Постанова 4824 № 404/6399/22-ц

Справа №404/6399/22 Апеляційне провадження №22-ц/824/1388/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 січня 2024 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Павлової В.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Національного банку України про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльності та незаконним рішенням органу державної влади, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Національного банку України про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю та незаконним рішенням органу державної влади Свої вимоги обґрунтовував тим, що між ТОВ «Екоресурс-Груп» і ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Кіровоградського регіонального відділення 08.02.2011 року укладений договір № 26000001094064 банківського рахунку юридичної особи, на виконання умов якого банком позивачу був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1 . Крім того, між ТОВ «Екоресурс-Груп» та ПАТ «КБ «Хрещатик» 16.12.2015 року укладена генеральна угода № 26107001094064/ДЮГ-ГУ/2015 про розміщення коштів на депозит банку на строк до 16.12.2016 року, на виконання якої ТОВ розмістило, а Банк прийняв на рахунок вклад в сумі 10 000 грн. під 23,10 % річних. Постановою правління Національного банку України від 04.04.2016 року № 231/БТ ПАТ КБ «Хрещатик» віднесено до категорії проблемних.05.04.2016 року постановою правління Національного банку України №234 ПАТ «КБ «Хрещатик» віднесений до категорії неплатоспроможних, і з цієї дати на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.04.2016 року № 463 у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію. У зв`язку із введенням у ПАТ «КБ «Хрещатик» у червні 2016 року ліквідаційної процедури, довідкою від 01.11.2016 року № 2-3/3/10870 Банк повідомив товариство про наявність перед ним боргу в сумі 505 221,03 грн. і включення його грошових вимог до сьомої черги, тобто визнав строк виконання зобов`язання таким, що настав. 12.03.2019 року позивачем із ТОВ «Екоресурс-Груп» укладений договір №1 відступлення права вимоги, за яким ТОВ «Екоресурс-Груп» передало позивачу як новому кредитору своє право вимоги з ПТ КБ «Хрещатик» боргу в сумі 505 221,03 грн., що виник внаслідок невиконання останнім своїх обов`язків по договору банківського рахунку юридичної особи № 26000001094064 від 11.02.2011 року і по генеральній угоді № 26107001094064/ДЮГ-ГУ/2015 від 16.12.2015 року, а також 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання та інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. На підставі наведеного позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану незаконною діяльністю органу державної влади, а також його незаконним рішенням, за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України в розмірі 923 746,13 грн., що складається з 505 221,03 грн. - основної суми, 418 525,10 грн. - інфляційних втрат (505 221,03 грн.* 182,84% - офіційно встановлений індекс інфляції за період з 01.01.2017р. по 01.10.2022р.). Рішенням Печерського районного суду м. Києва 10 липня 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Національного банку України про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльності та незаконним рішенням органу державної влади. Не погоджуючись із вказаним рішення суду, позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю. 06.11.2023 року відповідач - Національний банк України направив на адресу суду відзив на апеляційну скаргу. В судове засідання 25.01.2024 року представник Державної казначейської служби України не з`явився, про розгляд справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне: В своїй апеляційній скарзі апелянт фактично наводить ті ж доводи та аргументи, які ним були представлені і до суду першої інстанції, та які були належним чином оцінені та відхилені судом при вирішенні справи по суті вказаних питань. Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99). Таким чином апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду. Основною підставою для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції зазначав відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями Національного банку України та настанням заявленої позивачем шкоди. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції. Згідно норм Цивільного кодексу України, протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки. Деліктна відповідальність, за загальним правилом, настає лише за вини заподіювана шкоди (умислу або необережності). Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння. Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом (постанова Верховного Суду України від 12.02.2014 у справі № 6-168цс13). У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки, причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою та вини. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Разом з тим, Верховний Суд у своїй постанові від 03.06.2021 у справі № 686/34047/19 зазначив: «Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи». Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювана, а викликана якимись іншими обставинами. При цьому, виходячи із загальних правових норм, протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого суб`єктивного права. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди. Вищевказані висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 по справі № 915/1015/16, від 25.06.2018 по справі № 916/1991/17, від 12.06.2018 по справі № 908/999/17. Частинами першою, шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, враховуючи приписи статті 81 Цивільного процесуального кодексу України та норм Цивільного кодексу України, а також висновки Верховного Суду, Позивач, який звернувся з позовом про відшкодування майнової шкоди повинен довести наявність всіх чотирьох елементів правопорушення. Позивач не надав матеріали справи доказів того, що внаслідок дій (бездіяльності) Національного банку було порушено право вкладника на отримання коштів, розміщених у ПАТ «КБ «Хрещатик». Також позивачем не доведено наявності завданої шкоди та вини, як необхідних елементів складу цивільного правопорушення. Відповідно, відсутній і причинно-наслідковий зв`язок між діями Відповідача та заявленими до стягнення збитками. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, в постановах від 13 серпня 2021 року у справі № 757/4166/19, від 16 червня 2022 року у справі № 757/75447/17-ц, кошти розміщені як банківські вклади не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилався на низку судових рішень, зокрема висловлених у справах №826/6665/16, 826/15685/16, №826/13307/16 та №826/9802/17. Посилання апелянта на вищевказані рішення не можуть вважатися належними, вказані рішення Верховного Суду не є релевантними, в зазначених рішеннях не міститься жодного висновку про те, що внаслідок будь-яких дій або бездіяльності Національного банку були порушені права позивача на отримання коштів за договорами банківського вкладу чи за договорами банківського рахунку, розміщених у ПАТ «КБ «Хрещатик», в той час як причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди. Підтвердженням вказаного є правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 757/65202/17-ц, де вказано: «Колегія суддів відхиляє доводи заявників про те, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою НБУ та шкодою підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року у справі № 826/15685/16, оскільки у зазначеній постанові відсутні висновки стосовно того, що внаслідок дій чи бездіяльності НБУ було порушено права позивачів на отримання коштів за договорами банківських вкладів, або що саме дії НБУ призвели до неплатоспроможності ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК». Встановлені обставини у справах № 826/6665/16 та № 826/15685/16 стосуються інших осіб (вкладників), а тому вищевказані судові рішення не є релевантними для даної справи. Хибність позиції апелянта щодо того, що ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, є преюдиційними, оскільки встановлені Окружного адміністративного суду міста Києва, підтверджується також висновками Верховного Суду у постанові від 21.07.2022 у справі № 757/39848/18; у постанові від 21.07.2022 року у справі № 757/27406/19-ц, де зазначено наступне: «Аргументи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не врахували висновків судів у справах № 826/15685/16 та № 640/18835/19, у яких встановлено неправомірність і скасовано постанову Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», а також визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «КБ «Хрещатик», щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «КБ «Хрещатик», є неприйнятним, оскільки встановлені обставини у цих справах стосуються інших осіб (вкладників), а відповідно до частин четвертої, сьомої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду». Щодо посилань апелянта на судові рішення у справах № 826/13307/16, № 826/9802/17 колегія суддів зазначає, що вказані доводи скаржника мотивовані довільним тлумаченням висновків Верховного Суду в справах № 826/9802/17 та № 826/13307/16, адже вищевказані висновки встановлені судами за інших правовідносин і інших фактичних обставин, а тому не можуть бути використані в якості преюдиції у даній справі. Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 року у справі № 757/13867/21 зазначив наступне: «Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано правовий висновок, викладений у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/9802/17, від 21 червня 2022 року у справі № 826/13307/16, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке. 02 жовтня 2019 року у справі № 826/9802/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу за позовом ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківській рахунках ПАТ «КБ «Хрещатик», невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «КБ «Хрещатик». У цій справі Верховний Суд вказував, що бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів, яка призвела до порушень прав вкладників у вигляді неповернутих грошових коштів, за певних обставин може розцінюватись як шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади. Особи, що постраждали внаслідок такої бездіяльності можуть вимагати компенсації відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, проте такий спір не може бути вирішено в рамках адміністративного судочинства. Схожі за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/13307/16. Таким чином, у наведених представником заявника справах предмет та підстави позовів були відмінними від предмета та підстав позову у справі, яка переглядається, а тому колегія суддів відхиляє цей аргумент касаційної скарги». Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на рішення адміністративних судів про відмову у задоволенні позовів вкладників ПАТ «КБ Хрещатик», зокрема рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2017 року у справ № 826/13101/16 за позовом юридичної особи до Національного банку про визнання протиправною бездіяльності Національного банку щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «КБ «Хрещатик». Розглядаючи вказану справу колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки НБУ вживались заходи в межах встановлених ст.55 Закону України «Про Національний банк України» повноважень щодо здійснення нагляду за ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 у справі № 826/13101/16 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2017 залишено без змін та, відповідно, останнє набрало законної сили. Верховний Суд у постанові від 07.06.2022 року у справі №757/65202/17-ц зазначив: «Враховуючи, що правовідносини, які виникли між вкладниками та ПАТ «КБ «Хрещатик» є договірними, які регулюються нормами цивільного законодавства, та те, що позивачі не надали доказів на підтвердження того, що саме внаслідок діянь НБУ вони позбавлені можливості повернути кошти з депозитних вкладів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволень: позову. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07 травня 2020року у справі № 757/62120/18-ц, від 05 листопада 2021 року у справі № 757/32858/18». У постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 757/39848/18 зазначено:«Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювана шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вона заподіяна, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору». У постанові Верховного Суду від 12.08.2022 у справі № 757/40411/18-ц вказано:«Розміщені позивачем на рахунках у ПАТ «Дельта Банк» як банківські вклади кошти не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України із відповідачів. Наявність шкоди, протиправність дій її заподіювана та причинний зв`язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є обов`язком позивача. Отже, обов`язковою умовою відшкодування заподіяних збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність реального збитку та шкоди». У постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 757/23740/20-ц зазначено:«У справі, що переглядається, встановивши, що позивачі не довели наявність причинного зв`язку між протиправними діями чи бездіяльністю Національного банку України та настанням негативних наслідків для них, тобто, що саме внаслідок дій чи бездіяльності Національного банку України вони позбавлені можливості повернути кошти з депозитних вкладів, що завдало їм шкоди, суди зробили правильний висновок про відсутність передбачених у статті 1173 ЦК України підстав для задоволення позову. Такий підхід до застосування положень статті 1173 ЦК України є усталеним у практиці суду касаційної інстанції та знайшов своє відображення, зокрема, в постановах Верховного Суду, прийнятих у справах № № 757/2216/15, 559/1777/15, 757/11071/17-ц, 757/75447/17, 757/29145/18-ц, 910/13826/18, 757/75104/17, 757/32858/18, 757/39848/18, підстав для відступу від яких колегія суддів не вбачає». У постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 757/27406/19-ц зазначено: «Наявність шкоди, протиправність дій її заподіювана і причинний зв`язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах і відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є обов`язком позивача. Отже, обов`язковою умовою відшкодування заподіяних збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність реального збитку та шкоди. Урахувавши, що позивач не довів, що саме внаслідок дій чи бездіяльності Національного банку України він позбавлений можливості повернути кошти з депозитних вкладів, що завдало йому шкоду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову». Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2022 року у справі № 757/65202/17-ц (провадження № 61-8027св20) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2021 року у справі № 757/32858/18 (провадження № 61-2772св21)». Оскільки і в даній справі апелянтом не доведено, що внаслідок прийняття рішень/дій/бездіяльності Національного банку, порушено його право як клієнта ПАТ «КБ «Хрещатик» на отримання коштів за договором банківського вкладу, не доведено завдану шкоду позивачу, не доведено причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями та завданою шкодою, що як вірно було зазначено судом першої інстанції є підставою для відмови у задоволенні позову, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду не вбачає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько