Постанова 4817 № 951/753/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 951/753/23Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б. Провадження № 22-ц/817/201/24 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 лютого 2024 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Хома М. В., Храпак Н. М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2023 року, ухвалене суддею Гриновець О.Б., дата складання повного тексту 22 листопада 2023 року, у цивільній справі №951/753/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, - ВСТАНОВИВ: 13 вересня 2023 року адвокат Крамар В.П., який діє в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, визначений рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 24 травня 2016 року №2/600/110/2016 й стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання спільної дитини ОСОБА_5 в розмірі з усіх видів доходів, щомісячно, починаючи із дня подання позову до суду й до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 22 липня 2016 року шлюб між позивачкою і відповідачем розірваний. В даному шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одна з яких є повнолітньою й студенткою першого курсу університету в м.Торуні, Республіка Польща. Відповідач не бере участі у вихованні, утриманні дітей, сторони у добровільному порядку угоди щодо утримання дитини, яка навчається, не досягли. Стан здоров`я, матеріальне становище ОСОБА_7 дозволяє йому матеріально забезпечувати дітей, однак він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Зазначає, що призначений розмір аліментів згідно з рішенням суду від 24 травня 2016 року у розмірі 500 гривень є недостатнім для потреб дітей, оскільки істотно зросли ціни й збільшилась потреба у забезпеченні. Отож є потреба змінити спосіб стягнення аліментів, який має бути необхідним, достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. 08 листопада 2023 року представник ОСОБА_4 ОСОБА_8 до суду першої інстанції подав пояснення, відповідно до якого просить у позові відмовити за недоведеністю. Серед іншого зазначив, що ОСОБА_4 не працює, заробляє підробітками, має мінливий дохід, утримує мати пенсіонерку. Вказує, що позивачка з дітьми проживають в Республіці Польща і не надає підтвердження тому, що зростання цін на продукти, одяг, їжу, потребує більших витрат на утримання дочки ОСОБА_9 . Відповідач не погоджується із зміною способу стягнення аліментів, оскільки вважає позов необґрунтованим, а його матеріальне становище погіршилось. Щодо утримання і матеріального стану вважає, що приймає участь у вихованні дітей, намагається надавати їм повноцінне батьківське піклування, турботу, прикладає зусилля у вирішенні повсякденних питань незважаючи на не проживання з дітьми. Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що діючим законодавством встановлено прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 2833 грн., а тому вважає, що розмір аліментів на утримання дочки, який сплачує відповідач у сумі 500 грн., не відповідає мінімальним потребам дитини та не забезпечує її достатній життєвий рівень. Крім того вказує, що у відповідача є заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей, що підтверджується довідкою, виданою Бережанським відділом державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №3125 від 14 липня 2023 року та №2634 від 13 липня 2023 року, де зазначено, що ОСОБА_3 дійсно не отримувала аліменти з ОСОБА_4 у період з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року й з 01 січня 2023 року по 01 липня 2023 року. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Судом встановлено наступні обставини. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно з рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 22 липня 2016 року. В даному шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 . Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 24 травня 2016 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 500 грн. щомісячно на кожну дитину, разом 1000 грн., до досягнення дітьми повноліття. Стягнення аліментів вирішено проводити з 16 березня 2016 року. 08 грудня 2018 року ОСОБА_10 уклала шлюб із ОСОБА_11 та змінила прізвище на « ОСОБА_12 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження USC/OS/2 AD 8637120 від 08 грудня 2018 року. Із копії довідки про зареєстрованих у житловому будинку (приміщенні) осіб Козівської селищної ради Тернопільської області № 392/3-16 від 18 липня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . У копії довідок про неотримання аліментів, виданих Бережанським відділом державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 3125 від 14 липня 2023 року та № 2634 від 13 липня 2023 року зазначено, що ОСОБА_3 дійсно не отримувала аліменти з ОСОБА_4 у період з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року й з 01 січня 2023 року по 01 липня 2023 року. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів існування обставин, передбачених ч.1 ст.192 СК України, щодо зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів, які є підставою для зміни розміру аліментів та способу їх стягнення. Крім цього, зміна законодавцем мінімального розміру аліментів не є підставою для їх зміни відповідно до ст.192 СК України. З таким рішенням суду погоджується і колегія суддів. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до положень ст.ст.183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі. Таким чином, визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі здійснюється з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.ст.183, 184 СК України. Метою звернення до суду із вказаним позовом позивачка зазначила необхідність збільшення розміру аліментів на утримання дитини. У ч.1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених в ст.ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13. Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст.ст.182-184, 192 СК України. Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права дійшов Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 372/2393/17. У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач не надала належних та допустимих доказів зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров`я, інших обставин, які відповідно до ст.192 СК України є підставою для зміни способу стягнення аліментів та їх розміру, й доказів наявності у платника аліментів відповідного доходу для визначення розміру аліментів в частці від такого доходу. Проте доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі і шляхом зміни способу їх стягнення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів за їх недоведеністю. Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив та оцінив докази, правильно встановив обставини у справі. Доводи апеляційної скарги про те, що діючим законодавством встановлений прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років на рівні 2833 грн 00 коп. не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог з таких підстав. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Таким чином, зміна закону, яким установлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст.192 СК України. Суд не визначає мінімального розміру аліментів на одну дитину, оскільки такий розмір встановлюється законом, а не судовим рішенням. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2018 року № 459/2181/17. Крім цього, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18, зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, а є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості. Станом на день звернення до суду із даним позовом та ухвалення рішення мінімальний розмір аліментів для дітей віком від 6 до 18 років визначено в розмірі 1416.50 грн., а на час розгляду справи в апеляційному суді 1598.00 грн. Відповідно до ч.2 ст.184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Також ст.196 СК передбачено відповідальність за прострочення сплати аліментів. Інші обставини, на які посилається позивачка в апеляційній скарзі були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, яким судом дана належна правова оцінка. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді