Постанова Кропивницький апеляційний суд № 390/2147/23

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/82/24 Головуючий у суді І-ї інстанції Квітка О. О. Категорія - 172-15 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Кабанова В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.02.2024 року.Суддя судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду Кабанова В.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 03.01.2024, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, неодружений, заступник командира 2-ої роти охорони з морально-психологічного забезпечення 2-го батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ч.2 ст. 172-15 КУпАП В С Т А Н О В И Л А: 24.10.2023 начальник штабу-перший заступник командира 2-ого батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_2 у зв`язку з відпусткою солдата ОСОБА_3 довів до старшого лейтенанта ОСОБА_1 наказ про необхідність виконання обов`язків з ведення документообігу 2-ого батальйону військової частини НОМЕР_1 (зокрема, набір текстових документів в програмі Microsoft Office Word з чорновика або під диктовку, згідно із зразків та корегування інформації Microsoft Office Excel та при необхідності їх відправлення службовою електронною поштою) на період відпустки ОСОБА_3 .. Наказ про необхідність виконувати обов`язки з ведення документообігу 2-ого батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 був доведений ОСОБА_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 усно та з використанням технічних засобів зв`язку. 27.10.2023 солдатом ОСОБА_3 в месенджері «Signal» у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де перебувають усі командири підрозділів та начальники 2-ого батальйону охорони, також було доведено, що він 28.10.2023 вибуває у відпустку і замість нього його обов`язки буде виконувати старший лейтенант ОСОБА_1 . Відповідно до рапорту командира 2-ої роти 2-ого батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2023 ОСОБА_1 відмовився від написання рапорту та відправки його на батальйон, тобто самоусунувся від виконання обов`язків з ведення документообігу батальйону. Крім того, відповідно до рапорту від 02.11.2023 начальника штабу-першого заступника командира 2-ого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 командиру НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 за період з 28.10.2023 по 02.11.2023 ОСОБА_1 взагалі не виконував обов`язки з ведення документообігу 2-ого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Документообіг у Збройних Силах України є одним із засобів управління військами. Він призначений для передачі розпоряджень командирів та начальників і подання підлеглими доповідей, звітів, донесень у тих випадках, коли це неможливо зробити особистим спілкуванням, через технічні засоби зв`язку або коли передбачено складання письмового документа. Документообіг використовується також для вирішення різних питань між військовими частинами, установами та іншими організаціями, не підпорядкованими по службі. При цьому, від того, наскільки ефективно організовано документаційне забезпечення військового формування, багато в чому залежать якість прийнятих рішень і загальний результат його діяльності. Постановою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 03.01.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. Зазначає, що до виконання обов`язків не приступав, тому відсутні підстави визначити їх виконання як дбало чи недбало. Порушення судом норм матеріального права полягає у невірному застосуванні положень Статуту внутрішньої служби ЗСУ та Інструкції з діловодства ЗСУ затвердженої наказом Генерального штабу ЗСУ за №124 від 07.04.2017 в їхній сукупності. Зазначає, що порушено норму закону, де зазначено, що протокол складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення військовослужбовця, що вчинив військове адміністративне правопорушення. Судом при оцінці доказів окремо та в їхній сукупності не зроблено висновку, що показання свідків в частині особи, яка надала наказ суперечить одне одному та протоколу про адміністративне правопорушення. В судове засіданні суду апеляційної інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення повісткою від 06.02.2024 року. Додатково було заявлено клопотання про закриття провадження у справі у відповідності до ст.38 КУпАП, оскільки вважає, що станом на 07.02.2024 з моменту складання адміністративного протоколу минуло більше ніж три місяця, тобто вийшли строки накладення адміністративного стягнення. Апеляційний суд завчасно повідомляв правопорушника про дату, час і місце судового засідання. При розгляді справ даної категорії явка учасників при апеляційному перегляді не є обов`язковою. У відповідності до ч.6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні не є перешкодою для розгляду справи. Враховуючи, що дана справа надто тривалий час перебуває у провадженні Харківського апеляційного суду, чергові заяви про відкладення розгляду справи свідчать про намір уникнення правопорушника від відповідальності. Виходячи з цього судом апеляційної інстанції прийнято рішення про розгляд справи за відсутності правопорушника чи його захисника. Вислухавши прокурора Гонтар А.Д., який заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та просив постанову суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, зваживши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення. Диспозиція частини 2 статті 172-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби вчинене в умовах особливого періоду. З об`єктивної сторони правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього. Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, полягає у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду. Недбалим ставленням до військової служби є несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов`язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія). Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином. Суб`єктом цього правопорушення є військова службова особа. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування (примітка до ст.172-13 КУпАП). Особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов`язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов`язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою. Статтями 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, відміно служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) в Україні настає особливий період. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який був продовжений та діє і по теперішній час. Судовим розглядом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №51 від 03.11.2023 24.10.2023 начальник штабу-перший заступник командира 2-ого батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_2 у зв`язку з відпусткою солдата ОСОБА_3 довів до старшого лейтенанта ОСОБА_1 наказ про необхідність виконання обов`язків з ведення документообігу 2-ого батальйону військової частини НОМЕР_1 (зокрема, набір текстових документів в програмі Microsoft Office Word з чорновика або під диктовку, згідно із зразків та корегування інформації Microsoft Office Excel та при необхідності їх відправлення службовою електронною поштою) на період відпустки ОСОБА_3 .. Наказ про необхідність виконувати обов`язки з ведення документообігу 2-ого батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 був доведений ОСОБА_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 усно та з використанням технічних засобів зв`язку. 27.10.2023 солдатом ОСОБА_3 в месенджері «Signal» у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де перебувають усі командири підрозділів та начальники 2-ого батальйону охорони, також було доведено, що він 28.10.2023 вибуває у відпустку і замість нього його обов`язки буде виконувати старший лейтенант ОСОБА_1 .. Відповідно до рапорту командира 2-ої роти 2-ого батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2023 ОСОБА_1 відмовився від написання рапорту та відправки його на батальйон, тобто самоусунувся від виконання обов`язків з ведення документообігу батальйону. Крім того, відповідно до рапорту від 02.11.2023 начальника штабу-першого заступника командира 2-ого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 командиру НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 за період з 28.10.2023 по 02.11.2023 ОСОБА_1 взагалі не виконував обов`язки з ведення документообігу 2-ого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо його винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП. Статтею 30 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу і ставитися до нього з повагою. Згідно ст.ст. 35, 36, 37 розділу І частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом. Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно. Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, підтверджується сукупністю доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості. Таким чином, факт вчинення вказаного правопорушення, за обставин викладених у протоколі про військове адміністративне правопорушення, підтверджується зібраними у справі доказами, які повністю узгоджуються між собою. Підстав вважати їх недопустимими апеляційний суд не вбачає. Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто. Постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні. Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколах про адміністративне правопорушення відсутні, у зв`язку з чим, апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідомого ігнорування норм ч.2 ст. 172-15 КУпАП, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП. Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені. Відповідно до ч.2 ст.38 КупАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті. Кропивницький апеляційний суд вважає безпідставним посилання ОСОБА_1 стосовно необхідності закриття адміністративного провадження, оскільки станом на момент прийняття рішення суду першої інстанції 03.01.2023 строки накладення адміністративного стягнення не закінчилися. У рішенні ЄСПЛ № 980_360 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21 01 1999 вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. З вище зазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними та не обґрунтованими. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.ст. 1,7, 33,38,294,295 КУпАП, суд - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 03.01.2024, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ч.2 ст. 172-15 КУпАП - без зміни Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду В.В. Кабанова