Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/3174/23

21.02.24 22-ц/812/228/24 Провадження № 22-ц/812/228/24 Суддя першої інстанції Паньков Д.А. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 20 лютого 2024 року м. Миколаїв Справа № 484/3174/23 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Царюк Л.М., суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання - Колосовій О.М., за участю позивача - ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_4., представника третьої особи Органу опіки та піклування Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області - Макогонюк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діяла її представник - ОСОБА_4 , на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Панькова Д.А., в залі судового засідання в м. Первомайськ, повний текст якого складено 25 грудня 2023 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, Органу опіки та піклування Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, Органу опіки та піклування Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про визначення місця проживання дітей, В С Т А Н О В И В: 19 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, Органу опіки та піклування Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про визначення місця проживання дітей. Позовні вимоги мотивував тим, що з 28 квітня 2012 року по 27 лютого 2023 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стосунки між позивачем та відповідачем погіршились, тому ОСОБА_1 був змушений забрати дітей та переїхати за місцем проживання його батьків. Після розірвання шлюбу відповідач забрала сина ОСОБА_6 , в іншу сім`ю, де вона проживає з іншим чоловіком. Старший син залишився проживати з позивачем. Хлопчики дуже прив`язані один до одного і болісно переживають розлучення. Молодший син не хоче проживати з сім`єю матері, а хоче повернутись до батька та старшого брата. Сини мають дуже сильний зв`язок між собою, просять їх не розділяти та хочуть проживати з батьком. Позивач повністю опікується інтересами і потребами дітей, піклується про них, займається вихованням, слідкує за їх розвитком та здоров`ям. ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, проходить службу на посаді старшого пожежного рятувальника у підрозділі Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України в Миколаївській області, отримує стабільну зарплату та задовольняє всі нагальні потреби дітей. Позивач не має наміру перешкоджати спілкуванню між дітьми та матір`ю. Син ОСОБА_5 навчається в 4 класі Лисогірського ліцею Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Молодший син ОСОБА_6 не відвідує ДНЗ у зв`язку з воєнним станом, але позивач сам займається його розвитком та навчанням, грає у розвиваючі ігри, читає книжки, розглядають розвиваючі картинки тощо. За обставин, які склалися, позивачем створені найкращі умови для дітей, в них є свій дитячий куточок, де вони граються, є спільний куточок, де вони відпочивають. Для старшого сина обладнаний куток для навчання та приготування уроків. Діти забезпечені гаджетами, іграшками та іншими речами для розвитку. Позивач має змогу забезпечити дітей всім необхідним, так як працює і має постійний стабільний заробіток. Постійно слідкує за станом здоров`я дітей, піклується про їх розвиток, має з дітьми сильний психологічний контакт. У відсутність батька дітям завжди буде приділена увага його батьками. Проживання дітей разом з батьком відповідає їх інтересам. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком - ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_1 . 25 липня 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, Органу опіки та піклування Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про визначення місця проживання дітей. Вимоги зустрічного позову мотивувала тим, що вона з ОСОБА_1 та їх спільними дітьми, до розлучення проживала разом в спільному будинку АДРЕСА_2 , де для дітей були створені всі умови для гармонійного зростання та виховання. Після прийняття рішення про розлучення, ОСОБА_1 забрав дітей та поїхав разом з ними до своїх батьків у с. Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області. Домовленості про те, що діти залишаються проживати разом з ним не було. Старшого сина ОСОБА_5 , який навчався в 4 класі Первомайського ліцею «Престиж», серед навчального періоду позивач за первісним позовом забрав з собою та влаштував до Лисогірського ліцею. Після переїзду ОСОБА_1 забрав з собою частину побутової техніки, інше майно, що зробило неможливим подальше повноцінне проживання в їхньому будинку по АДРЕСА_2 . Вона вимушена була переїхати на подальше проживання до свого цивільного чоловіка в будинок АДРЕСА_3 . Вказаний будинок належить на праві приватної власності матері цивільного чоловіка, де вони проживають лише вдвох. З моменту переїзду ОСОБА_1 з дітьми до с. Лиса Гора, вона неодноразово приїздила до дітей, спілкувалась з ними, забирала їх до себе у м. Первомайськ, а коли діти хотіли поїхати до батька, вона не чинила перешкод. В березні 2023 року вона вирішила влаштувати сина ОСОБА_6 до дитячого садочку. Будь яких заперечень від батька дитини не було. З 08 березня 2023 року ОСОБА_6 систематично відвідував заклад дошкільної освіти № 3 «Дюймовочка», який розташований біля місця її проживання. Наприкінці червня 2023 року на прохання батька дитини вона віддала йому ОСОБА_6 , якого він мав повернути 02 липня 2023 року, але цього не зробив, вказавши, що тепер син буде проживати разом з ним. Позивач за первісним позовом прагне визначити місце проживання дітей з ним, під впливом своїх батьків, і він розраховує, що саме вони будуть займатись вихованням дітей, оскільки його зайнятість на роботі у військовий час не дозволить йому постійно та повноцінно займатись вихованням дітей. Більш того, якщо діти захворіють ОСОБА_1 не зможе надати їм відповідну турботу. Тим більше, що в с. Лиса Гора відсутня належна кваліфікована медична допомога, яка є в м. Первомайську. Суттєва відстань між населеними пунктами, бездоріжжя, військовий стан та інш. є значними труднощами оперативного реагування на хвороби дітей. Будинок в якому вона проживає зі своїм цивільним чоловіком повністю облаштований та придатний для проживання та гармонійного розвитку дітей. В будинку є всі зручності: газ, газове опалення, водопостачання, ванна кімната, туалет, кухня, всі кімнати мебльовані, є окрема кімната для дітей, яка облаштована необхідними меблями, є місце для розваг, навчання та інш. Між дітьми та її цивільним чоловіком відсутні конфлікти, він достойно відноситься до них, допомагає їх виховувати, зранку заводив молодшого сина ОСОБА_6 до дитячого садочка. Вона офіційно працевлаштована, працює на посаді акушерки в ТОВ «Смартлаб», має не повну вищу освіту за спеціальністю «акушерська справа», має постійний стабільний дохід, яким може задовольнити нагальні потреби дітей. Стан здоров`я у неї добрий, поганих звичок не має, на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувалася. За місцем роботи та місцем проживання характеризується виключно з позитивного боку. Графік роботи ОСОБА_3 дозволяє їй належним чином піклуватись про дітей та приділяти їм належну увагу та надавати допомогу. Твердження позивача про те, що діти не бажають проживати разом з ОСОБА_3 не відповідає дійсності. Проживаючи окремо від матері діти підпадають під вплив батька та його батьків, з якими у неї склались неприязні відносини. Проживання дітей разом з матір`ю відповідатиме найкращим інтересам дітей. Молодший син ОСОБА_6 зможе продовжити навчання у закладі дошкільної освіти № 3 та належним чином підготуватись до школи. Старший син ОСОБА_5 зможе продовжити навчання в ліцеї, де він вчився на протязі 2.5 років. Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 разом з матір`ю ОСОБА_3 , яка проживає по АДРЕСА_3 . Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2023 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, Органу опіки та піклування Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про визначення місця проживання дітей та об`єднано його з первісним позовом. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 грудня 2023 року первісний позов задоволено. Визначено місце проживання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третьої особи: Орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області, Орган опіки та піклування Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, про визначення місця проживання дітей з матір`ю, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 073.60 грн. Рішення суду мотивовано тим, що з огляду на обставини розгляду справи, з урахуванням побажання дитини та висновку органу опіки та піклування, суд переконаний, що місцем проживання малолітніх дітей сторін слід обрати місце проживання батька. Таке рішення на думку суду жодним чином не обмежить мати у правах участі у спільному вихованні та можливості спілкування з дітьми. У разі виникнення відповідних обставин, можливих перешкод у спілкуванні з дітьми, мати не позбавлена права вирішувати ці питання в судовому та навіть позасудовому порядку. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 , в інтересах якої діяла її представник - ОСОБА_4 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість та незаконність ухваленого рішення, просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги зустрічного позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд приймаючи рішення про задоволення позовних вимог за первісним позовом та відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову взагалі не обґрунтував підставу для відмови у задоволенні зустрічного позову. Хоча ОСОБА_3 надані всі належні докази, які свідчать про участь матері у розвитку своїх дітей, її турботу, характеристики з місця роботи та інше, що обґрунтовує та доводить заявлені в зустрічній позовній заяві вимоги. Рішення суду першої інстанції не може ґрунтуватись лише на висновку служби у справах дітей та побажанні однієї дитини, яку негативно налаштовують по відношенню до матері близькі родичі. В той час коли в самому висновку третьої особи нічого негативного стосовно матері дітей не міститься, також в матеріалах справи відсутні будь-які зауваження психолога, стосовно негативного психологічного тиску матері на двох дітей. Окрім того, суд мав би всебічно оцінити надані докази обох сторін та наслідки, що наразі обмежують матір ОСОБА_3 у праві виховання та можливості спілкування з дітьми. Суду першої інстанції до зустрічної позовної заяви, як доказ надано довідку дошкільного закладу № 3 «Дюймовочка» про участь батьків ОСОБА_8 у житті дитини від 05 липня 2023 року №

103. Однак судом першої інстанції цей доказ не прийнято до уваги та не надано йому оцінки і не прокоментовано у рішенні. Скаржник просить суд звернути увагу, що сину ОСОБА_6 лише 5 років, це дуже малий вік, коли дитині потрібна материнська турбота та піклування. Також старшому сину потрібно гідне навчання, спілкування з однолітками, розвиток. Обидві дитини є рідними братами, тому мати не хоче їх розлучати. Також позивачем не надано жодного доказу того, що ОСОБА_3 коли-небудь чинила йому перешкоди у спілкуванні з дітьми. Матеріали справи не містять доказу стосовно поганого висловлювання та неповаги дітей по відношенню до матері. У висновку соціальних служб та органу опіки та піклування зазначено, що батьки однаково ставляться до своїх дітей. Суд не надав оцінку того, яку роль відіграє в житті дітей мати. Крім того, позивач працює за графіком доба через три, іноді можуть бути відрядження. У скаржника більш зручний графік для виховання та гармонійного розвитку дітей. Ці всі обставини не враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення та взагалі не надано їм оцінки, що порушує принцип закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд першої інстанції з невідомих підстав відмовив у приєднанні до матеріалів справи Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29 жовтня 2023 року про відкриття кримінального провадження за частиною 1 статті 125 КК України та актів судово-медичного обстеження, які свідчать про чинення позивачем за первісним позовом перешкод у спілкування ОСОБА_3 з дітьми. Вказаним суд першої інстанції порушив право скаржника на захист та надання належних доказів в обґрунтування зустрічної позовної заяви. Суд зазначаючи у своєму рішенні те, що позивач ОСОБА_1 не чинить відповідачу перешкод у спілкуванні з дітьми не відповідає дійсності. Прийняте рішення породжує права у батька дітей та повністю обмежує реалізацію прав скаржника, як матері у вільному спілкуванні та прийняття участі у житті своїх дітей та позбавляє її , як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує її право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дітей. В первісному позові та в оскаржуваному рішенні суду не зазначено та судом не надано правової оцінки того, саме з яких підстав ОСОБА_1 забрав дітей та змушений був переїхати до своїх батьків в с. Лиса Гора. Отже, самовільність дій позивача без вагомих на то причин, що не підтверджено жодним доказом у суді першої інстанції, причини зміни місця проживання дітей, свідчить про безпідставність такого вчинку та є недоведеним, чому краще дітям проживати разом з батьком. Всі докази, які є в матеріалах справи свідчать про однакове ставлення обох батьків до своїх дітей, увагу, турботу, любов та гідне забезпечення життя своїх синів. На день слухання справи відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що з 28 квітня 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2023 року. Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 разом з батьком та матір`ю, що підтверджується довідкою квартального комітету № 54 від 27 квітня 2023 року. Проте відповідно до довідки Виконавчого комітету Мигіївської сільської ради від 14 лютого 2023 року № 152 ОСОБА_1 проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 , склад його сім`ї за разом за місцем проживання складається: батько - ОСОБА_9 , мати - ОСОБА_10 , син - ОСОБА_7 , син - ОСОБА_8 .. Згідно довідки Виконавчого комітету Мигіївської сільської ради від 16 червня 2023 року № 426 ОСОБА_1 проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 , склад його сім`ї за разом за місцем проживання складається: батько - ОСОБА_9 , мати - ОСОБА_10 , син - ОСОБА_7 . Житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності батьку позивача за первісним позовом - ОСОБА_9 . Дитина ОСОБА_7 навчається в 4 класі Лисогірського ліцею з 24 січня 2023 року, що підтверджується довідкою Лисогірського ліцею Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 14 лютого 2023 року № 17. 21 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про прийом дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до дошкільного закладу. З 02 жовтня 2023 року дитина відвідує Лисогірський ЗДО «Світлячок», вказане підтверджується довідкою ЗДО «Світлячок» від 02 жовтня 2023 року №

2. Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 проходить службу на посаді старшого пожежного-рятувальника 23 ДПРЧ 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області. Графік роботи доба через три доби. За інформацією наданою Лисогірським ліцеєм Мигіївської сільської ради, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 займався влаштуванням дитини до школи. Батько піклується дитиною та приділяє увагу вихованню сина. До школи водить ОСОБА_7 батько, ОСОБА_1 , та бабуся, ОСОБА_10 . Згідно висновку акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї/особи ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 від 05 квітня 2023 року № 45 під час обстеження умови проживання добрі. Кімнати облаштовані меблями. В будинку прибрано, тепло. Дитина проживає в окремій кімнаті, в якій розташоване окреме спальне місце, місце для навчання та проведення дозвілля. Так як батько має двох дітей, то для другої дитини також створена окрема кімната, яка облаштована всім необхідним для гармонійного проживання ще однієї дитини. Щодо позивача за зустрічним позовом, то згідно з характеристикою ТОВ «Смартлаб» від 07 липня 2023 року № 473 ОСОБА_3 працює в ТОВ «Смартлаб» на посаді акушерки з 13 жовтня 2021 року по теперішній час. Графік роботи: понеділок-п`ятниця з 7:00 до 12:40 год. Відповідно до характеристики виданої головою квартального комітету від 07 липня 2023 року ОСОБА_3 проживає без реєстрації у АДРЕСА_3 разом зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_11 ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога в психо-наркологічному диспансерному відділенні КНП «ПЦМБЛ» не перебуває, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра з приводу захворювання не перебуває, що підтверджено довідкою КНП «ПЦМБЛ» Первомайської міської ради від 21 липня 2023 року №

577. З довідки Первомайського ліцею «Престиж» Первомайської міської ради Миколаївської області від 06 липня 2023 року № 191 вбачається, що дитина ОСОБА_7 дійсно навчався в Первомайському ліцеї «Престиж» Первомайської міської ради Миколаївської області з 2 по 4 клас. Зарахований до 2 класу 15 червня 2020 року та відрахований з 4 класу 23 січня 2023 року. Згідно довідки ЗДО № 3 «Дюймовочка» від 05 липня 2023 року № 103 ОСОБА_12 регулярно відвідує заклад дошкільної освіти. З 08 березня 2023 року по 26 червня 2023 року дитину приводе, забирає, відвідує батьківські збори та вчасно платить за харчування мати, ОСОБА_3 . Батько, ОСОБА_1 , не підтримує контакт з закладом дошкільної освіти, де виховується дитина, не спілкується з педагогами, які навчають та виховують сина, не цікавиться його життям. Висновком про визначення місяця проживання малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зробленим Мигіївською сільською радою від 19 жовтня 2023 року № 1871-он.он. вважається за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за місцем проживання батька. Аргументом для прийняття такого рішення зазначено те, що діти влаштовані до ліцею та садочку, ОСОБА_5 відвідує секції з волейболу та баскетболу при Лисогірському ліцеї, тому зміна місця проживання може нести негативні наслідки для психоемоційного стану дітей. У висновку про проведення психодіагностики Первомайським центром соціальних служби від 17 жовтня 2023 року №581/5-01-21 зазначено, що кожен з батьків здатен та готовий до виховання дітей, вміє використовувати відповідні знання та вміння, відповідно до своєї моделі родини. Батьки здатні задовольнити потреби дітей на достатньому рівні, люблять та поважають своїх дітей. Враховуючи інтереси та потреби дітей. Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання дитини за адресою де фактично проживає ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_3 , створені всі належні умови для проживання та виховання дітей. Визначаючи місце проживання дитини з батьком, суд першої інстанції, керуючись принципом якнайкращих інтересів дітей, а також враховуючи рівність батьків, виходив із того, що батьком здійснюється турбота про дітей, ним створені належні умови для проживання синів, навчання одного з них в навчальному закладі, а іншого в дошкільному закладі, а також судом враховано бажання допитаного в судовому засіданні старшого сина сторін проживати разом з батьком. При цьому судом враховано висновок зроблений Мигіївською сільською радою, як органу опіки та піклування, від 19 жовтня 2023 року № 1871-он.он, за яким вважається за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за місцем проживання батька з огляду на те, що діти влаштовані до ліцею та садочку, ОСОБА_5 відвідує секції з волейболу та баскетболу при Лисогірському ліцеї, тому зміна місця проживання може нести негативні наслідки для психоемоційного стану дітей. Предметом позову у справі є визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Частиною 3 статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Стаття 8 Конвенції про права дитини включає як право батьків на вжиття заходів для повернення дитини, так і обов`язок національних органів влади вживати такі заходи. Зазначене застосовується не лише у справах, пов`язаних із обов`язковим відібранням дітей на державне утримання та вжиттям заходів соціального захисту, а також у справах, у яких між батьками та іншими членами сім`ї дитини виникає спір щодо спілкування з дитиною та її проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Hokkanen v. Finland» від 23 вересня 1994 року та у справі «Fuєcг v. Romania» від 13 липня 2010 року). Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року). Відповідно до частини 1 статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до частин 2, 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Загальні положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «M.S. v. UKRAINE», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76). У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «HUNT v. UKRAINE» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини. Згідно з частинами 4, 5 статті 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Визначаючи місце проживання дітей з батьком, розуміючи, що спір стосується чутливої сфери правовідносин, в яких батьки не дійшли спільного рішення, суд надав першочергове значення саме найкращим інтересам дітей, що не впливатиме на їх взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, взявши до уваги вік дітей, їх тривале проживання разом з батьком, висновок органу опіки та піклування. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким визначенням, а також при цьому враховує дії матері щодо різкої зміни постійного її місця проживання з будинку, в якому діти проживали зі свого народження до січня 2023 року (розірвання шлюбу батьків), на будинок за іншою адресою проживання зі стороннім для дітей чоловіком, який повинен сприйматися ними як новий чоловік їх матері. Водночас, позивач за зустрічним позовом не надала відповідних доказів того, що новий її чоловік сприймається позитивно її дітьми, між ними відсутні непорозуміння та сумісне проживання не матиме негативного впливу на відносини дітей з батьком. Між тим з допиту малолітнього ОСОБА_7 в суді першої інстанції встановлено, що він однаково любить і батька і матір, але проживати хоче з батьком та своїм молодшим братом, оскільки разом з матір`ю проживає інший чоловік, з яким він відчуває себе незручно. Під час психологічного дослідження проведення психодіагностики Первомайським центром соціальних служби у жовтні 2023 року психологом було встановлено, що ОСОБА_12 «маніпулює почуттями матері, проговорює слова дорослих про їхні стосунки, тим самим провокує її на реакцію («Ти сама приїхала, чи з ОСОБА_13 »; «Вона нас покинула, нас…»; « Чого ти писала папі, що нас любишь?...)». На питання психолога про дозвілля малолітній ОСОБА_6 відповідав, що живе у с. Лиса Гора і бавиться з братом на подвір`ї. З огляду на зазначене апеляційний суд дійшов до переконання, що така поведінка матері дітей суперечить принципу розумної турботи про дітей у поєднанні з обережною для психіки дітей увагою до них. Адже у найкращих інтересах дітей є забезпечення їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційній стабільності та матеріальній забезпеченості. Таким місцем на час розгляду справи є місце проживання батька дітей та їх баби і діда. При цьому колегія суддів звертає увагу, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Крім того, колегія суддів наголошує, що дитина є суб`єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. З урахуванням зазначеного, врахувавши наведені положення міжнародного права та національного законодавства, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши інтереси малолітніх дітей, їх малолітній вік, психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між їх інтересами, правами батьків на виховання дітей і обов`язком батьків діяти в інтересах дітей, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнили позов ОСОБА_1 . Колегія суддів, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, з огляду на наведені норми права, з урахуванням встановлених обставин, погоджується з судом першої інстанції, що проживання синів з батьком відповідає принципу «найкращих інтересів дітей» та є пріоритетним при вирішенні цієї справи. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав оцінку щодо ролі матері в житті дітей не заслуговують на увагу, оскільки матір дітей, яка безсумнівно відіграє важливу роль у їх житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я синів, стан їх розвитку, незалежно від того з ким вони будуть проживати. Не погоджується також апеляційний суд з аргументами скарги щодо ненадання судом першої інстанції всебічної оцінки наданим доказам обох сторін, зокрема, довідки дошкільного закладу № 3 «Дюймовочка», з огляду на те, що у цій справі, судом було надано належну оцінку доказам: кожному окремо та доказам у їх сукупності, досліджено висновок органу опіку та піклування нарівні з іншими доказами, враховано думку та прихильність до батьків самих дітей, що мають суттєве значення для вирішення справи. Зазначена довідка містить інформацію про те, що малолітній ОСОБА_6 , проживаючи з матір`ю у м. Первомайську, відвідував цей дошкільний заклад з 08 березня по 23 червня 2023 року куди приходила та забирала його мати, яка також відвідувала батьківські збори та вчасно сплачувала кошти за харчування. Батько дитини не підтримував контакт з цим закладом. Під час розгляду справи було встановлено, що за заявою ОСОБА_1 з 02 жовтня 2023 року малолітній ОСОБА_12 відвідує Лисогірський заклад дошкільної освіти «Світлячок». Зазначені обставини були враховані судом першої інстанції при вирішенні спору та додаткового правового аналізу не потребують. Твердження скарги про те, що суд безпідставно відмовив у приєднанні до матеріалів справи Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29 жовтня 2023 року про відкриття кримінального провадження за частиною 1 статті 125 КК України та актів судово-медичного обстеження, які свідчать про чинення позивачем за первісним позовом перешкод у спілкування ОСОБА_3 з дітьми є неприйнятними, оскільки при зверненні до суду із зустрічним позовом остання зазначала про відсутність перешкод у спілкуванні з дітьми, тобто підстави зустрічного позову не містили будь-яких обставин, які свідчили про такі перешкоди. Під час розгляду справи ОСОБА_3 не змінювала підстав зустрічного позову, а тому з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України) ці обставини не досліджувались судом першої інстанції. Між тим, у разі виникнення обставин, що свідчать про перешкоджання з боку батька дітей у спілкуванні синів з їх матір`ю, ОСОБА_3 може звернутися, зокрема й до суду з відповідним позовом про захист своїх прав щодо участі у виховання дітей. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов до переконання, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діяла її представник - ОСОБА_4 , залишити без задоволення. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 21 лютого 2024 року.