Постанова Київський апеляційний суд № 758/11034/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 758/11034/23 Головуючий у суді першої інстанції - Захарчук С.С. Номер провадження № 22-ц/824/4909/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Сукач О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та просила визнати спільним майном подружжя квартиру АДРЕСА_1 . Визнати за нею в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину вказаної квартири. Суму сплаченого судового збору стягнути з відповідача. Разом із позовною заявою ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Свої вимоги заявник мотивувала тим, що відповідач повідомив їй про намір відчужити спірну квартиру та виставив її на продаж. Відтак, позивач вважає, що існує реальна загроза відчуження майна до вирішення справи по суті та подальше ускладнення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року у задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на ті ж обставини, що й в заяві про забезпечення позову, а також зазначає, що саме по собі накладення арешту на нерухоме майно без наміру власника його відчужити та заборона відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права та законні інтереси відповідача. Апелянт також зазначає, що права відповідача не порушуються в будь-якому випадку, оскільки без її згоди він не має права продати спірну квартиру, адже остання куплена в шлюбі. Враховуючи викладене в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву про забезпечення позову. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити й накласти арешт на спірну квартиру. Відповідач у справі ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у порядку визначеному ЦПК України до суду апеляційної інстанції не з`явилися. У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції, вирішуючи подану заяву про забезпечення позову та відмовляючи у її задоволенні, мотивував своє судове рішення тим, що оскільки у заяві про забезпечення позову не наведено обставин, які вказують на те, що не вжиття заходів забезпечення позову у справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких Старушок І.О. звернулась до суду, то у суду відсутні правові підстави для задоволення поданої заяви про забезпечення позову. Апеляційний суд не може погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову не відповідає з огляду на наступне. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Як вбачається, із матеріалів вказаної справи позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, відповідно до якого просила визнати спільним майном подружжя квартиру АДРЕСА_1 , а також визнати за нею в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину вказаної квартири. Таким чином, предметом розгляду даної справи є саме квартира АДРЕСА_1 . В матеріалах справи міститься також копія Договору купівлі-продажу квартири від 31 січня 2002 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , відповідно до умов якого предметом купівлі-продажу є квартира АДРЕСА_1 (а.с.34). Також позивачем було надано витяг з Інтеренету про продаж квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.37). При цьому позивач у справі, обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову, посилається на те, що відповідач повідомив їй про намір відчужити спірну квартиру та виставив її на продаж. Відтак, позивач вважає, що існує реальна загроза відчуження майна до вирішення справи по суті та подальше ускладнення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Дослідивши вище вказані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача у справі, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, оскільки враховуючи предмету спору - квартиру АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає, що існують обґрунтовані припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення. Таким чином, наявні правові підстави для задоволення поданої заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована 05 лютого 2002 року в Київському міському БТІ за ОСОБА_2 реєстраційний запис № 6130 в реєстровій книзі № д 882-153. Враховуючи приписи ч.1 ст. 317 ЦК України, відповідно до яких власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, колегія суддів вбачає загрозу відчуження спірного майна на користь третій осіб. Апеляційний суд зауважує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову, не позбавляє відповідача права володіння та користування майном, а лише обмежує його право розпорядження вказаним майном до часу ухвалення судом рішення у вказаній справі, що є справедливим по відношенню і до позивача. Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне майно фактично перебуває у його володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Керуючись ст. 149, 150, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. УхвалуПодільського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована 05 лютого 2002 року в Київському міському БТІ за ОСОБА_2 реєстраційний запис № 6130 в реєстровій книзі № д 882-153. Позивач (стягувач) : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована : АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 . Відповідач (боржник) : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований : АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2024 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв