Постанова 4874 № 918/594/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2024 року Справа №918/594/23 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий суддя Мельник О.В. суддя Гудак А.В. суддя Філіпова Т.Л. секретар судового засідання Стафійчук К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, допуск негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за 1 місяць за участю: позивача - ОСОБА_1 представника позивача - Гаврильчика М.А. , представника відповідача - не з`явився, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.10.2023 позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Антарес". Стягнуто з ТОВ "Антарес" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.07.2022 до дня поновлення на роботі, але не більше ніж за рік, із розрахунку 313,95 грн за кожний робочий день - у розмірі 81940,95 грн. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Антарес" та стягнення заробітної плати за 1 місяць. Стягнуто з ТОВ "Антарес" в дохід Державного бюджету України 5368,00 грн судового збору. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 19.10.2023 скасувати та закрити провадження у даній справі. Судові витрати просить покласти на позивача. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Антарес" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.10.2023 відмовлено. Пункт 3 вказаного рішення змінено та викладено його у наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.07.2022 до 19.07.2023 у розмірі 163884,51 грн із розрахунку 627,91 грн за кожний робочий день.". У решті рішення Господарського суду Рівненської області від 19.10.2023 залишено без змін. 29.01.2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №918/594/23, згідно якої останній просив стягнути з ТОВ "Антарес" на користь ОСОБА_1 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 вказана заява призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні. Запропоновано відповідачу надати свої заперечення на вказану заяву. 01.02.2024 року від відповідача надійшли заперечення про прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат, згідно яких вважає, що заявлені позивачем судові витрати в сумі 7000,00 грн є значно завищеними та неспівмірними з реальним обсягом наданих адвокатом послуг по даній справі, складністю наданих послуг, реально витраченим часом на надання правничої допомоги, а тому підлягають зменшенню до суми 3500,00 грн. У судове засідання, що відбулося 20.02.2024 року, відповідач не забезпечив явку повноважного представника, хоча належним чином повідомлявся про розгляд вказаної заяви в суді апеляційної інстанції (т.2, а.с.83-84), про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи визначені процесуальним законодавством строки розгляду заяви про прийняття додаткового рішення, приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про призначене судове засідання, а також те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду вказаної заяви за відсутності в судовому засіданні представника відповідача за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1, 3 ст.244 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. За змістом ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Таким чином, відшкодування судових витрат на правову допомогу здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Аналогічні висновки наведені Верховним Судом в ухвалі від 01.02.2023 у справі №921/262/19 та додатковій постанові від 16.06.2021 у справі №918/132/20. При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений. У додатковій постанові від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20) Верховний Суд зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21). Колегією суддів встановлено, що під час апеляційного перегляду рішення позивач у відзиві на апеляційну скаргу заявляв про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанцій в сумі 10000,00 грн (т.2, а.с.43). У судовому засіданні, яке відбулося 23.01.2024, представник апелянта також заявляв про очікування понесення вказаних витрат. Згідно з ч.7 ст.116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Заява про прийняття додаткового рішення разом із доказами понесених судових витрат були надіслані позивачем до Північно-західного апеляційного господарського суду 24.01.2024 засобами поштового зв`язку, що підтверджується відміткою на поштовому конверті АТ "Укрпошта" (т.2, а.с.80), тобто в межах строків визначених у ч.8 ст.129 ГПК України з урахуванням ст.116 ГПК України. Відтак, заявник дотримався всіх встановлених процесуальних вимог. Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі та відповідно стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а також клопотання відповідача про зменшення заявлених витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено. Згідно з ч.1, 2 ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. За приписами п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі №826/1216/16 вказано, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат". Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Крім того, ч.4 ст.126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, 6 ст.126 ГПК України). У розумінні положень ч.5, 6 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Крім того, колегія суддів зауважує, що принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей. При визначенні суми відшкодування суд також має виходити також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20). Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, у зв`язку з переглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, його представник подав договір про надання правничої допомоги №28 від 21.11.2023 (т.2, а.с.74-75), акт виконаних робіт (т.2, а.с.76), рахунок №2 від 24.01.2024 (т.2, а.с.77). Також в матеріалах справи наявний ордер на надання правничої правової допомоги (т.2, а.с.44). 21.11.2023 року між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським бюро "Михайла Гаврильчика" (адвокатське бюро) в особі Гаврильчика Михайла Адамовича укладено договір про надання правничої допомоги №28 від 21.11.2023 (т.2, а.с.74-75), згідно з п.1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. За умовами п.2.1.1 договору, адвокатське бюро зобов`язується надавати юридичну допомогу та представляти інтереси клієнта в Північно-західному апеляційному господарському суді у справі №918/594/23 за апеляційною скаргою ТОВ "Антарес" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.10.2023. Для надання юридичної допомоги клієнту, адвокатське бюро призначає: Гаврильчика Михайла Адамовича (п.2.8 договору). Пунктом 4.1, 4.2 договору передбачено, що правничу допомогу, що надається адвокатським бюро, клієнт оплачує в розмірі 7000,00 грн (сім тисяч гривень), що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку. Згідно з п.4.3 договору, при розрахунку вартості юридичної допомоги, вказаної в п.4.1. даного договору, враховується час, витрачений адвокатським бюро, його партнерами та співробітниками. Відповідно до п.4.4 договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги, та її вартість. У відповідності до акта виконаних робіт (надання юридичних послуг) від 24.01.2024 року (т.2, а.с.76) адвокатським бюро надано такі юридичні послуги: надання консультації, складання відзиву на апеляційну скаргу, аналіз судової практики Касаційного господарського суду у подібних правовідносинах, повний супровід розгляду апеляційної скарги ТОВ "Антарес" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.10.2023 року у Північно-західному апеляційному господарському суді у господарській справі №918/594/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оцінюючи наявність правових підстав для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на загальну суму 7000,00 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 щодо оцінки інформації в акті приймання правничої допомоги зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (висновок, викладений у додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі №925/1545/20). Дослідивши зміст заяви позивача про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів встановила, що заявлені витрати були безпосередньо пов`язані із розглядом справи, а перелік послуг, зазначений в акті приймання-передачі від 24.01.2024 року є обґрунтованим та підтвердженим доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, складання відзиву на апеляційну скаргу відповідача (т.2, а.с.40-43), представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції (т.2, а.с.49-50). Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації процесуальних прав та захист інтересів клієнта. Апеляційний суд враховує, що звернення ТОВ "Антарес" до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою було визнано необґрунтованим та залишено вказану скаргу без задоволення. Позивач скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу та забезпечити участь свого представника у судовому засіданні, а тому витрати на правову допомогу ОСОБА_1 , які полягають у консультації та формуванні правової позиції, написанні відзиву на апеляційну скаргу та поданні його до суду, представництві інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції, були неминучими. При цьому, колегія суддів зауважує, що доводи позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, були достатніми і більш переконливими порівняно з доводами відповідача, наведеними під час апеляційного розгляду цієї справи, для того, щоб апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду, у зв`язку з порушенням юрисдикції судів, про що вказував апелянт. Крім того, скориставшись своїм правом на визначення розміру вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем визначено витрати в сумі 7000,00 грн з урахуванням орієнтовного розрахунку судових витрат, зазначеного у відзиві на апеляційну скаргу (не дивлячись на те, що попередньо було вказано 10000,00 грн). З огляду на вказане суд не вбачає, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції є неспівмірними чи непропорційними до предмета спору, а тому відповідні заперечення відповідача не заслуговують на увагу. Враховуючи викладене, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, критеріїв реальності адвокатських витрат, співмірності та розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги обставини справи та характер спірних правовідносин, з урахуванням вчинених процесуальних дій адвоката у даній справі, а також відмову у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Антарес", апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 грн, а тому заява ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню. Керуючись ст.123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №918/594/23 задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 3, офіс 305, код ЄДРПОУ 24173596) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 7000,00 грн (сім тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Господарському суду Рівненської області видати судовий наказ.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "26" лютого 2024 р. Головуючий суддя Мельник О.В. Суддя Гудак А.В. Суддя Філіпова Т.Л.