Постанова 4812 № 468/161/23-ц

27.02.24 22-ц/812/237/24 Справа №489/161/23 Провадження № 22-ц/812/237/24 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 20 лютого 2024 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання - Колосовою О.М., представника позивача - Ніценка О.С, відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2023 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Муруговим В.В., повний текст складено 15 грудня 2023 року, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави В С Т А Н О В И В: 18 січня 2023 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (далі - ПАТ «Укргазбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 25 травня 2007 року між ними та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №239, за яким відповідач отримав кредит в сумі 15000 дол. США, з умовою сплати процентів в розмірі 12,9 % річних, строком по 25 травня 2010 року. В забезпечення виконання умов кредитного договору між позивачем та ОСОБА_3 цього ж дня було укладено договір застави, предметом якого є автомобіль - пасажирський мікроавтобус Mercedes-Benz 110D 2002 року випуску, сірого кольору, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ,належний заставодавцеві на праві власності. На підставі цього договору до Державного реєстру обтяжень рухомого майна був внесений запис про обтяження №5049723, зі строком дії обтяження до 31 травня 2012 року, який неодноразово продовжувався, до 05 квітня 2027 року. У зв`язку із допущенням позичальником простроченням періодичних платежів за кредитним договором рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2011 року по справі №2-284/2011 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача була стягнута заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 19384,65 дол. США та 65327,02 грн. і судові витрати по справі. Рішення набрало законної сили та було звернене до примусового виконання. Отримані в суді виконавчі документи по справі №2-284/2011 неодноразово подавалися на примусове виконання позивачем до уповноважених органів виконання судових рішень. Станом на 11 січня 2023 року позичальником рішення суду від 12 травня 2011 року не виконано у повному обсязі На підставі постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 08 травня 2020 року продовжується його примусове виконання в рамках виконавчого провадження №62029353. Оскільки за період з 12 травня 2011 року по 11 січня 2023 року позичальник не здійснив погашення стягнутого з нього за судовим рішенням боргу за кредитом та процентами на загальну суму 19864.65 дол. США та пені в сумі 65327грн.02 коп., а відтак, позивач має право на стягнення на свою користь коштів за несвоєчасне виконання зобов`язань, розмір яких визначено рішенням суду від 12 травня 2011 року на підставі частини 2 статті 625 ЦПК України. Загальний розмір суми 3% річних за несвоєчасну оплату кредиту та процентів за період з 12 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року складає 1231.64 дол. США, розмір суми 3% річних за несвоєчасне стягнення пені складає 4150 грн.60 коп., розрахунок суми інфляції за прострочення сплату кредиту 12 334 грн.66 коп. Загальна сума заборгованості позичальника, нарахованої за частиною 2 статті 625 ЦК України складає 1231.64 дол. США та 16 485 грн.32 коп. У січні 2022 року позивачеві стало відомо про зняття заставодавцем заставного автомобіля з обліку для подальшої реалізації, і в подальшому було здійснено декілька перереєстрацій транспортного засобу на нових власників : 15 грудня 2011 року, 16 березня та 18 травня 2012 року. Позивач згоди заставодавцеві на відчуження заставного майна не надавав. На теперішній час власником спірного транспортного засобу є ОСОБА_1 . Оскільки реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже на це рухоме майно може бути звергнуто стягнення на підставі статті 25 Закону України « Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 нараховані на вказану заборгованість передбачені статтею 625 ЦК України суми за період з 12 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року: 3% річних на заборгованість по кредиту в сумі 1231,64 до. США; 3% річних, нараховані на заборгованість по пені в сумі 4150,66 грн.; втрати від інфляції, нараховані на заборгованість по пені в сумі 12334,66 грн., а загалом - 1231,64 дол. США та 16485 грн.32 коп.; стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 20616,29 доларів США (з яких 14583 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 4801,65 дол. США - проценти за користування кредитом; 1231,64 дол. США - 3 % річних нараховані на заборгованість за кредитом) та 81812 грн.34 коп. (з яких 65327 грн.02 коп. - пеня; 4150 грн.66 коп.- 3 % річних нараховані на пеню; 12334 грн.66 коп. - втрати від інфляції, нараховані на заборгованість по пені), шляхом звернення стягнення на предмет застави - пасажирський мікроавтобус Mercedes-Benz 110D 2002 року випуску, сірого кольору, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер станом на січень 2022 року НОМЕР_3 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , шляхом продажу предмета застави на публічних торгах з початковою ціною предмету застави, визначеною суб`єктом оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження. Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2023 року позов ПАТ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №239 від 25 травня 2007 року за період з 12 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року включно: 1231.64 дол. США - 3% річних на заборгованість по кредиту та процентам, 16485 грн. 32 коп.- сума 3% річних та втрат від інфляції на заборгованість по пені, 942 грн.14 коп. судових витрат. В задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено за пропуском позовної давності. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в цій частині та зазначив, що розрахунок боргу про стягнення якого з відповідача просить позивач, розраховано починаючи з 12 січня 2020 року. Оскільки з вказаної вище дати початку розрахунку заборгованості і до введення на території України воєнного стану визначений законом трирічний строк позовної давності не сплив, а в подальшому він продовжений, то за всією сумою вимог позову АТ «Укргазбанк» до позичальника ОСОБА_2 строк позовної давності не сплив, тому розраховані відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України суми - 1231,64 дол. США - 3% річних, нараховані на заборгованість по кредиту та процентам; 16485 грн.32 коп., з яких 4150 грн.66 коп. - 3% річних, нараховані на заборгованість по пені; 12334 грн.66 коп. - втрати від інфляції, нараховані на заборгованість по пені, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача. Щодо вимог позивача про звернення стягнення на належний відповідачу ОСОБА_1 автомобіль, який 25 травня 2007 року був переданий у заставу в забезпечення виконання умов кредитного договору, суд першої інстанції зазначив, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатись з 25 травня 2010 року, проте до суду позов про звернення стягнення на предмет застави подав 17 січня 2023 року, тобто з пропуском загального трирічного строку позовної давності. Описані у рішенні суду обставини вказують також і на те, що відсутні поважні причини пропуску позивачем строку позовної давності. За такого, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині вимог позивача про звернення стягнення на належний відповідачу ОСОБА_1 автомобіль, який 25 травня 2007 року був переданий у заставу в забезпечення виконання умов кредитного договору. В апеляційній скарзі ПАТ АБ «Укргазбанк» вказує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а також невірно застосовані положення статтей 256, 257, 267, 546, 572, 589 ЦК України, статті 20, 27 Закону України «Про заставу», статті 9, 12, 23, 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а також не враховані правові позиції Верховного Суду у постановах від 02 грудня 2021 року у справі № 587/2383/19, від 29 червня 2021 року по справі № 904/3405/19, що призвело до безпідставної відмови судом частини позовних вимог, зокрема до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - пасажирський мікроавтобус марки MERCEDES-BENZ 110 D, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Тому, просив рішення суду першої інстанції в його оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Так, зазначав, що у січні 2022 року їм стало відомо про зняття заставодавцем заставного автомобіля з обліку для реалізації і в подальшому здійснена декілька перереєстрації на нових власників, а саме: 15 грудня 2011 року, 16 березня 2012 року та 18 травня 2012 року, згідно листа регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Херсонській області від 14 грудня 2021 року № 31/21/7-3451. Крім того, даним листом сервісний центр не повідомив про останнього власника заставного автомобіля, але службою внутрішньої безпеки ПАТ АБ «Укргазбанк» встановлено, що на даний момент часу володільцем переданого у заставу позивачеві заставного автомобіля є ОСОБА_1 , що підтвердилось під час слухання даної цивільної справи № 468/161/23-ц. Посилається на те, що реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє застави, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Вказують, що вони мають право одержати першочергове задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження незважаючи на те, що дане майно було з відчужено ОСОБА_1 . Звертають увагу, що виходячи із змісту мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не зазначив чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав належної правової оцінки щодо порушення прав позивача в результаті неправомірного відчуження заставного автомобіля, натомість, застосував строк позовної давності в частині позовних вимог позивача до ОСОБА_1 щодо звернення стягнення на заставний автомобіль, який перебуває у володінні останнього та у заставі позивача. Посилаються на те, що в позовній заяві звертали увагу суду першої інстанції, що лише у січні 2022 року довідалися, що заставний автомобіль перебуває у власності ОСОБА_1 . Дозвіл на відчуження заставного автомобіля не надавали. На необізнаність із обставиною перебування заставного автомобіля у володінні ОСОБА_1 , окрім того, що зазначалось в позовній заяві також вказує зміст рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року по цивільній справі № 757/60723/19, яким зобов`язано приватного нотаріуса вирішити питання щодо видачі дублікат, виконавчого напису, вчиненого 07 травня 2008 року № 662 на договорі застави, посвідченого 25 травня 2007 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Стаднік І.В. № 2175 у встановленому чинним законодавством порядку. При вирішені Печерським районним судом м. Києва цивільної справи № 757/60723/19 по суті ним встановлено, що 07 травня 2008 року вчинено виконавчий напис на договорі застави, яким в позасудовому порядку звернуто стягнення на заставний автомобіль, який подавався Позивачем у 2013 році до органів ДВС, але був втрачений при пересиланні його від органу ДВС до позивача. Отже, на їх думку, після отримання у травні 2008 року виконавчого напису № 662 про звернення стягнення на заставний автомобіль в позасудовому порядку, не було потреби та процесуального обов`язку додатково звертатися до суду із вимогою про звернення стягнення на заставний автомобіль. Лише у січні 2022 року, коли позивач довідався, що заставний автомобіль перебуває у власності ОСОБА_1 , при цьому жодних письмових дозволів на його відчуження він не надавав. Таким чином, вважають, що позовна вимога до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - пасажирський мікроавтобус марки MERCEDES-BENZ 110 D, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 є правомірними, позовну давність при звернення до суду не пропущена, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. Правом на подачу відзиву відповідачі на час розгляду справи не скористалися. У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив про її задоволення. Відповідач ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін. Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, що в силу присів частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності. Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду першої інстанції вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає. Рішення суду першої інстанції в частині задавлених вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 сторонами не оскаржується, а відтак не є предметом перегляду у суді апеляційної інстанції. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 25 травня 2007 року між ВАТ АБ «Украгазбанк», правонаступником якого ПАТ АБ «Укргазбанк», та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №239, за яким відповідач отримав кредит в сумі 15000 дол.США, з умовою сплати процентів в розмірі 12,9 % річних, строком з 25 травня 2007 року по 25 травня 2010 року. За пунктом 2.1 цього договору, в забезпечення виконання умов кредитного договору позивачу у заставу був переданий автомобіль пасажирський мікроавтобус Mercedes-Benz 110D 2002 року випуску, сірого кольору, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі договору застави від 25 травня 2007 року, про що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна був внесений запис про обтяження №5049723, строк дії обтяження - 31 травня 2012 року( а.с.23-24). 25 травня 2007 року між ВАТ АБ «Украгазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 , яка є власником автомобіль - пасажирський мікроавтобус Mercedes-Benz 110D 2002 року випуску, сірого кольору, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , укладено договір застави транспортного засобами. За умовами цього договору (пункт 1.1 розділу 1) остання забезпечує всі вимоги заставодержателя, як кредитора за кредитним договором №239 від 25 травня 2007 року, укладеним між Банком та ОСОБА_2 ( а.с.26 - 28,31). Відповідно до пункту 2.3.5 цього Договору, у випадку виконання зобов`язань по кредитному договору не в повному обсязі, застава зберігає силу в повному об`ємі. Згідно пункту 3.3.5 Договору, заставодавець зобов`язаний не розпоряджатись (не відчужувати в будь-який спосіб) предметом застави без письмової згоди заставодержателя. Пунктом 4.4. Договору передбачено, що строк позовної давності за цим договором встановлюється сторонами в три роки, в тому числі, до вимог по сплаті: штрафу, пені та всіх видатків понесених банком під час виконання умов цього договору. До державного реєстру обтяжень рухомого майна 25 травня 2007 року внесено відомості щодо заборони на відчуження заставного майна, строк дії якого по 31 травня 2021 року ( а.с.29). Після чого до державного реєстру обтяжень рухомого майна неодноразово вносили зміни щодо терміну обтяження, який неодноразово продовжувався з 31 травня 2012 року по 31 травня 2017 року, з 12 квітня 2017 по 12 квітня 2022 року, з 05 квітня 2022 року по 05 квітня 2027 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.29 зворот, 30 ,30 зворот). Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2011 року по справі №2-284/2011 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача була стягнута заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 19384,65 доларів США та 65327,02 грн. і судові витрати по справі. Рішення набрало законної сили та було звернене до примусового виконання та виконавче провадження на час звернення до суду з даним позовом триває та боржник не сплатив стягнуту з нього заборгованість ( а.с.32-34). Відповідно до довідки Регіонального сервісного центру ГСП МВС в Херсонській області від 14 грудня 2021 року №31/21/7-3451 вбачається, що переданий у заставу пасажирський мікроавтобус Mercedes-Benz 110D 14 грудня 2011 року був знятий з обліку для реалізації та кілька разів був перереєстрований на нових власників, востаннє 18 травня 2012 року на ОСОБА_1 та даному автомобілю був присвоєний новий реєстраційний номер НОМЕР_3 ( а.с.37,94). Банком дозвіл на відчуження заставного майна, а саме: транспортного засобу пасажирський мікроавтобус Mercedes-Benz 110D 2002 року випуску, сірого кольору, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , не надавався. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Банку до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - пасажирський мікроавтобус Mercedes-Benz 110D 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено позовну давність на звернення до суду з цими вимогами. Апелянт у апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції в мотивувальнійчастини оскаржуваного рішення не зазначив чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, не надав належної правової оцінки щодо порушення прав позивача в результаті неправомірного відчуження заставного автомобіля, натомість, застосував строк позовної давності в частині позовних вимог позивача до ОСОБА_1 щодо звернення стягнення на заставний автомобіль, який перебуває у володінні останнього та у заставі позивача. Колегія суддів погоджується з таким доводами виходячи з такого. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через його необґрунтованість. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див., зокрема, постанови від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129). Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до частини першої статті 598, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частинами першою, другою статті 590 ЦК України). Звертаючи стягнення на предмет застави, суд зазначає розмір заборгованості та її складові, у рахунок погашення якої звертається таке стягнення. Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» та статті 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Частиною четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Відповідно до частини першої статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу. Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна. Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. За таких обставин, реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах: від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14 та в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 463/3582/17. Згідно зі статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України. Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначається реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження. Відповідно до частин першої, другої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження. Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк. Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах: від 06 лютого 2018 року у справі № 333/6700/15-ц (провадження № 61-2859св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 573/1105/17 (провадження № 61-29747св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 757/17150/17-ц (провадження № 64-45097св18), від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18 (провадження № 61-16542св19), від 03 березня 2021 року у справі № 544/425/19 (провадження) № 61-10034св20. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 набув право власності на спірний автомобіль 18 травня 2012 року за наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього автомобіля, тобто набув право власності на цей автомобіль з обтяженням. Колегія суддів встановивши, що ОСОБА_1 придбав спірний автомобіль, що перебував у заставі ПАТ АБ «Укргазбанк», за відсутності згоди банку на його відчуження та за наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про його обтяження, приходить висновку про правомірність вимог банку про звернення стягнення на предмет застави. Наявність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження щодо спірного транспортного засобу, спростовує доводи ОСОБА_1 про те, що він є добросовісним набувачем цього автомобіля, оскільки за змістом статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року по справі № 215/4911/18 зазначено, що оскарження заставодержателем договору купівлі-продажу предмета застави, укладеного без його згоди, для захисту порушеного права шляхом пред`явлення вимоги до нового власника про звернення стягнення на предмет застави не потребується. Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позовної давності в частині вимог про звернення стягнення на предмет застави. Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Задерецьким В.А. у суд першої інстанції заявлено про застосування позовної давності. Так, згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). У постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-75цс15 вказано, що «формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) вказано, що «можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суди дійшли правильного висновку, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 32-38 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше». Строк кредитування за кредитним договором №239 укладеним між Банком та ОСОБА_2 25 травня 2007 року закінчився 25 травня 2010 року. У 2011 році Банк звернувся до суду з вимогою до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором. З цим позовом до суду Банк звернувся у січні 2023 року. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави за спливом позовної давності. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою позивач зазначав, що 07 травня 2008 року на договорі застави, посвідченого 25 травня 2007 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Стаднік І.В. № 2175, було вчинено виконавчий напис. Після отримання у травні 2008 року виконавчого напису № 662 про звернення стягнення на заставний автомобіль в позасудовому порядку, не було потреби та процесуального обов`язку додатково звертатися до суду із вимогою про звернення стягнення на заставний автомобіль. А тому вважає, що зазначені обставини є поважною причиною пропуску строку. У 2013 році вказаний виконавчий напис при пересилці від органу ДВС до позивача було втрачено. Лише у січні 2022 року, позивач довідався, що заставний автомобіль перебуває у власності ОСОБА_1 , при цьому жодних письмових дозволів на його відчуження він не надавав. Тому вважає, що позовна вимога про звернення стягнення на предмет застави подана без пропуску строку. Колегія суддів не погоджується з вказаним доводи і не вважає поважними причини пропуску позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет застави, з огляду на те, що позивач міг звернутися до суду за захистом свого порушеного права з часу, коли закінчився строк виконання договору, незалежно від того, чи звертався він після закінчення такого строку до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав. Вчинення виконавчого напису нотаріуса після виникнення у кредитора права на відповідний позов не перериває позовну давність і не зупиняє її перебігу. Вчинення виконавчого напису нотаріуса саме по собі не можна вважати поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки кредитор, який обрав саме такий спосіб захисту порушеного права має усвідомлювати й наслідки такого порушення ( постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року справа № 554/9126/20). Таким чином, бездіяльність ПАТ АБ «Укргазбанк» протягом 13 років не може бути тією обставиною, яка свідчить, що банк раніше не міг дізнатися про відчуження спірного транспортного засобу (предмета застави). Крім того, при належному контролі виконання позивачем у примусовому порядку виконавчого напису від 07 травня 2008 року до часу його втрати у 2013 році, останній міг дізнатися про порушення свого права, а саме відчуження спірного транспортного засобу ще у грудні 2011 року. З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що при зверненні 17 січня 2023 року до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави ПАТ АБ «Укргазбанк» пропустив строк позовної давності, який сплив у травні 2013 року. Відповідно до пункту 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що аргументи апеляційної скарги ПАТ АБ «Украгазбанк» заслуговують на увагу частково, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» про звернення стягнення на предмет застави слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій оскаржуваній частині це рішення залишити без змін. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» задовольнити частково. Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 27 лютого 2024 року.