Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/122/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2026 р. Справа № 440/122/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої К.В., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: Р.І. Молодецький, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 440/122/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) , в якому просив суд: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.04.2016 року по 01.03.2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.04.2016 року по 01.03.2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 12.09.2019 із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 12.09.2019 із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019 роки з врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2018, 2019 роки з врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 вересня 2019 року із врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 вересня 2019 року із врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що в період проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_1 йому протиправно не нараховувалась та не виплачувалась у належному розмірі індексація грошового забезпечення, грошова допомога на оздоровлення за 2016-2019 роки, а також компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2019 роки. ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 24.04.2016 року по 28.02.2018 року у належному розмірі; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.04.2016 року по 28.02.2018 року включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року з урахуванням проведених виплат; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 12.09.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати й виплатити суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 12.09.2019 року включно у фіксованому розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 Кабінету Міністрів України від 17.07.2003, з урахуванням проведених виплат; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити (з урахуванням проведених виплат) на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018, 2019 роки; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити (з урахуванням проведених виплат) на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період 2017-2019 роки; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити (з урахуванням проведених виплат) ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період 2017-2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013), тобто з 01.12.2015 є січень 2008 року, тому зазначив про протиправність дій відповідача щодо неврахування під час розрахунку індексації грошового забезпечення в якості місяця підвищення доходів січня 2008 року з 24.04.2016 по 28.02.2018, а не по 01.03.2018, як помилково вважає позивач, з урахуванням чого в цій частині позовні вимоги задовольнив частково. Щодо нарахування та виплати індексації за період з 01.03.2018 по 12.09.2019 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд першої інстанції зазначив, що починаючи з березня 2018 року сума індексації-різниці з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачу у розмірі 4181,63 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини. Проте відповідач вказаних вимог Порядку №1058 не дотримав, не нарахував позивачу належні суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.09.2019, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Щодо позовної вимоги про перерахування та виплату грошової допомоги для оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, суд першої інстанції виснував, що неврахування відповідачем при розрахунку допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 та 2019 роках щомісячної додаткової грошової винагороди призвело до отримання позивачем допомоги на оздоровлення у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню. Вирішуючи позовні вимоги щодо врахування індексації при розрахунку допомоги на оздоровлення, суд враховуючи те, що індексація грошового забезпечення у спірний період підлягала виплаті позивачу щомісячно (повинна була мати щомісячний характер) та враховуючи її особливу правову природу дійшов висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для її неврахування при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення та її виплаті у 2016, 2017, 2018 та у 2019 роках. Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017, 2018 та 2019 роки, із врахуванням індексації грошового забезпечення, суд врахував визнання за позивачем права на виплату йому індексації грошового забезпечення у період з 24.04.2016 року по 12.09.2019 року та дійшов висновку, що оспорювана позивачем виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки має бути перерахована та виплачена йому з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням виплачених сум. ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 року по справі № 440/122/26 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Апелянт вказує, що не погоджується із задоволенням позовних вимог в частині, якою: 5) визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; 6) зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити (з урахуванням проведених виплат) на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; 7) визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018, 2019 роки; 8) зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити (з урахуванням проведених виплат) на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення; 9) визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період 2017-2019 роки; 10) зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити (з урахуванням проведених виплат) ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період 2017-2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме: 5) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення; 6) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення; 7) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019 роки з врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; 8) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2018, 2019 роки з врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. 9) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 вересня 2019 року із врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; 10) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 вересня 2019 року із врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. В доводах апеляційної скарги зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, а "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Щодо періоду з 01.03.2018 по 12.09.2019 вважає, що з урахуванням приписів абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 він має право на отримання індексації-різниці щомісячно, починаючи з 01.03.2018 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати його звільнення зі служби, тому належним способом захисту його порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів є визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 12.09.2019. Щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018, 2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019 роки вказує, що йому під час проходження служби було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017, 2018, 2019 роки, однак, вказані виплати проведено без врахування індексації грошового забезпечення. Крім того, йому не було виплачену грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019 роки. Вважає, що індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, однак відповідачем не було включено індексацію у вказані виплати. Зазначає, що бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019 роки та одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, без урахування індексації грошового забезпечення, яку позивач отримував під час проходження військової служби є протиправною. ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи. Відповідач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі в електронному кабінеті учасників справи. Згідно зі статтею 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. V. Обставини, встановлені судом. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 24.04.2016 року по 12.09.2019 року. Відповідно до витягу з наказу №269 від 12.09.2019 ОСОБА_1 вважається таким, що вибув з військової частини НОМЕР_1 , з 12 вересня 2019 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Грошова допомога на оздоровлення за 2019 рік виплачена. Використано 20 діб щорічної основної відпустки за 2019 рік. У період з 10.09.2016 по 12.09.2019 додаткова відпустка, передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» ОСОБА_2 не надавались, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2026. Довідкою від 10.01.2026 №127/ФЕС про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 підтверджено, що з вересня 2016 по лютий 2018 він отримував щомісячну додаткову винагороду. У довідці Військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2026 вказано, що протягом 2016-2018 років видатки на виплату індексації грошового забезпечення не здійснювались, підстав для виплати індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не було. Індексація виплачувалась у період з січня 2019 по вересень 2019 включно (у січні 2019 - 71, 08 грн; у лютому 2019 - 71, 08 грн; у березні 2019 -134, 47 грн; у квітні 2019 -134, 47 грн; у травні 2019 -134, 47 грн; у червні 2019 -134, 47 грн; у липні 2019 - 206, 72 грн; у серпні 2019- 206, 72 грн; у вересні 2019 - 68, 91 грн. Згідно з довідкою №1/90 від 11.01.2026 ОСОБА_1 виплачено грошову допомогу на оздоровлення у 2016 році - 4600 грн, у 2017 році - 4600 грн, у 2018 році - 6616, 80 грн, у 2019 році - 13321,73 грн. Позивач, вважаючи, що йому протиправно не нараховано та не виплачено військовою частиною НОМЕР_1 індексацію грошового забезпечення з 24.04.2016 року по 12.09.2019 року, а також в належному розмірі не виплачено грошову допомогу на оздоровлення та компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, звернувся до суду з цим позовом. VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення колегія суддів зазначає наступне. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII). Положеннями частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. За правилами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Частиною третьою статті 15 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України. За змістом частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з пунктом 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України. Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, Постанови № 704 затверджено Порядок № 260, пунктами 1 та 6 розділу XXIII якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій. Підпунктами 2 пункту 1 Постанови № 899 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Згідно з пунктом 2 Постанови № 899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. Довідкою військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2026 підтверджується, що ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога для оздоровлення у 2016 році 4600,25 грн; у 2017 році 4600,25 грн; у 2018 році 6616,80 грн, у 2019 році 13321,73 грн. За змістом довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , від 10.01.2026 №127/ФЕС щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, виплачувалась позивачу з вересня 2016 по лютий 2018 постійно щомісяця. Разом з тим, додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу на оздоровлення, позивачу не включено, що відповідачем не спростовується. За позицією військової частини НОМЕР_1 , викладеною у відзиві на позовну заяву, щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги на оздоровлення, з огляду на положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550 (Інструкція №550). Так, згідно з пунктом 8 Інструкції № 550 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Проте, застосовуючи наведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачеві допомоги на оздоровлення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу. У свою чергу, встановлення підзаконним нормативно - правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати право на отримання такої винагороди, встановлене актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу. Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення, застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанова № 899, а не Інструкція № 550 в частині обмеження включення щомісячної додаткової грошової винагороди до грошового забезпечення, з якого нараховується грошова допомога. Аналогічна позиція суду викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №520/8887/2020. Крім того, з висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, слідує, що розрахунок грошової допомоги при звільненні повинен проводитися з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, якщо вона виплачувалась постійно щомісяця. Отже, оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 у 2016, 2017 роках позивачу виплачувалася щомісяця, тому суд першої інстанції правильно зазначив, що така винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення. Також колегія суддів зазначає, що статтею 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078). Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, апеляційний суд погоджується із правовим висновком суду першої інстанції, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації. Отже, при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців. Саме такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 по справі № 820/5286/17 та від 29.04.2020 у справі №240/10130/19. Отже, індексація відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця та має включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, що також було зазначено судом першої інстанції. При цьому, рішенням суду першої інстанції встановлено право ОСОБА_1 на отримання індексації грошового забезпечення за період з 24.04.2016 по 28.02.2018 включно із включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року. Рішення суду в цій частині не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає йому правову оцінку. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення є протиправною, у зв`язку з чим слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, а тому обраний позивачем спосіб захисту в цій частині є частково обґрунтованим. Колегія суддів враховує, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. У свою чергу, дії - це юридично значуща активна (тобто врегульована нормами права) поведінка суб`єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки. Як встановлено, відповідач не здійснив нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки в належному розмірі, тобто не вчинив дії. Отже, в частині визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати позов задоволенню не підлягає, оскільки жодних дій відповідачем не вчинялось, отже має місце саме бездіяльність. Щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019 роки з врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 колегія суддів зазначає наступне. Як вже було раніше зазначено судом, індексація відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця та має включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення. При цьому, рішенням суду першої інстанції встановлено право ОСОБА_1 на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 12.09.