Постанова 4824 № 369/8662/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 369/8662/25 Головуючий у суді першої інстанції - Мартиненко В.С. Апеляційне провадження № 22-ц/824/10440/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Невідома Т.О., секретар Цуран С.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуОСОБА_1 , яка подана адвокатом Даниленком Олександром Володимировичем на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2026 року про відмову ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, В С Т А Н О В И В: У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Даниленко О.В. , до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики було задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 31.12.2024 у сумі, еквівалентній 30 000 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, пеню в розмірі 554 914 гривень 80 копійок; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 15 673,07 грн. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2026 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення. Ухвалу суду мотивовано тим, що судом не встановлена наявність поважних причин не подання доказів суду на підтвердження витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів, а звіт про виконання договору, акт приймання-передачі наданих послуг, квитанція про оплату адвокату послуг були складені лише 26 лютого 2026 року без пояснення причин такого зволікання. Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення витрат на правову допомогу. В апеляційній скарзі зазначає, що вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 47 000 грн позивач заявляв безпосередньо у позовній заяві, а докази понесених витрат, а саме копія додатку № 2 від 09.05.2025 до договору №413-10/20 про надання правової допомоги від 01.10.2020, були додані до позовної заяви в обґрунтування доводів щодо необхідності стягнення витрат на правову (правничу) допомогу. Однак, судом першої інстанції дані докази не досліджувались, а питання щодо стягнення витрат на правову (правничу) допомогу не було вирішено. Вказує, що позивачем було подано заяву саме про ухвалення додаткового рішення, строк пред`явлення якої до суду не обмежений строками, передбаченими пунктом 8 ст. 141 ЦПК України, адже докази про розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, подавалась під час пред`явлення позовної заяви до суду, а додаткові документи, на підтвердження відповідних витрат, додавались до заяви про ухвалення додаткового рішення Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників не надходили. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Від представника ОСОБА_1 - адвоката Даниленка О.В. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що судом не встановлена наявність поважних причин не подання доказів суду на підтвердження витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів, а звіт про виконання договору, акт приймання-передачі наданих послуг,квитанція про оплату адвокату послуг були складені лише 26.02.2026 без пояснення причин такого зволікання, тому підстави для стягнення витрат на правничу допомогувідсутні. Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду першої інстанції з таких підстав. Пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Частиною 3 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У справі, що переглядається, звертаючись до суду із позовом, позивач просив суд, крім іншого, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату правничої допомоги адвоката, вартість яких становить 47000 грн. На підтвердження наявності вказаних витрат позивачем було долучено додаток № 2 до договору№413-10/20 від 01.10.2020, відповідно до якого розмір гонорару за повний комплекс послуг правового характеру у вказаній справі становитиме 47 000 грн, який має бути сплачений протягом 3 банківських днів з дати підписання даного додатку №2. Тобто, про стягнення судових витрат позивач заявив безпосередньо у позовній заяві (п. 4 мотивувальної частини та п. 6 прохальної частини позову), вказав їх конкретний (а не орієнтовний) розмір та долучив докази на підтвердження своєї вимоги про стягнення цих витрат. При цьому, позивач в ході розгляду справи судом першої інстанції не заявляв про надання доказів понесених витрат протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції міг вирішити питання розподілу витрат на правову допомогу, ухвалюючи рішення по суті заявлених вимог. Оскільки рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2025 року питання розподілу витрат на правову допомогу не вирішувалось, позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення на загальних підставах. Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (п.1 ст. 134 ЦПК України). Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків падання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та па підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою:, 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі з протилежною стороною). При цьому, норми статей 137. 141 ЦПК України спрямовані саме на захист прав та інтересів учасників судових процесів, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість учасників отримати відшкодування понесених витрат, на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції. Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Аналізуючи зазначену норму процесуального права, слід дійти висновку про те, що для відшкодування витрат на правничу допомогу, заявником має бути вчинено дві обов`язкові дії, а саме, до закінчення судових дебатів зробити заяву про відшкодування судових витрат, а в подальшому, надати докази понесених витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, якщо такі докази не було подано під час розгляду справи. Як вже було вказано, у даній справі позивач заявив про стягнення витрат на правову допомогу безпосередньо у позовній заяві. Із доданих до позовної заяви доказів встановлено, що 01.10.2020 між ОСОБА_1 та АО «Адвокатська фірма «Статус» (перейменовано в АО«Юридична фірма «Статус») було укладено Договір про надання правової допомоги № 413-10/20. На підставі вказаного договору адвокатом Даниленком А.О. 19.05.2025 було видано ордер серії АА №1579922 про надання правової допомоги ОСОБА_1 у Києво-Святошинському суді Київської області. Позивач також долучив до позовної заяви Додаток № 2 від 09.05.2025 до Договору № 413-10/20 про надання правової допомоги від 01.10.2020, яким визначено, що Адвокатське об`єднання «Юридична фірма «Статус» уклали додаток до Договору про наступне: Адвокатське об`єднання надає ОСОБА_1 повний комплекс послуг правового характеру, пов`язаних із судовим представництвом інтересів Клієнта в суді першої інстанції у справі щодо стягнення заборгованості за договором позики, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Розмір гонорару за надані послуги фіксований, та становить 47 000 (сорок сім тисяч) гривень 00 копійок без ПДВ. Зазначені докази, а саме копія додатку № 2 від 09.05.2025 року до договору №413-10/20 про надання правової допомоги від 01.10.2020 року, були додані позивачем до позовної заяви в обґрунтування доводів щодо необхідності стягнення витрат на правову (правничу) допомогу. Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Верховний Суд у складі колегії суддів КГС в постанові від 01 серпня 2019 року по справі № 915/237/18 дійшов висновку, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості й верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, завищений щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, і не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 269). Враховуючи викладене та аналізуючи надані позивачем докази в підтвердження здійснення відповідних витрат, зважаючи на представництво інтересів позивача у судових засіданнях, задоволення позовних вимог, враховуючи ціну позову, складність справи та обсяг виконаних робіт, наявну судову практику в аналогічних спорах, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування ОСОБА_1 з боку відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви позивача. Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 375, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційнускаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Даниленком Олександром Володимировичем задовольнити частково. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення заяви. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст складено 17 червня 2026 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді С.М. Верланов Т.О. Невідома