Ухвала КЦС ВС № 753/1466/23

УХВАЛА 21 лютого 2024 року м. Київ справа № 753/1466/23 провадження № 61-18145ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Влащенком Олегом Анатолійовичем, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : У грудні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Влащенка О. А. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, запропоновано подати нову редакцію касаційної скарги та її копії для всіх учасників у справі, в якій зазначити, які норми права неправильно застосовані судами попередніх інстанцій та зазначити висновки Верховного Суду, які необхідно застосувати під час перегляду справи у суді касаційної інстанції. На виконання ухвали суду ОСОБА_1 надіслала нову редакцію касаційної скарги майже аналогічного змісту, як і первісна касаційна скарга. Посилаючись на постанови Верховного Суду, заявниця не зазначила, які норми права неправильно застосовані та порушені судами попередніх інстанцій, які висновки Верховного Суду необхідно застосувати під час перегляду справи в касаційному порядку. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Верховний Суд зауважує, що посилаючись на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі має бути формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявниця, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявниці, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Верховний Суд зазначає, що право особи на оскарження судового рішення є однією із складових права на справедливий суд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України. Водночас згідно з цивільним процесуальним законом оскарження судового рішення в суді касаційної інстанції вимагає від заявника належного обґрунтування касаційної скарги. Заявниця не виконала вимоги цивільного процесуального закону щодо належного обґрунтування касаційної скарги. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Згідно з частиною третьою статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявнику. Оскільки заявниця не усунула недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду, не обґрунтувала підставу касаційного оскарження, на яку посилалась, то касаційна скарга відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України підлягає поверненню. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, У Х В А Л И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Влащенком Олегом Анатолійовичем, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, вважати неподаною та повернути заявниці. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. С. Олійник