Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/2324/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 260/2324/23 пров. № А/857/25662/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Іщук Л.П., суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену головуючим суддею Плехановою З.Б. у м. Ужгороді, у справі № 260/2324/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність щодо нерозгляду його рапортів та заяв, зобов`язати розглянути рапорти та заяви від 16.01.2023 та 26.01.2023 про надання законної можливості направлення його на військово-лікарську комісію, зобов`язати звільнити його від військової служби, виконання бойових розпоряджень та нарядів під час підготовки та направлення його на військово-лікарську комісію. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, зазначає, що вона не ґрунтується на нормах процесуального законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи, наведені в ній висновки вважає безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги зокрема, зазначає, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених ч.5 ст. 205 КАС України, п.4 ч.1 ст.240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов: належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання; відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі; неявка позивача в судове засідання (підготовче засідання) без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки; неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача; відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів. Таким чином, вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених зазначеними нормами процесуального закону, суд на підставі аналізу матеріалів справи та думки інших учасників справи повинен, серед іншого, дослідити питання можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача, а також з`ясувати, чи не наполягає відповідач на розгляді справи по суті на підставі наявних у ній доказів. Просить апелянт скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 260/2324/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідачем подано суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує щодо її доводів та просить залишити без змін ухвалу суду. Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач та його представник у судові засідання, призначені на 09.10.2023, 14.11.2023 не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили та заяви про відкладення розгляду справи не подали. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає що судом неналежним чином встановлено обставини, що мають значення для постановлення ухвали про залишення позову без розгляду та порушено норми процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, частиною п`ятою цієї статті передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки. Наведена норма кореспондується з положеннями статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. Таким чином, підставою для залишення позовної заяви без розгляду є повторне неприбуття позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, у судове засідання без поважних причин, за умови належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, за відсутності заяви про розгляд справи без участі позивача та за умови неможливості розгляду справи за його відсутності. При цьому, неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, є повторним, коли ні позивач, ні його представник вдруге (на два чи більше судових засідань підряд) не прибули на розгляд справи, і в суду є достовірні дані (докази) про те, що обидва рази позивач належним чином повідомлений про розгляд справи. Таким чином, вирішуючи питання залишення позовної заяви без розгляду із згаданої вище підстави, є необхідним з`ясувати: належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового розгляду перший і другий раз; відсутність поважних причин неприбуття позивача в два чи більше судових засідання підряд або інформації про такі причини; відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності та можливість розгляду справи за його відсутності. Як встановлено з матеріалів справи, ухвалою суду від 09.10.2023 вирішено підготовче судове засідання призначене на 09 жовтня 2023 року на 14-00 годину, провести за участю представника позивача у режимі відеоконференції за допомогою системи відеозв`язку «EasyCon», задовольнивши клопотання представника позивача. Згідно протоколу судового засідання в режимі конференції від 09 жовтня 2023 року представника позивача авторизовано за КЕП (ЕЦП) (248197DDFAB977E504000000CC7B130151534E04, проте такий не зміг підключитися до відеоконференції за допомогою системи відеозв`язку «EasyCon» (а.с. 107) Отже, представника позивача авторизовано, проте такий не зміг підключитися до відеоконференції, відтак зазначені обставини не слід трактувати як неявку в судове засідання. Вказана обставина свідчить про відсутність повторності неприбуття у судове засідання 14.11.2023 без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави залишення позовної заяви без розгляду, що судом першої інстанції залишено поза увагою. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що судом першої інстанції в ухвалі від 09.10.23 ( а.с.111 ) причини неявки позивача в підготовче судове засідання 09.10.23 неповажними не визнавались. Також суд першої інстанції, констатуючи наявність підстав для залишення позову без розгляду згідно ст.205 КАС України та ст.240 КАС України, залишив поза увагою заяву адвоката позивача від 14.11.23 ( а.с. 119-120 ) про розгляд справи у відсутності позивача та його представника за наявними матеріалами справи. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України. За наведених обставин суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання можливості розгляду справи по суті заявлених вимог, що відповідно до повноважень суду апеляційної інстанції, наданих статтею 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 241, 243, 286, 308, 311, 312, 313, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 260/2324/23 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар