Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 564/1359/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 564/1359/22 пров. № А/857/23575/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й., за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 21 листопада 2023 року (головуючого судді Олійника П.В., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 10 год. 52 хв. в м. Костопіль повний текст рішення складено 24.11.2023) у справі №564/1359/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 26.07.2022 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Волинській області Департаменту патрульної поліції в якому просить скасувати постанову інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Костюкевича В.О. серії БАВ №293063 від 10.07.2022 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 122, ч.4 ст. 126 КУпАП у розмірі 20400 грн. Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 21 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим. Вказує, що долучені представником відповідача постанови судів не відповідають вимогам Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.08.2019 №814, а відтак в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, що не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами. Також інспектором взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Костюкевичем В.О. використовувався лазерний вимірювач TruCam швидкості 20/20 (серійний номер ТС008399) у ручному режимі, що суперечить постановам Другого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 у справі №554/1946/21 та Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №157/703/20. Надані відповідачем до матеріалів справи електронні докази повинні бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані до суду в оригіналі, однак відсутній цифровий підпис автора так і особи уповноваженої на виготовлення даних копій, таким чином наданий до суду доказ є неналежним в розумінні статті 74 КАС України. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 07.02.2024 до апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Михайлова В.О. про відкладення апеляційного розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному. Відповідно до протоколу судового засідання Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 клопотання задоволено та відкладено розгляд справи до 14.02.2024. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.02.2024 продовжив строк розгляду справи № 564/1359/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови на п`ятнадцять днів. 14.02.2024 адвокат Михайлов В.О. подав клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному. Проте, колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи слід відмовити, оскільки доказів до такого клопотання не подано, також апелянт не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, неможливість такої заміни представника та неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах проте, доказів такої неможливості апелянтом не надано, відповідно апеляційний суд дійшов висновку, що наведені у клопотанні мотиви не можуть вважатись поважними причинами за яких суд зобов`язаний відкласти розгляд справи по суті повторно, отже розглядає справу за наявними матеріалами справи. Сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 КАС України. Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 293063 від 10.07.2022, винесеної інспектором взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Костюкевичем В.О. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 та частини 4 статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП) та накладено стягнення - штраф у розмірі 20400 грн. Як зазначено в оскаржуваній постанові, водій транспортного засобу Renault Kengoo з д.н.з. « НОМЕР_1 », рухався в населеному пункті с. Струмівка зі швидкістю 73 (сімдесят три) км/год. на автодорозі Н-22 «Устилуг-Луцьк-Рівне», 98 км., зафіксовано порушення Правил дорожнього руху за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008399), при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 23 (двадцять три) км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України. Також водій здійснював керування транспортним засобом будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1.а ПДР України. Постановою Костопільського районного суду Рівненської області у справі №555/1248/21 від 10.09.2021 позивача визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (аркуші справи 31-32). Постановою судді Рівненського апеляційного суду у справі №555/1248/21 від 26.01.2022 апеляційну скаргу повернуто особі, що її подала, разом з доданими до неї документами (аркуш справи 30). Вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, беручи заявлені позивачем позовні вимоги та суть спору не встановлено підстав для задоволення позову. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі Закон №3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю. Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно частини 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Згідно із статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно із статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а). Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України). Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Колегія суддів вважає, що з матеріалів справи видно, що правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано інспектором поліції, тобто належним працівником органів і підрозділів Національної поліції, який має спеціальне звання та повноваження, фіксування здійснено за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму. Судом враховується, що виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Тому, достовірність інформації про порушення Правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12 (аркуш справи 25). Можливість використання виробу «TruCam LTI 20/20», виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2021 № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних (аркуш справи 24). Згідно сертифікату перевірки типу, виданого ДП «Укрметртестстандарт», чинного до 26.12.2028 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCam ІІ підтверджує відповідність типу засобу вимірювальної техніки застосуванням вимогам Технічного регламенту (аркуш справи 23 і зворот 24). Отже, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Апеляційним судом встановлено, що на фотознімку, який здійснено з використання виробу «TruCam LTI 20/20», серійний номер ТС008399 та доданого до відзиву, зазначено дату і час вчинення правопорушення, місце вчинення, серійний номер приладу, швидкість транспортного засобу та чітко видно д.н.з. НОМЕР_1 автомобіля Renault Kengoo (аркуш справи 21). Також вказане підтверджує відеозапис 1657457744 F3200 0710 125544 з технічного пристрою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 №ТС008399 від 10.07.2022, відеозаписом export-z4eo2 з портативного відеореєстратора поліцейського від 10.07.2022 з яких вбачається що позивач перевищив встановлене обмеження швидкості в населеному пункті на 23 км/год.; Схемою встановлення інформаційно-вказівних дорожніх знаків 5.70 «Фото-відеофіксація порушення правил дорожнього руху» перед населеним пунктом с.Струмівка на км.94+650 праворуч км.98+820 ліворуч автодороги Н-22 «Устилуг-Луцьк-» зокрема на якій чітко вбачається, що дана автодорога від початку населеного пункту і до кінця, обладнана знаками з обох сторін 5.70 (Фото- відео фіксація порушення правил дорожнього руху), а також з обох сторін даної дороги наявні знаки 5.45 (населений пункт с. Струмівка). Отже, згідно технічних характеристик прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCAM», спроможний робити фото- та відеозйомку, тому його покази можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі. Водночас, в розглядуваному випадку порушення позивачем Правил дорожнього руху зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCAM в ручному режимі, а не в автоматичному. Щодо посилання апелянта, що поліцейський використовувався лазерний вимірювач TruCam швидкості 20/20 (серійний номер ТС008399) у ручному режимі, то колегія суддів вважає їх помилковими, оскільки лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Тобто, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні статті 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Доводи апелянта, що в оскаржуваній постанові відсутні посилання стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку « 5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної дороги є необґрунтованими, адже лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати дату і час вчинення правопорушення, місце вчинення, серійний номер приладу, швидкість транспортного засобу та чітко видно д.н.з. НОМЕР_1 автомобіля Renault Kengoo (аркуш справи 21). Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 350-450 метрів поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Водночас, будь-яких порушень при використанні приладу TruCam інспектором патрульної поліції, на які посилається позивач, допущено не було. Спірна постанова серії БАВ №293063 від 10.07.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідає вимогам статті 283 КУпАП. Із змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку. Вказана постанова містить посилання на доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення, а саме покази вимірювання швидкості за допомогою приладу TruCam, до матеріалів справи відповідачем додано технічну документацію на вказаний прилад. Отже, в даному випадку основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 537/1214/17, від 24.12.2019 у справі № 459/1801/17, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Апеляційний суд вважає помилковими аргументи апелянта щодо відсутності цифрового підпису як їх автора, так і особи уповноваженої на виготовлення даних копій, оскільки згідно з частинами 1, 2 статті 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення. Таким чином колегія суддів вважає, що записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу, а тому відповідач надав до суду оригінал електронного доказу і не повинен був засвідчувати його відповідно до частини 2 статті 99 КАС України. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 18.11.2021 у справі №0540/7665/18-а. Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. До матеріалів справи долучено відео на диску DVD-R (аркуш справи 20) в якості доказу з відеозаписом обставин події і таке відео виготовлене у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення для розгляду справи. Щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП обов`язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами. Судом встановлено, що постановою Костопільського районного суду Рівненської області у справі №555/1248/21 від 10.09.2021 позивача визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (аркуші справи 31-32). Постановою судді Рівненського апеляційного суду у справі №555/1248/21 від 26.01.2022 апеляційну скаргу повернуто особі, що її подала, разом з доданими до неї документами та позивачу постанову Костопільського районного суду від 10.09.2021 вручено 23.09.2021 (аркуш справи 30). Отже колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що станом на 10.07.2022 при складанні стосовно позивача відповідної постанови за частиною 1 статті 122, частини 4 статті 126 КУпАП, ОСОБА_1 достовірно знав, що він позбавлений права керувати транспортними засобами строком один рік при цьому продовжував керувати транспортним засобам із порушенням Правил дорожнього руху, також під час спілкування із працівниками поліції посилався на апеляційне оскарження. З наданих відповідачем відеофайлів до суду, вбачається, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом вказаного транспортного засобу і перебував на водійському сидінні, однак при цьому будучи позбавленим за судовим рішенням права керувати транспортним засобом на один рік, також поліцейським ознайомлено позивача з його правами передбаченими статтею 268 КУпАП. Розглянувши справу, поліцейським винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. Підсумовуючи наведене, враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце, відсутність будь-яких інших аргументованих доказів щодо незаконності дій відповідача при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 293063 від 10.07.2022 є обґрунтована, прийнята у відповідності до положень чинного законодавства, відсутні підстави для її скасування, а тому всі викладені доводи позивача не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, що оспорюється, а зводяться до намагання уникнути адміністративної відповідальності, суд не встановив порушень при складанні матеріалів в адміністративній справі, її розгляді та винесенні уповноваженим поліцейським постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які б могли призвести до скасування оскаржуваної постанови, судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Доводи апелянта із посиланням на позиції Другого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 у справі №554/1946/21 та Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №157/703/20 є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються. Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 21 листопада 2023 року у справі №564/1359/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк Р.Й. Коваль Повний текст постанови складено 19.02.2024