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Рішення суду в цій частині не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає йому правову оцінку. Разом з тим, суд першої інстанції не задовольнив позовні вимоги, як просив позивач, в частині нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, а також нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019 роки з врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Рішення суду першої інстанції не містить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. При цьому, суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував обраний спосіб захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, а також зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити (з урахуванням проведених виплат) на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018, 2019 роки, а також зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити (з урахуванням проведених виплат) на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення. Колегія суддів звертає увагу, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір. Як вже зазначалось, судом першої інстанції підтверджено право на отримання ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.04.2016 по 28.02.2018 включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів 9базового місяця) січень 2008 року, а також індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.09.2019 включно у фіксованому розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції не розмежував поняття поточної індексації та індексації різниці, передбаченої абзацами 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, зазначивши в резолютивній частині обов`язок проведення перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням індексації грошового забезпечення, без конкретизації виду індексації, що, у свою чергу, може ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачу не нараховувалась та не виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода з березня 2018 року у зв`язку з втратою чинності 01.03.2018 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, що також свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018 та 2019 роки, а також зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити (з урахуванням проведених виплат) на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2018 та 2019 роки. Колегія суддів враховує, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. У свою чергу, дії - це юридично значуща активна (тобто врегульована нормами права) поведінка суб`єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки. Як встановлено, відповідач не здійснив нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019 роки в належному розмірі, тобто не вчинив дії. Отже, в частині визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати позов задоволенню не підлягає, оскільки жодних дій відповідачем не вчинялось, отже має місце саме бездіяльність. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019 роки з врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у зв`язку з чим слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2018, 2019 роки з врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, а тому обраний позивачем спосіб захисту в цій частині є частково обґрунтованим. Щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 вересня 2019 року із врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок №260, у редакції, чинній на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини), у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Згідно з пунктом 6 розділу XXXI Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Отже, розмір грошової компенсації за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки повинен бути розрахований від розміру місячного грошового забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою станом на день фактичного звільнення з військової служби. Як встановлено судом, у період з 10.09.2016 по 12.09.2019 додаткова відпустка, передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» ОСОБА_2 не надавались, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2026 №1/91. При цьому, вказано, що грошова компенсація за невикористані дні додаткових відпусток не виплачувалась. З урахуванням наведеного вище правового регулювання відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12.09.2019 року. При цьому, оскільки індексація відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, така є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця, а тому має включатися до розрахунку компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Рішенням суду першої інстанції встановлено право ОСОБА_1 на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 12.09.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Оскільки рішення суду в цій частині не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає йому правову оцінку. Разом з тим, суд першої інстанції не задовольнив позовні вимоги, як просив позивач, в частині нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 вересня 2019 року із врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Рішення суду першої інстанції не містить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. При цьому, суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував обраний спосіб захисту саме шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період 2017-2019 роки, а також зобов`язання Військової частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити (з урахуванням проведених виплат) ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період 2017-2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення. Натомість суд першої інстанції зазначив про обов`язок здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період 2017-2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, не конкретизувавши вид належної позивачу індексації, що може ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав позивача. Колегія суддів враховує, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. У свою чергу, дії - це юридично значуща активна (тобто врегульована нормами права) поведінка суб`єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки. Як встановлено, відповідач не здійснив нарахування та виплату компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 вересня 2019 року із врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, тобто не вчинив дії. Отже, в частині визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати позов задоволенню не підлягає, оскільки жодних дій відповідачем не вчинялось, отже має місце саме бездіяльність. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 вересня 2019 року із врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у зв`язку з чим слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 вересня 2019 року із врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, а тому обраний позивачем спосіб захисту в цій частині є частково обґрунтованим. В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36). Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують. Згідно з пунктом 1, 3 частини першої, другою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не обґрунтував обраний спосіб захисту порушених прав позивача, у зв`язку з чим рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 по справі №440/122/26 підлягає частковому скасуванню зі зміною рішення. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 по справі №440/122/26 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити (з урахуванням проведених виплат) на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018, 2019 роки; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити (з урахуванням проведених виплат) на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період 2017-2019 роки; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити (з урахуванням проведених виплат) ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період 2017-2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019 роки з врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2018, 2019 роки з врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 вересня 2019 року із врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017, 2018 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 вересня 2019 року із врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя К.В. Мінаєва Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов