Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 915/1414/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2024 року м. ОдесаСправа № 915/1414/23 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Разюк Г.П., суддів: Богацької Н.С., Діброви Г.І. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шеверова Вадима Анатолійовича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2023, прийняте суддею Семенчук Н.О. у м. Миколаїв у справі №915/1414/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" до Фізичної особи - підприємця Шеверова Вадима Анатолійовича про стягнення 69 129,86 грн. та В С Т А Н О В И В : У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) Фінансова компанія Сіті Фінанс звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця (далі ФОП) Шеверова Вадима Анатолійовича про стягнення з останнього заборгованості за кредитним Договором №011/31339/380339 від 27.11.2017 у розмірі 69 129,86 грн., яка складається з 67 411,40 грн. боргу по тілу кредиту та 1 718,46 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір. В обґрунтування позову позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов кредитного Договору №011/31339/380339 від 27.11.2017 щодо повернення кредитних коштів. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2023 позов задоволено з підстав його обґрунтованості та стягнуто з ФОП Шеверова Вадима Анатолійовича на користь ТОВ Фінансова компанія Сіті Фінанс заявлену до стягнення заборгованість за кредитним Договором №011/31339/380339 від 27.11.2017, а також судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. Із зазначеними висновками місцевого господарського суду не погоджується відповідач, який звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт зазначає, що розгляд справи відбувся за його відсутності без відповідного повідомлення, що позбавило його можливості скористатись наданими йому законними правами сторони судового розгляду та призвело до порушення основоположних принципів судочинства, а саме принципу справедливості, неупередженого розгляду справи, змагальності та рівності сторін судочинства. Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту, яка значно перевищує максимальний ліміт, який встановлений умовами укладеного між сторонами договору, при цьому зневаживши факт відсутності доказів на вчинення дій стосовно збільшення поточного ліміту. Також, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно врахував надані позивачем виписки по рахунку, як належні та допустимі докази на підтвердження розміру заборгованості. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідно до кредитного договір йому відкрито рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), а судом враховано виписку по рахунку № НОМЕР_3 та по рахунку № НОМЕР_4 . На переконання апелянта, суд не звернув жодної уваги і на ту обставину, що при укладенні кредитного договору відповідачем було отримано платіжну картку НОМЕР_5 , про що було видано відповідну розписку про її отримання, в свою чергу позивачем надано виписку по іншим платіжним карткам, доказів отримання яких відповідачем та їх зв`язок із банківським рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритим на виконання укладеного між сторонами договору матеріали справи не містять. Крім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції було позбавлено його можливості надати заяву про застосування строків позовної давності, яку ним додано до апеляційної скарги, а позивачем стосовно позовних вимог пропущено цей строк, оскільки строк дії договору закінчився 27.11.2019 та подальшої пролонгації не відбулось. Окремо апелянт зауважує, що місцевим господарським судом задоволено позовні вимоги про стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом без визначення строків, за якими відбулось нарахування відповідного боргу. Апелянт стверджує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам закону та не є таким, що підтверджує рух коштів та наявність заборгованості. Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує її доводи, зазначає про те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором у розмірі 69 129,86 грн. розраховано з урахуванням умов кредитного договору та здійснювався уповноваженою на це особою, яка має відповідну освіту та знання у даній галузі. Також позивач зазначає, що з наданої позивачем виписки по рахунку повністю вбачається, що за поточним рахунком № НОМЕР_6 відповідач почав використовувати кредитні кошти в період з 27.12.2017, відповідні виписки повністю підтверджують надання банком відповідачу кредитних коштів та користування останнім ними, що і сам відповідач не заперечує та не спростовує. Крім того, позивач зазначає, що при підвищенні кредитного ліміту відповідач в повній мірі продовжував користуватись кредитними коштами, чим прийняв усі умови та погодився зі змінами щодо підвищення кредитного ліміту. Також позивач зауважує на те, що 8.11.2019 банком було здійснено пролонгацію дії кредитного договору відповідно до його умов і жодних заяв, листів від клієнта щодо відмови від продовження строку кредиту до банку не надходило, навпаки відповідач після пролонгації договору продовжив використання кредитного ліміту та часткового виконував свої зобов`язання відповідно до умов договору, що підтверджує його згоду на продовження строку його дії. Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Колегія суддів розглянула матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевірила законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та дійшла до наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 27 листопада 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", як банком, ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА життя", як страховиком, та ФОП Шеверовим Вадимом Анатолійовичем, як клієнтом/стархувальником, укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/31339/380339 (далі - Кредитний договір). Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору, протягом строку дії кредиту банк надає клієнту можливість використання кредитної лінії з поточного рахунку, операції за якими можуть здійснюватися з використання спеціальних платіжних засобів, №2605820480 (1324432600), МФО 328351 (далі - рахунок) шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт кредиту за договором складає 50 000,00 грн. В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту. На дату укладення договору поточний ліміт кредиту складає 40 000,00 грн. В подальшому поточний ліміт визначається відповідно до статті 3 договору. У відповідності до п.1.2 Кредитного договору, строк дії кредиту - з наступного дня, що слідує за датою укладання договору по 27.11.2019 включно. Згідно до п.1.3 Кредитного договору, без укладання додаткових угод до договору, банк має право подовжити строк дії кредиту на 24 календарних місяці за умови, якщо на дату закінчення кредитування буде дотримано кожну з наступних умов: - банк за 20 (двадцять) робочих днів до останнього робочого дня строку дії кредиту не отримав листа клієнта про відмову від продовження строку дії кредиту; - відсутні факти невиконання або неналежного виконання клієнтом своїх зобов`язань за договором; - відсутні умови, передбачені пунктом 8.2 договору. Використання клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів, розглядається сторонами як згода клієнта на продовження строку дії договору. Відповідно до п.1.4 Кредитного договору, кредит надається виключно з метою фінансування господарської (підприємницької) діяльності клієнта, у зв`язку з чим до відносин сторін не застосовується Закон України "Про споживче кредитування". Пунктом 2.1 Кредитного договору визначено, що протягом всього строку фактичного користування кредитом клієнт зобов`язаний сплачувати щомісяця банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9% річних, крім випадків, передбачених п.п. 2.2 договору. У відповідності до п. 2.2 Кредитного договору, для операцій по рахунку щодо оплати товарів/робіт/послуг з використання спеціального платіжного засобу за рахунок кредиту, проценти в період з дати здійснення такої операції по 10 число місяця, наступного за першою датою розрахунку процентних платежів після такої операції (далі - пільговий період) розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 0% річних. Пільговий період застосовується за умови, що вся сума заборгованості за Кредитом станом на наступну після проведення операції дату розрахунку процентних платежів буде сплачена клієнтом до кінця Пільгового періоду. Уразі несплати клієнтом заборгованості за кредитом в сумі операцій згідно вищевказаних умов, пільговий період не застосовується та на суми заборгованості за кредитом внаслідок здійснених операцій нараховуються проценти за ставкою, зазначеною в пункті 2.1 Договору. Згідно з пунктом 2.3 Кредитного договору нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє пільговий період, за строк фактичного користування кредитом. Таке нарахування здійснюється щомісяця в будь-який день в період, що починається за 4 робочих дні до кінця календарного місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше 25 числа кожного календарного місяця (дата розрахунку процентних платежів), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується перший день фактичного використання клієнтом кредитних коштів, останній день строку користування кредитом не враховується. Нарахування процентів здійснюється за період з дати фактичного використання кредитних коштів по дату розрахунку процентних платежів в поточному періоді включно. При прострочені погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті відповідно до умов договору. Пунктом 2.4 Кредитного договору передбачено, що погашення процентів за кредитом здійснюється шляхом договірного списання банком коштів в необхідній сумі з рахунку в дату розрахунку процентних платежів, в тому числі за рахунок збільшення заборгованості за кредитом понад суму поточного ліміту. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів на рахунок клієнта. Клієнт погашає таку збільшену заборгованість відповідно до п. 5.2 договору. У відповідності до п.5.2 Кредитного договору клієнт зобов`язаний до 10 числа включно, кожного місяця, починаючи з місяця наступного за першою (з дати укладення договору) датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов`язкового платежу в сумі не менше 15 відсотків від залишку заборгованості за кредитом на дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами банка. При цьому, залишок заборгованості за кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов`язкового платежу, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного Клієнтом щомісячного обов`язкового платежу попередніх місяців. Згідно до п.5.3 Кредитного договору, клієнт зобов`язується зараховувати на рахунок щомісячний обов`язковий платіж, розрахований у поточному місяці, сума якого збільшена на суму невнесених клієнтом щомісячних обов`язкових платежів попередніх місяців на суму непогашеного недозволеного овердрафту (підстави виникнення недозволеного овердрафту зазначені в Договорі банківського рахунку). Пунктом 5.5 Кредитного договору визначено, що клієнт доручає банку здійснювати погашення кредиту, недозволеного овердрафту, процентів за користування ними, штрафів, погашення іншої заборгованості клієнта перед банком за договором, а також здійснювати дострокове погашення заборгованості за кредитом, в тому числі в розмірі сум страхового відшкодування, отриманих клієнтом за договорами страхування, укладеними відповідно до статті 4 Договору шляхом здійснення договірного списання коштів клієнта в будь-якій валюті, що знаходяться на будь-якому із його рахунків в АТ Райффайзен Банк Аваль, реквізити яких зазначаються банком самостійно, в тому числі, але не обмежуючись зазначеним: - з рахунку, вказаного в пункті 1.1 Договору (у тому числі за рахунок Кредиту), на користь банку. Таке договірне списання може здійснюватись банком на підставі Договору у будь-яку кількість разів до повного виконання грошових зобов`язань клієнта перед банком за договором, або з моменту настання строку виконання зобов`язань (включно) і в сумі, яка дорівнює сумі відповідних зобов`язань клієнта за Договором. Клієнт зобов`язується забезпечити наявність необхідної суми коштів на своїх рахунках у банка. Отримувачем коштів при вищезазначеному договірному списанні є банк. У разі відсутності або недостатності у клієнта коштів в необхідній валюті для погашення заборгованості, клієнт надає банку право списання коштів з рахунку та будь-яких рахунків клієнта в АТ Райффайзен Банк Аваль в інших валютах. Списання здійснюється банком в розмірі, еквівалентному сумі зобов`язань клієнта з врахуванням витрат та комісій пов`язаних з продажем іноземної валюти. Клієнт також доручає банку здійснити від імені клієнта продаж списаних коштів з метою отримання необхідної валюти (за визначеним банком курсом, який не може відхилятися від офіційного курсу НБУ за попередній банківський день більше ніж на 10%) та направити кошти на погашення заборгованості клієнта. Неоскарження клієнтом в строки, передбачені для оскарження операцій по відповідних рахунках, операцій за рахунками, зазначеними в цьому пункті, щодо сплати зазначених в договорі платежів, вважається згодою клієнта із сумою таких платежів. Відповідно до п.11.1 Кредитного договору, банк у встановленому законодавством України порядку має право без згоди клієнта відступити свої права вимоги за договором будь-якій особі або обтяжити ці права іншим чином на умовах Договору. Згідно із п.11.2 Кредитного договору, у разі відступлення прав вимоги за Договором, новий кредитор набуває усі права та обов`язки банку за Договором, що стосуються умов кредитування, в повному обсязі, у тому числі право щодо повернення кредиту, процентів за користування ним, неустойок. Пунктом 11.3 Кредитного договору визначено, що банк повідомляє клієнта про факт відступлення права вимоги шляхом відправлення письмового повідомлення рекомендованим листом за адресою клієнта, зазначеною в Договорі або повідомленою банку клієнтом в порядку, визначеному Договором. Обов`язок банку щодо повідомлення клієнта про відступлення вважається належно виконаним за наявності відмітки (квитанції) поштового відділення про направлення відповідного повідомлення за останньою відомою банку згідно умов Договору адресою клієнта. В підтвердження надання банком кредитних грошових коштів позивач надав до суду виписку по рахунку (а.с.18-32) та зазначив, що всупереч умовам кредитного договору, позичальник припинив виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору. Відповідно до розрахунку заборгованості, останній платіж було здійснено у серпні 2022 року. У подальшому, 20 грудня 2022 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" укладено Договір №114/2-57-F про відступлення прав вимоги, відповідно до якого банк передає (відступає) за плату, а ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (п.2.1 Договору відступлення права вимоги). Відповідно до п. 2.4. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній. Відповідно до реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги №114/2-57-F від 20.12.2022 ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, зокрема і за Кредитним договором №011/31339/380339 від 27.11.2017, укладеним між ФОП Шеверовим В.А. та АТ "Райффайзен Банк", сума заборгованості за яким становить: 69 129,86 грн., з яких: 67 411,40 грн. сума заборгованості за тілом кредиту та 1 718,46 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.52-55). Позивачем на адресу відповідача 28.06.2023 було направлено досудову вимогу про сплату існуючої заборгованості за Кредитним договором в загальному розмірі 69 129,86 грн., яка була залишена відповідачем без реагування, заборгованість на користь позивача він не оплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом. Згідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 1 ст.536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Згідно ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Положення ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до приписів ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Як передбачено ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Положеннями ст.1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з вимогами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. З наданих позивачем доказів вбачається, що АТ "Райффайзен Банк" відступив право вимоги до відповідача за вказаним Кредитним договором на користь ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" за договором №011/31339/380339 від 27.11.2017. Як вже зазначалось, згідно п. 1.1 Кредитного договору, протягом строку дії кредиту банк надає клієнту можливість використання кредитної лінії з поточного рахунку, операції за якими можуть здійснюватися з використання спеціальних платіжних засобів, №2605820480 (1324432600), МФО 328351 (далі - рахунок) шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів. Отже, позивачем за цим договором відкрито позивачу рахунок № НОМЕР_1 (1324432600), разом з тим з наданої ним виписки по цьому рахунку не можливо встановити суму заборгованості відповідача, оскільки вона лише відображає загальну кількість транзакцій по цьому рахунку за період з 01.01.2018 по 24.01.2023 на загальну суму 113 714,68 грн. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що при укладенні відповідного кредитного договору відповідачем було отримано платіжну картку НОМЕР_5 , про що було видано відповідну розписку про її отримання, в свою чергу позивачем до зазначеної виписки включено відомості по іншим платіжним карткам № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 та № НОМЕР_9 доказів отримання яких відповідачем та їх зв`язку із банківським рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) позивачем не надано. Разом з тим, з інших виписок, долученим позивачем до позовної заяви на підтвердження наявності боргу та врахованих ним при здійсненні розрахунку заборгованості, вбачається, що вони стосуються інших рахунків, а саме рахунку № НОМЕР_3 та рахунку № НОМЕР_4 , при цьому доказів того, що відповідні рахунки мають зв`язок з договором №011/31339/380339 від 27.11.2017 матеріали справи також не містять. Інших доказів на підтвердження позовних вимог матеріали справи не містять. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76-77 ГПК України, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі. Зазначені обставини безпідставно не були враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення. Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною 1 пункту 2 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно з частиною 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи, що рішення господарського суду щодо задоволення позовних вимог прийнято при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про його скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову та задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача. На підставі ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шеверова Вадима Анатолійовича задовольнити, рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2023 у справі №915/1414/23 скасувати, в позові відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" на користь Фізичної особи - підприємця Шеверова Вадима Анатолійовича 4 026 грн. судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги. Видачу наказу за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Миколаївської області. Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Текст постанови складено 20.02.2024 о 10.40 Головуючий суддя Г.П. Разюк Суддя Н.С. Богацька Суддя Г.І. Діброва