Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/1880/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" лютого 2024 р. Справа №914/1880/23 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючої судді Орищин Г.В., суддів Галушко Н.А., Желіка М.Б. секретар судового засідання Костерева О.А. розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 18.12.2023 на рішення Господарського суду Львівської області від 21.11.2023 (повний текст рішення складено 27.11.2023, суддя Яворський Б) у справі № 914/1880/23 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал на Головацького» про стягнення заборгованості, за участю представників сторін: від позивача Єгоров В.С., від відповідача Зотов Н.М. 16.06.2023 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал на Головацького» (далі ОСББ «Квартал на Гловацького») 334414,26 грн заборгованості за договором № 20/21-2076-ТЕ-21 постачання природного газу від 30.09.2020, з яких: 213585,84 грн основний борг, 22275,15 грн пеня, 14661,59 грн 3% річних та 83891,68 грн втрати від інфляції. Звертаючись до суду з даним позовом, АТ «НАК «Нафтогаз України» зазначило, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором постачання природного газу за № 20/21-2076-ТЕ-21 від 30.09.2020 виконував не у повному обсязі та з порушенням, встановленого п.5.1 договору, строку, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат. Господарський суд Львівської області в рішенні від 21.11.2023 у даній справі позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» задоволив частково; з ОСББ «Квартал на Гловацького» на користь позивача стягнув 133585,84 грн основного боргу, 7095,37 грн. 3% річних, 21329,27 грн. інфляційних втрат; розстрочив виконання рішення суду про стягнення заборгованості на 8 місяців рівними частинами шляхом сплати по 20251,31 грн щомісячно; в задоволенні решти позовних вимог відмовив; судовий збір поклав на відповідача; за рахунок позивача відшкодував відповідачу витрати на професійну правничу допомогу. Задовільняючи частково позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України», місцевий господарський суд встановив наступне: - оплату за природний газ, поставлений згідно актів приймання-передачі, відповідач здійснював не в повному обсязі, несвоєчасно та з порушенням визначеного договором строку, що підтверджується витягом з рахунку позивача, виписками про операції по рахунку позивача та не заперечується відповідачем. З огляду на визнання відповідачем наявної заборгованості, часткове погашення такої в сумі 80000,00 грн, в ході розгляду даної справи судом першої інстанції, та закриття провадження у справі в цій частині, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 133585,84 грн. основного боргу; - розрахунок пені за порушення відповідачем умов договору здійснений позивачем у період встановлених на усій території України карантинних обмежень, що не узгоджується з положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та слугувало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині; - перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з врахуванням здійснених оплат, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 7095,37 грн 3% річних та 21329,27 грн інфляційних втрат, оскільки позивач помилково здійснив нарахування 3% річних та інфляції за період дії воєнного стану в Україні; - виходячи зі змісту загальних засад цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, приймаючи до уваги часткове погашення відповідачем суми основного боргу, з огляду на наявність у позивача права на нарахування 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, суд, вважав за можливе задоволити частково заяву відповідача та розстрочити виконання судового рішення про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних на вісім місяців, шляхом щомісячної сплати відповідачем на користь позивача 20251,31 грн. Не погодившись з ухваленим рішенням в частині відмовив задоволенні його позовних вимог та розстрочення виконання такого рішення, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме підпункт 4 пункт 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ, статті 1, 2, 5,6, 26, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», абзац 1 пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 № 206 та з порушенням норм процесуального права, а саме, ст.ст. 126, 129, 236, 238, 239, 331 Господарського процесуального кодексу України, які призвели, до неправильного вирішення справи, за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважав встановленими. В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги, позивач покликається, зокрема, на таке: - в даному випадку позивач не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги за спірним договором про постачання природного газу, оскільки зазначений договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач, як постачальник, поставляє споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відсутні. У зв`язку з чим також безпідставним є посилання суду на дію для відповідача положень пункту 4 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ. Позивач вважає, що уклавши спірний договір сторони досягли усіх істотних умов договору та відповідно взяли на себе зобов`язання, визначені умовами договору, який за своєю суттю не є договором про надання житлово-комунальних послуг; - позивач вважає некоректним застосування судом до даних правовідносин положень Постанови Кабінету міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання, оскільки відповідач не є населенням в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а є юридичною особою у відповідності до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»; - на переконання скаржника, суд в основу свого рішення поклав заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, яка обґрунтована заборгованістю перед ним його кінцевих споживачів, на яких він не має важелів впливу з огляду на воєнний стан, у зв`язку з чим відповідач перебуває у складному фінансовому становищі. Позивач вважає, що вказані відповідачем в заяві та прийняті судом першої інстанції обставини, не є тими виключними обставинами (в розумінні статті 331 ГПК України) для розстрочки виконання судового рішення, натомість, такі є способом для затягування виконання рішення суду у даній справі. Апелянт звертає увагу суду на те, що відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань за договором; затримка розрахунку, станом на дату ухвалення рішення, складає більше 28 місяців, а суд, надаючи розстрочку виконання рішення, фактично збільшив затримку такого розрахунку до 36 місяців; - окрім цього, скаржник не погодився із відшкодуванням за його рахунок понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає не доведеними відповідачем належними та допустимими доказами необхідність таких витрат , їх пропорційність та обґрунтованість. Таким чином, за вказаних обставин, позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, решти заявлених інфляційних втрат та 3% річних; розстрочення виконання рішення суду про стягнення заборгованості на 8 місяців рівними частинами, та в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного: - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створене фізичними особами - власниками квартир (побутовими споживачами житлово-комунальних послуг, населенням), укладає договори на постачання комунальних послуг із постачальниками від імені побутових споживачів як колективний споживач, і використовує поставлений газ виключно для власних побутових потреб мешканців будинку (виключаючи будь-яку комерційну чи професійну діяльність). Відповідач зазначає, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за усіма зазначеними в Законі України «Про ринок природного газу» критеріями підпадає під визначення побутового споживача, окрім визначення його як фізичної особи, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 29.09.2021 у справі № 910/15687/20. Таким чином, на переконання відповідача, він у спірних відносинах виступає саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників), а договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк; - з покликанням на правові висновки Верховного Суду в аналогічних спорах, відповідач зазначає, що заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги вказана у Постанові КМУ від 05.03.2022 за № 206, має поширюватися на об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку. Натомість, виключення ОСББ із категорії побутових споживачів або населення та нарахування неустойки, процентів річних та інфляційних нарахувань, призводить до звуження обсягу прав співвласників, що об`єдналися в ОСББ, порівняно із іншими побутовими споживачами, які також є фізичними особами, також використовують поставлений газ (у даному випадку) виключно для побутових потреб, однак уклали договори на постачання газу із постачальником напряму. Таке звуження прав членів ОСББ протирічить самій меті створення ОСББ забезпечення і захист прав співвласників. Виходячи з визначених термінів, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем тобто юридичною особою, що об`єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку. Водночас, відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що газ, який постачався за спірним договором, використовувався споживачем (ОСББ) виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; - щодо розстрочення виконання рішення, відповідач зазначає, що ОСББ здійснювало оплати за спожитий газ по мірі надходження коштів від мешканців квартир, що підтверджується також проведеними оплатами під час розгляду даного спору у суді першої інстанції. Розстрочка виконання рішення суду не призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем, а лише дасть змогу належним чином виконати рішення суду; - щодо витрат на правничу допомогу стягнених з позивача на користь відповідача, останній повідомляє, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу наявні в матеріалах справи. Пов`язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою були доведені при розгляді у суді першої інстанції. Витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з розглядом справи є обґрунтованими та співмірними із ціною позову та обсягом виконаних адвокатом послуг, та їх стягнення було задоволено пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; - крім цього, у відзиві відповідач зазначає про орієнтовний розмір витрат на правову допомогу який складає 6000,00 грн, докази понесення яких, відповідачем буде подано протягом пяти днів після ухвалення судового рішення. Процесуальний хід розгляду даної апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду. В дане судове засідання прибули представники сторін, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія зазначає наступне: 30 вересня 2020 року між АТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ОСББ «Квартал на Головацького» (споживачем) було укладено договір №20/21-2076-ТЕ-21 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору. На виконання п. 2.1 вказаного договору, у жовтні 2020 - квітні 2021 року постачальник передав споживачу замовлений ним обсяг (об`єм) природного газу в кількості 131,0 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис.куб м): жовтень 2020 - 10.0, листопад - 17.0, грудень - 25.0, січень 2021 - 26.0, лютий - 21.0, березень - 21.0, квітень 10,0. Відповідно до п.3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 власного видобутку та/або імпортований газ, ввезений на митну територію України у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, відповідно до п.3.8 договору, оформляється актом прийому-передачі. В пунктах 4.2 та 4.4 сторони погодили ціну за 1000 куб.м природного газу, яка визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту та встановили, що загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування. Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати упродовж розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставлення газу. Впродовж 2020-2021 років сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору (№№1-9), якими, зокрема, внесено зміни щодо ціни газу, кількості, фізико-хімічних показників газу та строку дії договору. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в 2020-2021 роках позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 703191,78 грн, який відповідач прийняв на підставі долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток (а.с. 36-43 т. 1). Водночас, оплату за переданий газ відповідач здійснював не у повному обсязі та несвоєчасно, у зв`язку з чим в останнього перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 213585,84 грн. Відповідно до 7.2 договору в разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Додатковою угодою №6 від 26.03.2021 до договору сторонами погоджено відповідальність споживача щодо прострочення оплати у розмірі 13,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку Україн, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пунктом 9.3 договору сторони визначили строк, у межах якого можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, тривалістю у п`ять років. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині постачання природного газу до 19.05.2021 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору з наступними змінами відповідно до додаткових угод №9 до договору). В силу означених положень договору, за несвоєчасну оплату поставленого газу позивач нарахував відповідачу 22275,15 грн пені, а згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України 14661,59 грн 3% річних та 83891,68 грн інфляційних втрат, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, в ході розгляду даного спору судом першої інстанції, було здійснено часткову оплату основної заборгованості на суму 80000,00 грн, у зв`язку з чим місцевий господарський суд, ухвалами від 19.09.2023 та 07.11.2023, закрив провадження у справі в цій частині. З огляду на характер спірних правовідносин, предметом доказування в даній справі є встановлення факту неналежного виконання умов договору в частині оплати за поставлений товар. Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать. Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (положення ч.1 ст.626 ЦК України). Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч.1-3 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №20/21-2076-ТЕ-21 постачання природного газу від 30.09.2020 з додатковими угодами №1-9 до нього, предметом якого є постачання природного газу виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За умовами статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Сторони не заперечують виконання позивачем умов договору та поставку природного газу відповідачу на загальну суму 703191,78 грн. Зобов`язанням, за ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ст. 193 ГК України, яка кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України) Сторони в пункті 5.1 договору передбачили, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати упродовж розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставлення газу. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач порушив свої договірні зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати поставленого природного газу, у зв`язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 213585,84 грн, що, зокрема, підтверджується витягом операцій по рахунку позивача, виписками про операції на рахунку позивача. З огляду на здійснення відповідачем часткових оплат в сумі 80000,00 грн, відтак розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на час прийняття рішення у даній справі становив 133585,84 грн. За порушення споживачем умов договору, позивач за період 26.11.2020-25.12.2021 нарахував відповідачу 22275,15 грн пені. Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ч. 1-3 ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. В пункті 7.2 договору сторони погодили, що в разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Додатковою угодою №6 від 26.03.2021 до договору сторонами погоджено відповідальність споживача щодо прострочення оплати у розмірі 13,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку Україн, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Відповідно до ч.1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками (ст.4 Закону). Власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: 79018, м. Львів, вул. Головацького, 23В, створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал на Головацького» з метою належного утримання будинку, забезпечення мешканців будинку (населення) комунальними та іншими послугами. На балансі ОСББ «Квартал на Головацького» з 08.09.2009 обліковується дахова котельня, про що свідчить довідка №4 від 11.07.2023. Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. За умовами ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги. Аналізуючи вказані норми, суд дійшов висновку, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем тобто юридичною особою, що об`єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку та діє в інтересах фізичних осіб - власників квартир, які використовують поставлений позивачем газ виключно для своїх побутових потреб (надані відповідачем послуги з опалення та постачання гарячої води населенню). Водночас, відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. З огляду на вказані норми, встановивши, що нарахування пені за порушення умов договору мало місце в період встановлених на усій території України карантинних обмежень, місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу у стягненні з відповідача 22275,15 грн. пені. Відповідно до ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (Указ затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі. З огляду на вказані положення, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про помилковість нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат за період дії воєнного стану, відтак, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7095,37 грн 3% річних та 21329,27 грн інфляційних втрат. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням здійснених оплат, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає, оскільки позивач помилково здійснив нарахування 3% річних та інфляції за період дії воєнного стану в Україні. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до суду з клопотанням про розстрочення виконання рішення на один рік, покликаючись на таке: - природний газ згідно статуту ОСББ використовує виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води (підігрів гарячої води) населенню за допомогою котельні, яка перебуває на балансі ОСББ. Скрутне фінансове становище пов`язане з тим, що власники квартир ОСББ здійснюють платежі з оплати житлово-комунальних послуг (у т.ч. теплопостачання) несвоєчасно; заборгованість по утриманню будинку за період 24.02.2022 - 30.06.2023 становить 266'139,38 грн; грошові зобов`язаннями відповідача перед контрагентами станом на 10.07.2023 становлять 234'200,00 грн; залишок коштів на рахунку станом на 01.11.2023 становить 76'809,94 грн. В обґрунтування наведених доводів відповідач надав суду відповідні докази (інформаційний лист та довідка №4 від 11.07.2023 про перебування на балансі ОСББ котельні, відомість по рахунку, довідки про грошові зобов`язання); - підприємство здійснювало оплати за спожитий газ по мірі надходження коштів від мешканців квартир, що підтверджується також проведеними оплатами під час розгляду даного спору. Окрім основного відповідач звернув увагу суду на те, що позивач просить стягнути з відповідача передбачені ст.625 ЦК України нарахування. За приписами ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочення виконання рішення. Відповідно до ч.4 ст.331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд, зокрема, має право розстрочити виконання рішення (ухвали, постанови). Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведений у постанові від 15.06.2018 у справі № 917/138/16. До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо (рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013). У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Враховуючи ту обставину, що відповідач визнав свою заборгованість та здійснив часткову оплату основного боргу, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про скрутне фінансове становище позивача, з огляду на нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, місцевий господарський суд на засадах справедливості, добросовісності та розумності, з врахуванням інтересів обох сторін та скрутного фінансового становища відповідача дійшов правомірного висновку про доцільність розстрочення виконання судового рішення про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних на вісім місяців, шляхом сплати відповідачем на користь позивача щомісячно 20251,31 грн. Перевіривши доводи скаржника про необґрунтованість стягнення з нього витрат на професійну правову допомогу, судова колегія відхиляє такі позаяк, відповідач на підтвердження понесення таких витрат долучив до матеріалів справи копію договору №1007/23 про надання правової допомоги від 10.07.2023, укладеного між АО «Доброчесність» та ОСББ «Квартал на Головацького», з додатком (замовленням) та додатковою угодою №1 від 25.10.2023 до нього, ордер серії ВС№1216706 від 13.07.2023 та акт про надання правової допомоги від 25.10.2023, в якому навів перелік проведених робіт та вказав витрачений час і їх вартість (калькуляційну одиницю здійснення розрахунку надання адвокатських послуг). Вказані судові витрати, місцевий господарський суд поклав на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України. Верховний Суд у постанові від 06.10.2020 у справі №922/376/20 зробив висновок, що на сторону, яка заявляє про неспівмірність заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу, покладається обов`язок довести належними доказами обставини такої неспівмірності, а не лише заявити про такі обставини. Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи. Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення. Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника. Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Львівської області від 21.11.2023 у справі № 914/1880/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - без задоволення. Судові витрати покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає. Справу повернути в місцевий господарський суд. Повний текст постанови складено 23.02.2024 Головуючий суддя Г.В. Орищин суддя Н.А. Галушко суддя М.Б. Желік