойових дій, що підтверджується актом про нещасний випадок від 28.12.2022, посвідченням Серії НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання на території металургійного комбінату "Азовсталь" у м. Маріуполь Донецької області, що підтверджується актом про нещасний випадок від 26.12.2022 (а.с.11-17), рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 27.07.2022 по справі №524/4123/22, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , (а.с.11-17, 40-46) Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 06.12.2022 №289мтд, зі змінами внесеними наказами від 06.01.2023 №5мтд та від 19.01.2023 №14мтд, припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення командира відділення - старшого оператора відділення управління вогнем і маневру підрозділами взводу управління командира батареї 1-ї гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону окремого загону спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_2 " молодшого сержанта ОСОБА_2 , у зв`язку із загибеллю. Загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання в м. Маріуполь Донецької області у період дії воєнного стану. Вказано, що щорічну основну відпустку за 2022 рік 11 діб не використав. Щорічна додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2017-2022 роки не надавалась. (а.с.32-35) ОСОБА_1 є матір`ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , військовослужбовця Національної гвардії України, який за її твердженнями не був одружений, дітей не мав. Окрім цього, батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . 03.06.2022 позивачка звернулась із заявою до відповідача, в якій просила перерахувати грошове забезпечення загиблого сина ОСОБА_2 на картковий рахунок. (а.с.31) У відповідь на звернення Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивачку, що під час проходження військової служби ОСОБА_2 не звертався із рапортом про виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та був виключений з усіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю, тому наразі, відсутній правовий механізм виплати зазначеної грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, що вбачається з листа від 07.02.2023 №0215 (а.с.28-30) Не погодившись з бездіяльністю відповідача, позивачка звернулась до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з наявності права на нарахування та виплату ОСОБА_1 , як матері загиблого ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні основної (11 діб за 2022 рік) та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2022 роки із розрахунку грошового забезпечення на момент виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення - 06.12.2022 року, грошового забезпечення ОСОБА_2 за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та з 01 по 06 грудня 2022 року (по день припинення/розірвання контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю) та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 - 2022 рік. Відмовляючи в задоволені позову щодо виплати грошової компенсації вартості речового майна за 2022 суд виходив з того, що відповідачем виплачено позивачці цю грошову компенсацію у сумі 22 123,24 грн., а тому відсутні підстави для стягнення її в судовому порядку. Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції лише в частині задоволення позову та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Щодо грошової компенсації за невикористані дні основної (11 діб за 2022 рік) та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2022 роки із розрахунку грошового забезпечення на момент виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення - 06.12.2022 року, слід зазначити наступне. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Статтею 45 Конституції України установлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Спірні правовідносини регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі по тексту - Закон № 2232-XII), Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ), Законом України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15 листопада 1996 року (далі по тексту - Закон №504/96-ВР), Кодексом законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-ХІІ), наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 15 березня 2018 року № 200 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам"(далі по тексту - наказ №200), Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі по тексту - Постанова №704). За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до ст. 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать, зокрема, учасники бойових дій. Згідно зі ст. 5 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. На виконання приписів п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Законом №504/96-ВР встановлено державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: зокрема 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Частиною першою статті 24 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічні положення містяться і в ч.1 ст. 83 КЗпП України. Відповідно до ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР, зокрема учасникам бойових дій, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Таким чином, учасники бойових дій мають право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Судом встановлено, що померлий військовослужбовець ОСОБА_2 мав пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни- учасників бойових дій, був учасником бойових дій (посвідчення серія НОМЕР_2 , видане 02.08.2017), отже мав право на отримання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік за 2017-2022 роки. Доказів використання цих відпусток відповідачем не надано. Згідно з п. 8 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону № 504/96-ВР. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом № 504/96-ВР або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення. Абзацом третім п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Розділом XXXI наказу №200 врегульовано питання виплати військовослужбовцям грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби або переміщення. Так, пунктом 5 передбачено, що у рік звільнення військовослужбовців зі служби, зазначених у пунктах 3, 4 цього розділу, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Відповідно до пункту 10, грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів. Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ, незалежно від подання таким військовослужбовцем відповідного рапорту. Дана позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19). Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 щорічну основну відпустку за 2022 рік 11 діб не використав, щорічна додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2017-2022 роки не надавалась, виплата компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки позивачці, як матері загиблого не здійснювалася, що визнається відповідачем. Розділом XXVIIІ наказу №200 врегульовано питання виплати грошового забезпечення в разі, зокрема смерті (загибелі) військовослужбовців. Пунктом першим встановлено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця грошове забезпечення нараховується повністю за той місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув). Грошове забезпечення виплачується членам сімей військовослужбовців, а саме дружині (чоловіку), а у разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Пунктом третім встановлено, що особам, зазначеним у пункті 1 цього розділу, також виплачуються одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на отримання яких виникло у військовослужбовця до дня його смерті (загибелі), або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, або оголошення померлим. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачка, як мати загиблого військовослужбовця, за відсутності інших членів сім`ї та законних представників, має право на отримання грошової компенсації за невикористані ОСОБА_2 11 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік та за невикористані у 2017-2022 роках дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, передбачені п.12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ. За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час прийняття наказу про виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні основної (11 діб за 2022 рік) та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2022 роки із розрахунку грошового забезпечення на момент виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення - 06.12.2022 року, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірно задоволені судом. Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 - 2022 рік, колегія суддів зазначає наступне. Постановою № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.(п.5) Розділом ХХ наказу №200 врегульовано питання виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Так, пунктом першим встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення. Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини. Згідно з пунктом 2, матеріальна допомога надається на підставі рапорту в кожному конкретному випадку. Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується командиром військової частини, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансового підрозділу для виплати матеріальної допомоги. Матеріальна допомога військовослужбовцям надається за місцем штатної служби. Згідно з пунктом третім, військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників (командирів), розмір матеріальної допомоги визначається з урахуванням розміру місячного грошового забезпечення, яке отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними обіймалися. Відповідно до пункту дев`ятого, у разі смерті військовослужбовця сума матеріальної допомоги (якщо матеріальна допомога не надавалась військовослужбовцю в рік його смерті) може виплачуватись сім`ї померлого, а у разі її відсутності - його батькам та утриманцям на підставі наказу командира військової частини. Наказом Міністерства оборони України від 31.01.2022 № 30 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік" передбачено виключні підстави виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Так, пунктом 6 вищевказаного наказу передбачено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям, які отримують грошове забезпечення, в розмірі одного окладу за їх військовими званнями. Виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав, зокрема, смерть військовослужбовця. Таким чином, оскільки син позивачки ОСОБА_2 загинув у 2022 році, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в 2022 не отримував, що не заперечується відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для виплати цією допомоги ОСОБА_1 , як матері загиблого ОСОБА_2 . Разом з цим колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, оскільки пунктом десятим розділу ХХ наказу №200 встановлено, що матеріальна допомога за минулий рік у поточному році не виплачується. Окрім цього, відповідно до наказу Міністерства Оборони України від 12 березня 2021 року № 59 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2021 рік", виплата матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань здійснюється виключно за наявності таких підстав: 1. смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків; 2. порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С; 3. безперервне перебування на реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (сумарно більше 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів, які пов`язані з виконанням завдань в районі проведення операції Об`єднаних сил. Колегією суддів не встановлено, а позивачкою не доведено наявність підстав, які є обов`язковою передумовою для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2021 році, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нового про відмову в цій частині позову. Щодо грошового забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_2 , за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та з 01 по 06 грудня 2022 року (по день припинення/розірвання контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю), колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ). Статтею 1 Закону №2011-ХІІ визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-ХІІ). Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Розділом XXVIIІ наказу №200 врегульовано питання виплати грошового забезпечення в разі , зокрема смерті (загибелі) військовослужбовців. Пунктом першим встановлено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця грошове забезпечення нараховується повністю за той місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув). Грошове забезпечення виплачується членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а у разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі індексації грошового забезпечення військовослужбовців грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців виплачується з урахуванням такої індексації. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що грошове забезпечення військовослужбовця належного йому, але не отриманого ним до дня смерті (загибелі), виплачується членам сім`ї загиблого військовослужбовця за той місяць, у якому військовослужбовець помер. Колегією суддів встановлено, що військовослужбовцю ОСОБА_2 за життя було виплачено грошове забезпечення, зокрема за лютий 2022 - 14.02.2022 у розмірі 36 124,22 грн., за березень 2022 - 16.03.2022 та 19.03.2022 у загальній сумі розмірі 58 721,21, що підтверджується особистою карткою на грошове забезпечення щодо ОСОБА_2 за період 2021-2022р., банківською випискою (а.с.18-21) ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто останнім місяцем, за який позивачка може отримати грошове забезпечення ОСОБА_2 є березень 2022 року. Враховуючи викладене, у відповідача відсутні підстави нарахувати та виплатити позивачці грошове забезпечення ОСОБА_2 за лютий - березень 2022 року, оскільки ці кошти отримані за життя військовослужбовцем. Оскільки приписами наказу №200 передбачено що грошове забезпечення загиблого військовослужбовця нараховується лише за той місяць в якому військовослужбовець загинув, тому, відповідно, відсутні підстави для виплаті позивачці грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.04. 2022 до 06.12.2022 року (по день припинення контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю). У частині 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частиною 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що грошове забезпечення виплачується військовослужбовцям за проходження військовою служби та виконання обов`язків пов`язаних з проходженням служби. Таким чином, помилковими є висновки суду першої інстанції про покладення обов`язку на відповідача провести виплату позивачці, як матері загиблого військовослужбовця грошового забезпечення за період з 01.04.2022 до 06.12.2022 року (по день припинення контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю). Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності повноважень адвоката Пасюка Василя Володимировича на представництво інтересів позивача в цій справі, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст. 57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно з п.3 ч.4 ст. 59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу". Частиною 2 статті 21 до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", повноваження адвоката підтверджуються дорученням центру з надання безоплатної правничої допомоги та/або довіреністю відповідно до вимог процесуального закону. Представництво інтересів позивачки, ОСОБА_1 здійснювалось на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 24.02.2023 №101, згідно з яким, Кременчуцький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до наказу від 20.02.2023 №269 призначено адвоката Пасюка Василя Володимировича для надання безоплатної вторинної правової допомоги, а саме представлення інтересів щодо стягнення невиплачених коштів, як військовослужбовцю, який загинув, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 . (а.с.8) Колегія суддів зазначає, що предметом спору у справі №440/4293/23, є бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати позивачці, як матері загиблого ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, компенсації вартості речового майна, грошового забезпечення. Обраний представником спосіб захисту прав позивача , а саме пред`явлення позову щодо "визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії" , а не "стягнення невиплачених коштів" не свідчить про відсутність повноважень у представника позивача. Відповідно до п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги частково спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, в частині задоволення позовних вимог, з прийняттям нової постанови про часткову відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 по справі № 440/4293/23 - скасувати в частині : визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час ведення оборони міста Маріуполь його матері ОСОБА_1 за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та з 01 по 06 грудня 2022 року (по день припинення/розірвання контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю); щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як матері загиблого ОСОБА_2 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік. зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , як матері загиблого ОСОБА_2 грошового забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_2 , який 20.03.2022 року загинув під час ведення оборони міста Маріуполь за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та з 01 по 06 грудня 2022 року (по день припинення/розірвання контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю). зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , як матері загиблого ОСОБА_2 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік. Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. В іншій частині, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі № 440/4293/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк