Постанова 4803 № 175/6031/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1992/24 Справа № 175/6031/23 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О.Г. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року в цивільній справі номер 175/6031/23 за клопотанням ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, В С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області звернулась з ОСОБА_1 з клопотанням про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, заінтересована особа ОСОБА_2 . У клопотанні ОСОБА_1 просила суд постановити ухвалу про визнання в Україні рішення Пярнуського повітового суду Естонської Республіки по результатам розгляду справи №2-22-12716 щодо прохання громадянина держави Ізраїль ОСОБА_3 ОСОБА_4 повернути дитину в Україну, та у разі надходження від вищевказаної заінтересованої особи заперечень, залишити їх без задоволення. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року клопотання ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню - залишено без розгляду. Повернуто клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала. Із вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року про залишення без розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції. Доводами апеляційної скарги наведено, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції проігнорував завдання цивільного судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Доводи, на які послався суд першої інстанції при ухвалені зазначеного рішення, не відповідають вимогам чинного законодавства України та чинним міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і які є частиною національного законодавства України. Як зазначала заявник в клопотанні, заінтересованій особі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину держави Ізраїль, було дозволено тимчасове проживання на території України терміном до 06.11.2020 року. Відповідно до відповіді з міграційної служби України та наданої довідки про реєстрацію місця проживання по цивільній справі №234/15380/21, яка розглядалася в Краматорському міському суді Донецької області, останнє місце реєстрації ОСОБА_2 , на час дозволу на тимчасове проживання, було зазначене за адресою АДРЕСА_1 . На цей час ОСОБА_2 мешкає в Австрії, за адресою: АДРЕСА_2 (4020 Linz, Unionstrasse 47/6st 14). На території України з 2020 року ОСОБА_2 не мешкає та не проводить ніякої господарської діяльності на території України. Встановлення судом першої інстанції, місцезнаходження ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_3 , тобто у Печерському районі м. Києва на підставі витягу з ЄДРЮФОП, суперечить чинному законодавству, так як реєстрація діяльності фізичної особи підприємця ні є фактом знаходження майна, ні фактом встановлення місця перебування. Разом з тим, з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд першої інстанції, встановивши, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, повинен самостійно передати справу на розгляд іншому суду. Крім того, відповідно до вимог Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженої рішенням ВРП від 17.08.2021 року №1845/0/15-21, а саме пунктом 5.2 : електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Тому доводи суду першої інстанції щодо неналежного засвідчення копій документів, є надуманими та не відповідають чинному законодавству України. Також доводи суду першої інстанції щодо не додання документу, що рішення іноземного суду набрало чинності, не відповідають фактичним обставинам, так як ці відомості зазначено в самому рішенні. Від заінтересованої особи ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив повністю відмовити позивачці в її апеляційних вимогах та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, винести окрему ухвалу і притягнути позивачку до відповідальності за надання неправдивих відомостей, припинивши таким чином зловживання процесуальними правами та систематичну оману судової системи. Відповідно до частин 1 та 4 статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі. До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Проте, до відзиву ОСОБА_2 не додано доказів надсилання (надання) копій відзиву іншим учасникам справи, тому апеляційний суд не приймає до уваги такий відзив. У судовому засіданні в режимі відеоконференції заявник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити. В судовому засіданні в режимі відеоконференції заінтересована особа ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, просив судове рішення залишити без змін. Заслухавши суддю доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що у вересні 2023 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, заінтересована особа ОСОБА_2 . До клопотання додано копії рішень про надання міжнародного захисту ОСОБА_1 та дитині, як іноземцям ІНФОРМАЦІЯ_2 та посвідки на проживання (з перекладом) на 4 аркушах; копію перекладу на українську мову постанови Пярнуського повітового суду Естонської Республіки від 15.12.2022 року на 18 аркушах (з додатком); копію оригіналу на естонській мові постанови Пярнуського повітового суду Естонської Республіки від 15.12.2022 року на 15 аркушах; копію перекладу відомостей щодо набрання рішенням законної сили, розташованих на 15 аркуші постанови Пярнуського повітового суду Естонської Республіки від 15.12.2022 року; копію паспорта та ідентифікаційного коду особи, яка направила клопотання; копію посвідки про тимчасове проживання ОСОБА_2 ; копію відповіді з Міграційної служби про закінчення терміну довідки про тимчасове проживання ОСОБА_2 в Україні; копії довідок про відомості проживання ОСОБА_2 у місті Краматорську Донецької області станом на 06.11.2020 року, до закінчення терміну на тимчасове проживання в Україні (а.с. 1-34). Згідно з інформацією з ЄДРЮФОП вбачається, що місцезнаходженням ОСОБА_2 є наступна адреса: АДРЕСА_3 (а.с. 39-39зв). Залишаючи без розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в Дніпропетровському районному суду Дніпропетровської області, а також з того, що клопотання подано з порушенням вимог ч. 2 ст. 472 ЦПК України. Проте, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно зі ст. 471 ЦПК України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У відповідності до ч. 1 ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Відповідно до статті 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України. За змістом положень ч. 1 ст. 472 ЦПК України клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленого статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою. Відповідно до положень статті 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника. Статтею 466 ЦПК України визначено вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, зокрема положеннями частин 4, 5 цієї статті передбачено, що суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, або клопотання подане особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала. У випадку подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в електронній формі документи, зазначені в пунктах 1-4 частини третьої цієї статті, можуть подаватися у копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаного клопотання. У разі неподання вказаних документів клопотання повертається без розгляду, про що судом постановляється відповідна ухвала. Згідно з частиною другою статті 472 ЦПК України до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; 3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частина друга статті 472 ЦПК України містить вичерпний перелік документів, що додаються до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. Судом встановлено, що звертаючись до суду через систему «Електронний суд» з клопотанням про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, ОСОБА_1 надано, зокрема, копії рішень про надання міжнародного захисту ОСОБА_1 та дитині, як іноземцям ІНФОРМАЦІЯ_2 та посвідки на проживання (з перекладом) на 4 аркушах; копію перекладу на українську мову постанови Пярнуського повітового су Естонської Республіки від 15.12.2022 року на 18 аркушах (з додатком); копію оригіналу на естонській мові постанови Пярнуського повітового су Естонської Республіки від 15.12.2022 року на 15 аркушах; копію перекладу відомостей щодо набрання рішенням законної сили, розташованих на 15 аркуші постанови Пярнуського повітового суду Естонської Республіки від 15.12.2022 року. Заявниця ОСОБА_1 , звертаючись з відповідним клопотанням до суду через систему «Електронний суд», повинна була надати наведені в ст. 466 ЦПК України документи до суду до початку судового розгляду вказаного клопотання. Проте, оскільки судовий розгляд клопотання не було розпочато, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення клопотання ОСОБА_1 без розгляду. Також висновок суду першої інстанції про те, що дана справа не підлягає розгляду в Дніпропетровському районному суду Дніпропетровської області не є підставою для повернення клопотання без розгляду, оскільки це не передбачено нормою статті 464 ЦПК України. Крім того, з огляду на зміст положень п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд першої інстанції, встановивши, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, повинен самостійно передати справу на розгляд іншому суду. За таких обставин, доводи, приведені в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 379 ЦПК України і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 рокускасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повне судове рішення складено 26 лютого 2024 року Суддя: