Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/5189/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" лютого 2024 р. Справа№ 910/5189/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Козир Т.П. Агрикової О.В. при секретарі судового засідання Линник А.М., розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/5189/22 (суддя Андреїшина І.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД ЛЕКС" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 2 290 073,56 грн, за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, - ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №910/5189/22, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Підприємство) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСД ЛЕКС" (далі - Товариство) заборгованість у розмірі 2 174 285,92 грн, 3 % річних у розмірі 18 327,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 97660,64 грн та судовий збір у розмірі 34 351,11 грн. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5189/22 задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 67 305,00 грн, а також стягнуто з Підприємства в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 46 374,56 грн. Додаткове рішення суду вмотивоване положеннями статей 123, 129 ГПК України та встановленими судом обставинами отримання позивачем правничої допомоги у розмірі 67305,00 грн. Суд першої інстанції виходив з того, що погоджена сторонами вартість правничої допомоги є гонораром, що унеможливлює зменшення відшкодування вартості такої допомоги за рахунок відповідача. Крім цього, оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір у розмірі 46 374, 56 грн, який був повернутий позивачу, підлягає покладенню на Підприємство на підставі частини 9 статті 129 ГПК України та має бути стягнутий з відповідача в дохід Державного бюджету України. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням та додатковим рішенням, Підприємство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та додаткове рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог про скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 заявник апеляційної скарги вказує на неправильне застосування судом статей 126,129 ГПК України. Висновки суду про наявність безумовних підстав для стягнення з відповідача вартості понесених позивачем витрат на правничу допомогу суперечить правовій позиції, висловленій у тому числі у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, в яких Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Заявник апеляційної скарги підкреслює, що погоджена сторонами вартість послуг на рівні 1 569,00 грн за годину та 6 276,00 грн за участь у судовому засіданні, враховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи, не є співмірною. При визначенні суми відшкодування, суд мав виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Оскаржуване додаткове рішення в частині стягнення з відповідача сплаченої позивачем вартості витрат на правничу допомогу у розмірі 67 305,00 грн суперечить критеріям пропорційності, співмірності і розумності витрат на професійну правничу допомогу. Заявник апеляційної скарги також не погоджується зі стягненням з відповідача у дохід Державного бюджету 46 374,56 грн, вказуючи про порушення судом пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про судовий збір" та безпідставне застосування судом частини 9 статті 129 ГПК України, яка визначає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Судом не встановлено, якими саме правами зловживало Підприємство, або ж що спір виник внаслідок неправильних дій сторони. Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 апеляційну скаргу Підприємства передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., ОСОБА_1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 апеляційну скаргу Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/5189/22 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/5189/22 залишено без змін. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 апеляційну скаргу Підприємства на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/5189/22 задоволено частково. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/5189/22 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат задоволено частково. Судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги Товариства у розмірі 24037,50 грн, покладено на Підприємство. Стягнуто з відповідача на користь позивача 24037,50 грн судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги. 29.05.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства надійшли дві ідентичні за змістом заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5189/22 щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі №910/5189/22 вказану заяву Товариства задоволено та стягнуто на користь останнього з Підприємства 11 820,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції. 10.10.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Підприємства надійшло клопотання про роз`яснення додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі № 910/5189/22 щодо стягнення з Підприємства у дохід Державного бюджету України 46 374,56 грн. Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 10.10.2023 заяву про роз`яснення судового рішення у справі № 910/5189/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., ОСОБА_1. Службовою запискою головуючого судді та розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 13.07.2023 №708/0/15-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5189/22. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023 заяву про роз`яснення судового рішення у справі № 910/5189/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі №910/5189/22 у задоволенні вищезазначеної заяви відповідача відмовлено, виходячи з того, що у такий спосіб до судового рішення не вносяться нові дані та не роз`яснюються мотиви його прийняття, водночас звернуто увагу відповідача на те, що додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі №910/5189/22 не було вирішено питання щодо стягнення з Підприємства у дохід Державного бюджету України 46 374,56 грн судового збору. З метою розгляду апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 в частині стягнення судового збору в дохід Державного бюджету України, на підставі частин 1, 3 статті 244 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі №910/5189/22 призначено судове засідання на 31.01.2024. 31.01.2024 розгляд апеляційної скарги відповідача у справі №910/5189/22 не відбувся у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі №910/5189/22 розгляд апеляційної скарги підприємства відкладено на 14.02.2024. У судове засідання 14.02.2024 Товариство явку своїх уповноважених представників не забезпечило, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляло, хоча про дату, час та місце судового засідання було повідомлене належним чином шляхом направлення копій ухвал сулу апеляційної інстанції від 16.01.2024 та від 31.01.2024 до електронного його кабінету, зареєстрованого в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС. Відповідно до частини 4 статті 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Згідно з частинами 11-13 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №361/8331/18. Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/9836/18. Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників Товариства, явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що позивач про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції не повідомляв, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду апеляційної скарги відповідача у даній справі (щодо стягнення у дохід Державного бюджету України 46 374,56 грн судового збору) без заслуховування пояснень позивача, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі вказаної особи. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України). Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, у червні 2022 року Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Підприємства 6 767 427,69 грн заборгованості за договором від 26.08.2021 про надання послуги із зменшення навантаження, з яких 6 651 440,05 грн основного боргу, 97 660,64 грн інфляційних нарахувань та 18 327,00 грн трьох відсотків річних. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5189/22, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. 02.08.2022 засобами поштового зв`язку від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив відповідно до частини 2 статті 46 ГПК України зменшити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу до 5 381 711,00 грн, у зв`язку з частковою оплатою відповідачем суми заборгованості на суму 1 385 716,69 грн; просив здійснювати розгляд справи з урахуванням загальної суми заборгованості у розмірі 5 381 711,00 грн, з яких: 5 265 723,36 грн основного боргу, 97 660,64 грн інфляційних нарахувань та 18 327,00 грн 3% річних та повернути судовий збір у розмірі 20 785,75 грн. 08.08.2022 суд протокольною ухвалою прийняв до розгляду вищезазначену заяву Товариства про зменшення розміру позовних вимог. 09.11.2022 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у даній справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 3 091 637,44 грн у зв`язку з її добровільною сплатою та здійснення подальшого розгляду справи з урахуванням загальної суми заборгованості у розмірі 2 290 073,56 грн, з яких 2 174 085,95 грн основного боргу, 97 660,64 грн інфляційних нарахувань та 18 327,00 грн 3% річних. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 провадження у справі №910/5189/22 в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 3 091 637,44 грн закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України за відсутністю предмету спору. Подальший розгляд у даній справі вирішено здійснювати у межах вимог про стягнення заборгованості у розмірі 2 290 073,56 грн, з яких: 2 174 085,92 грн основного боргу, 97 660,64 грн інфляційних втрат та 18 327,00 грн 3% річних. Також вказаною ухвалою, з урахуванням ухвали суду від 12.09.2023, повернуто Товариству з Державного бюджету України 46 374,56 грн судового збору. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/5189/22 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 2 174 285,92 грн, 3% річних у розмірі 18 327,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 97 660,64 грн та судовий збір у розмірі 34 351,11 грн. Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/5189/22 стягнуто з Підприємства на користь Товариства витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 67 305,00 грн, а також стягнуто з Підприємства в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 46 374,56 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі №910/5189/22 повернуто Товариству з Державного бюджету України 20 785,75 грн судового збору. Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/5189/22 в частині стягнення з Підприємства в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 46 374,56 грн, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із вказаною скаргою. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не погоджується з додатковим рішенням суду першої інстанції щодо стягнення з Підприємства в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі 46 374,56 грн, а доводи апеляційної скарги в цій частині вважає обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на наступне. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За умовами частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом, а саме Законом України "Про судовий збір". Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна позову Товариства становила 6 767 427,69 грн, а відтак сплаті підлягав судовий збір у розмірі 101 511,41 грн. Вказаний розмір судового збору був сплачений Товариством, що підтверджується платіжним дорученням від 23.06.2022 №10. Як було раніше зазначено, 02.08.2022 засобами поштового зв`язку від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив відповідно до частини 2 статті 46 ГПК України зменшити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу до 5 381 711,00 грн, у зв`язку з частковою оплатою відповідачем суми заборгованості на суму 1 385 716,69 грн; 09.11.2022 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у даній справі в частині стягнення заборгованості у розмір 3 091 637,44 грн. Таким чином, під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, Підприємством у добровільному порядку спочатку було погашено основну заборгованість у розмірі 1 385 716,69 грн, а надалі додатково у розмірі 3 091 637,44 грн, тобто у загальному розмірі 4 477 354,13 грн. Протокольною ухвалою від 08.08.2022 суд першої інстанції прийняв до розгляду \ заяву Товариства про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку зі сплатою заборгованості у розмірі 1 385 716,69 грн, а ухвалою від 07.12.2022, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, закрив провадження у справі №910/5189/22 в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 3 091 637,44 грн. За приписами частини 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Відповідно до пунктів 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. На підставі вказаних положень Закону України "Про судовий збір" ухвалами Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 (з урахуванням ухвали від 12.09.2023) та від 18.09.2023 у справі №910/5189/22 Товариству було повернуто 67 160,31 грн, з яких 46 374,56 грн (3 091 637,44 грн х 1,5%) та 20 785,75 грн (1 385 716,69 грн х 1,5%) судового збору. Отже, судовий розгляд справи відбувався щодо позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 2 290 073,56 грн (6 767 427,69 грн - 1 385 716,69 грн - 3 091 637,44 грн). Як було раніше зазначено, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 позов Товариства було задоволено повністю та стягнуто з Підприємства 2 290 073,56 грн, з яких: 2 174 285,92 грн - основна заборгованість, 18 327,00 грн - 3% річних, 97 660,64 грн - інфляційні втрати, а також судовий збір у розмірі 34 351,11 грн. Крім цього, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/5189/22 застосовано частину 9 статті 129 ГПК України, та у зв`язку з виникненням даного спору внаслідок неправильних дій відповідача та повернення позивачу 46 374,56 грн судового збору, вказану суму вирішено стягнути в дохід Державного бюджету України. За загальним правилом викладеним у частині 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9 статті 129 ГПК України). Із системного тлумачення частин 1, 9 статті 129 ГПК України випливає, якщо за результатами вирішення спору позов підлягає частковому задоволенню, але спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то в такому випадку суд має право покласти на останнього судові витрати у повному обсязі. Іншими словами суд має право відшкодувати позивачу за рахунок відповідача сплачений позивачем у повному обсязі судовий збір. Однак положення частини 9 статті 129 ГПК України не наділяють суд повноваженнями стягувати зі сторони, неправильні дії якої призвели до виникнення спору, судовий збір у дохід Державного бюджету України. Як було зазначено раніше, Підприємством у добровільному порядку було сплачено 4477354,13 грн, тобто предметом спору в справі №910/5189/22 була заборгованість лише у розмірі 2290073,56 грн, які разом із сумою судового збору рішенням суду від 07.12.2022 були у повному обсязі присуджені на користь Товариства. Враховуючи те, що провадження у справі щодо стягнення 3 091 637,44 грн було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, а пропорційно сплачений судовий збір у розмірі 46 374,56 грн було повернуто позивачу, у суду першої інстанції були відсутні підстави для повторного вирішення питання щодо вказаної суми судового збору та стягнення її у дохід Державного бюджету України з відповідача. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки місцевим господарським судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Підприємства в частині стягнення в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі 46 374,56 грн підлягає задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/5189/22 у вказаній частині скасуванню. Керуючись статтями 129, 244, 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/5189/22 в частині стягнення в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі 46 374,56 грн задовольнити.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/5189/22 в частині стягнення в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі 46 374,56 грн скасувати.

3. Матеріали справи №910/5189/22 повернути до Господарського суду міста Києва. Повний текст додаткової постанови складено 23.02.2024. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді Т.П. Козир О.В. Агрикова