Ухвала КЦС ВС № 760/13291/20

УХВАЛА 27 лютого 2024 року м. Київ справа № 760/13291/20 провадження № 61-276 ск24 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій посадової особи органу державної влади, закасаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року про виправлення опискита постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року, ВСТАНОВИВ : Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 05 липня 2023 року про виправлення описки, залишеним без змінпостановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 31 грудня 2023 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року про виправлення опискита постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року, у якій просив їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху у зв`язку з необхідністю надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, у якій вірно викласти прохальну частину касаційної скарги та уточнити які судові рішення оскаржуються заявником.Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання. 15 лютого 2024 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід (самовідвід) судді Верховного Суду Білоконь О. В. від участі у розгляді цієї справи та передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Заява про відвід обґрунтована тим, що існують обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді,заінтересованості у розгляді справи та порушено порядок визначення судді для розгляду справи. На його думку, протокол автоматизованого розподілу судової справи № 760/13291/20, яким визначено склад суду є незаконним, оскільки на офіційному вебпорталі Судової влади України у Верховному Суді станом на 04 січня 2024 року відсутній його електронний примірник за датою та номером справи. Незаконну копію протоколу було надано йому у паперовій формі без застосування кваліфікованого електронного підпису автора. Крім того, вважає, що суддя-доповідач порушила норми ЦПК України, оскільки безпідставно постановила незаконну ухвалу про залишення його касаційної скарги без руху, що перешкоджає йому у доступі до суду. Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Білоконь О. В. визнано необґрунтованою та передано іншому судді. 19 лютого 2024 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Білоконь О. В. передано на розгляд судді Верховного Суду Литвиненко І. В. Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід судді Верховного Суду Білоконь О. В. від участі у розгляді касаційної скарги у цій справі. 26 лютого 2024 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід (самовідвід) колегії суддів Верховного Суду Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., від участі у розгляді цієї справи та передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яка обгрунтована тим, що існують обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості колегії суддів, заінтересованості у розгляді справи та порушено порядок визначення суддів для розгляду справи. Заявник фактично продублював аналогічні доводи заяви, яким судом касаційної інстанції в ухвалі від 16 лютого 2024 року вже надавалась оцінка.Крім того, зазначив, що суддя Верховного СудуОсіян О. М. уже розглядав іншу справу № 757/60692/19-ц за його позовом та, на його думку, ухвалював незаконні судові рішення. Вказана заява ОСОБА_1 є необгрунтованою, з огляду на таке. Відповідно до пунктів 3-5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України). Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України. Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Відповідно до частини восьмої статті 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді. У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб`єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що колегія суддів Верховного Суду Білоконь О. В., Осіян О. М., Сакара Н. Ю., виявляють особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані. Доводи заяви про відвід колегії суддів Верховного Суду Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., у вказаній справі по своїй суті зводяться до незгоди ОСОБА_1 з прийнятими процесуальними рішеннями, а саме ухвалою від 24 січня 2024 року про залишення без руху касаційної скарги ОСОБА_1 , ухвалою від 16 лютого 2024 року про визнання необгрунтованою заяви ОСОБА_1 про відвід судді, та ухвалою від 08 вересня 2023 року у справі № 757/60692/19-ц про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 , що відповідно до статті 36 ЦПК Українине є підставою для відводу колегії суддів. Отже, доводи заяви не містять посилання на обставини, які б давали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість колегії суддів Верховного Суду Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Крім того, Верховний Суд звертає увагу заявника на необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2019 року в справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) та від 07 листопада 2019 року в справі № 9901/324/19 (провадження № 11-632заі19). Велика Палата Верховного Суду у змісті постанови у справі № 199/6713/14-ц, провадження № 14-92цс19, дійшла висновку, що використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2019 року в справі № 9901/324/19, провадження № 11-632заі19, образливі слова, зокрема для надання особистих характеристик судді і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, у зверненнях до суду, процесуальних документах і вказують про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої, частини четвертої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід колегії суддів Верховного Суду Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК Українипитання про відвід колегії суддів підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України. Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ : Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., від участі у розгляді цієї справи визнати необґрунтованою. Заяву передати для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді. Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара